Рівень «сполох». Рівні стресових ситуацій вищих рослин
При другому рівні стресової ситуації «тривога», стрес-фактор, діючи постійно, викликає стабільне порушення відповідності між середовищем і рослинами популяції. Стабілізація відбувається як за рахунок індивідуальної онтогенетичної адаптації рослин дуба, так і за рахунок філогенетичної, або популяційної адаптації — тривалого природного відбору і розмноження геномів стійких до даного стес-фактора… Читати ще >
Рівень «сполох». Рівні стресових ситуацій вищих рослин (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Так, при першому рівні стресової ситуації - «сполох», стрес викликає тимчасове і незначне відхилення факторів зовнішнього середовища від оптимального значення. Стабілізація рівноваги між рослинами і середовищем відбувається за рахунок онтогенетичної адаптації. В зв’язку з гетерогенністю популяції рівень морфологічних, функціональних, ростових змін буде індивідуальним для кожного дерева і залежатиме від його генотипу та едафічних умов зростання. Індивідуальна модифікаційна мінливість носить тимчасовий і зворотній характер. Популяція в цілому залишається стабільною, її структура повночленною, біоценотичні взаємодії в межах екотопу постійними. Ріст, розвиток, насіннєва продуктивність та самовідновлення при цьому рівні стресу в природних популяціях дуба звичайного відбуваються в межах норми.
Причиною стресової ситуації даного рівня в популяціях дуба звичайного можуть бути екстремальні коливання кліматичних факторів, тимчасове порушення біоценотичної рівноваги внаслідок рубок освітлення, спалах розмноження шкідників.
стресовий ситуація рослина популяція.
Стресова ситуація «Тривога»
При другому рівні стресової ситуації «тривога», стрес-фактор, діючи постійно, викликає стабільне порушення відповідності між середовищем і рослинами популяції. Стабілізація відбувається як за рахунок індивідуальної онтогенетичної адаптації рослин дуба, так і за рахунок філогенетичної, або популяційної адаптації - тривалого природного відбору і розмноження геномів стійких до даного стес-фактора. В зв’язку з біологічними особливостями дуба звичайного (важке насіння та пилок) самовідновлення дуба в природних умовах відбувається в межах крони материнських дерев. Тому результатом генотипової популяційної адаптації є виникнення в процесі еволюції феноформ, кліматипів та едафічних форм дуба звичайного. Так, едафічна приуроченість пізнорозпускаючої феноформи до понижених місць зростання пояснюється заморозками в морозобійних ямах, які постійно знищують репродуктивні органи ранньої феноформи і тим самим дають переваги пізній феноформі, стійкій до даного стрес-фактора. За рахунок генетично обумовленої стійкості частини екземплярів популяції до певного стрес-фактора відбувається поступове витіснення рослин не стійких до його дії на потомство рослин, які мають генетично обумовлену стійкість.
Стабільність популяції забезпечується за рахунок комплексної дії онтогенетичної та популяційної адаптації в процесі еволюції, стійкість до стрес-фактора залежить від генотипової структури популяції та здатності рослин протистояти неоптимальним умовам за рахунок модифікаційної мінливості, реалізуючи еволюційно закріплену генетичну програму. Багаточисельні дослідження географічних культур, кліматипів та едафічних форм мінливості [2, 3] переконливо показують, що переваги в рості і розвитку, стійкості неоптимальних коливань кліматичних і біотичних факторів мають рослини дуба вирощені з насіння тих материнських рослин, які зростали в аналогічних кліматичних і едафічних умовах. Під дією стресової ситуації другого рівня зберігається вікова структура популяції дуба, забезпечується її самовідновлення.
Причиною стресової ситуації «тривога» можуть бути незначні зміни едафічних умов зростання популяції: підняття рівня ґрунтових вод, засолення ґрунтів, зміна фітоценотичних умов, внаслідок антропогенного впливу [10,11], старіння дубових насаджень та ін.