Фінансово-інвестиційна стратегія. 
Рівні стратегічних рішень і типологія стратегій підприємства

Під фінансово-інвестиційною стратегією мають на увазі сукупність рішень, що з однієї сторони, включають вибір джерел залучення коштів, з іншої - встановлюють пріоритетність та порядок їх використання.

Визначити фінансово-кредитну стратегію — значить дати відповідь на запитання: яким джерелам фінансування надати перевагу в певному періоді часу і на здійснення яких інвестиційних проектів їх спрямовувати?

Напрямки розвитку організації, що встановлюються цією стратегією, базуються на класифікації джерел отримання фінансових ресурсів і встановленні сфер їх використання. До переліку джерел фінансування інвестиційних проектів входять:

• — фонд накопичення, що включає накопичувану частину продуктів і амортизаційних відрахувань;
• — засоби від додаткової емісії акцій та облігацій;
• — засоби інших підприємств і організацій, що можуть бути мобілізовані в рамках договорів про спільну діяльність та різних форм горизонтальної, вертикальної і діагональної інтеграцій;
• — банківські кредити та позики;
• — пільгові державні кредити, що виділяються для централізованих інвестиційних програм;
• — капітальні вкладення, що виділяються державою для реалізації централізованих інвестиційних програм.

Фонд накопичення фінансових ресурсів характеризується максимальною доступністю і орієнтує організацію на максимальну ефективність його використання.

Використання емісії цінних паперів має зорієнтовувати організацію на високу ефективність інвестиційних проектів, оскільки для інвестора основним мотивом придбання цінних паперів є їх дохідність. Це джерело має значну потенційну місткість. Однак, щоб вона стала реальною, слід докласти значних зусиль до переконання акціонерів стосовно доцільності їхніх вкладень у заплановані інвестиційні проекти. Слід зацікавити акціонерів очікуваними дивідендами, обґрунтувати необхідність, надійність і здійснюваність запланованих інвестицій. Іншими словами, потрібна складна організаційна і роз’яснювальна робота щодо залучення вільних коштів громадян і організацій до фінансування розробленої підприємством інвестиційної програми.

В сучасних умовах, незважаючи на незначну ефективність діяльності інвестиційно-фінансових фондів і недовіру населення до них, оскільки доходи від цінних паперів, які придбані в основному за приватизаційні сертифікати, надзвичайно низькі, мобілізація фінансових ресурсів цілком можлива. Для цього потрібна розумна рекламна компанія, яка б забезпечила доцільність і вигідність придбання цінних паперів. Тим самим критерій доступності цього джерела має задовільне значення. Ризики цього джерела також є прийнятливими за умови оптимізації структури акціонерного капіталу.

Засоби інших підприємств та організацій мобілізуються на основі договорів про спільну діяльність у рамках вертикальної, горизонтальної чи діагональної інтеграцій. двохчи багатосторонні договори повинні забезпечувати допустимий рівень ризику за втратою контролю стосовно використання коштів, розподілу доходів і збитків, відповідальності учасників. Доступність цього джерела забезпечується реалістичністю здійснення стратегії, а потенційна місткість залежить від його інтеграційних можливостей.

Банківські кредити. В сучасних економіко-правових умовах отримання довготермінових кредитів від комерційних банків під розумний відсоток практично неможливе. Тому майже нульове значення критерію доступності на практиці перекреслює привабливість цього джерела за критеріями: потенційна місткість і низький рівень ризику втрати контролю над активами.

Пільгові державні кредити дозволять здійснювати перспективні проекти, що здатні забезпечити значну технологічну перебудову підприємства. Потенційна місткість цього джерела досить висока, а його доступність регулюється, як правило, позаекономічними факторами. Критерій ризику має мінімальне значення. Таким чином, для організацій це джерело є найпривабливішим.

Другу частику фінансово-кредитної стратегії становлять рішення по визначенню пріоритетності вкладення фінансових ресурсів в інвестиційні проекти. Основними критеріями проведення цієї стратегії є такі:

• — ступінь відповідності проекту до попередньої обраної товарно-ринкової стратегії;
• — величина обсягу фінансового забезпечення реалізації цієї стратегії;
• — масштаб проекту та його вартість;
• — тривалість здійснення проекту;
• — термін окупності інвестицій.