Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Перспективи хеджування на ринку сільськогосподарської продукції України

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Для учасників хеджевих операцій неабияке значення має аналіз цінової перспективи та оцінка їх доцільності. Адже відкриття ф’ючерсних позицій за умови неточної оцінки цінової кон’юнктури в свою чергу може збільшити фінансові втрати. Крім цього, на відкриття ф’ючерсних позицій та їх утримання також потрібні кошти, депозитні та варіаційні внески. Тобто хеджер повинен не лише визначити доцільність… Читати ще >

Перспективи хеджування на ринку сільськогосподарської продукції України (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Міністерство аграрної політики та продовольства України Уманський національний університет садівництва Кафедра маркетингу Реферат на тему: Перспективи хеджування на ринку с/г продукції України Виконала:

студентка 52-ОС групи Нівеська Ю.П.

Перевірив:

доцент Цимбалюк Ю.А.

Умань-2013р.

Вступ Здатність ф’ючерсних ринків з великою точністю прогнозувати майбутні ціни була одразу використана учасниками реальних ринків, у першу чергу сільськогосподарських, для захисту майбутніх врожаїв від не бажаних коливань цін на зернові культури. Це стало можливим через органічний зв’язок між спотовим ринком (ринком реальних товарів з негайною поставкою) та його прогнозом (ф'ючерсним ринком).

Західні економісти давно відзначають взаємозв'язок спотових та ф’ючерсних цін, які відрізняються між собою на величину базису. Однак, як правило, в момент наближення термінів поставки ця різниця стає мінімальною.

Тенденції та напрями зміни спотових та ф’ючерсних цін адекватні. Так, відомі на Заході вчені Долан Е.Дж. та Ліндсей Д. визначають хеджування як операції, при яких ринки строкових контрактів використовуються для компенсації одного ризику іншим, як перенесення ризику на противагу операціям страхування, які об'єднують ризик.

У найбільш загальному значенні хеджування (hedging) — це процес збалансування ринкових позицій учасників з метою уникнення або мінімізації фінансових втрат.

Операція хеджування полягає в тому, що фірма або особа, яка продала (купила) реальний товар поза біржею або на біржі з поставкою в майбутньому (форвард), бажаючи використати існуючий на момент укладення угоди рівень цін, одночасно виконує таку ж або обернену операцію на ф’ючерсному ринку.

Сутність та поняття хеджування хеджування ціна втрата ф’ючерсний Хеджувамння, Хедж (англ. Hedging, англ. Hedge) — засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф’ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці. Учасники угоди мають можливість застерегтись, знизити ступінь фінансового ризику, пов’язаного з можливою зміною кон’юнктури ринку, попиту чи рівня цін впродовж виконання умов угоди.

Для хеджування особливо цінним є те, що ф’ючерсні контракти є обов’язковими угодами. Це означає, що виконання контракту на товари, іноземну валюту, облігації та контракти з індексами акцій може завершуватися поставкою або розрахунком грошима.

Хеджування як особливий вид фінансових послуг доповнює послуги страхових компаній, які беруть на себе страхування різних видів ризиків, крім одного — жодна з них не страхує ризики зміни цін та курсів на будь-які активи у майбутньому. Завдяки бажанням щодо запобігання цінових та курсових ризиків у майбутньому власне і з’явився ф’ючерсний контракт.

Кожен, хто вирощує, переробляє або виготовляє товар з метою його продажу, має справу з ціновими ризиками доти, доки володіє матеріальними ресурсами. Якщо впродовж періоду володіння ринкова ціна на сировину різко знижується, а продажна падає нижче від прогнозованої, виробник має втрати.

Відповідно кожен, чий бізнес залежить від постійної поставки товарів за визначеними цінами, має справу з подібним ризиком, хоч і не володіє матеріальними ресурсами. Саме для уникнення або мінімізації таких ризиків продавці і покупці матеріальних ресурсів можуть страхуватися на ф’ючерсному ринку.

Підвищена цінова нестабільність на товарних і фінансових ринках України викликала жвавий інтерес до методів страхування майбутніх доходів, зменшення ризику ведення бізнесу. Цей інтерес відчувається як у теоретиків, так і практиків. Суть хеджування фінансових ризиків розглядають науковці: 3.0. Луцишин, Л. О. Примостка та ін., і практики — банкіри Р. Кашпір та П. Матвієнко.

Ціновий ризик властивий всім формам діяльності і галузям господарства. У сільському господарстві, наприклад, тривала посуха впливає на обсяг виробництва та дохід сільськогосподарських виробників; зростають ціни на зернові, а вони в свою чергу впливають на ціни кінцевої продукції. В промисловості страйки або ембарго на сировину можуть призвести до зменшення випуску продукції, а значить до підвищення цін. Ці економічні фактори впливають на ціну, яку платять виробники та споживачі різних товарів — від нафти до прикрас.

Хеджери на ф’ючерсній біржі - це особи або компанії, що володіють або планують володіти реальним товаром (кукурудзою, пшеницею, нафтою, облігаціями чи іншими цінними паперами, валютою тощо) і враховують фактори зміни цін на товар до моменту його появи на ринку. У ринковій економіці постійно змінюються ціни товарів, курси валют та відсоткові ставки. Даний факт спонукає учасників ринку не лише прогнозувати майбутню ситуацію, а й страхувати свої вчинки.

Хеджування полягає в нейтралізації небажаних коливань кон’юнктури. Метою хеджування є перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу. Перша особа називається хеджером, друга — спекулянтом. Такий поділ досить умовний. Сторонами контракту можуть бути два хеджери, один з яких страхується від ризику підвищення, другий — від ризику зниження цін. Хеджування може запобігати втратам і одночасно зменшити можливості використання сприятливої кон’юнктури.

На ринку існує неписане правило: вищий потенційний прибуток можна отримати лише за умов високого ризику, який бере на себе учасник ринку. Однак ризикові стратегії застосовує небагато інвесторів. Як правило, більшість із них намагаються повністю уникнути ризику або істотно зменшити його. Крім цього, виробники намагаються планувати майбутні витрати та доходи і тому, як правило, відмовляються від додаткового потенційного прибутку заради конкретних перспектив свого фінансового стану.

Хеджування відбувається за допомогою укладення строкових контрактів: форвардних, ф’ючерсних, опціонних. У монографії «Стратегии хеджирования» автори Ш. де Ковні та К. Таккі вважають хеджером «…особу або компанію, яка запобігає ризикові шляхом відкриття позиції на одному ринку та протилежної на іншому, але економічно пов’язану з першим, таким, як ф’ючерсний ринок або ринок забалансових інструментів» .

Офіційно тлумачать операції хеджування в кожній країні органи державного нагляду за ф’ючерсними ринками. Наприклад, у США цим займається Комісія з ф’ючерсної торгівлі, яка вважає, що до хеджування належать лише ті позиції на ф’ючерсному ринку, які економічно пов’язані з ринком реального товару і служать мінімізації ризику комерційних операцій конкретного учасника ринку.

Для учасників хеджевих операцій неабияке значення має аналіз цінової перспективи та оцінка їх доцільності. Адже відкриття ф’ючерсних позицій за умови неточної оцінки цінової кон’юнктури в свою чергу може збільшити фінансові втрати. Крім цього, на відкриття ф’ючерсних позицій та їх утримання також потрібні кошти, депозитні та варіаційні внески. Тобто хеджер повинен не лише визначити доцільність хеджевих операцій, але й підрахувати та порівняти вигоди і витрати від них. Для цього хеджер має оцінити масштаби ризику, причому всіх його видів, і обрати відповідну стратегію хеджування.

У багатьох економічних дослідженнях ф’ючерсних ринків товарів, цінних паперів і валюти застосовуються традиційні методи статистичного аналізу. Особливо популярна кореляція. Саме вона через встановлення кореляційної залежності між двома рядами цін та курсів може дати важливу інформацію про комбінації контрактів для хеджу. У зарубіжній економічній пресі публікується відповідна інформація, яку використовують для складання кореляційних рядів.

Отже хеджування — це один із методів управління фінансовими, зокрема ціновими, ризиками, який дозволяє уникнути їх, або мінімізувати втрати від них, отримані на реальних ринках, шляхом укладання строкових контрактів (біржових та позабіржових).

Хеджування ризиків Розглянемо групу ризиків, з якими часто стикаються підприємства, що виробляють ті чи інші товари. У кожного з них є різні види сировини на вході і товари на виході. У будь-якого підприємства завжди існує ризик того, що сировина подорожчає, а кінцевий продукт стане дешевшим. У результаті цього ефективність роботи компанії може серйозно постраждати. Щоб виключити несприятливі фактори, можна використовувати інструменти хеджування.

Процес хеджування буде виглядати в такий спосіб. Спочатку потрібно одержати прогноз за цінами на сировину і продукцію, а потім хеджувати ризики. Постійне хеджування ризиків може обійтися занадто дорого, тому доцільніше використовувати цей інструмент за несприятливого прогнозу. Однак якщо компанія знаходиться в умовах, що постійно змінюються, в умовах високої волатильності, можна хеджувати товарні ризики постійно — при такому підході з’явиться можливість прогнозувати свою діяльність.

Отже, якщо є несприятливий прогноз щодо цін на сировину, то можна за допомогою різних похідних інструментів «заморозити» їх на якийсь час, причому контракти укладати не на саму сировину, а на деякі однорідні товари (головне, щоб була залежність цін). Розглянемо це на прикладі авіакомпаній. У недавньому минулому вартість нафти постійно зростала. Значною статтею витрат авіакомпаній були і залишаються витрати на паливо, а одним з видів сировини для авіаперевізників є авіаційний гас. Ціни на авіаційне паливо і нафту взаємозалежні, — ціна палива залежить від ціни на нафту. Знизити і навіть зовсім забрати ефект зростаючих цін можна шляхом купівлі ф’ючерсного контракту на нафту. Якщо нафта і далі буде дорожчати, компанія понесе великі втрати за основною діяльністю, однак вони будуть компенсуватися. Якщо ж ціни будуть знижуватися, усе буде відбуватися навпаки. Виходить, що такою операцією компанія фіксує зручний для неї курс цін на нафту.

Точно так само можна хеджувати ризики несприятливої зміни ціни і за іншими видами сировини і продуктів. Візьмемо, наприклад, кондитерську фабрику. Потреба в цукрі у підприємства складає 1000 тонн на місяць. Якщо вартість цукру почне підвищуватися, фабрика буде зазнавати збитків. Вирішенням проблеми могла б стати закупівля цукру на рік уперед, але це заморозило б оборотні кошти підприємства і складські потужності. Тому більш оптимальною є схема хеджування від росту ціни на цукор за допомогою купівлі ф’ючерсів. Ф’ючерсний контракт — це угода з відстрочкою виконання. Тобто, уклавши його сьогодні, продавець зобов’язується за даною ціною здійснити операцію на момент постачання реального товару, а фабрика як покупець — угоду купівлі товару.

Дана операція в цілому не дає підприємству прибуток, тому що на зростанні ціни на цукор воно заробляє на строковому ринку ф’ючерсів і втрачає ту ж суму на реальній покупці за більш високою ціною. Головне в цій операції - те, що вона забезпечує реалізацію первісного задуму купівлі цукру за фіксованою відразу ціною. Таким чином, фабрика уникає можливого збитку, тобто вона може планувати свій бізнес.

Щоб скористатися строковими інструментами для хеджування цінового ризику, компанія повинна виконати наступні кроки:

— зрозуміти, які ризики необхідно хеджувати;

— обрати торговий майданчик та відповідні контракти (необов'язково, щоб контракт цілком відповідав джерелу ризику, достатньо простої однорідності активів);

— обрати брокерську компанію для роботи (при цьому потрібно звернути увагу на надійність брокера, зручність і комплексність наданих послуг, розміри комісійних; різні комісії на ринку похідних інструментів, як правило, мізерно малі, тому вони не розглядалися як стаття витрат при хеджуванні);

— заповнити стандартні форми і підписати договори на обслуговування;

— перерахувати на брокерський рахунок визначену суму коштів, що використовується як забезпечення виконання зобов’язань по відкритих позиціях (гарантійне забезпечення);

— захеджувати ризики.

Підприємці і спекулянти також мають доступ до таких міжнародних майданчиків, як ЕСВОТ (США), NYMEX (США), SGX-DT (Сінгапур), NYCE (США), CОMEX (США), OSAKA SX (Японія), MОNEP (Франція), GLOBEX (США), SFE (Австралія), TYO (Японія), СМЕ (США), ІDEM (Італія), CSCE (США), UFFE (Англія), MEFF (Іспанія), ІPE (Англія), і до інструментів, що на них обертаються. Приклади інструментів, які найбільш потребують хеджа товарного ринку, представлені в таблиці.

Звичайно, реальні постачання за даними інструментами неможливі для компанії, орієнтованої на внутрішнє виробництво, однак при істотній кореляції між внутрішнім товарним ринком і цінами на міжнародному ринку дані інструменти можна використовувати без поставки для хеджування товарних ринків.

Висновки Визначальним моментом при оцінці ступеня розвитку хеджування в Україні є існування повноцінного товарного і фінансового ринку з розвинутою інфраструктурою — біржами, які є основним сектором торгівлі похідними інструментами. Однак нові інструменти передачі ризику є для українського ринку новими і мають невисоку ліквідність. Існує ряд інших причин, які встають на шляху розвитку організованого біржового ринку і впровадження світової практики хеджування.

1. Відсутність законодавчої бази, яка би чітко регулювала операції з товарними деривативами і питання їхнього оподатковування. Сьогоднішня ситуація характеризується недоліками і протиріччями в діючих законодавчих актах та регулюючих положеннях.

2. Недовіра підприємств як до основної складової інфраструктури фінансового ринку — бірж, так і до високоризикових похідних інструментів.

3. Відсутність інформації про національні особливості обігу товарних похідних інструментів. Незнання специфіки обігу деривативів та іноді помилкові уявлення ускладнюють формування позитивного сприйняття даного процесу суб'єктами господарювання.

4. Система стандартизації якості продукції зараз за багатьма критеріями і товарами не відповідає стандартам світового ринку, а це блокує вихід вітчизняних підприємств на міжнародні ринки.

Проте переваги хеджування очевидні як для с/г підприємств (насамперед товаровиробників), так і для держави. Так, застосовуючи хеджування, підприємства можуть:

— значно знизити ціновий ризик, пов’язаний із закупівлею сировини, матеріалів і продажем готової продукції;

— знизити невизначеність майбутніх фінансових потоків і забезпечити більш ефективний фінансовий менеджмент, у результаті чого зменшуються коливання прибутку і поліпшується управління виробництвом;

— забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів або укладати довгострокові контракти, тому що хеджування не перетинається зі звичайними господарськими операціями;

— вивільнити ресурси і допомогти керівництву зосередитися на аспектах бізнесу, в яких компанія має конкурентну перевагу, мінімізуючи ризики, які не є центральними.

Таким чином, хеджування є ефективним механізмом як розвитку товарного і фінансового ринку, так і найбільш перспективним методом захисту підприємств від фінансових ризиків.

Список використаних джерел

1. Бойко К. В. Особливості використання інструментів хеджування ризиків господарської діяльності / К. В. Бойко // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — N 6.

2. Дудяк Р. П., Бугеля С. Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. — Львів: Новий Світ. — 2010: Магнолія плюс. — 2003. — 360 с.

3. Сохацька О. М. Біржова справа. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2008. — 602 с.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою