Безпека життєдіяльності в побутових умовах

У зв’язку з насиченням електроприладами, технічними засобами та побутовою хімією побутові умови значним стали джерелом небезпеки для здоров’я і навіть життя людини. З огляду на соціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку України проблеми безпеки життя і діяльності людини в побуті набуває особливого значення.

За період 1991;1996 рр. в Україні від нещасних випадків у побуті загинуло майже 576 тис. чол. і сотні тисяч людей стали інвалідами. Від дорожньо-транспортних пригод загинуло близько 76 тис. чол., майже 82 тис. чол. загинуло від отруєнь 108 тис. чол. покінчили життя самогубством, від насильницьких дій постраждали майже 51 тис. чол., 37 тис. чол. утопились і майже 13 тис. чол. загинули при пожежах.

Тільки в 1998 році одержали травми близько 2 млн. чол., з них дітей — 200 тисяч, загинуло 68,2 тис. чол. Найбільше нещасних випадків на 1000 жителів зареєстровано у Дніпропетровській (1,69), Донецькій (1,67), Запорізькій (1,66), Херсонській (1,64), Кіровоградській (1,61), Чернігівській (1,60), Луганській та Харківській (по 1,57) і Одеській (1,53) областях. У цих регіонах загинуло понад 37,2 тис. чол., що становить більше половини (54,5%) загальної кількості травмованих зі смертельними наслідками в Україні. побут травматизм інвалідизація отруєння Збільшення кількості нещасних випадків у невиробничій сфері - це загальна тенденція у всьому світі. В Україні вона набуває особливо загрозливих масштабів. Так, у 1992 році співвідношення між виробничим і побутовим травматизмом зі смертельними наслідками складало 1:22, а вже у 1998 році - 1:38. специфічною проблемою для України є висока смертність чоловіків працездатного віку. Так у сучасній структурі причин смерті чоловіків у віці 15−55 років на першому місці - нещасні випадки побутового характеру (близько 35% усіх смертей у цьому віці). Скорочення середньої тривалості життя через цю групу причин у 1997;1998 рр. Склало для чоловіків 6,5 року, а для жінок — 2,8 роки.

Серед причин смерті у побутовій сфері звертає на себе увагу різке збільшення кількості самогубств (суїциду). Одна з основних причин суїциду полягає у високому рівні безробіття і незадовільному психологічному кліматі. Спрощена схема виникнення суїциду має вигляд: " невдоволення життям — відчай — депресія — порушення психічного здоров’я — самогубство"

Чоловіки гірше переносять поразки і стреси — відсоток самогубств серед чоловіків значно більший, ніж серед жінок. Жінки тверезіше (і в прямому і в переносному розумінні) мислять і прикладають, як правило, більше зусиль, щоб знайти вихід зі складної моральної ситуації.

Найефективнішим засобом попередження суїциду є підвищена увага до людини, вчасно надана допомога кваліфікованого психолога чи просто спокійна розмова з добрим другом. Значну допомогу в профілактиці суїциду надають телефони довіри та консультації психологів. Слід пам’ятати, що в певному розумінні життя схоже на зебру — «чорна» смуга завжди змінюється «білою», але для цього треба докласти певних зусиль.

Значна кількість смертей припадає на утоплення. За даними Міжнародної любительскої федерації плавання щорічно в світі утопають близько 300 тис. чол. в Україні щороку на воді гине близько 4 тис. чол. Найбільше трагічних випадків стається на необладнаних для купання місцях (майже 90%). Значний відсоток складають діти.

Найголовнішої причиною утоплення є емоційний чинник — страх. Досить непідготовленій людині раптом опинитись у воді, як у неї виникає переляк, який призводить до порушень психомоторних функцій організму. Вагоме значення має також температура води — при низькій температурі (нижче 16 0С) може виникати спазм судин шкіри та легенів. У практично здорової людини при швидкому входженні у холодну воду може виникнути температурний шок, який іноді закінчується смертю. Подібний шок може виникати і у досить теплій воді (вище 22 0С), якщо температура тіла при цьому значно вища. Серед інших причин — невміння плавати, втома, хворобливий стан, травми при стрибках у воду (особливо у незнайомих місцях), порушення серцевої діяльності при підводному плаванні на глибинах понад 2 м. Особливу небезпеку представляє купання в стані алкогольного сп’яніння — причина майже половини всіх утоплень. Чинниками, що підсилюють небезпеку при купанні є: висока швидкість течії, коловороти, підземні джерела, великі хвилі, небезпека зіштовхнутись з плаваючими засобами.

Розрізняють три види утоплень — істинне, сухе (асфіктичне), синкопальне. При істинному утопленні вода потрапляє в легені. Сухому утопленню передує втрата свідомості і через спазми голосових зв’язок вода в легені не потрапляє. Синкопальне утоплення спричинене рефлекторною зупинкою серця.

Успіх надання допомоги потерпілому значною мірою залежить від правильної оцінки обставин та виду утоплення — вона може бути ефективною навіть при настанні клінічної смерті. Рятувальнику необхідно пам’ятати, що при будь-якому захваті занурення під воду сприяє звільненню від нього. Якщо ж цей прийом не допомагає, слід застосувати больовий прийом. Після винесення з води і відсутності дихання і серцевої діяльності застосовують найпростіші методи оживлення організму:

• — якнайшвидше видаляють воду із дихальних шляхів та шлунку потерпілого;
• — приступають до серцево-легеневої реанімації, яка передбачає проведення штучного дихання одночасно із закритим масажем серця.

Електричний струм при дії на організм людини може викликати як місцеві, так і загальні ураження (електротравми). Місцеві електротравми — це опіки, перегрівання внутрішніх органів, розриви тканин м’язів, порушення біоелектричних процесів в організмі, електроліз органічних рідин тощо. Загальне ураження струмом відбувається при проходженні електричного струму через нервові центри дихання і роботи серця.

Небезпека ураження тим більша, чим більший струм проходить через людину але, крім цього, впливають тривалість і шлях проходження струму через організм людини (поняття про шагову напругу), вид струму (постійний чи змінний), його частота і робочі умови.

Найбільша небезпека виникає при безпосередньому проходженні струму через життєво важливі органи: серце, легені, мозок. Найчастіше струм проходить такими шляхами: права рука — нога (через серце проходить ~6,7% струму, ліва рука — нога (3,7%), рука — рука (3,3%). Навіть короткочасна дія струму спричиняє судому м’язів. Параліч дихання настає при порівняно тривалій дії струму (15−30 с) і не встигає розвинутись при менш тривалій дії.

Термічна дія електричного струму проявляється у вигляді опіків тіла, при цьому можуть виникати суттєві функціональні розлади в організмі людини.

Електролітична дія електричного струму проявляється у розшаруванні органічної речовини (особливо плазми крові) та у зміні її фізико-хімічного складу.

Механічна дія електричного струму призводить до розшарування тканин, їх розривів внаслідок електродинамічного ефекту і миттєвого утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія електричного струму полягає в подразненні та збудженні живих тканин організму і супроводжується порушенням внутрішніх біоелектричних процесів.

Як відомо, сила струму залежить від напруги та опору ділянки електричного кола, частиною якого стає потерпілий. Опір тіла людини вважається рівним 1 КОм. При дії великих напруг опір тіла з часом знижується, що призводить до збільшення сили струму і більш важких наслідків ураження електричним струмом.

Небезпека ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті із струмоведучими частинами обладнання або ж при зіткненні металевими елементами, які випадково опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції чи з інших причин.

На ймовірність ураження електричним струмом і наслідки такого ураження суттєво впливають умови експлуатації електричного обладнання — вони можуть бути трьох типів: без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою та особливо небезпечні.

Умови з підвищеною небезпекою ураження людини електричним струмом: висока вологість (відносна вологість перевищує 75%), струмопровідний пил, наявність струмопровідних підлог (металеві, залізобетонні тощо), підвищена температура (понад 35 оС) а також можливість одночасного дотику людини до металевих частин електрообладнання і до частин обладнання і будівель, що сполучені із землею.

Особливо небезпечні умови — це підвищена вологість, хімічно активне середовище (ризик руйнування ізоляції), наявність одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки.

До технічних засобів електробезпеки включають електроізоляцію струмопровідних частин, захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, зниження робочої напруги, вирівнювання потенціалів, загороджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, інші засоби захисту і запобіжні пристрої.

Перша допомога при грибних отруєннях. При будь-якому отруєнні грибами необхідно терміново викликати лікаря або відвезти потерпілого до лікарні. Поки не прибуде лікар, хворого слід покласти в ліжко. До настання повного видужання рекомендується постільний режим. Адже при грибних отруєннях часом спостерігається тимчасове поліпшення стану хворого, який, вважаючи, що вже видужав, іноді намагається навіть виконувати свою звичайну роботу. Однак через кілька годин симптоми хвороби виникають у ще тяжчій формі. Оскільки найтяжчі грибні отруєння пов’язані із сильним і небезпечним для життя пригніченням серцевої діяльності та порушенням кровообігу, всілякі напруження людині протипоказані, на тривалий час їй необхідний цілковитий спокій.

До прибуття лікаря потерпілому треба давати пити дрібними ковтками солону холодну воду. Це певною мірою послаблює нудоту й тяжке блювання. Крім того, рекомендується вживати холодний міцний чай або каву, а також мед та молоко. Жодного спиртного напою давати не слід, через те, що спирт полегшує всмоктування грибних отрут. Конче потрібно покласти грілки на живіт до ніг хворого. Рештки не з'їдених грибів та їх очистки треба залишити для лабораторного дослідження.

Що ж до запобігання отруєнням грибами, то любителям грибних страв можна порадити збирати й приймати в їжу лише добре знайомі їм гриби та обов’язково піддавати їх правильній кулінарній обробці.