Мета і завдання документування процесу аудиту

Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути документально оформлені. З проблемою ведення робочих документів аудитор стикається з першої аудиторської перевірки. Належна організація аудиту, забезпечення можливості контролю роботи аудитора, поліпшення її якості вимагають глибокого дослідження цієї проблеми.

Важливість питання, що розглядається, пов’язане з низкою інших причин. Значні труднощі пов’язані з відсутністю не тільки в Україні, а й за кордоном єдиних загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу, форми, структури та змісту їх.

В Україні проблема ускладнюється відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання документів під час перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої діяльності, ситуації, що склалася.

Закордонні аудиторські фірми до ведення робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.

Робочі документи аудитора — це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна інформація, отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, чи усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Як уже зазначалося, склад і кількість аудиторських документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення має мета складання робочих документів, а саме:

• — планування аудиторської перевірки;
• — документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;
• — збирання матеріалів з перевірки фінансової звітності з наступним узагальненням їх;
• — складання аудиторського звіту і підготовка висновку про фінансову звітність;
• — здійснення поточного контролю самим аудитором за ходом виконання аудиту згідно з планом і програмою;
• — забезпечення юридичного обґрунтування проведення аудиту, законності його;
• — контроль робочого часу аудитора і обґрунтованості оплати його праці (гонорару);
• — контроль якості проведеної перевірки;
• — отримання за необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, здійснену кілька років тому, наприклад у разі судового розгляду, спорів, претензій, які виникли, тощо;
• — забезпечення можливості отримати відповіді на так звані зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших заінтересованих юридичних і фізичних осіб), тобто довести правоту аудитора чи внести додаткову ясність у деякі питання;
• — обґрунтований вибір методики, методів і прийомів проведення аудиту, напрямів і підходів перевірки;
• — документальне оформлення встановленого чи визначеного самим аудитором аудиторського ризику з зазначенням його величини;
• — формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію, компетентність аудитора і сприяння підвищенню їх;
• — отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.