Висновки та пропозиції

На сучасному етапі розвитку української економіки, в період здійснення господарських реформ виникає об'єктивна необхідність дослідження теоретичних в практичних питань щодо обліку праці і заробітної плати, узагальнення і аналізу накопичень досвіду з цієї проблеми.

Виконана дипломна робота дозволяє зробити наступні висновки і пропозиції.

a. Бюджетні установи — це установи, які повністю або частково утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів. Вони здійснюють свою діяльність шляхом надання нематеріальних послуг, суттєво впливаючи на соціальний клімат суспільства, його гармонійний і прогресивний розвиток.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується рядом особливостей, які впливають на організацію облікової роботи, методології і методики бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік в бюджетних організаціях, як складова бюджетного обліку, виконує свої конкретні задачі, має специфічні об'єкти, ведеться за окремим планом рахунків. Фінансова звітність бюджетних установ відрізняється від звітності госпрозрахункових підприємств і організацій.

На бюджетні установи не поширюється дія Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності для бюджетних установ встановлює Державне казначейство України.

b. Роль бухгалтерського обліку, як системи спостереження, кількісного вимірювання, реєстрації, групування і відображення усіх процесів, які відбуваються в народному господарстві і його окремих ланках, проявляється в його функціях.

Науково обґрунтована і добре організована на практиці система бухгалтерського обліку в значній мірі, а інколи повністю, визначає можливості прийняття цілеспрямованих ефективних управлінських рішень і в цьому своєму значенні є однією із передумов життєдіяльності підприємств усіх форм власності.

Вітчизняна система бухгалтерського обліку пройшла складний шлях становлення, і досягнення в цій галузі безсумнівні. Були здійснені глибокі дослідження проблем теорії обліку, визначені і обґрунтовані напрями концепції, які найбільш важливі в розвитку його організації і удосконалення методу, одержані методичні рішення, які дозволяють створити єдині для всіх підприємств бухгалтерські моделі економіки.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах, як складова бюджетного обліку, забезпечує контроль за ефективним використанням бюджетних коштів.

Бухгалтерський облік в управлінні ведеться за меморіально-ордерною формою з використанням нового плану рахунків та бюджетної класифікації видатків.

c. Правильна побудова і чітке функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах багато в чому залежить від його організації. Бухгалтерський облік в управлінні ПФУ Октябрського району в м. Полтаві здійснюється у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і ґрунтується на таких принципах:

обачність — застосування в бухгалтерському методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про факти та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

Послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках передбаченими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

Безперервність — оцінка активів, та зобов’язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

Нарахування і відповідність доходів і видатків — для визначення фінансового результату звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

Єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських підприємств у його фінансовій звітності, здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

Періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

d. Методологічні засади бухгалтерського обліку на поточний рік визначаються обліковою політикою. У відповідності з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

e. Аналіз стану організації обліку на підприємстві свідчить, що для поліпшення організації обліку в управлінні необхідно здійснити такі заходи:

правильно визначити чисельний склад бухгалтерії, виходячи із трудомісткості облікових робіт і їх обсяг;

рівномірно розподілити облікову роботу серед облікових працівників;

забезпечити працівників бухгалтерії інструктивними і нормативними матеріалами, бланками типових форм первинних облікових документів і облікових реєстрів;

розробити графіки роботи бухгалтерів впродовж дня;

розробити графіки бухгалтерів впродовж місяця;

систематично здійснювати навчання працівників бухгалтерії;

більш повно використовувати в обліковій роботі сучасну обчислювальну техніку;

забезпечити працівників бухгалтерії спеціальною літературою і періодичними виданнями з бухгалтерського обліку;

більше уваги приділяти питанням охорони праці.

6. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону здоров’я і життя в процесі їх діяльності визначає Закон України «Про охорону праці» та реалізується через систему відповідних нормативних актів (положень, інструкцій, правил, нормативів).

Основна політика в галузі охорони праці будується на принципах:

пріоритету життя і здоров’я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника та створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв’язування завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища.

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від норм власності і видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності державних організацій, установ та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці;

міжнародного співробітництва в галузі охорони праці з використанням світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

7. Для поліпшення охорони праці в управлінні необхідно реалізувати наступні заходи:

провести паспортизацію робочих місць, у тому числі і в бухгалтерії, на їх відповідність вимогам охорони праці;

здійснювати періодичний аналіз стану робочих приміщень, обладнання, робочих місць на відповідність безпечним умовам праці та аналіз дотримання нормативних вимог щодо охорони праці;

виховувати у працівників відповідальне ставлення до охорони праці;

забезпечити службу охорони праці необхідною нормативною інформацією, інструкціями, навчальними посібниками.

8. Заробітна плата — це винагорода, обчислена як правило, у грошовому вираженні, яку виплачують працівнику за виконану ним роботу. ЇЇ величина залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства, установи, організації. Заробітна плата максимальним розміром не обмежується.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якої не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

9. Організація заробітної плати тарифної системи, норм, форм і систем заробітної плати.

Тарифна система служить для розподілу залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та розрядів тарифної сітки і є основою для формування і диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка включає - тарифні коефіцієнти, схеми посадових окладів і тарифікаційні характеристики (довідники).

• 10. Працю працівників оплачують на підставі погодинної, відрядної або інших систем оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбаченим законодавством, генеральною і галузевими угодами.
• 11. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установи та організацій, що фінансуються з бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України.

З 1 березня 2001 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 134 «Про впровадження умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Цей документ затвердив схеми посадових окладів керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, службовців, працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та інші умови праці (розміри доплат, надбавок, порядок надання матеріальної допомоги тощо).

Крім цього, було дещо змінено сам порядок оплати праці працівників бюджетних установ. Встановлено надбавки працівникам за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за складність, напруженість в роботі. При цьому граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу.

Керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом доходів і видатків, встановлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри доплат і надбавок до них, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення.

12. Облік особового складу працівників здійснює головний спеціаліст з кадрів. При прийнятті на роботу він зобов’язаний роз’яснити працівникові до початку роботи його права та обов’язки, ознайомити з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором і провести інструктаж з охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки.

В дипломній роботі розглянуто облік трудових книжок, а також порядок їх оформлення, видачі та списання.

• 13. Робочим часом називається той час, який службовці у відповідності із законодавством і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства повинні використовувати виконання службових обов’язків. Тривалість робочого тижня встановлена законодавством 40 годин на тиждень.
• 14. Облік відпрацьованого часу, нарахування та виплати заробітної плати оформляється первинними документами з оплати праці, які розглянуті в дипломній роботі.
• 15. особливої уваги заслуговує порядок обчислення середнього заробітку, оскільки у різних випадках середній заробіток обчислюється по різному.

Перший нормативний документ — це Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95р № 100. Його застосовують:

• 1) надаючи працівникам щорічні та додаткові відпустки (у тому числі у зв’язку з навчанням; працівникам, які мають дітей та інші) або виплачуючи компенсації за невикористані відпустки;
• 2) надаючи працівникам творчі відпустки;
• 3) при виконанні працівниками державних і громадських обов’язків у робочий час;
• 4) при переведенні працівників на іншу, більш легку і нижчеоплачувану роботу за станом здоров’я;
• 5) при переведенні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу;
• 6) виплачуючи вихідну допомогу;
• 7) проводячи виплати середнього заробітку за час службових відряджень;
• 8) при тимчасовому переведенні працівника на іншу, нижчеоплачквану роботу;
• 9) в інших випадках, коли законодавством виплати здійснюються виходячи із середньої заробітної плати.

Другий — Порядок обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затверджений постановою КМУ від 26.09.01р. № 1266. Цим документом ми керуємося, визначаючи середній заробіток для розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності і з вагітності та пологів; з безробіття; соціальних виплат при нещасному випадку на виробництві. При необхідності обчислення середнього заробітку для розрахунку страхових виплат при нещасному випадку на виробництві, обов’язково слід згадати про Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, затверджене постановою Фонду страхування від нещасних випадків від 01.11.01р. № 43. У ньому є норми які потрібно знати.

Третій — Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 27.11.03р. № 1344-ІУ, а точніше стаття 40. та Інструкцією зі статистики заробітної плати від 13.01.04р. № 5. де визначено, що до заробітної плати для обчислення пенсій включаються всі види виплат, що включаються до фонду оплати праці (крім виплат, що не належать до фонду оплати праці), і на які нараховуються страхові внески. Цими документами слід користуватися складаючи довідку про заробітну плату для призначення пенсії.

16. Важливим напрямком удосконалення бухгалтерського обліку в управлінні є його автоматизація. У зв’язку з цим удосконалити робочі місця бухгалтерів так, щоб вони забезпечили ведення усіх операцій пов’язаних з обліком праці і заробітної плати, у тому числі ведення особових рахунків працівників, формування довідкової інформації та складання звітності.

В дипломній роботі розкрито форми ведення обліку праці та розрахунків з працівниками та виплати заробітної плати за допомогою бухгалтерської програми І:С «Бухгалтерія 7.7».

17. Головним завдання контрольно-ревізійної роботи в бюджетних установах є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Державний контроль проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетної установи, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірність обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

За матеріалами ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності бюджетних установ або її підрозділів.

Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

18. Ефективне використання бюджетних коштів вимагає здійснення систематичного внутрішньогосподарського контролю за використанням коштів, які направляються на оплату праці.

На нашу думку внутрішньогосподарський контроль в бюджетних установах не набув необхідного розвитку, оскільки не розробили організаційно-методичні основи, прийоми і способи його проведення. Система внутрішньогосподарського контролю є надійною гарантією запобігання необґрунтованим і низько ефективним діям працівників бюджетних установ.