Вступ. 
Соціальна дезадаптація та девіантна поведінка у підлітків

дезадаптація девіантний поведінка підліток Останніми роками в умовах дестабілізації економіки та соціальних кризових процесів в Україні, наше суспільство опинилося в перехідному стані. Це, безумовно, негативно позначилось на багатьох сферах людської діяльності. У зв’язку із зростанням рівня поширеності різних форм аморальних вчинків та злочинності, надзвичайної актуальності набула проблема девіантної поведінки.

Актуальність дослідження проблеми соціальної дезадаптації особистості в парадигмі девіантології обумовлена необхідністю глибокого пізнання шляхів корекції асоціальної поведінки. Проблема порушень соціальної адаптації у підлітковому віці тісно пов’язана із глибинними відхиленнями в особистісному розвитку, що породжують схильність до різних видів девіантної поведінки. Практичне значення має вивчення труднощів соціальної адаптації людей з певними фізичними вадами та психічними розладами для надання їм необхідної допомоги.

Зарубіжні дослідники виділяють психологію девіантної поведінки в окрему дисципліну. В Україні ця наука знаходиться на шляху становлення. Але ні зарубіжні, ні вітчизняні автори не мають єдиної точки зору на поняття «девіантна поведінка». Поряд із цим терміном також використовують такі, як: делінквентна, адиктивна, дезадаптивна, асоціальна, неадекватна, деструктивна, акцентуйована, агресивна, конфліктна. Часто ці терміни вживають як синоніми, хоча насправді вони визначають окремі види поведінки, що відхиляється від нормативної. Це свідчить про невизначеність того, яку поведінку слід вважати за девіантну. Але існує спільне уявлення про те, що девіантна поведінка завжди пов’язана з якоюсь невідповідністю вчинків та дій людини тим нормам і правилам поведінки, які розповсюджені в суспільстві або в певних соціальних групах.

Знайдені тільки принципові напрямки вирішення проблеми асоціалізації та відхидень у поведінці підлітків, але визначення особистісних новоутворень, які є чинниками виникнення девіацій у неповнолітніх, та створення відповідних загальних засад та програм корекційної роботи ще має бути здійснено. Необхідно також виявити симптоми у розвитку особистості, що передують появі соціальної дезадаптації, з метою їх своєчасної нейтралізації як складової частини запобігання соціальній дезадаптації та корегування відхилень на ранніх стадіях їх виникнення. Практично невивченими є специфічні особливості такої діяльності в умовах сьогодення з урахуванням реалій пострадянського суспільства.

У нашій країні вже накопичений чималий досвід шляхів проведення корекції та профілактики дезадаптивної поведінки. За останні роки психологами і педагогами було виконано ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності та правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Г. С. Абрамової, М.А. Алемаськіна, Ю. М. Антоняна, С.А. Белічевой, В. М. Бехтерева, А. Д. Глоточкина, І.В. Дубровіной, В. В. Знакова, Е.Я. Іванова, К.Е. Ігошева, Д.Д. Ісаєва, А. Г. Ковальова, І.С. Кона, В. Т. Кондрашенко, А.Е. Лічко, Г. М. Міньковського, І.А. Невського, В.Ф. Пірожкова, К. К. Платонова, Г. М. Потаніна та ін.

Установлені основні проблеми підлітків з асоціальною поведінкою: емоційна нестабільність, низький рівень самоконтролю, суперечливість самооцінки і рівня домагань, деформація ціннісно-нормативних уявлень (системи внутрішньої регуляції, референтних орієнтацій). Визначено, що низький рівень розвитку психологічних детермінантів саморегуляції поведінки може слугувати критерієм соціальної дезадаптації школярів. Виявлено порушення смислової регуляції поведінки у соціально дезадаптованих підлітків, яке проявляється, по-перше, у зниженні загального рівня осмисленості життя, і по-друге, в посиленні фрустрації та ригідності у даної категорії учнів. Визначено, що смислові структури підлітків та юнацтва, схильних до адиктивної поведінки, відрізняються від смислових структур осіб контрольної групи того ж віку. Доведено, що одним з потужних чинників девіантної поведінки є несформованість ціннісно-мотиваційної регуляції: особою асимілюються переважно цінності малих асоціально спрямованих угрупувань, а суспільні цінності залишаються неінтеріоризованими. Встановлено зв’язок сугестивності з індивідуально-особистісними характеристиками, що впливають на формування соціальної дезадаптації неповнолітніх, а також зв’язок емпатії з схильністю до соціальної дезадаптації. Створено та апробовано відповідні методики визначення особистісних новоутворень, що спричинюють відхилення у поведінці.

Отже, основний доробок вітчизняних вчених полягає у визначенні структурних компонентів особистості, що можуть бути найбільш небезпечними для подальшого особистісного розвитку дитини і на основі яких випрацьовуються критерії соціальної дезадаптації. Важливим здобутком є розроблена типологія соціально дезадаптованої поведінки, що побудована на основі психологічних детермінант соціальної дезадаптації. З’ясовано, що дезадаптивна поведінка є результатом несприятливого життєвого досвіду, що призводить до порушення соціалізації, і, як наслідок, недотримання дитиною соціальних норм.

Недостатнє вивчення проблеми впливу дезадаптованої поведінки на особистість підлітків зумовило вибір теми курсової роботи: «Соціальна дазадаптація особистості як фактор розвитку девіантної поведінкки у підлітків».

Об'єкт дослідження: особливості виникнення девіацій поведінки у підлітків.

Предмет дослідження: соціальна дезадаптація особистості як фактор розвитку девіантної поведінки у підлітків.

Мета роботи. Мета роботи полягає у теоретичному аналізі сутності девіантної поведінки як форми асоціалізації у підлітка.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

• 1. виявити та проаналізувати теоретичні підходи щодо виникнення девіантної поведінки;
• 2. виділити основні причини соціальної дезадаптації у підлітків.
• 3. розробити комплекс корекційнопрофілактичних заходів щодо попередження виникнення девіантної поведінки у підлітків.