Системний підхід до організації та управління корпорацією

Системний підхід до організації та управління корпорацією є способом взаємозв'язку окремих складових в єдину композицію.

Системою називають сукупність взаємопов'язаних елементів, призначену для досягнення певної мети. Існування та функціонування систем зумовлені низкою закономірностей: цілісністю, интегративностью, комунікативністю, ієрархічністю, який здійснюють та ін.

У практиці використовують два типи систем — закриті і відкриті. Якщо для закритої системи характерні більш-менш жорстко фіксовані межі та незалежність від зовнішнього середовища, то відкрита система тісно взаємодіє із зовнішнім середовищем, звідки вона отримує енергію, інформацію, матеріали. Крім того, відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі для самозбереження та подальшого функціонування. Корпорація представляє собою відкриту систему, оскільки її виживання залежить від зовнішнього світу.

Системи розробляються і управляються на основі наступних принципів:

функціонально-системний, коли системоутворюючим фактором є кінцевий результат (мета);

ймовірнісно-статистичний, заснований на концепціях фактора масовості спостережень і станів системи, переходу від вивчення окремих явищ до узагальнення, взаємозалежним і спільним явищам;

імітаційно-моделюючі, що дозволяє висловити структуру корпорації у вигляді моделі й описати зміна її станів як системи в залежності від зміни критеріїв оцінки і цілей;

інтерактивно-графічний, заснований на економіко-математичному моделюванні і застосуванні сучасних технологічних засобів обробки інформації;

інженерно-психологічний, що дозволяє враховувати психологічний стан людини при прийнятті рішень;

інженерно-економічний, забезпечує точний прогноз кількісних і якісних результатів (прибуток, собівартість, ефективність і т.д.).

Корпорація є складною соціально-економічну та технічну систему, інтегруючу різноманітні ресурси та фактори, людей, підприємства, що об'єдналися для здійснення спільної діяльності та досягнення загальних цілей. У соціально-економічній системі головним і найбільш активним елементом виступає людина. В основі цієї системи лежить сукупність суспільних, колективних (групових) та особистих інтересів, яка впливає на її стан і розвиток. Раціональні системи є життєстійку, рухомими, мають здатність до самоврядування та самоорганізації.

Корпорації належать до динамічних систем, які постійно змінюють свої параметри в часі та є багаторівневими, що складаються з вхідних в них організацій (підрозділів). Кожну організацію (підрозділ) у свою чергу можна розглядати як самостійну економічну систему.

Корпорації належать до країн, що системам, в яких одночасно протікають процеси функціонування і розвитку. У процесі функціонування вони реалізують свою основну виробничу функцію, в процесі розвитку проходять якісні перетворення у виробничій діяльності.

Корпорації належать до стохастичним систем, поведінка яких можна передбачати тільки в імовірнісних категоріях. Імовірнісний характер корпорацій обумовлений як загальної політичної та економічної ситуацією в країні та іншими змінними факторами зовнішнього середовища, так і наявністю невизначеності в поведінці системи та її елементів. Загальною метою системи корпоративного управління є забезпечення стабільної ефективної роботи корпорації.

Структура системи — це сукупність конкретних взаємопов'язаних елементів, які з притаманними тільки їм властивостями становлять певну цілісність.

Економічні виробничі системи мають ряд особливостей, що відрізняють їх від інших систем. До таких особливостей можна віднести:

нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність її поведінки;

унікальність і непередбачуваність системи в конкретних умовах (завдяки наявності у неї активного елемента — людини) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, обумовлених наявними ресурсами;

здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки;

можливість протистояти ентропійних (руйнуючим систему) тенденціям;

здатність адаптуватися до мінливих умов;

можливість і прагнення до цілеутворення, тобто формуванню цілей усередині системи.

Стан системи визначається безліччю різних факторів, що описують як її зовнішню, так і внутрішнє середовище.

Корпорація є договірні об'єднання, створені на основі виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Таким чином, об'єктами корпоративного управління обов’язково є акціонерні товариства, а також та частина суспільств з обмеженою відповідальністю, в яких управління окремо від власності.

Корпоративне управління — це складна система економічних відносин, яка включає безліч внутрішніх і зовнішніх елементів. Його суб'єктами виступають безпосередні власники корпоративних прав: громадяни, юридичні особи, держава, які й здійснюють регулювання їх руху.