Пропозиція і сукупний попит

Дуже важливо для суспільства є рівновага між доходами та витратами. Це своєрідне вираження рівноваги між сукупною пропозицію і сукупним попитом. Класична, а також неокласична теорія з одного боку та кейнсіанська з другого по-різному відповідають на питання встановлення економічної рівноваги в суспільстві.

Теорія Кейнса сучасна неокласична школа підкреслюють величезне значення психологічних факторів в економіці («схильність», «перевага», «очікування»).

Формально ніхто із представників класиків (Сміт, Рікардо, Маршал) не оперували макроекономічними категоріями. Для цих економістів був характерний мікроекономічний аналіз, однак в їх поглядах і підходах досить визначено прослідковуються чіткі явлення про функціонування ринкової системи, досконалої конкуренції.

Представники класичного напрямку розглядали модель загальної економічної рівноваги тільки в короткостроковому періоді для умов.

В основі цієї моделі лежить закон ринків Жана Батіста Ссеї («теорія трьох факторів виробництва»), суть якого зводиться до слідуючого твердження:

— пропозиція товарів створює свій власний попит, або, іншими словами, вироблений обсяг продукції, автоматично забезпечує дохід рівний вартості всіх створених товарів, а отже достатні для його повної реалізації. Це означає, що:

1) Метою володаря є не отримання грошей як таких, а придбання матеріальних благ, тобто отриманий доход витрачається повністю;

2) Витрачаються тільки власні грошові засоби.

Представники класичного напряму розробили досить чітку теорію загальноекономічної рівноваги, яка автоматично забезпечує рівність доходів і витрат при повній занятості, яка не суперечить дії закону Сея.

Вихідним моментом цієї теорії є аналіз таких категорій як відсоткова ставка, заробітна плата, рівень цін в країні. Ці ключові змінні, які в уявлення класиків виявляються гнучкими величинами забезпечують рівновагу на ринк капіталу, ринку праці і грошовому ринку. Відсоток зрівноважує попит і пропозицію інвестиційних засобів.

Гнучка заробітна плата зрівноважує попит і пропозицію на ринку праці. Гнучкі ціни забезпечують ринку від продукції так, що тривале перевиробництво виявляється не можливим.

Збільшення грошової маси в обігу нічого не змінює в реальному потоці товарів і послуг, роблячи лише вплив на номінальні вартісні величини. Таким чином ринковий механізм в теорії класиків сам здатний виправляти дисбаланси, які виникають в масштабах національної економіки і втручання держави виявляється не потрібним.

Класична теорія на початку 30х років ХХ ст. виявилась неспроможною пояснити кризові процеси. Це прагнув зробити Кейнс у своїй праці: «Загальна теорія зайнятості, відсотка грошей».

Кейнсіанські моделі сукупних витрат суспільства складаються з 4-х компонентів:

— особисто споживання;

— інвестиційне споживання;

— державні витрати;

— чистий експорт;

Загальний обсяг споживання як правило залежить від загального обсягу доходів. Доход після сплати податків — чистий доход мінус споживання дорівнює збереженню.

рівновага доход витрата споживання

Y = C + S

Y — доход, С — споживання, S — збереження.

Роль психологічного фактору, який впливає на споживання, Кейнсом визначається так: «основний психологічний закон… полягає в тому, що люди схильні, Як правило, збільшувати своє споживання з ростом доходів, але не в тій мірі, в який зростає доход». Кейнс ввів поняття середньої и граничної схильності до споживання і збереження.

Виражена в відсотках частка даного загального доходу, яка йде на споживання називається середньою схильністю до споживання АРС, а та, яка йде збереження… середня схильність до збереження (). Наприклад, рівень доходу 470 млрд. гривень, а споживання 450. яким буде АРС і APS? (АРС = 96%; APS = 4%.).

Співвідношення між змінною споживання і викликаного нею зміною доходу називається граничною схильністю до споживання: .

Аналогічно частка приросту (скорочення) доходу, що йде на збереження називається граничною схильністю на збереження. .

Наприклад, людина розпоряджається доходами в тисячу гривень, щомісяця зростаю на сто гривень.

— це як витрати змінюються за місяць.

На таблиці видно, що абсолютно зростає і споживання і збереження, але відносна частка споживання все більше скорочуються, а частка зберігання зростає.

Згідно основного психологічного закону — величина граничної схильності до споживання знаходиться між 0 і 1: МРС > 0 <1.

Сума зміни споживання і збереження повинна бути обов’язково рівна зміни доходу:

Тоді MPC+MPS = 1

Гранична схильність до збереження є доповнюючою до 1 величиною по відношенню до граничної схильності до аналізу.

Макроекономічний підхід передбачаю побудову функцій споживання і збереження на рівні суспільства.

Основний психологічний закон знаходить імперичне підтвердження і на макрорівні.

Графік схильності до споживання має такий вигляд.

Місце пересікання лінії - 45⁰ і кривої споживання в точці В означає рівень нульового збереження, зліва від цієї точки можна спостерігати збереження «тобто витрати перевищують доходи, а справа — зберігання позитивно.

Відрізок Е₁ і - показує розміри споживання.

Е₀ і - розміри зберігання.

Графік схильності до збереження показує відношення приросту збереження до приросту доходу.

Точка В-це рівень доходу, коли збереження дорівнює нулю. Нижче цієї точки — від'ємне зберігання, а вище — чисте, позитивне збереження. Оскільки графік схильності до зберігання є дзеркальним відбиттям графіку до споживання — крива споживання буде опуклою, а збереження — угнутою.