Кризові процеси на підприємстві

Більшість визначень та характеристик кризи встановлено на певний момент у часті, тобто зроблено фіксацію статичних параметрів кризи. Однак статика кризи — це тільки відображення певного стану підприємства у обмежений момент часу, але суб'єкт господарювання завжди діє, і, тому, кризу слід розглядати як динамічний процес. Оскільки «процес» (лат. processus — проходження, просування) — закономірна, послідовна зміна явища, його перехід в інше явище (розвиток), то у даному контексті під кризою, а точніше кризовим процесом, слід розуміти сукупність кризових явищ у одній або декількох сферах діяльності, що порушують нормальне протікання господарських процесів на підприємстві. Згідно цього:

Кризовий процес підприємства — це сукупність дій, що дестабілізують його функціонування його внутрішнього механізму й створюють передумови для зміни загального фінансово-економічного становища суб'єкта господарювання.

На підприємстві одночасно можуть відбуватись декілька кризових процесів у різних сферах діяльності (різних складниках господарського механізму) з різною інтенсивністю. Час початку і час закінчення різних таких процесів як правило не співпадають. А сила, тривалість та напрям впливу у значній мірі залежать від стану елементів механізму підприємницької структури, де дані процеси розвиваються. Залежно від стану елементів господарського механізму, здатності їх гнучко реагувати на зміни у системі управління підприємством кризові процеси можуть у певних випадках деструктивно впливати на результативність діяльності фірми, а у більшості ситуацій дані процеси стимулюють еволюційний розвиток суб'єкта господарювання.

Екзогенні та ендогенні чинники появи кризи підприємства Вже давно стало зрозумілим, що причини появи економічних криз знаходяться у самому механізмі функціонування ринкового господарства, побудованому на задоволенні потреб споживача, які постійно змінюються під впливом різних чинників. Тому, для оцінки можливих втрат від кризових процесів на підприємствах слід дуже уважно визначити й провести аналіз факторів, що є каталізаторами кризи на підприємстві. Останнє в значній мірі залежить від динаміки зовнішнього для нього середовища, а також від ефективності функціонування власного внутрішнього механізму господарювання.

Чинники, що впливають на появу та розвиток кризових процесів на даному суб'єкті господарювання поділять на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). До зовнішніх (екзогенних) чинників відносяться такі, які підприємство не має можливості заздалегідь спрогнозувати, а тому і вплинути на них. Внутрішні (ендогенні) чинники, як правило, залежать від форм, методів та організації діяльності підприємства.

Загальна сукупність зовнішніх чинників появи і розвитку кризи на підприємстві поділяється на такі групи: соціальні, економічні, політичні та науково-технічні чинники (рис. 2). У групі соціальних чинників появи й розвитку кризових процесів найбільший вплив здійснюють такі окремі фактори, як: зміна вибору споживачів, зниження попиту на споживчі якості продукції підприємства, негативні демографічні тенденції, погіршення криміногенної ситуації в державі, зниження культурного рівня населення. Такі процеси як: зростання інфляції, нестабільність системи оподаткування, зниження активності фондового ринку, нестабільність валютного ринку, зниження рівня реальних доходів населення утворюють сукупність економічних чинників, що провокують і підтримують кризу на підприємстві. Значний вплив на кризові трансформації у механізмі діяльності підприємств України здійснюють політичні чинники, що проявляються у нестабільності законодавства, загальній політичній нестабільності в державі, загостренні взаємовідносин між гілками влади, зміні політичного устрою. Зниження кількості прогресивних досягнень у сфері науки та активності позитивних змін у техніці й технологіях відбувається за рахунок: зниження якості, сировини, матеріалів, комплектуючих, відсутності національної інноваційної стратегії, згортання інноваційної діяльності в державі, наявності на ринку обладнання з низькими експлуатаційними характеристиками, згортання загальнодержавних програм з розробки прогресивних технологій.

Внутрішні фактори, які спричиняють розвиток кризи на підприємстві, також поділяються на окремі групи: ситуаційні, ресурсні, маркетингові та фінансові чинники (рис. 3). Ситуаційні чинники спричиняють появу кризових процесів на підприємстві у випадках коли: не вірно визначена місія підприємства, галузь діяльності має низький рівень віддачі на вкладений капітал, відбувається погіршення іміджу і традицій фірми, кваліфікаційний склад персоналу фірми не відповідає складності виконуваних ним робіт, відбувається зниження частки продукції підприємства на ринку. Прояв ресурсних чинників кризи на підприємстві відбувається у випадках: зниження прогресивності використовуваних технологій, збільшення тривалості виробничого циклу, збільшення рівня виробничих запасів, скорочення оборотності коштів. Значний вплив на ефективність діяльності, відповідно на можливість появи кризи на підприємстві, здійснюють маркетингові чинники, що проявляються у випадках: відсутності стратегічних цілей маркетингу, невдалого вибору сегменту ринку, використання необґрунтованої товарної політики, неефективної цінової політики, невірної збутової політики фірми. Визначальну дію на утворення кризових процесів, а точніше, появи високої ймовірності банкрутства, здійснюють фінансові чинники, що проявляються у вигляді: неефективної структури балансу підприємства, низької ліквідності його активів, погіршення інвестиційної привабливості суб'єкта господарювання, зниження рівня прибутковості (рентабельності), збільшення частки залучених коштів.

Рис. 2. Основні зовнішні (екзогенні) чинники, що сприяють розвитку кризи підприємства

Рис. 3. Основні внутрішні (ендогенні) чинники, що сприяють розвитку кризи підприємства