Управління матеріально-технічним забезпеченням та збутом

• 1. Суть, форми, функції матеріально-технічного забезпечення та збуту.
• 2. Управління матеріально-технічним забезпеченням та його основні завдання.
• 3. Концепція управління збутом, її основні функції.
• 1. Матеріально-технічне забезпечення та збутфункції операційного менеджменту. Забезпечення виробництва — це початкова ланка виробничого процесу, а збут — завершальна.

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) — це процес постачання на склади підприємства чи відразу на робочі місця, відповідно до виробничих планів, необхідних матеріально-технічних ресурсів.

Від МТЗ залежать своєчасність, ритмічність, якість та ефективність операційної діяльності.

Основна задача МТЗ — своєчасне, безперебійне та комплектне забезпечення виробництва усіма необхідними матеріальними ресурсами.

Розрізняють дві основні форми організації МТЗ — транзитну та складську.

При транзитній формі постачання сировина або ресурси надходять на підприємство від добувних, збагачуючих або виробляючих підприємств. Таке постачання доцільне, якщо підприємство потребує сировини на певний проміжок часу у кількості, що дорівнює або більше транзитної норми.

Складська форма постачання передбачає, що необхідна кількість ресурсів надходить із баз або складів постачально-збутових організацій. Доцільна при постачанні матеріалів, що використовуються у невеликих кількостях.

Отже, в залежності від форми постачання, господарські відносини підприємств можуть укладатися як із підприємствами-постачальниками (прямі зв’язки), так і з територіальними органами постачання.

Існують також інші форми постачання: через товарно-сировинні біржі, аукціони, оптові закупки, власне виробництво, закупки по мірі необхідності тощо.

Організаційна структура служби МТЗ залежить від типу виробництва, його масштабів, обсягу та номенклатури сировини тощо.

На невеликих фірмах функції постачання можуть виконувати окремі працівники чи групи в складі господарського відділу фірми.

На середніх та крупних підприємствах цю роботу виконують відділи МТЗ, які знаходяться в упорядкуванні заступника директора підприємства з комерційних питань. До складу відділу можуть входити: бюро маркетингу, планово-економічна група, група управління матеріальними запасами, бюро диспетчеризації та забезпечення робочих місць ресурсами, бюро управління ефективністю використання ресурсів.

Основні функції МТЗ:

• — Маркетингові дослідження ринків постачальників за конкретними видами ресурсів.
• — Планування потреби фірми в матеріальних ресурсах.
• — Підготовка заявок та специфікацій на необхідні ресурси та подання їх у и вищі планові органи управління.
• — Здійснення оперативної діяльності із реалізації планів забезпечення ресурсами.
• — Прийняття, розміщення, зберігання. Підготовка ресурсів до виробництва, видача їх цехам та службам підприємства, організація забезпечення ресурсами робочих місць.
• — Визначення обґрунтованих норм запасу матеріально-технічних ресурсів та доведення цих норм до працівників складів, регулювання рівнів запасів та контроль за їх станом
• — Розроблення організаційно-технічний заходів з економії матеріальних ресурсів, зниження норм і нормативів витрат ресурсів
• — Оперативний облік надходження ресурсів, контроль за їх витратами цехами та службами
• — Аналіз ефективності використання ресурсів та стимулювання поліпшення їх використання
• 2. Управління МТЗ включає комплекс робіт:
  • — визначення потреби в ресурсах та розрахунок кількості замовлень,
  • — знаходження методів, форм та джерел постачань ресурсів,
  • — вибір постачальників ресурсів,
  • — погодження цін,
  • — укладання договорів,
  • — організація постачання,
  • — організація контролю якості,
  • — зберігання та використання ресурсів.

Визначення потреби у матеріальних ресурсах здійснюється планово-економічним підрозділом підприємства. Задача операційних менеджерів при цьому зводиться до контролю за правильністю визначення потреби у ресурсах.

При планування потреби використовується така інформація: кількість та види матеріальних ресурсів необхідних для забезпечення виробничої програми, матеріальні баланси за видами ресурсів, постачальники, площі складських приміщень, можливості щодо власного виробництва.

Розрахунок потреби у матеріальних ресурсах (ПМ) здійснюється за формулою:

ПМ=ВМр+ПМЗп+ПЗМк, де ВМр — витрати матеріалів у розрахунковий період, ПЗМп і ПЗМк — перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Основні форми забезпечення ресурсами — це: закупка однією партією, регулярні закупки дрібними партіями, щоденні (щомісячні) закупки, отримання товару в міру необхідності.

При виборі джерел поповнення ресурсів можуть використовуватися: конкурентні торги (тендер), письмові переговори.

Основні критерії вибору постачальників: вартість та якість обслуговування.

Підрозділ, що відповідає за закупки ресурсів, веде відповідну документацію: картотеку пропозицій постачальників та заявок на придбання, оформлення заявок, реєструє рахунки, договори тощо.

Організація поставок здійснюється на основі стандартного бланку «Замовлення на поставку», у якому міститься: назва документа, порядковий номер, назву і адресу покупця, відповідальність і санкції за невиконання замовлення, дату, назву і адресу постачальника, строки поставки, кількість товарів, адресу поставки, ціна, банківські реквізити.

Придбані товари поступають в складську службу підприємства. Тут здійснюється суцільний або вибірковий контроль якості ресурсів.

Постачання ресурсів у цехи здійснюється на основі лімітування. Ліміт — це кількісна та якісна потреба у постачанні, виходячи із потреб виробництва та норм запасу. Ліміт фіксується у спеціальних документах (лімітних картах, заборних відомостях, які направляються складу та цеху-виробнику).

У лімітній карті вказують місячну потребу в матеріалах, величину запасу, місячний ліміт.

Лімітна карта.

Матеріали за даною.

картою довіряється отримати __________,.

підпис якого завіряється Нач. відділу постачання Начальник цеху Керівник групи Бухгалтер

________________________________.

(підпис довіреної особи).

Усього відпущено Зав. складом Служба постачання відповідає за своєчасну підготовку матеріальних ресурсів до виробничого споживання, для чого виконують роботи по розпакуванню, комплектуванню, що узгоджуються із технологічною службою підприємства.

Крім того, постійно здійснюється контроль економного витрачання ресурсів у цехах, для чого проводять ревізії матеріального обліку.

3. Промислові підприємства не тільки виробляють продукцію, а й забезпечують комерційну діяльність щодо її збуту. В умовах ринкової економіки значення цієї функції збільшується.

Суть збутової діяльності - організація процесу просування готової продукції на ринок та організація товарного обміну з метою отримання підприємницького прибутку.

Збутова діяльність передбачає:

• — орієнтацію виробництва на ринок
• — роботу з покупцем
• — отримання інформації про ринок
• — представництво підприємства для споживачів
• — організацію ефективних каналів розподілу та просування товарів.

Отже, збутова діяльність — це складова маркетингу на тактичному рівні її реалізації.

Організаційна структура збутової діяльності, як і органів постачання, залежить від низки чинників.

На великих підприємствах формують спеціальні відділи збуту. Найбільш поширена функціональна структура відділів збуту. При широкому асортименті він доповнюється групами з контролю за виконанням плану поставок окремих видів продукції. При невеликому обсязі збутової діяльності замість відділу збуту може працювати фінансово-збутовий відділ.

На невеликих підприємствах можуть бути організовані об'єднані постачальницько-збутові відділи.

Зміст функцій збутової діяльності включає три напрямки:

• 1) планування (прогнозування) — вивчення зовнішніх та внутрішніх умов, визначення цілей, розроблення прогнозів, планов постачання готових товарів, вибір каналів розповсюдження товару, планування додаткових послуг, складення кошторисів тощо
• 2) організація — збір інформації щодо попиту, укладення контрактів, вибір форм та методів реалізації, тощо
• 3) контроль та координування — контроль за постачанням, дотримання договорів, своєчасність оплати розрахунків, предявлення претензій тощо.