Вступ. 
Історичні аспекти розвитку корпоративної і соціальної відповідальності

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) — це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, за тих, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають. Соціальна відповідальність—це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, стейкохолдерів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності.

Соціальна відповідальність бізнесу — відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

Соціальну функцію підприємництва (зазвичай в обороті використовують такі категорії як «соціальна відповідальність бізнесу», «корпоративна соціальна відповідальність») оцінюють за допомогою соціального аудиту. 1].

Історія розвитку бізнесу

Невеликий огляд історії, яку пройшов бізнес у своєму розвитку, дає можливість розширити уявлення про цей вид діяльності. Загалом дослідники розрізняють два етапи розвитку бізнесу: передумови бізнесу і власне бізнес.

І етап — Передумови бізнесу:

а) виробництво «надлишкового» продукту, яке перевищує запити безпосереднього споживання. Обмін цього продукту на інші продукти і вироби — перша складова частина майбутнього бізнесу.

Разом з появою обміну «додатковим продуктом» виявляються і перші передумови розвитку психології бізнесу. Адже обмін товарів і продуктів став задачею конкретних людей і вимагав від них освоєння безлічі нових здібностей: готовності зайнятися таким обміном, уміння домовлятися, виробляти норми і правила побудови відносин у цьому процесі, переборювати безліч упереджень категорії «ми і вони» (які були дуже сильні в примітивних суспільствах) і т.д.

б) поява грошей як еквівалента «загального продукту». Самостійні властивості, які мали гроші (як особливий товар), породили нову передумову бізнесу: мінову діяльність. Міняльні контори Єгипту, Греції, Рима, Візантії, країн Сходу та Середземномор’я, пізніше Італії і Голландії стали прообразом сучасних банків.

Етична і психологічна проблема відношення до грошей викликала цілий спектр нових понять, які пов’язані з темою відносин до грошей, як негативних (скаредність, жадібність, скнарість, корисливість, сріблолюбство), так і позитивних (щедрість, ощадливість, добродійність і ін.). Пам’ятки письма доносять до нас багато винаходів і нововведень, що заклали фундамент сучасного бізнесу, зокрема:

• — система оплати праці (масштабно вперше розроблена в Римській імперії). Якщо говорити в психологічних термінах, мова іде про систему мотивації персоналу в бізнесі;
• — бухгалтерський облік (Італія, XV ст.). Для психології це означало чергову ступінь розвитку якості, так звану «розрахунковість» мислення бізнесмена;
• — страхування (Голландії, XVI ст.). Разом з цим видом діяльності був знайдений механізм, що дозволяв знизити міру ризику при здійсненні угод, торгових операцій, транспортних експедицій і фінансових заходів;
• — резервна банківська система (Лондон, середина XVII ст.). Для бізнесу це означало подальше підвищення міри надійності дій. Деякою мірою цим були застраховані від можливих невдач не тільки переміщення товарів і торгівельні операції, але і гроші;
• — операції з акціями, біржова діяльність (XVIII ст.). У результаті цього нововведення підприємці одержали масу нових можливостей, значення яких важко переоцінити. Крім простої можливості одержати довгострокові вкладення коштів, необхідних для розвитку бізнесу, підприємець міг тепер по-новому оцінювати результативність своєї справи. З появою акцій та бірж стало можливим спиратися не тільки на підрахунок суми коштів (накопичених, або оборотних), але й одержувати поточну об'єктивну ринкову оцінку, відображену в зміні курсу акцій підприємства. Оскільки ці курси виявляються надзвичайно динамічними, бізнесмени і підприємці одержують наочний і виразний «барометр», який підштовхує до необхідності термінового пошуку нових рішень та дозволяє оцінити ефективність дій. Крім того, біржова діяльність, особливо після затвердження ф’ючерсних угод, (тобто операцій з не зробленим ще товаром, не вирослим зерном, не добутою нафтою та інш.) усе більше загострює для бізнесменів необхідність працювати не тільки в режимі «реального часу», але й засвоювати основи стратегічного планування, організовувати роботу з орієнтацією на далеку перспективу, а при можливості - і активного впливу на фактори майбутнього (у тому числі - на кон’юнктуру попиту та пропозиції, політичні події, суспільну думку).

ІІ етап — Власне бізнес, як відносно новий вид людської діяльності, що має специфічні якісні риси, повною мірою сформувався лише на рубежі Х 1Х-ХХ століть; - це діяльність, що взяла на свої плечі задачу обміну та розподілу продуктів і послуг. Виробництво, як таке, не є специфічним для бізнесу і скоріше «додане» до задачі обміну в тих випадках, коли воно виявляється економічно вигідним.

Бізнес — це активність, що має своїм результатом одержання прибутку. Цей критерій містить у собі дві складові: 1) активність та 2) одержання прибутку. Саме одержання прибутку (як результат цієї активності) є критерієм відмежування «справжнього» бізнесу від «не-бізнесу» і «квазі-бізнесу». [2].