Прийнято виділяти три варіанти стратегії обсягу ресурсів

• — формування довготермінових запасів ресурсів, які б забезпечували здійснення виробничого циклу без необхідного поповнення запасів;
• — обмеження запасів мінімальним страховим обсягом, достатнім для забезпечення виробництва на той період часу, що відповідає протяжності одного виробничого циклу;
• — формування середньотермінового запасу ресурсів сировини та комплектуючих.

Слід також зазначити, що розподіл об'єму запасів ресурсів на довго-, середньоі короткотерміновий можна здійснювати не лише упродовж виробничого циклу і за нормами щоденних витрат, а й по відношенню до середньогалузевих показників. Найкращим варіантом виступає комбінований спосіб, при якому враховується як індивідуальні особливості конкретної організації, так і середньогалузеві дані.

Вибір стратегії запасів ресурсів для конкретного підприємства залежить від ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх, зокрема, відносяться:

• — прийнята стратегія оновлення номенклатури продукції і технологічний тип підприємства;
• — наявність складських площ;
• — наявність достатніх фінансових ресурсів;
• — ступінь жорсткості структури управління;
• — соціальний тип колективу та ін.

Якщо діяльність організації носить кон’юнктурний характер, що змушує керівництво негайно реагувати на коливання попиту на ринку, то при недостатній кількості оборотних коштів немає сенсу робити запаси сировини і матеріалів усіх видів, що можуть знадобитись при різних станах попиту. Якщо ж номенклатура стабільна, попит достатньо високий, а взаємовідносини з постачальниками надійні, то доцільно вкладати оборотні кошти в довготермінові виробничі запаси.

Стратегія короткотермінових запасів у зв’язку з низьким рівнем договірно-правової культури та слабкістю контрактної системи на Україні, хоч і мінімізує розміри оборотних засобів, але відрізняється високим ступенем ризику. Дещо несподіваним, але суттєвим виступає при застосуванні цієї стратегії фактор соціального типу колективу підприємства. Однак, якщо врахувати, що реалізація жорстких логістичних схем неможлива без чіткої дисципліни і готовності працівників до виконання своїх обов’язків у комбінації з готовністю самостійних рішень, то стає зрозумілим, що комбінація стратегії короткотермінових запасів і стратегії оновлення номенклатури висуває серйозні вимоги до колективу.

Друга група ресурсної стратегії відноситься до рішень щодо якості ресурсів. Остання здійснює безпосередній вплив на якість продукції, що продукується. А це пов’язано з можливістю її реалізації за привабливими цінами. Тому така стратегія значною мірою пов’язана з прийнятим у рамках товарної стратегії рішень стосовно якості виготовленої продукції.

Серед конкретних варіантів стратегії якості ресурсів прийнято розглядати три: пріоритетність якості ресурсів; мінімальна якість; середньогалузева якість.

Той чи інший варіант стратегії може бути застосований до будь-якого виду ресурсів. Однак якщо зроблено вибір пріоритетності якості по одному виду ресурсів, то він повинен відноситись і до решти ресурсів, оскільки в протилежному випадку якість вихідної продукції буде низькою, а витрати на підвищення якості невиправданими. Аналогічно, вибір мінімального варіанту за одним видом однозначно потребує такого ж вибору по решті ресурсів.