Особливості створення, права та обов'язки відокремлених підрозділів підприємства

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Особливості створення, права та обов'язки відокремлених підрозділів підприємства (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Основною і найбільш очікуваною в усіх відношеннях метою провадження господарської діяльності є отримання прибутку. Тому розширення сфери бізнесу саме у територіальному розумінні, неодмінно змусить замислитись над питанням створення осередків вашої структури на іншій території. Отже, слід розібратися із формами реалізації таких планів.

Приміром, якщо існує юридична особа, зареєстрована на території міста Києва, якій необхідно забезпечити присутність і на території інших областей України, то зробити це можна декількома способами:

1) зареєструвати філію на території регіону, у якому необхідно забезпечити присутність;
2) зареєструвати представництво на території регіону, у якому необхідно забезпечити присутність;
3) зареєструвати нову юридичну особу на території регіону, у якому необхідно забезпечити присутність;
4) зареєструвати дочірнє підприємство (юридичну особу) на території регіону, у якому необхідно забезпечити присутність.

Оптимальний варіант для розширення бізнесу необхідно обирати з урахуванням конкретних потреб, завдань та ресурсів замовника. [19].

Згідно з положеннями ст. 95 Цивільного Кодексу України, як філія, так і представництво, не є юридичними особами (але разом із цим мають свій власний код у ЄДРПОУ), діють на підставі положення, затвердженого юридичною особою (як правило, вищим органом юридичної особи — загальними зборами засновників (учасників)), і можуть наділятися певним майном для виконання своїх функцій. І філії і представництва можуть мати свої печатки та штампи. [4].

Обов’язковими елементами, які повинне містити положення про філію або представництво, є дані про місцезнаходження, цілі і завдання, функції, органи управління і їх компетенцію, порядок ліквідації.

Оскільки відокремлені підрозділи не є самостійними суб'єктами господарсько-правових відносин, то від юридичної особи, що їх створила їм передається майно, яке відображається на окремому балансі.

Чинний Цивільний кодекс України дає наступні визначення цих понять, а саме (ст. 95 Цивільного кодексу України):

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. [4].

Незважаючи на схожість цих понять і наявність у них спільних ознак, вони суттєво відрізняються.

Беручи за основу законодавче визначення, спільними ознаками як для філій, так і для представництв є те, що вони існують відокремлено від юридичної особи, підпорядковані у своїй господарській діяльності інтересам і цілям юридичної особи, знаходяться поза межами юридичної особи.

Основна і найбільш суттєва відмінність між цими відокремленими підрозділами полягає у функціях, які покладаються на них юридичною особою.

Філії створюються з метою виконання ними усіх або частини функцій юридичної особи, наприклад, провадження виробничої діяльності - філії заводів, надання фінансових послуг — філії банків, надання послуг у сфері освіти — філії учбових закладів тощо.

Основним завданням представництв як відокремлених підрозділів юридичної особи є саме представництво і захист інтересів юридичної особи. Важливим моментом є те, що це в жодному випадку не судовий захист. [19].

Згідно Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Так само як і філія представництво не є юридичною особою, відрізняється від філії тим, що здійснює тільки представництво і захист інтересів юридичної особи і не виконує ніяких інших функцій.

Аналогічно діє на підставі положення, виданого затвердженим юридичною особою. Управляється, взагалі власником, тобто юридичною особою, представництво якої здійснює та безпосередньо керівником, який призначається юридичною особою і діє на підставі довіреності.

З цього випливає, що відокремлені підрозділи не мають тих ознак юридичної особи, які надавали б їм можливість бути самостійними суб'єктами господарювання і відповідно нести відповідальність у випадку невиконання зобов’язань за укладеними угодами. [4].

Оскільки філії і представництва не є юридичними особами, то відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не потребують державної реєстрації. [8].

Суб'єкт підприємницької діяльності зобов’язаний повідомити про створення та ліквідацію зазначених підрозділів за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності.

Філії, представництва, відділення й інші відокремлені підрозділи (які не є юридичними особами) можуть створюватися підприємствами за своїм розсудом. Обов’язковою умовою їх створення є узгодження питання про їх розміщення з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому порядку [5], [7].

Створення філії або представництва є однією з форм територіального розширення бізнесу (тобто господарської та/або підприємницької діяльності).

Відмінністю філії від представництва є те, що філія може виконувати всі функції юридичної особи (тобто виконувати роботи, надавати послуги і т.д. у повному обсязі) або певну їх частину, у той час як функції представництва зводяться лише до виконання представницьких функцій від імені юридичної особи (наприклад, підписання договорів від імені юридичної особи, але не їх виконання) і захисту інтересів юридичної особи (наприклад, у судах або інших органах). [10].

Відповідно, якщо через відокремлений підрозділ, приміром, передбачається надавати послуги та/або виконувати роботи на території іншого регіону, то для цих цілей необхідно створити філію, а не представництво, тому що виходячи з положень Цивільного Кодексу України, представництво не має права надавати послуги та/або виконувати роботи (така діяльність за аналогією з юридичною особою з погляду законодавства буде вважається «нестатутною» або іншими словами такою, що суперечить положенням чинного законодавства, що в решті решт може створити певні труднощі та проблеми). Разом із цим, у даний час на практиці можна спостерігати, що, незважаючи на викладене вище, як філії, так і представництва, здійснюють ті самі функції (тобто представництва по суті часто виконують і ті функції, які вони з погляду законодавства виконувати не мають права). [39].

Позитивні моменти:

— відокремлений підрозділ (філія, представництво) юридичної особи є повністю підконтрольним юридичній особі та залежним від юридичної особи, діє від імені та в інтересах юридичної особи, набуває прав та обов’язків для юридичної особи. Відповідно, у цьому випадку ризик виходу даної одиниці з-під контролю головної юридичної особи є мінімальним; [12]
— від імені відокремленого підрозділу (філії, представництва) діє його керівник, що призначається юридичною особою та діє насамперед на підставі довіреності, виданої юридичною особою. Якщо керівник філії вийде за межі повноважень, наданих йому довіреністю, то, згідно положень Цивільного Кодексу України, такі його дії не будуть створювати для юридичної особи ні прав, ні обов’язків (якщо тільки юридична особа в подальшому фактично не схвалить та не прийме такі дії). Діючи з перевищенням повноважень, повірений фактично набуває прав та обов’язків для себе, а не для довірителя (тобто в нашому випадку юридичної особи);
— відокремлений підрозділ (філія, представництво) може мати рахунки у банківських установах (банках), разом із цим, якщо юридичній особі потрібно повністю контролювати діяльність відокремленого підрозділу (філії, представництва), можна заборонити такому відокремленому підрозділу відкривати рахунку в банках, замість цього, кошти, отримані в результаті діяльності відокремленого підрозділу, будуть повністю надходити на розрахунковий (банківський) рахунок юридичної особи, а необхідні витрати філії - будуть оплачуватися юридичною особою зі свого рахунку. У такий спосіб юридична особа може практично повністю контролювати всю діяльність своїх відокремлених підрозділів (філій, представництв) і фактично виключити будь-яку можливість нецільового використання коштів своїм відокремленим підрозділом (філією, представництвом);
— створення (реєстрація) та припинення (ліквідація) відокремленого підрозділу (філії, представництва) здійснюється у державних органах за місцем реєстрації юридичної особи; це означає, що, приміром, якщо «материнську» юридичну особу зареєстровано в місті Харкові і їй необхідно створити відокремлений підрозділ (філію, представництво) на території Києва — всі реєстраційні дії здійснюються у відповідних державних органах міста Харкова, а не Києва (реєстраційна палата, податкова інспекція, МВС — одержання дозволу на виготовлення печатки, фонди обов’язкового державного соціального страхування, управління статистики). На практиці це означає, що реєстраційні дії, такі, наприклад, як зміна керівника відокремленого підрозділу, зміна виду діяльності і т.п. — можна здійснити за місцем реєстрації юридичної особи, швидше та дешевше, ніж змінити, приміром, керівника самостійної «дочірньої» юридичної особи в іншому регіоні; [12]
— процес створення (реєстрації) та припинення (ліквідації) відокремленого підрозділу (філії, представництва) юридичної особи є дещо простішим та дешевшим, ніж створення та ліквідація самостійної юридичної особи. Проте, для створення відокремленого підрозділу (філії, представництва) все одно потрібно підготувати пакет необхідних документів (положення про філію (представництво), протокол (рішення) про його створення, призначення керівника, довіреність, реєстраційні форми і т.д.);
— якщо діяльність, що здійснюється «материнською» юридичною особою, підлягає ліцензуванню, а відокремлений підрозділ юридичної особи (як правило, філія) буде здійснювати таку ж діяльність, у ряді випадків, філії можуть здійснювати свою діяльність, якщо така підлягає ліцензуванню, використовуючи копію ліцензії «материнської» юридичної особи (тобто менші додаткові видатки на одержання копії ліцензії, ніж видатки, необхідні для одержання нової ліцензії на нову юридичну особу). [12]

Негативні моменти:

— відокремлений підрозділ юридичної особи (філія, представництво) не є самостійною юридичною особою, відповідно, він не може самостійно дублювати функції «материнської» юридичної особи при виникненні проблем, що перешкоджають здійсненню діяльності безпосередньо юридичною особою.

Умовні переваги та недоліки (залежно від специфіки діяльності «материнської» юридичної особи зазначені тут особливості можуть бути як перевагами, так і недоліками):

— якщо ліквідується «материнська» юридична особа, то разом з нею ліквідуються і його відокремлені підрозділи (філії, представництва), оскільки вони не можуть існувати без юридичної особи; [12]
— зазвичай, з фінансової точки зору відокремлений підрозділ (філія, представництво) юридичної особи не є незалежним від «головного» (або материнського) підприємства та, відповідно, у випадку негативних результатів фінансово-господарської діяльності такого відокремленого підрозділу (філії, представництва) юридичної особи, такі «негативні» результати повною мірою відіб'ються на фінансово-господарській діяльності «материнської» компанії; але з іншого боку, прибуток, отриманий відокремленим підрозділом (філією, представництвом) юридичної особи може без розриву у часі перейти в розпорядження «материнської» юридичної особи;
— при створенні відокремленого підрозділу (філії, представництва) його назва буде вказувати на його приналежність до «материнської» юридичної особи. Якщо назва «материнської» юридичної особи є відомою і має певний позитивний імідж — це може бути плюсом. [12]

Процедура відкриття відокремленого підрозділу підприємства складається з двох етапів:

1) Реєстраційні дії по місцю знаходження головного підприємства:
- — внесення відповідної інформації про створення відособленого підрозділу в Державний реєстр;
- — постановка на облік в управлінні статистики;
- — оформлення дозволу і виготовлення печатки.
2) Реєстраційні дії по місцю знаходження відособленого підрозділу:
- — постановка на облік в ДПІ;
- — постановка на облік у фондах соціального страхування. [25]

Необхідні документи:

— Статут (копія, завірена печаткою підприємства та підписом керівника);
— Свідоцтво про державну реєстрацію (копія, завірена печаткою підприємства та підписом керівника);
— Довідка статистики (копія, завірена печаткою підприємства та підписом керівника);
— Довідка 4-ОПП (копія, завірена печаткою підприємства та підписом керівника);
— Рішення про створення представництва (оригінал, завірений печаткою підприємства та підписом керівника);
— Нотаріально завірена Довіреність на керівника представництва;
— Договір оренди на місцезнаходження представництва (копія, завірена печаткою підприємства та підписом керівника);
— Положення про філію;
— Доручення на представника. [6]

Насамперед створення філії починається з прийняття рішення про її створення. Це рішення ухвалює орган управління юридичної особи, уповноважений на це статутом. Так, відповідно до ст. 41 Закону «Про господарські товариства» повноваження щодо створення філій та затвердження положення про них належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства і не можуть передаватися іншим органам товариства. [9].

Щодо товариств з обмеженою відповідальністю, то відповідно до статей 41 і 59 Закону «Про господарські товариства» питання щодо створення філій, а також затвердження положень про них належить до виключної компетенції зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю. [24].

Рішення про створення філії оформлюється протоколом або наказом (розпорядженням) засновника. Як правило, протоколом (наказом) затверджується положення про філію та призначається її керівник тощо. При цьому керівники філій діють на підставі виданої юридичною особою довіреності. [39] Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Але в деяких випадках відповідно до ст. 245 Цивільного кодексу довіреність має бути посвідчена нотаріально. [4].

Положення про філію регламентує правовий статус філії, цілі й предмет її діяльності, взаємовідносини між юридичною особою й філією, порядок роботи філії.

Положення про філію має містити:

організаційну структуру філії;

повноваження, права та обов’язки філії;

порядок організації роботи філії;

порядок звітності та надання інформації про діяльність відокремленого структурного підрозділу до головного підприємства;

інші питання, пов’язані з діяльністю філії.

При цьому зазначене положення для кожного відокремленого структурного підрозділу затверджується окремо. [6].

Відкриття філій не потребує їх державної реєстрації Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу, ст. 58 Господарського кодексу та ст. 28 З.У. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації, але відомості про такі підрозділи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. [8; 24].

Порядок та процедура відкриття, створення представництва юридичної особи на території України визначено також як і для реєстрації філії.

Представництво іноземної компанії - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні та має належним чином оформлені відповідні повноваження (філіал, офіс, завод, фабрика та ін.). [28].

Представництва бувають двох видів:

— З правом ведення господарської діяльності (має право наймати і оплачувати працівників та здійснювати інші функції для одержання прибутку);
— Без права ведення господарської діяльності (має обмежені повноваження (оплата послуг тощо), так як всі інші дії виконує юр. особа).

Іноземне представництво реєструється в Міністерстві економіки України. [8].

Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу юридичної особи (форма N 5) та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу. [6].

Якщо документи для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи подаються особою, уповноваженою виконавчим органом юридичної особи, державному реєстратору додатково пред’являються паспорт та документ, що засвідчують її повноваження. [15].

Щодо реєстраційної картки, то вона має відповідати вимогам частин першої, другої та сьомої ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», а саме: документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, мають бути викладені державною мовою; реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці має бути нотаріально посвідчений; вимоги щодо написання найменування відокремленого підрозділу мають відповідати вимогам наказу N 65. [8; 24; 6].

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів без розгляду зобов’язаний протягом двох робочих днів з дати надходження цих документів долучити їх до реєстраційної справи такої юридичної особи, внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру та передати відповідні відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування за місцезнаходженням юридичної особи та за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. [15].

Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України N 1588 від 09.12.2011 узяття на облік як платників податків — юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром. Підставою для взяття на облік відокремленого підрозділу юридичної особи є надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи від державного реєстратора до органу державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. [17].

У випадку якщо за місцезнаходженням відокремленого підрозділу до органу ДПС не надійшли відомості від державного реєстратора, передбачається за бажанням юридичної особи взяття відокремленого підрозділу на облік на підставі визначених документів:

— заяви за ф. N 1-ОПП;
— копії витягу з Єдиного державного реєстру із зазначенням відомостей про відокремлений підрозділ, якщо заявником є відокремлений підрозділ юридичної особи, відомості про яку включаються до Єдиного державного реєстру;
— копії документа (свідоцтва) про реєстрацію, акредитацію, легалізацію, створення тощо та копії документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру, якщо заявником є відокремлений підрозділ юридичної особи, відомості про яку не включаються до цього реєстру.

Водночас з поданням заяви платником податків — відокремленим підрозділом подається оригінал такого документа. [6].

Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП, яка надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік або за згодою платника податків може бути видана платнику податків чи уповноваженій особі платника податків в органі державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік. [11].

Довідка про взяття на облік платника податків є єдиним документом, який підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби. [17].

Також необхідно зазначити, що якщо відокремлений підрозділ розташовано на території іншого регіону та має окремий баланс і самостійно здійснює розрахунки з оплати праці, то цей підрозділ повинен зареєструватися у Пенсійному фонді та у фондах соціального страхування.

Філії та інші відокремлені підрозділи, якщо це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії, можуть використовувати власні печатки з обов’язковим вміщенням слова «Філія». [15].

Також слід зазначити, що згідно із частиною восьмою ст. 19 Господарського кодексу всі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Водночас вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом, забороняється. [2; 25].

Висновки до розділу 1

Чинний Господарський кодекс України визначає, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). [2].

Структурним підрозділом підприємства є така його ланка, яка має відособлені, чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, і в силу цього входить у ціле як організаційно відособлена від інших підрозділів частина підприємства.

Внутрішньогосподарський статус структурних підрозділів підприємства, їх функції, права й обов’язки визначаються локальними нормативно-правовими актами підприємства — положеннями про них, що зазвичай затверджуються органами управління самого підприємства в порядку, передбаченому установчими документами, статутом. [3].

Структурними підрозділами апарату управління вважають адміністративно відокремлену його частину, що виконує одну чи кілька функцій або частину функцій управління. Структура апарату управління характеризує склад і взаємозв'язок його підрозділів та окремих посадових осіб. Отже, структура апарату управління підприємством дає уявлення про його підрозділи, служби й окремих посадових осіб, їхню спеціалізацію, підпорядкованість і взаємозв'язок по вертикалі та горизонталі. [13].

До ланок управління належать структурні підрозділи, а також окремі фахівці, які виконують відповідні функції управління або частину їх.

Згідно з вимогами чинного законодавства, з урахуванням особливостей штатного розпису, а також за наявності положень про структурні підрозділи власник підприємства або уповноважений ним орган розробляє і затверджує посадові інструкції. [15].

Посадові (робочі) інструкції розробляються, погоджуються і затверджуються в тому самому порядку, що й положення про структурний підрозділ.

Посадові інструкції мають статус нормативного документа, вони чітко визначають вимоги до конкретних посадових осіб, забезпечують раціональний розподіл обов’язків між працівниками, уможливлюють об'єктивне оцінювання їхньої діяльності і є нормативною основою для застосування до них заходів впливу.

Іноземне представництво реєструється в Міністерстві економіки України. [8].

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою