Ревізія розрахункових і кредитних операцій

Важливу ділянку контролю в бюджетній установі становить ревізія розрахункових і кредитних операцій, від яких неабиякою мірою залежить успіх функціонування установи і які виражають через широке коло взаємовідносин з фізичними та юридичними особами.

Завданням ревізії розрахункових і кредитних операцій є встановлення:

• — Законності здійснення і списання операцій за розрахунками з дебіторами і кредиторами;
• — Дотримання норм законодавства у витрачанні готівки на операційні й господарські витрати;
• — Дотримання умов договорів поставок і підряду, повноти і своєчасності пред’явлення претензій за порушення договірних зобов’язань;
• — Обґрунтованості отримання, правильності використання і своєчасності погашення кредитів;
• — Достовірності облікових і звітних даних про наявність і зміни сум дебіторської й кредиторської заборгованостей;
• — Дотримання встановлених правил інвентаризації розрахунків.

Для успішного вирішення цих завдань рекомендується перевірити спочатку операції за підзвітними сумами, далі - розрахунки з постачальниками та підрядниками. Потім треба перевірити розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування та іншими дебіторами й кредиторами. Завершується ревізія перевіркою кредитних операцій.

Під час ревізії підзвітних сум перевіряють:

• — Законність і доцільність використання підзвітних сум;
• — Дотримання порядку видачі авансів;
• — Своєчасність і правильність звітності підзвітних осіб.

Джерелами ревізії операцій із підзвітними сумами є авансові звіти та додані до них підтвердні документи — накази, рахунки, чеки, акти, посвідчення тощо, а також субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами» та відповідні меморіальні ордери.

Наступним кроком ревізії розрахунків з підзвітними особами є звіряння даних аналітичного обліку за субрахунком 362 з даними каси, що дає змогу визначити, як дотримувався порядок видачі сум на операційні та господарські витрати. При цьому документи вивчають на предмет наявності фактів:

• — Видачі авансів не уповноваженим (нештатним) працівникам установи;
• — Видачі авансу понад установлені норми або особам, які своєчасно не розрахувалися за попередній аванс;
• — Порушення термінів закриття розрахунків за кожним авансом зокрема;
• — Передачі авансу однією підзвітною особою іншій;
• — Порушення правил оформлення авансових документів і затвердження авансових звітів керівником установи.

Приступаючи до ревізії розрахунків із дебіторами і кредиторами, ревізор повинен виходити з того, що оборотні активи установи у формі дебіторської заборгованості - це вимоги установи до інших юридичних чи фізичних осіб щодо грошових коштів, товарів, робіт і послуг. Усі господарські відносини установи з постачальниками товарів, робіт, послуг, з покупцями, замовниками та іншими дебіторами (які є державними чи приватними підприємствами, організаціями) оформлюються угодами. Угоди можуть укладатися установами винятково в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Витрати за угодами, укладеними без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, здійснюватися не можуть.

З огляду на зазначене, під час ревізії розрахунків передусім належить вияснити правильність відображення за статтями балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього треба порівняти залишки за кожним видом розрахунків на початок ревізійного періоду, відображені в регістрах аналітичного обліку, із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи кожний вид розрахунків.