Мезоцестоїдоз м'ясоїдних.
Паразитологія та інвазійні хвороби дрібних тварин
Збудники. В організмі м’ясоїдних тварин паразитують такі види: Mesocestoides lineatus, M. litteratus, M. corti, M. petrovi. Найпоширенішим є вид М. lineatus — цестода великих розмірів (до 2,5 м завдовжки). Сколекс неозброєний, має чотири добре розвинених присоски. Матка розміщена по середній лінії членика, має мішкоподібну форму. Гермафродитні членики квадратні, зрілі — нагадують насіння кавуна… Читати ще >
Мезоцестоїдоз м'ясоїдних. Паразитологія та інвазійні хвороби дрібних тварин (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Хвороба спричинюється цестодами родини Mesocestoididae підряду Mesocestoidata ряду Cyclophyllidea (ціп'яки). Статевозрілі паразити локалізуються в тонких кишках собак, котів, вовків, борсуків, єнотів, песців, лисиць, куниць, соболів.
Збудники. В організмі м’ясоїдних тварин паразитують такі види: Mesocestoides lineatus, M. litteratus, M. corti, M. petrovi. Найпоширенішим є вид М. lineatus — цестода великих розмірів (до 2,5 м завдовжки). Сколекс неозброєний, має чотири добре розвинених присоски. Матка розміщена по середній лінії членика, має мішкоподібну форму. Гермафродитні членики квадратні, зрілі — нагадують насіння кавуна.
Яйця дрібні (0,039 — 0,029 мм), овальної форми, вкриті тонкою прозорою оболонкою, зрілі. Онкосфера має три пари гачків, середня пара більша за бічні. Для інвазійної личинки (тетратиридій) характерна видовжена форма тіла, передній кінець якого розширений, задній — ледь потоншений. Довжина личинки становить 5 — 19 см.
Біологія. Збудники — біогельмінти. Проміжними хазяями є орибатидні кліщі, додатковими амфібії, рептилії, птахи, гризуни, тхори, куниці. Деякі з них одночасно виконують роль резервуарних хазяїв.
М’ясоїдні тварини виділяють з фекаліями членики та яйця гельмінтів, які заковтуються орибатидними кліщами. Впродовж 4 міс. у їхньому тілі формуються цистицеркоїди. В подальшому кліщі випадково з кормом потрапляють в організм додаткових хазяїв (близько 200 видів), де розвивається інвазійна личинка тетратиридій. Личинки локалізуються в різних органах (діафрагма, стінки кровоносних судин і кишок, серцева сорочка, зобна залоза, печінка, лімфатичні вузли, а також грудна й черевна порожнини).
Дефінітивні хазяї заражаються при поїданні м’яса додаткових хазяїв, інвазованих тетратиридіями. Статевозрілої стадії гельмінти досягають за 22 — 30 діб.
Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють за результатами гельмінтоскопічного дослідження фекалій на наявність у них зрілих члеників цестод та овоскопії за методом Фюлеборна.
Посмертна діагностика ґрунтується на виявленні в тонких кишках м’ясоїдних тварин гельмінтів і характерних патологоанатомічних змін.