Система автоматизованого перекладу

Ідея використання комп’ютера для автоматичного перекладу текстів виникла ще на початку появи обчислювальної техніки. Для автоматичного перекладу документів з однієї мови на іншу розроблено багато різних програм. Однак через складнощі опису семантики природних мов до цього часу остаточно проблему перекладу ще не вирішено. Проте сучасні засоби автоматизації перекладу досягли такого рівня, який дає змогу ефективно використовувати їх на практиці. Це пов’язано з тим, що в наукових, технічних, економічних та інших текстах, на відміну від художніх, використовується обмежена кількість мовних конструкцій, які більше орієнтовано на однозначну інтерпретацію.

Програми автоматичного перекладу документів доцільно використовувати:

• · при абсолютному незнанні іноземних мов;
• · у разі необхідності одержати переклад швидко, наприклад, при перекладі Web-сторінок;
• · для створення підрядкового перекладу — чернетки, що використовується для повноцінного перекладу;
• · у разі пересилання документів іноземним партнерам.

Сьогодні перед користувачем (аналітиком, чи будь ким хто потребує якісну інформацію) постає задача шукати потрібну її в невідомому і постійно наростаючому віртуальному інформаційному просторі. Якщо потрібно розв’язати яку-небудь складну, нетривіальну задачу, що зв’язано з використанням цілком екзотичних математичних методів, про які користувач має слабке уявлення, або ж з’ясувати який-небудь маловідомий історичний факт (наприклад походження батьків відомої людини), або ж знайти та використати деяке програмне забезпечення, тоді подальші дії повинні проходити по такому сценарію (звичайно, якщо розвиток мережі піде в даному напрямку). Користувач активізує програму — агента на своєму комп’ютері і достатньо вільній формі описує задачу. Потім агент з'єднується з іншими агентами, щоб вияснити, що їм відомо про розв’язання поставленої задачі. Якщо знаходиться агент, якому відоме вирішення, тоді агент користувача відфільтровує знайдену інформацію з метою ідентифікації потрібних розв’язків і відсіює непотрібні дані. Якщо розв’язок не знайдено або ж є неповним, кожен з агентів звертається до сусідніх агентів, щоб взнати можливі адреси інформаційних сховищ і (або) професійних «розв'язників» даних задач. Цей процес продовжується до попередньо обумовленого користувачем терміну. Якщо за даний час не отримано позитивного результату — комп’ютер повідомляє, що розв’язок поставленої задачі сучасній науці невідомий. Приведений сценарій передбачає ряд процедур, таких як евристичний пошук, інтелектуальні взаємодії, нагромадження та узагальнення інформації, розпізнавання і класифікацію.

Зараз в такому ідеальному поєднанні усіх методів штучного інтелекту немає. Є наприклад окремі програмні продукти, що реферують текст чи виводять з групи текстів тільки факти, інтелектуальні перекладачі і таке інше, але їх ринкова ціна є недоступною для багатьох суб'єктів інформаційно-аналітичної діяльності.

Особливістю штучного інтелекту (або ж наближених до нього засобів) є те, що він не є простим інструментом у своїй будові та функціональності. таІ сам обирає який саме алгоритм використовувати при вирішенні тієї чи іншої задачі, але на сьогодні такий вибір є усього-на-всього завченим алгоритмом вирішення задач з інтегруванням найрізноманітніших методів аналізу та вироблення рішення чи вчинення дії; тобто на сьогодення ще не здатен самостійно навчатися. Саме тому він виконує функцію допоміжного інструмента в інформаційно-аналітичній діяльності.