Українська урядова преса як джерело з історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради

Українська урядова преса як джерело з історії українсько-німецьких відносин доби центральної ради

Об'єктивне вивчення, переосмислення й неупереджене відтворення історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради можливе лише за умови залучення якомога більшої кількості джерел. Зокрема, важливе місце у комплексі джерел з проблеми дослідження належить періодичній пресі українського походження. Не зважаючи на свій потенціал та ту обставину, що у вітчизняному джерелознавстві накопичено певний досвід опрацювання преси в якості джерела з історії міжнародних відносин [1], питання про інформаційні можливості української преси як джерела з історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради досі залишалося поза увагою дослідників. Загальну характеристику висвітлення у пресі періоду національно-визвольних змагань зовнішньополітичного курсу українських національних урядів 1917 — 1920 рр. надав у своїх працях П. Губа [2]. Проте, детально на проблемах відображення у пресі урядового характеру українсько-німецьких взаємин автор не зупинявся. Отже, метою статті є аналіз інформаційного потенціалу урядової періодичної преси українського походження при висвітленні подій історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради.

Видання урядового характеру посідають особливе місце серед інших періодичних видань, оскільки саме на їх сторінках відображалася офіційна урядова позиція із зовнішньополітичних питань. Зважаючи на досліджувану проблему, проаналізуємо джерельний потенціал та значення урядової періодичної преси на прикладі видань «Вістник Ради Народних Міністрів УНР» — офіційного органу уряду УНР, який на початку 1918 р. замінив «Вістник Генерального Секретаріату УНР», та «Вістей закордонної преси», що видавалися відділом закордонних інформацій у складі прес-бюро Департаменту державного видавництва Міністерства Генерального Писаря УНР.

Аналіз змісту «Вістнику Ради Народних Міністрів УНР» за лютий-травень 1918 р. засвідчив, що на його сторінках друкувалися головним чином офіційні документи з історії українсько-німецьких відносин: тексти угод, протоколів і договорів, укладених між УНР та державами Четверного союзу, урядові повідомлення, звернення, телеграми, накази по окремих міністерствах, які так чи інакше були пов’язані із перебуванням на території України австро-німецьких військ.

Зокрема, в номерах «Вістника Ради Народних Міністрів УНР» від 15, 18 і 21-го березня 1918 р. було опубліковано текст мирного договору та додаткових угод між УНР і державами Четверного союзу. Розміщення матеріалу на першій та другій сторінці газети, заголовок повідомлення крупними літерами свідчить про значення, яке надавалося цим публікаціям [3, с. 1,2]. Текст договорів, надрукованих в газеті, повністю співпадав з українським текстом відповідних документів. Можна припустити, що метою публікації було офіційне повідомлення населення держави про підписання мирного договору та пояснення німецької військової присутності, бо на той час, друковані видання були майже єдиним масовим засобом передачі інформації. Про це свідчить і «Оповіщення від Української Центральної Ради до українського народу», надруковане зразу ж після тексту мирного договору в номері від 15-го березня 1918 р. В цьому документі повідомлялося, що «…Рада Народніх Міністрів постановила прийняти помогу нових замирених сусідів — Германії і Австрії, щоб за поміччю їх військ яко мога скорше очистити край наш» [4, с.2]. При цьому, автори звернення завіряли, що німецька допомога буде носити тимчасовий характер та не становитеме небезпеки для української державності. Тобто, шляхом публікації тексту договору та офіційних пояснень з приводу останніх подій в органі друку державного значення Центральна Рада та Рада Народних Міністрів оголошували для громадян УНР свою позицію в відношенні політичної ситуації.

Беручи до уваги, що саме в цей час Центральна Рада обговорювала питання про ратифікацію мирного договору, рішення про яку було ухвалено 17 березня 1918 р., то можна зробити припущення, що ця обставина і вплинула на оприлюднення мирного договору саме в номерах «Вістника» від 15-го та 18-го березня [5, с.1].

Ухвала про прийняття ратифікаційного закону від 17-го березня 1918 р. була надрукована теж на першій сторінці в номері видання від 2-го травня 1918 р., зразу ж після гетьманського перевороту. Слід зауважити, що визнання мирного договору було однією з умов підтримки німцями П. Скоропадського. Публікація ухвали Центральної Ради про ратифікацію договору на сторінках офіційного видання означала приємництво політики гетьманського уряду в цьому питанні [6, с.1].

Друк рішень та наказів по окремих міністерствах попереднього складу Ради Міністрів демонстрував такі політичні заходи, які не втратили свого значення для нової влади. Так, наприклад, серед наказів та розпоряджень по міністерству торгівлі і промисловості УНР було надруковано «Інструкцію Виставочному Комітету україно-австро-угорської промислової виставки 1918 — 1919 рр. затверджену п. Міністром торгу і промисловості І. Чопівським 19/ІV 1918 р.», в якій визначався порядок проведення промислової виставки. Подібне оголошення свідчило про бажання українського уряду якнайшвидше організувати постачання промислових виробів з Німеччини і Австро-Угорщини, передбаченого змістом укладених договорів [7, с.4].

Інший орган друку — «Вісти закордонної преси» — являв собою інформаційний бюлетень, що містив огляд зарубіжних періодичних видань. Отже, це джерело є надзвичайно цінним, оскільки опосередковано залучає до джерельної бази дослідження історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради закордонні періодичні видання.

З зарубіжних видань, повідомлення яких вміщувалися на сторінках «Вістей», найбільшу кількість становили німецькі та австрійські видання. Окремі статті наводились за російськими, англійськими, швецькими та швейцарськими газетами. Статті не містили коментарів. Матеріал закордонних газет, опублікований у «Вістях закордонної преси» за видовою приналежністю можна поділити на інформаційні повідомлення, аналітичні статті, офіційні документи.

Інформаційні повідомлення з німецьких та австрійських газет в квітневих номерах «Вістей закордонної преси» здебільшого були присвячені питанням, пов’язаним із переговорами навколо укладання економічної угоди. Це пояснюється в першу чергу тим, що для Німеччини і Австро-Угорщини продовольча проблема стояла дуже гостро, тому перебувала в центрі уваги суспільства. Так, наприклад, в номері від 3-го квітня 1918 р. опубліковано повідомлення з Відня під назвою «Перші товари з України», згідно з яким з України було привезено: «… 7 вагонів стручкових плодів (гороху, фасоли, боби і т.п.), 17 вагонів цибулі, 1 вагон мила, 22 вагони олію, 1 вагон яєць, 1 вагон мазі до возів, 2 вагони обручів на автомобільні колеса, 15 вагонів порожних мишків; до Бродів три вагони крупи і рису (отрубів)» [8, арк.9]. Решта повідомлень безпосередньо висвітлювали перебіг переговорів з економічних питань, погіршення становища Центральної Ради та втрату нею авторитету серед населення [9, арк.35−37].

Крім інформаційних повідомлень у «Вістях закордонної преси» друкувалися також статті аналітичного характеру. В номері від 8-го квітня 1918 р. була надрукована стаття з німецької газети «Zeit» австрійського вченого та депутата М. Фрідмана, який розмірковував над перспективами українсько-німецької співпраці в господарській сфері. Так, автор застерігав як з приводу занадто централізованої організації постачання товарів з України, так і з приводу здійснення поставок приватними особами, оскільки і те, і інше могло зіпсувати відносини. На його думку, треба було «…допустити до торговли обізнаних з краем, населенням, а також зі своїм ділом» [10, арк.23].

Травневий випуск «Вістей закордонної преси» містив цікаву аналітичну статтю професора історії східної Європи Віденського університету Г. Іберсбергера, наведену за австрійською газетою «Neue Freie Presse». Він вважав головною причиною поразки Центральної Ради спробу проведення соціалізації землі: «Рада стала жертвою своєї ошибочної політики. Над упадком її треба дуже жаліти, бо через це українська національна ідея зазнала тяжкого удару. Представителі цієї ідеї думали більш над переведенням соціялістичної програми, як над осягненням національних ідей. Винен в цьому здається майже повний брак свідомої української буржуазії» [11, с.3].

Матеріали офіційного походження на сторінках травневих номерів «Вістей закордонної преси» представлені здебільшого заявами урядовців та військових, опублікованих у німецьких та австрійських газетах, про непричетність Німеччини і Австро-Угорщини до перевороту. Зокрема, у номері «Вістей закордонної преси» від 10 травня 1918 р. наводиться текст офіційної заяви віце-канцлера Німеччини Ф. фон Пайера від імені канцлера про події в Києві наприкінці квітня. Арешт членів Центральної Ради, за його словами, був наслідком діяльності так званого «Комітету спасіння України», який планував повстання з метою «винищення всіх німецьких офіцерів». Водночас, віце-канцлер заперечував причетність німецького уряду до зазначених подій: «Арештування деяких осіб в Раді був самовільний крок місцевого Коменданта, за що його було усунено з посади. При обговоренні нового уряду на Україні фон Пайер заявив, що витворення нового уряду се чисто внутрішньо-українська справа, в якій німці не беруть жодної участі» [12, с.1].

Публікуючи подібний матеріал, німецький та австро-угорський уряди намагалися переконати власне населення і світову спільноту у невтручанні у внутрішні справи України, яку ж самі вони і визнали самостійною, суверенною державою. З другого боку, публікація подібних статей в українському виданні урядового характеру, яке розповсюджувалося серед зацікавлених державних інституцій, було викликано бажанням нової влади запобігти поширенню чуток про вчинення державного перевороту німцями, переконати власну громадськість в відсутності зовнішнього впливу.

Отже, «Вісти закордонної преси» як історичне джерело з історії українсько-німецьких відносин з одного боку дають уявлення про те, що писали іноземні видання, з іншого боку — характер та тематика матеріалу, який друкувався в «Вістях» дає змогу краще зрозуміти позицію українського уряду.

Таким чином, цінність видань урядового характеру як джерел з досліджуваної проблеми полягає у тому, що на їх сторінках друкувалися найважливіші офіційні документи з історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради, а також офіційні, інформаційні та аналітичні матеріали закордонної преси. Текст надрукованих в урядовій пресі офіційних документів є автентичним відповідним україномовним оригіналам. Коментарів чи оцінки ситуації з боку редакції ці публікації не містили.

Опрацювання та залучення періодичної преси до джерельної бази досліджень сприятиме подальшому поглибленню вивчення історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради.

Список літератури

• 1. Кан А. С. Газета как источник по истории международных отношений / А. С. Кан // Источниковедение. Теоретические и методологические проблемы. — М.: Наука, 1969. — С.466−477.
• 2. Губа П.І. Висвітлення в пресі зовнішньополітичної діяльності України в період національно-визвольної революції 1917;1920 рр. / П.І. Губа // Історія України. Збірник наукових праць інституту історії України НАН України. — Вип.25. — К., 2004. — С.153−162; Губа П. Висвітлення в пресі зовнішньополітичного курсу українських урядів доби національно-визвольної революції 1917;1920 pp. / П. Губа // Науковий часопис Національного Педагогічного Університету імені М. П. Драгоманова. Серія 6: Історичні науки: До 15-річчя кафедри історії України інституту історичної освіти. — Київ: НПУ, 2005. — Вип.2. — С.213−218.
• 3. Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 15 березня; Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 18 березня; Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 21 березня.
• 4. Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 15 березня.
• 5. Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 15 березня; Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 18 березня.
• 6. Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — Київ, 1918 р. — 2 травня.
• 7. Там само.
• 8. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), ф.2592, оп.1., спр.109, 144 арк.
• 9. Там само.
• 10. Там само.
• 11. Вісти закордонної преси. — Київ, 1918 р. — 15 травня.
• 12. Вісти закордонної преси. — Київ, 1918 р. — 10 травня.