Бюджетна стратегія соціально-економічного розвитку країни

Бюджетна стратегія соціально-економічного розвитку країни

Сучасна фінансова наука зосереджує увагу на дослідженнях впливу інституціональних та макроекономічних чинників на бюджетну політику, яка повинна враховувати відповідні інституційні умови розвитку та циклічність соціально-економічних процесів. Як у методологічному, так і науково-практичному плані залишаються недостатньо досліджені питання щодо інституційних змін у бюджетному просторі, що відбуваються внаслідок фінансово-економічних трансформацій, а також застосування нових підходів, які б забезпечили якісний рівень формування та реалізації бюджетної стратегії.

Метою статті є розкриття економічної сутності та визначення завдань бюджетної стратегії як інструменту соціально-економічного розвитку країни.

Системний та структурний методи використано при розкритті економічної сутності бюджетної стратегії як інструменту соціально-економічного розвитку країни, наукового абстрагування і синтезу — при визначенні пріоритетних завдань бюджетної стратегії.

До закономірностей розвитку суспільства слід віднести об'єктивний процес трансформацій фінансово-бюджетних інститутів, які здійснюють чітко визначені функції та завдання, взаємодіючи між собою в процесі прийняття рішень щодо організації бюджетного процесу.

Бюджетна політика є складною фінансово-економічною категорією, в якій відображаються і виявляються пропорції бюджетної системи, взаємозв'язки між потоками державних доходів і потребами в державному фінансуванні, що забезпечує ефективну реалізацію завдань і функцій органів державної влади та місцевого самоврядування, системою імперативних відносин, у результаті яких перерозподіляються фінансові ресурси з метою подальшого їх використання для забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць та країни в цілому. Вона є також результатом і критерієм ефективності взаємодії складових системи державних фінансів.

Основна мета бюджетної політики — фінансове регулювання економіки для перерозподілу ресурсів та згладжування коливань економічних процесів та досягнення визначених цілей соціальноекономічного розвитку країни, забезпечення стійкості та адаптивності фінансово-бюджетних інститутів до циклічності суспільних процесів.

Бюджетна політика держави, як складова суспільно-економічних відносин — це сукупність різних форм взаємозалежності та взаємовпливу економічних, правових, політичних, інституційних компонентів бюджетного простору та інституційного середовища суспільства у формуванні бюджету і використанні бюджетних коштів для досягнення стратегічних цілей та основних завдань розвитку суспільства [8].

Бюджетна політика використовується державою як інструмент стимулювання економічного зростання, регулювання інвестиційної активності, фінансової підтримки пріоритетних секторів національної економіки, забезпечення соціального розвитку. Підвищення соціальноекономічної результативності бюджетної політики є основою ефективного виконання функцій держави в економіці і необхідною умовою для подолання негативних тенденцій, що перешкоджають розвитку вітчизняної економіки.

Бюджетно-податкова політика має бути заснована на принципах передбачуваності рівня податкового навантаження і стабільності формування доходів бюджету [13]. Разом з тим, бюджетна політика є динамічним процесом, який потребує постійного розвитку та адаптації до внутрішніх і зовнішніх економічних чинників.

З урахуванням проміжку часу розрізняють два основних елементи бюджетної політики — бюджетну тактику і бюджетну стратегію.

Тактика є одним з інструментів досягнення стратегії та передбачає застосування комплексу короткострокових процедур з метою досягнення визначеної мети. Результатом реалізації тактики можуть виступати: інструменти реалізації та коригування стратегії; результати, отримані в процесі тактичних заходів; індикатори реалізації довгострокового плану тощо [14]. Бюджетна тактика визначає короткострокові завдання бюджетної політики та забезпечує реалізацію поточних завдань функціонування та розвитку бюджетної системи. Вона є гнучкою та визначається динамікою економічних умов і соціальних факторів.

Багатогранна сутність стратегії полягає у такому: план і напрям розвитку з сьогодення в майбутнє; принципи поведінки або наслідування певної моделі поведінки; перспектива, що виражається в певному способі дій тощо [15]. Стратегічне управління — процес визначення параметрів майбутнього стану досліджуваного об'єкта та забезпечення можливостей прийняття ефективних управлінських рішень, спрямованих на досягнення передбачуваного результату в довгостроковій перспективі [16]. Сутність політики як інструменту стратегічного планування є комплексом заходів, що розкривають середовище, в якому реалізується стратегія. Бюджетна стратегія визначає довгострокові завдання бюджетної політики та виявляє орієнтири соціально-економічного розвитку країни, сукупність фінансово-бюджетних інструментів, за допомогою яких можна досягти поставлених завдань.

Метою бюджетної стратегії є забезпечення відповідного рівня соціально-економічного розвитку суспільства з урахуванням збалансованості державних фінансів, що реалізується через інститути бюджетного регулювання, державного фінансового контролю [12].

Усвідомлення ролі бюджетної стратегії та її взаємозв'язку з суспільними інститутами в умовах трансформаційних перетворень зумовлює переосмислення сутності та структурно-функціональної диференціації бюджетної архітектоніки, розробку підходів до інституціоналізації бюджетної політики як інструменту соціально-економічного розвитку країни.

Формування обґрунтованої бюджетної архітектоніки надасть можливість своєчасно реагувати на вплив ендогенних та екзогенних факторів, зміни зовнішньоекономічної кон’юнктури, зберігаючи параметри цілісного розвитку, та забезпечити фінансово-економічну стійкість держави на основі застосування якісних економічних прогнозів і передумов, який є основою бюджетного планування.

Розробка бюджетної стратегії націлюватиме розпорядників бюджетних коштів на чітке визначення цілей і завдань та досягнення конкретних результатів, дасть змогу визначати та закріплювати довгострокові орієнтири формування й реалізації бюджетної політики, встановивши баланс між поточними та капітальними витратами, що сприятиме забезпеченню стабільності бюджетної системи, оптимізації бюджетних витрат, зниженню внутрішніх і зовнішніх ризиків для бюджетної стійкості та збалансованості в довгостроковій перспективі.

До основних функцій бюджетної стратегії належать:

> довгострокове планування бюджетних показників;

> фінансове управління соціально-економічним розвитком територій та країни загалом;

> формування бюджетно-податкової політики;

> здійснення фінансово-бюджетного контролю;

> забезпечення інвестиційної привабливості країни.

Бюджетна стратегія надає можливість для здійснення моніторингу та оцінки ефективності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, забезпечення взаємоузгодження завдань соціально-економічного розвитку країни та адміністративно-територіальних одиниць, оцінки та підвищення ефективності використання бюджетних коштів у контексті реалізованих завдань, дієвості бюджетноподаткової політики, узгодження її оперативних завдань із стратегічними.

Важлива роль належить інституціональним принципам формування бюджетної стратегії, оскільки розвиток її інституційної основи є вагомою передумовою забезпечення ефективності бюджетного механізму. Інструменти бюджетної стратегії мають розглядатися як засоби формування інституціонального середовища бюджетного простору, що сприятиме вдосконаленню бюджетного законодавства. Разом з цим, досягнення дієвого суспільного розвитку можливе шляхом взаємоузгодження бюджетної політики з пріоритетними напрямами розвитку економіки країни, формування адаптивної інституційної архітектоніки бюджетної системи.

Невід'ємною частиною розробки бюджетної стратегії є визначення принципів стратегічного бюджетного планування: обґрунтованості - застосування наукових методів і підходів до формування та реалізації бюджетної політики; ефективності - забезпечення максимального результату при мінімальному рівні витрат, виходячи з визначених цілей соціально-економічного розвитку країни та шляхів їх досягнення; системності - послідовність та єдність дослідження соціально-економічних процесів, оцінки їх впливу на розвиток бюджетної системи; адаптивності - врахування змін внутрішнього та зовнішнього середовища; варіативності - врахування інноваційних варіантів соціальноекономічного розвитку країни; взаємоузгодження — зіставлення цілей з наявними фінансовими ресурсами, інтересів органів державної влади та місцевого самоврядування при визначенні стратегічних цілей, забезпечення узгодженості між складовими бюджетного простору; цілеспрямованості - обґрунтування пріоритетів соціально-економічного розвитку та очікуваних результатів; соціальності - підвищення рівня добробуту громадян; легітимності - обов’язковість прийняття бюджетної стратегії; інноваційності - застосування інновацій щодо стратегічного бюджетного планування та прогнозування.

Важливим завданням є створення законодавчої основи для функціонування комплексної системи стратегічного бюджетного планування, що визначає елементи нормативно-правового, науково-методичного, інформаційного та фінансового забезпечення.

В умовах економічних перетворень з урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку країни до основних завдань бюджетної стратегії доцільно віднести:

> забезпечення стабільності формування, стійкості та збалансованості бюджетів різних рівнів, що передбачає формування пруденційної бюджетної політики на основі фіскальних обмежень;

> підтримання на безпечному рівні державного боргу та дефіциту бюджету, забезпечення умов для мінімізації ризиків їх збільшення;

> обґрунтованість бюджетного прогнозування;

> формування бюджетних показників, виходячи з видаткових зобов’язань з урахуванням необхідності їх оптимізації;

> підвищення ефективності та результативності використання бюджетних коштів, що передбачає розвиток програмно-цільового методу бюджетного планування та підвищення якості результативних показників;

> удосконалення підходів до бюджетних інвестицій;

> розвиток положень щодо застосування механізмів державноприватного партнерства як інструменту зниження навантаження на бюджет з метою залучення ресурсів різних секторів економіки з позицій адаптації фінансової діяльності суб'єктів господарювання державного сектора до умов ринкової економіки та реалізації суспільно важливих програм;

> оптимізацію та концентрацію бюджетних коштів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць та країни в цілому, зокрема модернізації і диверсифікації вітчизняної економіки, соціальної модернізації та якісного оновлення інфраструктури життєзабезпечення;

> розвиток методологічних засад підвищення дієвості механізму управління дефіцитом бюджету та державним боргом у системі фінансового регулювання.

Це передбачає:

> забезпечення належної боргової безпеки та боргової стійкості країни з врахуванням кредитного, валютного, процентного та ліквідного ризиків;

> удосконалення інфраструктури вітчизняного ринку державних цінних паперів та системи моніторингу зовнішніх запозичень корпоративного сектора;

> підвищення рівня економічної віддачі податкової системи завдяки створенню сприятливих умов для зростання економічної активності суб'єктів господарювання та економіки в цілому, у тому числі за рахунок її детінізації;

> оптимізацію використання податкового потенціалу територій;

> запровадження принципів транспарентності суб'єктів податкових правовідносин;

> відновлення довіри між платниками податків та державою;

> здійснення комплексної оцінки рівномірності податкового навантаження та наслідків передбачуваних і проведених фіскальних заходів;

> удосконалення системи моніторингу основних категорій платників податків;

> встановлення виважених критеріїв та вимог щодо надання податкових пільг;

> посилення процесів фіскальної децентралізації, підвищення дієвості контролю та аудиту у бюджетному процесі, що передбачає розробку, відповідно до міжнародних стандартів, методологічної основи проведення аудиту у бюджетному процесі;

> створення інтегрованої інформаційної системи державного аудиту;

> збільшення горизонту бюджетного планування, що надасть можливість сформулювати пріоритетні завдання соціально-економічного розвитку країни;

> оцінку необхідних фінансових ресурсів для реалізації цих завдань та визначення основних джерел їх отримання.

Для розробки і реалізації збалансованого бюджетного регулювання пріоритети бюджетної політики повинні визначатися циклічністю економічного розвитку, стану державних фінансів і запасу стійкості бюджетної системи. На кожному етапі економічного розвитку існує необхідність обґрунтування та запровадження відповідних важелів бюджетного механізму [17].

У сучасному суспільстві бюджетна стратегія є складним, багатоаспектним та багатогранним інструментом забезпечення сталого розвитку економіки та соціальної стабільності, що відображає компроміс у співвідношеннях соціально-економічних інтересів учасників фінансово-бюджетних відносин. Економічна сутність бюджетної стратегії полягає у використанні системи фінансово-економічних заходів, які реалізуються органами державної влади та місцевого самоврядування в багатоаспектному вимірі: бюджетних трансформацій, конфігурації фінансово-бюджетних інститутів, соціально-економічних перетворень.

Ефективність та дієвість бюджетної стратегії є вагомою передумовою забезпечення фінансово-бюджетної стійкості та стабільності, що сприяє формуванню базових умов для економічного зростання країни, інвестиційного розвитку та підвищення добробуту громадян. Дієва бюджетна стратегія — одна з основних умов отримання високого інвестиційного рейтингу як важливої передумови стійкого економічного зростання. Основні компоненти бюджетної стратегії мають бути взаємоузгодженні як з усіма складовими фінансової політики, так і зовнішньоекономічною політикою країни. Формування бюджетної політики повинно базуватися на оцінці екзогенних та ендогенних факторів, що забезпечить її ефективність та результативність.

бюджет стратегія планування.

Список використаних джерел

• 1. Б’юкенен Дж. М., Масгрейв Р. А. Суспільні фінанси і суспільний вибір: два протилежних бачення держави; пер. з англ. А. Іщенка. Київ: Києво-Могилянська академія, 2004. 175 с.
• 2. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег; пер. с англ. М.: Гелиос, 2012. 352 с.
• 3. Самуэльсон П. Э., Нордхаус В. Д. Экономика; пер. с англ. 18-е изд. М.: Вильямс, 2010. 1360 с.
• 4. Сперанский М. М. План финансов. У истоков финансового права. М.: Статут, 1998. Т. 1. С. 17−106.
• 5. Стігліц Дж. Економіка державного сектора; пер. з англ. А. Олійника, Р. Скільського. Київ: Основи, 1998. 854 с.
• 6. Запатріна І. В., Лебеда Т. Б. Бюджетна політика стимулювання економічного зростання та механізми її реалізації. Фінанси України. 2006. № 4. С. 38−45.
• 7. Василик О. Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС, 2000. 416 с.
• 8. Лисяк Л. В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціальноекономічного розвитку України. Київ: ДННУ АФУ, 2009. 600 с.
• 9. Мазаракі А. А., Мельник Т. М. Інновації як джерело стратегічних конкурентних переваг. Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. 2010. № 2. С. 5−17.
• 10. Опарін В. М., Федосов В. М., Юхименко П. І. Українська класична школа публічних фінансів. Фінанси України. 2015. № 10. С. 7−31.
• 11. Федосов В. М. Бюджетная политика ЕС. Финансы. 2009. № 7. С. 66−67.
• 12. Чугунов І. Я. Довгострокова бюджетна стратегія у системі економічної циклічності. Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. 2014. № 5. С. 64−77.
• 13. Чугунов І. Я., Макогон В. Д. Бюджетно-податкова політика в умовах інституційних перетворень. Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. 2014. № 4. С. 79−91.
• 14. Жихаревич Б. С. Приоритеты региональной политики сегодня: европейская и российская практика. Выбор стратегических приоритетов регионального развития: новые теоретико-методологические подходы / под общ. ред. В. В. Окрепилова. СПб: Наука, 2008. 240 с.
• 15. Минцберг Г., Альстранд Б., Лампель Ж. Стратегическое сафари: экскурсия по дебрям стратегического менеджмента; пер. с англ. Д. Раевской, Л. Царук. М.: Сколково, Альпина паблишер, 2013. 366 с.
• 16. Кистанов В. В. Региональная экономика. М.: Финансы и статистика, 2009. 586 с.
• 17. Чугунов І. Я. та ін. Державне фінансове регулювання економічних перетворень. Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2015. 376 с.