Обігові кошти

Тема. Обігові кошти.

Лекція План.

1. Оборотні кошти підприємства: поняття і структура.

2. Нормування оборотних коштів.

3. Показники і шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

1. На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг.

На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та ін. ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, а потім вступають у другу фазу — виробничу. В процес виробництва включаються робітники, що одержують зарплату за роботу. потім матеріальні цінності стають готовою продукцією, яка продається і підприємство має певну виручку. яка не тільки відшкодовує витрати, але і дає прибуток.

гроші - товар — виробництво — товар — гроші.

Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фонду обігу.

1. За місцем і роллю в процесі виробництва.

Формулювання і регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це відокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також розділюють їх на нормовані і ненормовані.

Оборотні фонди — це частина засобів виробництва, яка бере участь у виробничому циклі і переносить свою вартість на вартість грошової продукції.

Одна частина входить до продукції і утворює її, а друга допомагає виконувати процес.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничому процесі але авансується на створення засобів оборотних фондів.

Оборотні кошти використовують ефективніше тоді, коли більша їхня частина золота у сфері виробництва.

2. За джерелами утворення оборотні кошти є:

1) власні.

2) позичені.

3. За способами планування або формування.

1) нормовані.

2) ненормовані.

Оборотні кошти підприємства.

2. Нормування — це необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва.

Методи розрахунку нормативів оборотних коштів.

• -.аналітичний — аналіз наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним корегуванням фактичних запасів та вилучення з них надлишкових;

• -.коефіцієнтний — в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних обігових коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів;

• -.метод прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції). Це є найбільш ефективний метод, попередні два є допоміжні.

1) Норматив оборотних коштів у виробничих запасах.

Виробничі запаси розділяють на ті, які відносяться до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо) і ті які відносять до основних фондів (запчастини, інструменти, інвентар).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

Точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємстві існує декілька видів запасів: транспортний, підготовчий, поточний, резервний.

Транспортний, що не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати встановленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий — на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Поточний — обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (якщо між споживачем і постачальником договір один раз на місяць то кожний запас має забезпечувати 15 днів роботи.

Резервний (страховий) — за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

У цілому норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів визначають за схемою.

1. 1.Квартальна потреба в матеріалах 2700 т.

2. 2.Середньодобова витрата 30 т.

3. 3.Ціна однієї тони матеріалу 12 000 грн.

4. 4.Вартість добової витрати (2 360 000 грн.

5. 5.Норма запасу.

а) транспортного 2 дн.

б) підготовчого 3 дн.

в) поточного 15 дн.

г) резервного 5 дн.

д) усього 25 дн.

1. 6.Норматив оборотних коштів п4д 9 000 000 грн.

Оборотні кошти, що тяжіють основних, відрізняються за змістом і значенням від тих, які відносять до оборотних фондів і нормування їх відрізняється — основою служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності. У моло??? і швидкозношуючих предметах.

1) порізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі і тих що експлуатуються;

2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною вартістю, а предметів. що використовуються 50% первісної вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, що експлуатуються, і розрахунок норм на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність від розміру запасів, від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування.

2) Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві.

Залежить від обсягу продукції, що виробляється, собівартості окремих її видів, характеристики розподілу витрат протягом виробничого циклу.

Тобто оборотні кошти змінюються прямо пропорційно динаміці масштабі випуску та с/в продукції. При цьому має бути враховано співвідношення середньої с/в незавершеного виробництва і с/в готової продукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві.

$$H_{\text{нв}}^{\text{ок}}=V_g{T}_{у}{K}_{\text{нв}}$$.

Ту — середня тривалість виробничого циклу в дн.

Vg — середньодобовий випуск товарної продукції.

Кнв — коефіцієнт наростання витрат (с/в в незавершеному виробництві).

1) Vg — середньодобовий випуск товарної продукції обчислюється:

а) ділення запланованого випуску на кількість днів розрахункового періоду;

б) середньозважувальне за питомою вагою окремих виробів в с/в товарної продукції.

Розподіл витрат на виготовлення виробу за днями виробничого циклу (грн.).

2) Коефіцієнт наростання потреб потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу. Це показано в таблиці. В даних видно, що с/в незавершеного виробництва середня дорівнює:

234 600:6=39 100 грн.

а коефіцієнт нарощування витрат.

39 100:50100=0,78.

Якщо велика номенклатура виробів, то визначення коефіцієнта таким способом надто трудомістке, тому:

Кнв=Снц+0,5Срц/Св Снц — первісні витрати на початок виробничого циклу;

Срц — решта витрат на виготовлення виробу;

Св — виробнича с/в виробу.

Виходячи з даних таблиці:

Кнв=30 000+0,5(50 100−30 000)/50 100=0,8.

різниця між першим і другим розрахунком 0,02, що цілком допустимо.

Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах.

3) Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишків коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок с/в продукції.

Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутнього періоду 8000 грн. потреба в них протягом цього періоду 82 000, на с/в буде віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 36 000 грн.

Норматив = (8000+82 000)-36 000=54000 грн.

4) Норматив оборотних коштів у залишку готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу в днях. У свою чергу норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації, комплектування, пакування, виписування та здавання платіжних доручень в банк.

Сукупний норматив оборотних коштів на розрахунковий (плановий) період — це загальна сума нормативів, обчислених для окремих видів елементів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

4. Оборотні кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання має неабияке значення для н/г.

Ефективність використання оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності - діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт завантаження — скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності.

Тривалість одного обороту в дн. (швидкість обороту) — співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (квартал — 90, рік — 360) і коефіцієнта оборотності за той самий час.

Рентабельність — відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, тобто відбувається процес вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).

Оптимізація запасів дає змогу скоротити запаси на підприємстві, особливо з матеріаломістким виробництвом.

Зменшення тривалості виробничого циклу на 1 день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошей.

Якщо прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.