Формування стратегії конкурентоспроможності телекомунікаційних підприємств у макротренді інклюзивного розвитку

Формування стратегії конкурентоспроможності телекомунікаційних підприємств у макротренді інклюзивного розвитку

В відповідності стратегії інклюзивного розвитку економіки світу виникає необхідність формування інноваційної стратегії розвитку телекомунікаційних підприємств. Доцільним є визначення причини нестійкості економічного зростання, його незбалансованості, а саме незалучення значної частини населення в формуванні та зростанні глобального ВВП. Дифузію мереж обмежують фіксовані витрати, але саме стратегія інклюзивного розвитку повинна запровадити тактичний рівень зниження цін, витрат за допомогою поширення масштабів мереж, залучення більшої частини населення до економічних процесів.

Розкриття сутності інклюзивного розвитку у вітчизняній науковій думці є мало досліджуваний напрямок. Важливість розуміння інклюзивного розвитку як на мегарівні, макрорівні, так і в конкретних галузях, а саме галузі телекомунікацій, є необхідним аспектом щодо управління підприємств в відповідності зі стратегією інклюзивного розвитку економіки в цілому.

Необхідним є усвідомлення особливостей розвитку ринків світу щодо реалізації продукції й послуг, а саме багатовекторність, диверсифікація в поєднанні зі стратегічно виваженої економічної політикою та ретельно розроблених програм. Важливим є знаходження інструментів, механізмів та креативних підходів щодо залучення в інноваційні процеси саме телекомунікаційних підприємств, розширення масштабів їх послуг за рахунок завоювання лояльності споживачів з врахуванням їх можливостей й побажань.

В межах стратегії інклюзивного розвитку діяльність телекомунікаційних підприємств повинна покращувати стан людей, розширювати їх сферу конфорту, доступність до результатів технологічного прогресу, підключаючи їх до мереж, які набувають продуктивності. При правильному фіксуванні векторів розвитку інклюзивність є першочерговою стратегією, яка формує основи конкурентоздатності підприємств.

На сьогодні сталим є думка, що інноваційний розвиток пов’язаний з високотехнологічними технологіями, які розраховані на сегмент споживачів з високими доходами. Але враховуючи тривалий процес кризових явищ в світової економіці та економіки окремих країн, регіонів слід розглянути вектор іншого розвитку, який розрахований на сегмент з невисокими доходами и задоволення їх потреб з врахуванням можливостей й бажань. Прийнятною траєкторією цього розвитку світової спільнотою науковців визначена інклюзивна направленість розвитку (inclusive — залученість), що означає залученність до розв’язання проблем всіх верств населення та регіонів, з використанням їх можливостей.

Важливим є визначення пріоритетів, врахування значних регіональних відмінностей в доходах та умовах розвитку. Помилковою є політика виділення великої кількості ресурсів на паліативні (від лат. «pallium» — «маска» або «плащ», пом’якшення проявів проблем, створення покриття для захисту) перерозподільчі заходи, спрямовані на боротьбу з виключенням, а не з його причинами. Значні матеріальні ресурси витрачаються на субсидії і трансфери, а не на державні та приватні інвестиції для розширення інфраструктурних мереж телекомунікаційної галузі, системи освіти. Прямий ефект виходить від інвестицій в технології і в створення інфраструктури, непрямий — від інноваційного розвитку компаній і, як наслідок останнього, успішної інтеграції економіки в глобалізовану середу [1].

Телекомунікаційні підприємства мають вигравати від більш широкого охоплення, як наслідок створення мережі формування більшого обсягу доданої вартості, що надасть можливість збільшити витрати на інновації, новаторства і досягнути мети — лідерства на ринку.

Базові положення інклюзивного росту — це наявність кореляції між темпами зростання економіки і рішенням широкого кола соціальних проблем, а саме — більш справедливий розподіл створених в суспільстві доходів [2].

У 2012 р. була опублікована величезна праця експертів Світового банку та Міжнародного банку реконструкції та розвитку під заголовком «Інклюзивне зелене зростання. Стовповий шлях до сталого розвитку». Траєкторія проблеми інклюзивного зростання спрямована на вектор сталого розвитку і завдання формування зеленої економіки зі застосуванням інновацій та структурних реформ [3].

Контекст проблеми обумовлює залучення до процесу розвитку різноманітних секторів економіки, не тільки високотехнологічних, при спеціальному акценті на інфраструктуру, а також на встановлення прямих зв’язків між макроі мікродетермінантамі зростання як необхідної умови його довгострокової стійкості [4].

Концепція інклюзивного стійкого зростання визначає акценти на пошук адекватних моделей сучасного соціально-економічного розвитку в умовах глобальних викликів, що стоять перед сучасною цивілізацією. В доповіді «Глобальні ризики — 2014» Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), визначені імперативи, які сформовані в ході переосмислення «драйверів» фінансово-економічної кризи 2008;2009 рр. і тривалого кризового періоду. До таких віднесено: фіскальні кризи, високий рівень (структурного) безробіття, криза водозабезпечення, поглиблення розриву у доходах населення, провал переговорів з клімату, все більш широке поширення надзвичайних погодних аномалій, провал традиційної системи глобального управління, продовольча криза, відмови основних фінансових механізмів (інститутів), кібератаки [5].

Сучасні глобальні виклики, причому не тільки пов’язані зі специфікою міжнародної конкуренції в умовах переходу до шостого технологічного укладу, а й обумовлені ускладненням соціально-екологічних і політичних процесів в суспільстві.

В стратегії інклюзивного зеленого зростання також робиться акцент на структурні реформи, що базуються на інноваційних підходах, включаючи модернізацію інфраструктури і системоутворюючих галузей, екологічно орієнтоване оновлення виробничого апарату, підвищення енергоефективності, формування зеленої інфраструктури і т.д. [6; 4].

Необхідним і важливим аспектом проблеми є необхідність виходу країни і телекомунікаційних підприємств на нові технологічні, продуктові, сервісні ринки, що дасть можливість підвищення конкурентоспроможності та розширить масштаб охоплення.

Цей аспект широко розглядається в аналітичних доповідях ОЕСР. Інновації і нові технології, підкреслюється в зв’язку з цим, не тільки дають відповідь на глобальні і соціальні виклики, а й формують нові ринки, задаючи нові області зростання (targeting new growth areas). У їх числі: зелені інновації, інновації в галузі охорони здоров’я, біоі нанотехнології, інформаційні та комунікаційні технології (ICT), бездротової широкосмуговий інтернет, а також формуються технології (emerging technology), які утворюються на основі комбінування різних технологій і ідентифікуються за вибухами патентної активності [7].

В останньому докладі Всесвітнього економічного форуму приводиться аналіз інклюзивного розвитку країн (табл. 1).

Таблиця 1.

Параметри інклюзивного розвитку країн.

Складено автором за даними ВЕФ [8].

Виходячи з параметрів розвитку Україну характеризує досить низький ВВП, що обумовлюється низької продуктивністю праці, низькими доходами, великим державним боргом, чисті заощадження знаходяться на недопустиму рівні.

Таким чином, особливістю споживачів є обмеженість обумовлена низьким рівнем доходів. Стратегія втілення інновацій буде заснована на пропозиції, а не на попиті, що свідчить про необхідність втілення інклюзивних інновацій.

Інклюзивні інновації пов’язують з поняттям «frugal innovations» («скромні інновації»), які спрямовані на запобігання непотрібних функцій високотехнологічних продуктів, розроблених для ринків з високим рівнем доходів [9; 10].

Такі нові моделі інновацій були задумані як «інновації для груп населення з низьким і середнім рівнями доходів, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою». За ознакою типу або джерела інновацій — це так звані «поступові інновації», засновані на закордонних технологіях і/або знаннях місцевих особливостей, традиційних знаннях, сформованих «в силу необхідності» [11, с.58].

Розвиток телекомунікаційних підприємств характеризує висока динамічність при жорсткому рівні конкуренції та фактично однакових технологічних рівнів. Основним направленням стратегії була концентрація зусиль на втіленні технологій та фінансової складової. На сьогодні досягнути достатнього рівня конкурентоспроможності неможливо при незмінної траєкторії розвитку. На перше місце виходить такий критерій як лояльність клієнта, його побажання та вимоги до послуг телекомунікаційних підприємств (недопущення збоїв в роботі оператора, швидкість розвитку пропускної спроможності широкосмугових мереж, несвоєчасна підтримка, низька якість послуги взагалі, ціна). Клієнт — споживач орієнтується на визначенні критерії послуги, визначає для себе задоволеність якістю та її значимість для себе.

Зі сторони підприємств при формуванні стратегії розвитку повинна формуватись виважена політика управління конкурентоспроможністю з чітким визначенням конкурентних позицій в довгострокової перспективі. Слід нагадати про нетехнологічні інновацій, а саме тактичні цілеспрямовані зміни в системі управління підприємств, які відображають як форми й способи організації управління усередині компанії, так і інструменти й механізми взаємодії компанії із зовнішнім середовищем. Неоціненним є досвід зарубіжних підприємств щодо нетехнологічних інновацій: практики бізнесу, оптимізації й удосконалення управлінських і організаційних процесів, що дозволило їм домогтися стійкої конкурентної переваги.

З економічної точки зору, важливим аспектом розробки та реалізації сучасних інклюзивних інновацій за умови наявності відповідних інститутів є вибір та формування інклюзивної бізнес-моделі (англ. inclusive business model) — економічно доцільної схеми ведення підприємницької діяльності, що включає бідних як споживачів, покупців, працівників, виробників і підприємців на всіх етапах ланцюжка створення доданої вартості, забезпечуючи взаємовигідний розвиток для всіх її учасників [12].

Концептуальна модель управління конкурентоспроможністю запропонована Смоловик Г. та Мухіної І. на основі методології конкурентного аналізу General Electric. Автори проводять сегментацію інфокомунікаційної галузі: B2C — населення; B2B — корпоративні користувачі; B2O — оператори зв’язку; B2G — держава.

Модель управління конкурентоспроможністю організації поділяється на 3 рівні: оперативний, тактичний, стратегічний з визначенням мети, методичного інструментарію та критеріїв конкурентоспроможності.

На оперативному рівні управління конкурентоспроможність організації в більшій мірі визначається конкурентоспроможністю послуг і оцінюється на підставі таких показників як конкурентні позиції організації та коефіцієнт споживчої задоволеності [13].

Тактичний рівень управління конкурентоспроможністю передбачає оцінку конкурентного потенціалу організації. Конкурентний потенціал відображає наявність у організації ресурсів і можливостей для підвищення конкурентоспроможності та зміцнення конкурентної позиції в майбутньому. Конкурентний потенціал є складною системою, яку необхідно структурувати з урахуванням специфіки досліджуваної організації та її галузевої приналежності [13].

Конкурентоспроможність на стратегічному рівні характеризується вартістю компанії і її інвестиційною привабливістю. Для формування стратегічних конкурентних переваг організації пропонується використання концепції аналізу реальних опціонів (Real Options Analysis). Традиційні методи оцінки вартості бізнесу в умовах ринку часто недооцінюють реальну вартість компанії. Основною причиною недооцінки є неухильне дотримання тези про відсутності гнучкості оцінюваного бізнесу і, відповідно, компетентної реакції менеджменту на негативні зміни зовнішнього середовища. Концепція реальних опціонів передбачає, що з надходженням нової інформації і зменшенням невизначеності, керівництво може проявити гнучкість в реалізації подальших планів з метою придбання вигоди від виникаючих можливостей або, навпаки, зменшення що викликають втрати. Опціонний підхід дозволяє отримати більш об'єктивні результати, тому що враховує ймовірність зростання вартості активів щодо вартості зобов’язань до моменту їх погашення [13].

Висновки

В межах інклюзивного розвитку та враховуючи особливості розвитку телекомунікаційних підприємств на даному етапі першочергово слід приділити увагу розширенню доступу інформації щодо послуг зв’язку, проведення роз’яснювальної політики серед клієнтів, зняття невизначеності та нерозуміння нововведень, оперативне реагування та пристосування до їх вимог, набуття знань та досвіду персоналом, використання творчого підходу до подолання перешкод: адаптації нових послуг, розробки ексклюзивної політики їх просування, розробки маршрутних карт можливого доступу з врахуванням структури ринкових послуг та їх життєвого циклу.

Список використаної літератури

Atkinson R., Andes S. The Atlantic Century: Benchmarking EU and U.S. Innovation and Competitiveness — Wash., ITIF, 2009, p.17.

Bourguignon F. The Growth Elasticity of Poverty Reduction. Explaining Heterogeneity across Countries and Time Periods /Eicher T., Tyrnovsky S. (eds.) Inequality and Growth: Theory and Policy Implications. Cambridge. 2003. MA: MITPress.

Inclusive Green Growth: The Pathway to Sustainable Development. The World Bank.

Washington, D.C. 2012. URL: https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/.

handle/10 986/6058/9 780 821 395 516.pdf?sequence=1.

Changing the Conversation on Growth. Inclusive Growth: Concepts, Methods and Work Ahead. Background Note. Second OECD / Ford Foundation workshop URL: http://www.oecd.ore/ inclusiveerowth/Backeround%20Notes IG%20Workshop 27%202%202 014 US.pdf.

Global Risks 2014. Insight Report. Ninth ed. WEF. 2014. URL:

http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalRisks_Report_2014.pdf.

Inclusive Green Growth: The Pathway to Sustainable Development. The World Bank.

Смоловик Г. Н., Мухина И. С. Разработка методики управления конкурентоспособностью организации сферы инфокоммуникаций / Г. Н. Смоловик, И. С. Мухина // Экономика и предпринимательство, 2016. — № 9. — С.526−536 [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://sibsutis.ru/upload/d07/Smolovik_GN_Mukhina_IS.pdf.

Богдан Н., Вархурст С. Инновации для инклюзивного развития регионов Беларуси Н. Богдан, С. Вархурст // Економічний вісник університету, 2014. — Вип. 22/1. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://economik.phdpu.edu.ua/2014/22−1.html.

Базилюк А.В. Інклюзивне зростання як основа соціально-економічного розвитку / А. В. Базилюк, О. В. Жулин // Економіка та управління на транспорті. — К.: НТУ, 2015. — Вип. 1. — С. 5−12.