Виклад основного матеріалу

В історії вивчення клімату Тернопільського плато за спрямуванням та детальністю досліджень ми виділили 3 періоди, кожен з яких має особливі, специфічні риси.

Перший період — описовий (друга половина XIX ст. — 1900 р.) — упродовж цього періоду здійснювався збір і накопичення знань про клімат. Він відзначився безсистемністю, відсутністю чіткої методики і методології досліджень.

Утворилася перша метеорологічна мережа західних областей України, яка створилася в межах метеорологічної мережі АвстроУгорської імперії.

Перші узагальнення про клімат регіону дослідження на основі емпіричного матеріалу без інструментальних спостережень були опубліковані в книзі «Клімат Поділля, 1838» [10].

Другий період (1900;1980 рр.). У другій половині XX ст. дослідження клімату Тернопільщини, як і території України в цілому, значно активізувались.

Кліматологічні дослідження в Україні та на Тернопільщині мають давні традиції, які складалися ще наприкінці XIX початку XX ст. під впливом наукових досліджень відомих кліматологів: О. Воейкова, П. Броунова, О. Клосовського та ін.

Вже у перші роки існування Української метеорологічної служби (УкрМЕТу) було опубліковано ряд робіт, присвячених вивченню клімату окремих міст, губерній, регіонів та всієї України. Саме у цей час, у 1925 році був створений перший режимний кліматологічний підрозділ (Бюро опадів). З цього року й почалась історія режимної кліматології - систематичний друк результатів спостережень, їх узагальнень та кліматичних досліджень. Першим керівником «Бюро опадів» був один з видатних вчених-кліматологів України — М. Гук. Йому належать наукові праці з вивчення режиму атмосферних опадів. Ним опубліковано фундаментальні кліматичні карти, які були складені прогресивним на той час методом.

У передвоєнні роки одним з головних завдань у галузі вивчення клімату було збір і систематизація кліматичної інформації з атмосферних опадів та снігового покриву, яка опублікована у «Водном кадастре СССР, 1940» [7].

У повоєнний період мережа гідрометеорологічних станцій і постів відбудована у найкоротший термін. Гідрометеорологічна служба України оснащувалась новими технічними засобами спостережень, збору, передачі й обробки інформації, радіолокаційною технікою тощо. Відбувалось більш повне вивчення метеорологічних, агрометеорологічних і гідрометеорологічних умов, а також узагальнення матеріалів спостережень.

Для потреб господарства було розпочато складання кліматологічного довідника, яке було перервано війною. Одразу ж після визволення України ця робота відновилась і завершилась публікацією «Климатологического Справочника СССР вып. 10. по Украинской ССР й Молдавской ССР, 1950». У 40 таблицях довідника вміщено матеріали багаторічних спостережень. Із основних метеорологічних величин за 1891−1935 рр. У його підготовці брали участь М. Гук, М. Акимович, І. Бучинський та ін. [7].

У 1951 році в першому випуску географічного збірника Львівського державного університету ім. Івана Франка в статті «Про циркуляційні фактори клімату Західних областей УРСР», доцент кафедри фізичної географії М. Андріанов подав загальні риси атмосферної циркуляції над досліджуваною територією на основі врахування всього комплексу найважливіших кліматоутворювальних факторів [2].

Кліматологи у 50−70-х роках XX ст. приділяли велику увагу питанню вивчення коливання і зміни клімату. Ще М. Гук і І. Бучинський виявили короткочасні та незначні його коливання.

Літописцем історії розвитку метеорології і кліматології в Україні визнано І. Бучинського. Він зібрав і систематизував величезний матеріал — від грецьких і римських праць, записів російських літописців, археологічних даних, записів, щоденників мандрівників до інструментальних спостережень. Завдяки такій інформації він підготував декілька монографій про клімат минулого, які дозволяють простежити його розвиток: «Очерки климата Русской равнины в историческую епоху, 1954», «О климате прошлого Русской равнины, 1957» [7].

3 1955 р. Київська та Одеська гідрометеорологічні обсерваторії проводили збір і систематизацію даних про вітер, хмарність, температуру повітря та атмосферні явища. Це дало можливість Київській підготувати новий «Справочник по климату СССР, вип. 10 (1955; 1969)» [19]. Довідник складався з 5 частин (сонячна радіація та сонячне сяйво; температура повітря та ґрунту; вологість повітря, атмосферні опади, сніговий покрив; хмарність та атмосферні явища), які вмішують середні багаторічні значення різних метеорологічних величин. Крім табличного матеріалу наводиться коротка характеристика режиму кожної метеорологічної величини.

У 60-х роках розпочато кліматичні дослідження небезпечних явищ погоди. У ці роки видаються К. Розовою «Бездощові періоди на Україні, 1961» [16], М. Копачевською «Заморозки на Україні, 1961» [8].

У 1962 р. вийшов із друку «Атлас Украинской ССР й Молдавской ССР». Кліматичні карти для нього виконано науковими співробітниками інституту М. Гуком, К. Розовою, В. Бабіченко і М. Гойсою. Дослідженням суховіїв займався І. Бучинський «Климат Украины в прошлом, настощем й будущем, 1963» [7].

У 1964 р. було видано перший «Агроклиматический атлас Украины» за ред. С. Сапожнікової, де вміщено докладну кліматологічну характеристику України стосовно окремих видів сільськогосподарського виробництва [1].

Найповнішу характеристику клімату України наведено у монографії «Климат Украины, 1967» за ред. Г. Прихотька, А. Ткаченка і В. Бабіченко [6]. Книга містить опис радіаційних, циркуляційних і фізико-географічних факторів, а також теплового, водного режимів підстильної поверхні; спеціальний розділ присвячено коливанню клімату України. Докладно розглянуто основні метеорологічні величини у просторово-часовому розрізі і подано їх ймовірнісні характеристики. Монографія є першим фундаментальним виданням з клімату України.

У 1968 р. було видано «Климатический атлас Украины», підготовлений під керівництвом М. Гука і з активної участі К. Розової [5]. Він вміщував 188 кліматичних карт, які характеризували просторово-часовий розподіл метеорологічних величин на території України (середні, крайні та ймовірнісні значення кліматичних характеристик, графіки річного та добового ходу).

У 70-х роках під керівництвом К. Логвинова співробітниками УкрНДГМІ виконано цикл робіт, присвячені дослідженню небезпечних метеорологічних явищ на території України, їх узагальнено у монографії «Опасные явлення погоды на Украине, 1972» за ред. К. Логвинова, В. Бабіченко, М. Кулаківської [9]. У ній наведено результати фізико-статистичних досліджень посушливих явищ, зливової діяльності, сильних вітрів, пилових бур та ін. Виявлено зв’язки між окремими метеорологічними величинами і явищами, вивчено у добовому та річному розрізі просторово-часові характеристики небезпечних явищ, їх повторюваність, інтенсивність і тривалість.

У 1978 р. АН України видав «Атлас природних условий и естественных ресурсов Украинской ССР», для якого вчені інституту підготували значну кількість кліматичних карт[7].

В цей час великий вклад у вивчені клімату був зроблений доцентом кафедри фізичної географії Львівського державного університету ім. Івана Франка Г. Проць-Кравчук, яка опрацювала та проаналізувала результати метеорологічних спостережень, які велися в м. Тернопіль, м. Бережанах, м. Чорткові починаючи з 1952 по 1970 рр. для розділу «Клімат» в монографії «Природа Тернопільської області, 1979» [13].

На початку 80-х років під керівництвом К. Логвинова відновились дослідження з проблеми зміни клімату під впливом природних та антропогенних факторів. їх продовжили В. Мартазінова, М. Барабані, І. Трофімова, які дійшли висновку про зміну режим і опадів в Україні у XX ст. на фоні глобальної зміни клімату.

Наприкінці 80-х років кліматологами УкрНДГМІ спільно з вченими Київського державного університету під керівництвом К. Логвинова і М. Щербаня підготовлено монографію «Климат» із серії «Природа Украинской ССР, 1984» [14]. У книзі висвітлювалися закономірності формування клімату України, розподіл основних кліматоутворювальних факторів та показників, складових радіаційного і теплового балансу, температури повітря та ґрунту, вологості повітря, атмосферних опадів, атмосферного тиску, вітру, вікові зміни клімату і вплив на нього господарської діяльності, розглянуто питання кліматичного (загального і прикладного) і мікрокліматичного районування, оцінено можливості використання кліматичних ресурсів, особливості погодних умов за сезонами року.

Важливим підсумком плідної роботи кліматологів інституту в другому періоді є монографія «Температура воздуха на Украине, 1987», підготовлена 3. Бондаренко, С. Рудішиною, Л. Гущиною, Н. Ніколаєвою під керівництвом В. Бабіченко. У монографії розглянуто закономірності просторово-часового розподілу температури повітря в Україні. Дано основні характеристики температурного режиму, їх статистичні та ймовірнісні показники. Наведено просторово-часову структуру полів температури повітря для адміністративних областей. Значна увага приділяється особливостям розподілу температури повітря в горах, а також виявленню аномалій температури повітря. У додатку до монографії вміщено великий фактичний матеріал, який можна використовувати у різних галузях економіки [20].

Третій період — сучасний (з початку 1990; х рр. до наших днів). Цей період характеризується великим вкладом у вивчені клімату Тернопільського плато, який був зроблений доцентом кафедри фізичної географії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Г. Чернюк.

Перша публікація по клімату вийшла в тезах доповідей науково-практичної конференції Г. Чернюк., Г. Оліяр «Проблеми охорони природи і відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля, 1990» розглядалися коливання режиму і опадів за останні 26 років за даними ГМС Білокриниця [29].

Друга публікація по клімату вийшла в тезах доповідей VI з'їзду УГТ Г. Чернюк «Сучасні географічні проблеми Української РСР, 1990» були описані кліматичні ресурси Поділля [26].

Третя публікація містила в собі найповнішу характеристику клімату Тернопільської області, яка вийшла у збірнику матеріалів науково-практичної конференції Г. Чернюк «Природа, населення та господарство Тернопільської області, їх вивчення в загальноосвітній школі, 1991». Серед географічних факторів, що впливають на клімат області вона виділяє такі як: географічне положення, розташування на Подільській височині, значне простягання (200 км) з півночі на південь, розчленованість рельєфу, коливання абсолютної висоти від 443 м (максимальна) до 116 м (мінімальна), широта місця, форми рельєфу, експозиція схилів та інші особливості ландшафтів. Розподіл основних кліматичних показників на території Тернопільської області показано на кліматичній схемі, яка складена автором на основі даних кліматичних та агрокліматичних довідників [25].

Четверта публікація по клімату Г. Чернюк вийшла в тезах доповідей «Другої звітної науково-практ. конф. викладачів та студентів географічного факультету ТДПІ, 1992» описуються агрокліматичні ресурси Поділля, які мають певні свої особливості [23].

П’ята публікація по клімату вийшла в тезах доповідей Міжобласної науково-практ. конф. Г. Чернюк «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Подільського регіону, 1992» описуються кліматичні ресурси тепла і вологи на території Поділля [27].

Шоста публікація по клімату Г. Чернюк вийшла в тезах доповідей «VII з'їзду УГТ, 1995» була дана загальна оцінка кліматичних ресурсів Поділля для рекреації [32].

Сьома публікація по клімату Г. Чернюк вийшла в тезах доповідей науково-практичної конференції «Проблеми охорони природи і відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля, 1997», були описані енергетичні ресурси клімату Поділля [24].

Восьма публікація по клімату Г. Чернюк вийшла в «Наукових записках ТДПУ. Серія: географія. № 2, 1999», були описані ресурси клімату Поділля [28].

Дев’ята публікація по клімату Г. Чернюк., П. Царик вийшла в «Наукових записках ТИПУ. Серія: географія. № 1, 2008» були описані кліматичні ресурси Поділля [22].

Наступним кроком при дослідженні клімату даного регіону послужила монографія, яка була написана доцентом кафедри фізичної географії Г. Чернюк та доцентом кафедри методики викладання екологічних дисциплін Л. Цариком «Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки та аналізу (на прикладі Тернопільської області), 2001». Розділ 2 був присвячений вивченню «Рекреаційним ресурсам клімату і погоди»: поняття про рекреаційні ресурси клімату (клімат є одним з провідних рекреаційних ресурсів, що зумовлюють просторову організацію відпочинку, а найбільший вплив клімату проявляється через реакцію людини на погоду або весь комплекс геофізичних і метеорологічних елементів (освітленість, тривалість дня, прозорість повітря, температура, вологість тощо)); методи біокліматичної оцінки життєдіяльності людини (найстарішим методом, який використовують для комплексної оцінки кліматичних умов для будь-якої сфери життєдіяльності людини є ефективно-еквівалентна температура (ЕЕТ) в якому вплив погоди визначається за сполученням температури, вологості і швидкості вітру); методи оцінки сприятливості погоди влітку на основі фізіології людини (оцінка сприятливості клімату і погоди буде різною для нерухомого відпочинку і для фізично рухомих людей. Критерії оцінок погоди для туризму і відпочинку з легким і середнім навантаженням влітку відрізняються від оцінок для альпінізму або зимових видів спорту за однакової методики. Організм людини реагує на весь комплекс геофізичних і метеорологічних елементів. Для всіх видів відпочинку на відкритому повітрі ідеальний клімат є тільки там, де ніколи не випадає дощ, завжди приємне та м’яке сонце, не буває високої вологості повітря, дме легкий бриз. Такого ідеального клімату не існує, але більшість методів оцінки погоди влітку базуються на порівнянні реальних кліматичних умов з ідеальними); вплив геофізичних умов клімату на рекреаційну діяльність (у ньому відмічено, як впливають на рекреаційну діяльність геофізичні ресурси клімату: сумарна та ультрафіолетова сонячна радіація і освітленість, які залежать від висоти сонця, хмарності тощо); геофізичні умови клімату та їх оцінка для рекреаційної діяльності (несприятлива для рекреації циклонічна погода супроводжується значними змінами атмосферного тиску та інших метеоелементів. Дослідженнями визначено, що несприятливий вплив на здоров’я людини викликають такі синоптичні ситуації, як проходження теплого фронту, падіння атмосферного тиску, фен. З цими процесами пов’язують сонливість, нудоту, роздратованість тощо. Підвищення смертності людей віком більше 70 років корелюється з різкими змінами погоди, фронтальною і перед фронтальною погодою, зимовими місяцями. Хворі на артрит також реагують на значне похолодання і сильний вітер восени і взимку, в холодну і вологу погоду вони відчувають біль і дискомфорт. Наведені дані спонукають до висновку, що для людей похилого віку та хворих у листопаді, грудні, січні і лютому кліматичні і погодні умови на території області в 70% і більше випадків несприятливі для рекреаційної діяльності); кліматичні умови і ресурси (Клімат формується в результаті взаємодії радіаційних та циркуляційних процесів і географічних чинників. Розподіл основних кліматичних показників на території Тернопільської області показано на кліматичній карті і на картах «Сонячне сяяння» та «Швидкість вітру», які складено автором на основі даних кліматичних та агрокліматичних довідників. За розподілом основних кліматичних показників і суми активного вегетаційного періоду територію області поділяють на кліматичні райони: північний, центральний і південний. За аналізом усіх кліматичних, агрокліматичних і фенологічних показників на території Тернопільської області виділяють п’ять кліматичних районів: північний, західний, центральний, східний і південний); загальна оцінка кліматичних і погодних умов для здоров’я людини (При визначенні методів оцінки кліматичних і погодних умов виникло вчення про ефективні температури і поняття «ефективна температура» (ЕТ), «еквівалентна ефективна тепература» (ЕЕТ) та «радіаційно-еквівалентна температура» (РЕЕТ). Поняття «зона комфорту» для людини залежно від здоров’я, сезону, віддаленості від постійного місце проживання знаходиться в межах від 17 до 23 °C. На території Поділля позитивні ЕЕТ спостерігаються з кінця квітня до 1 декади жовтня. Абсолютні максимуми температури влітку (36−39°С) перевищують зону комфорту. З жовтня по квітень комфортні ЕЕТ відсутні. За показниками РЕЕТ комфортні умови бувають у травні, червні і вересні, а в липні і серпні ресурси РЕЕТ надлишкові і можливе перегрівання організму); загальна оцінка погодних умов зимового сезону (Температурні умови зимового сезону на території Тернопільської області є сприятливі для відпочинку. Середні багаторічні показники дають можливість оцінити зимовий сезон для рекреаційної діяльності як субкомфортний в цілому, хоча середні температурні умови є комфортними і для найхолоднішого місяця. Найбільш «субкомфортний» сніговий покрив спостерігається в січні, лютому і першій декаді березня. В центрі і на сході області найчастіше трапляються зими з «комфортним» сніговим покривом, вище 10 см. За оцінкою зимового сезону територію області умовно можна поділити на 4 райони: північний (характеризується найменшою кількістю сприятливих днів для зимового відпочинку), центрально-східний (характеризується найсприятливішими умовами для зимових видів рекреації здорової людини), західний (характеризується меншою кількістю комфортних днів), південний (характеризується меншим числом днів несприятливих для зимових видів відпочинку, ніж у північному районі); оцінка комфортності кліматичних умов теплого сезону (отримані результати показали, що районування території Тернопільської області за сприятливістю для літніх видів відпочинку і туризму не співпадає з районуванням за зимовими умовами. Для літніх видів рекреації найсприятливіші субкомфортні і комфортні погодні умови спостерігаються в Південному районі і порівняно менш сприятливі в Центральному районі. Взимку Центральний район характеризується найбільш комфортними погодними умовами для відповідних видів відпочинку здорових людей. Середню сприятливість погодних умов для літніх видів відпочинку і туризму мають Західний і Північний райони області, для яких характерна приблизно однакова тривалість періодів з комфортними і субкомфортними погодами, хоча середні температури повітря майже за всі місяці року і в середньому за рік у Кременці вищі порівняно з Бережанами); районування території області для відпочинку і туризму за погодними умовами (за результатами аналізу клімату і погодних умов встановлено, що на території області можна виділити чотири головних райони для зимових видів рекреації і 3−4 райони для літніх видів відпочинку і туризму) [21].

У вивчені географії своєї області (зокрема клімату) великий вклад був зроблений доктором географічних наук, професором, завідувачем кафедри географії України і туризму О. Заставецькою у посібнику «Географія Тернопільської області. 8−9 класи: навчальний посібник для учнів, 1994», в якому розкрито особливості клімату регіону [4].

У вивчені клімату Тернопільщини певний вклад був зроблений доцентом кафедри фізичної географії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка М. Питуляк у посібнику «Природні рекреаційні ресурси Тернопільщини, проблеми їх раціонального використання та охорони, 1999», описала рекреалогічне значення кліматичних умов, що кліматичні умови як своєрідні складові природних ресурсів рекреації відіграють важливу роль в їхньому комплесному розвитку. Вони визначають фізіологічний аспект оцінки умов рекреаційної діяльності. Рекреаційна оцінка клімату повинна базуватися на знанні не самих властивостей, а залежності стану людини від впливу метеорологічних факторів [12].

У вивчені природи краю (зокрема клімату) великий вклад був зроблений професором кафедри фізичної географії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка И. Свинком у посібнику «Нарис про природу Тернопільської області: геологічне минуле, сучасний стан, 2007». Розділ 6 «Клімат» на його формування найбільше впливають географічне положення, циркуляція атмосфери, рельєф, висота місцевості над рівнем моря та деякі інші фактори. Взаємодія названих факторів зумовлює формування на території області помірно континентального клімату з нежарким літом, м’якою зимою і достатньою кількістю опадів [18].

Нещодавно вийшла колективна монографія, підготовлена співробітниками кафедр фізичної географії і геоекології та методики викладання екологічних дисциплін ТИПУ ім. Володимира Гнатюка, а також Інституту екології Карпат НАН України «Природні умови та ресурси Тернопільщини, 2011». Розділ 5 «Клімат» написаний Г. Чернюк., П. Цариком де на основі опублікованих джерел і аналізу кліматичних довідників і карт були описані геофізичні умови клімату та їх оцінка для рекреаційної діяльності та кліматичні умови і ресурси даної території. Розділ 11 «Природні рекреаційні ресурси» написаний Л. Цариком., С. Новицькою де на основі опублікованих джерел були описані рекреаційні ресурси клімату і погоди [15].

Аналіз клімату регіону був здійснений працівниками Українського гідрометцентру (УкрГМЦ), Українського гідрометеорологічного інституту (УкрГМІ) та Центральною геофізичною обсерваторією (ЦГО), а саме: створення «Научно-прикладного справочника СССР. Вып.10, 1990», у якому систематизовано і узагальнено кліматичну інформацію у розрізі часу (місяця, року, п’ятиріччя, багаторіччя) і простору (для станцій, адміністративних і економічних районів). Для території України дані для довідника підготовлено у Гідрометеорологічній обсерваторії (Д. Гойса, Л. Сакалі, О. Пахалюк, В. Левченко, Т. Роєк) під керівництвом І. Трусова [11].

У 90-х роках в УкрНДГМІ В. Волощук на основі досягнень сучасної науки розробив нові підходи і методи вивчення зміни та коливання клімату. В їх основу покладено модельні розрахунки і кліматичні палеореконструкції, які метеорологічних величин за окрему годину, добу, місяць, а також за рік. Метеорологічні величини представлені основними статистичними параметрами: середніми, крайніми (найбільші і найменші) їх значеннями з вказівкою року, коли вони спостерігалися, мірою мінливості (середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації), для окремих характеристик — частотою (повторюваністю) або ймовірністю.