Умови стабілізації банківської системи україни на сучасному етапі

У 2014 р. Україна зіткнулася з численними проблемами як у економічному, так і в політичному просторі. Ще наприкінці 2013 р., коли з’явилися перші симптоми нової банківської кризи, ніхто не уявляв, чим це закінчиться для країни.

Навіть у спокійні часи населення не надто довіряє банкам, а в період політичної нестабільності, зовнішніх шоків, анексії прояви явної недовіри набувають лавиноподібного характеру. Таким чином, є потреба у визначенні відповідних загроз для банківської системи країни, перспектив її відновлення, оцінці можливості її стабілізації в непростих політичних і економічних умовах.

Метою статті є дослідження впливу фінансових факторів на обсяг депозитів населення та визначення часу стабілізації банківської системи.

Окреслена тема виявляється недостатньо розробленою вітчизняними науковцями. Незважаючи на певні напрацювання у сфері вдосконалення депозитної політики [1], дослідження перспектив їх залучення [2], роботи банківської системи під час світової фінансової кризи [3] загалом, не вивчено питання політично-економічної кризи 2014 р., не визначено, як саме населення змінить свою поведінку в банківському секторі з огляду на економічні й політичні чинники.

У зв’язку з цим доцільно вивчити зміни в банківському секторі під впливом політичних і економічних перетворень 2014 р.; розробити моделі, які пояснять поведінку вкладників банків та спрогнозують їхні дії в майбутньому; визначити період, потрібний для стабілізації банківської системи країни. Особливістю дослідження буде використання саме фінансових показників, оскільки населення реагує в першу чергу на їх зміну.

Політика фіксованого валютного курсу, яка проводилася Національним банком України до середини 2014 р., неодноразово призводила до значних потрясінь на валютному ринку. Зокрема, можна згадати істотні девальвації гривні у 1998—1999 і 2008 рр. Остання девальвація крім падіння купівельної спроможності породила ще одну надзвичайно серйозну проблему: для громадян, котрі брали валютні кредити, на 60% зросла вартість їх погашення, що призвело до часткового припинення виплат за ними.

Пам’ятаючи про це, НБУ протягом 2009—2013 рр. намагався уникнути значних коливань на валютному ринку, витрачаючи з цією метою золотовалютні резерви держави. Наприклад, за вказаний період їх обсяг зменшився на більш ніж 30% (з 28,8 до 20,4 млрд дол. у грудні 2013 р.).

Уже на початку 2013 р. стало зрозуміло, що чергове знецінення гривні неминуче. На той час більшість експертів вважала, що її девальвація відбудеться після чергових президентських виборів, тобто лише у 2015 р. Утім, події кінця 2013 р. — початку 2014 р. змінили всі прогнози. Повалення влади в лютому 2014 р., очевидно, усунуло перепони для реалізації девальваційних очікувань.

При цьому населення почало реагувати на можливі зміни заздалегідь шляхом конвертації заощаджень у валюту, а також переведення накопичень у готівкову форму.

Хоча відплив депозитів у валюті зменшувався з жовтня 2014 р., він був неістотним: до кінця року з банківської системи виведено лише близько 2,7 млрд грн, що на той час становило майже 330 млн дол. США. Цей відплив перекривався збільшенням депозитів у національній валюті, тому загалом спостерігався ріст депозитів, який за 2013 р. становив близько 17%.

При цьому структура цього росту була, очевидно, неоднорідною: вклади в іноземній валюті зменшилися на 0,01%, у гривні — збільшилися на 33,8% (табл. 1).

Таблиця 1. Депозити домогосподарств у 2013 та 2014 рр. за місяцями

Джерело: складено за даними Національного банку України (http://bank.gov.ua).

Проте вже в січні 2014 р. банкіри заявили про істотну зміну поведінки вкладників. Якщо протягом першої половини місяця спостерігався приплив вкладів, то в другій його половині, після активізації масових протестів, — навпаки їх відплив, котрий помітно посилився внаслідок не тільки Революції гідності, а й початку девальвації національної валюти.

Населення намагалося забрати свої гривневі депозити для купівлі валюти чи товарів тривалого користування. Оскільки більшість таких товарів є імпортними, це спричинило додатковий тиск на валютний ринок країни.

Зростання курсу американського долара також було спровоковано зміною влади та подальшою окупацією частини України сусідньою державою.

Компанії, що належали олігархам із попередньої влади, стали активно виводити капітали за кордон. Унаслідок очікуваної нестабільності, збільшення фінансово-економічних проблем у АР Крим і на Донбасі, курс гривні почав стрімко падати.

На жаль, НБУ в той час не зміг протиставити кризі активні адміністративні заходи. Очікуючи значних проблем у банківській системі, з метою недопущення її краху він почав активно використовувати рефінансування банків. Хоча це надало вкладникам впевненості в тому, що принаймні гривневі депозити повертатимуться без проблем, стало зрозуміло, що уникнути значної подальшої девальвації національної валюти не вдасться. вклад банк гривня девальвація Новий етап роботи валютного ринку пов’язаний зі зміною політики НБУ. У липні 2014 р. замість того, щоб намагатися утримати фіксований курс гривні, НБУ запроваджує гнучке курсоутворення.

Зрозуміло, що цей крок був вимушеним, адже золотовалютні резерви впали до критичних значень, отож не могли стабілізувати ситуацію. Чергова хвиля девальвації знову вдарила по валютних депозитах: загальне зменшення їх обсягу перевищило 40% у доларовому еквіваленті.

З огляду на зазначене вітчизняна банківська система має величезні проблеми. По-перше, значна втрата активів на тимчасово окупованих територіях істотно знижує ліквідність банків.

По-друге, різка девальвація гривні призвела до порушення численних нормативів із резервування коштів, змушуючи банки позичати їх у НБУ.

За даними офіційного веб-сайту НБУ, обсяг рефінансування банків за січень — листопад сягнув 179,3 млрд грн (у 4,1 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року) [4]. Тільки в листопаді 2014 р. було надано 27,2 млрд грн (кредити овернайт становили 23,3 млрд), що лише провокує падіння курсу гривні.

По-третє, зниження кредитного рейтингу України до рівня «ССС-» [5] призвело до того, що вітчизняні банки фактично не можуть залучати кошти за кордоном.

По-четверте, значний відплив депозитів вимиває всі активи банків, ставлячи їх на межу банкрутства. Незважаючи на значну кількість у державі так званих конвертаційних банків, неплатоспроможними виявилися й деякі установи, котрі реально працюють.

По-п'яте, тотальне зниження довіри до банків і банківської системи загалом призвело до часткового припинення платежів, кредитування. На тлі падіння ВВП така ситуація тільки ускладнює економічне становище.

Перед банками стоїть складне завдання відновлення довіри, а також перебудови своєї роботи відповідно до нових умов. Слід зазначити, що ставка процента за депозитами фактично не відіграє ролі в залученні таких ресурсів.

Навіть протягом найважчого 2014 р. середні ставки за депозитами в гривні змінювалися від 19,1% на початку січня до 20% наприкінці грудня.

Коливання середньої ставки за днями свідчить, що протягом року вона не перевищувала 21%, сягнувши мінімального значення (14,9%) на початку панічних ефектів 27 січня.

За валютними депозитами ситуація практично така сама. Середня ставка підвищилася за рік з 8,2 до 8,8%, коливаючись у межах 6,3—10,2%. Такі коливання були епізодичними, навіть випадковими. А середні місячні показники залишалися майже незмінними.

Варто звернути увагу на досить дивний факт, пов’язаний із ставками за депозитами. Як відомо, згідно з економічною теорією ставка має компенсувати вкладникам втрати через інфляцію та приносити певний дохід.

Якщо розглянути валютні вклади, то їхня дохідність (близько 8,5%) компенсує інфляцію в доларах і євро (близько 0,2—1,6%), що дає підстави говорити про чистий дохід вкладника (враховуючи податок на дохід від депозитів у 20% з 1 січня 2015 р.) у 5,5—6,7% річних.

Водночас дохідність за гривневими депозитами (20—21%) не відшкодовує навіть втрати через інфляцію за 2014 р. (24,9%), не кажучи вже про прибуток.

Враховуючи ці показники, рівноважна ставка на гривневому депозитному ринку повинна приблизно становити:

(24,9 + 6,5): 0,8 = 39,25%.

Очевидно, що таких ставок не пропонує жодний банк, а тому економічна ситуація змушуватиме людей уникати гривневих депозитів, переводячи їх у валютні.

Навіть за очікуваної урядом інфляції на рівні 13—16% населення не матиме вигоди від гривневих депозитів.

Постають закономірні питання: як повернути кошти вкладників до банків і легальної економіки; які фактори сприяють чи заважають цьому; як швидко можна очікувати стабілізації на банківському ринку? Для відповіді на них у статті побудовано й проаналізовано декілька економетричних моделей.

Основним завданням нашого підходу є виявлення виключно фінансових причин відпливу депозитів у 2014 р., не враховуючи впливу макроекономічних чинників. У дослідженні використано такі змінні для моделювання:

DEP_UAH — розмір депозитів у національній валюті, млн грн;

DEP_USD — розмір депозитів у іноземній валюті, млн дол. США;

ERATE — обмінний курс, грн за 1 дол.;

M2 — грошова база M2, млн грн;

TOTAL_INFL — накопичений індекс інфляції, який розраховує зміну індексу споживчих цін відносно грудня 2004 р. Він показує, у скільки разів зросли ціни порівняно з базовим періодом.

Дослідження ґрунтуються на місячних даних за період із січня 2005 р. по жовтень 2014 p., узятих із офіційних джерел НБУ. Описові статистичні дані по зазначених вище змінних наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Описові статистичні дані щодо обраних змінних

Джерело: розраховано автором.

Перший крок аналізу полягає в перевірці всіх змінних на стаціонарність. У табл. 3 подано значення ймовірностей для перевірки наявності одиничного кореня для часових рядів за допомогою тесту Дікі - Фуллера [6]. Результати показують, що всі змінні інтегровані першого порядку, тобто ми повинні використовувати всі змінні в перших різницях.

Таблиця 3. Значення ймовірностей у результаті перевірки часових рядів на стаціонарність.

Джерело: розраховано автором.