Місце стратегічного аудиту в системі управління акціонерними товариствами

Місце стратегічного аудиту в системі управління акціонерними товариствами

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Ефективне стратегічне управлення акціонерними товариствами державного сектору економіки України передбачає застосування дієвих механізмів контролю, до числа яких відноситься стратегічний аудит. Це пояснюється тим, що проведення такого роду аудиторських перевірок покращує зворотній зв’язок між установленням стратегічних цілей діяльності компаній та досягнутими ними результатами, дозволяє оцінити ефективність їх реалізації. У цьому зв’язку доцільно зазначити, що розвиток механізмів аудиту в державних акціонерних товариствах відповідно до усталених міжнародних стандартів, їх наближення до європейських правил та рекомендацій у цій сфері відносин визначено як пріоритетний напрям імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом [1]. З огляду на це важливо проаналізувати існуючі нормативно-правові і методичні засади запровадження стратегічного аудиту в державному секторі економіки, з’ясувати передумови і процедури використання його інструментарію.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання організації контролю діяльності державних підприємств і компаній досить широко обговорюються українськими науковцями і практиками, проте проблематика використання механізмів саме стратегічного аудиту у цій сфері відносин є відносно новою для вітчизняної фахової літератури. Переважна більшість наукових розробок з цієї теми належить закордонним дослідникам. Це пояснюється тим, що розвинута система корпоративного управління, яка характерна для практики господарювання в країнах Євросоюзу та ОЄСР, вимагає постійного пошуку нових підходів до удосконалення відповідних систем управлінського контролю та підтримки стратегічних рішень. Одним з джерел такого удосконалення Т. Вілен і Д. Хантер [2] визначають стратегічний аудит. Ф. Котлер і К. Келлер [3] розглядають стратегічний аудит у системах маркетингу корпорацій.

І.Ансофф [4] досліджує варіанти застосування стратегічного аудиту під час планування та реалізації корпоративної стратегії. При цьому спільною характеристикою наведених підходів є визнання направленості стратегічного аудиту на реалізацію довгострокових цілей розвитку підприємства. Це створює підстави розглядати його як комплексний інструмент аналізу всієї діяльності компаній різних форм власності та організаційно-правового статусу.

У сучасній практиці управління акціонерними товариствами державного сектору економіки України стратегічний аудит поки що не знайшов свого повноцінного застосування. Поза увагою вітчизняних дослідників залишається аналіз можливостей його використання у системах внутрішнього контролю цих компаній. Однак міжнародними експертами наголошується, що саме відсутність або недосконалість системи внутрішнього контролю в корпораціях суттєво збільшує кількість шахрайств з боку менеджменту компанії та спричиняє низьку ефективність їх діяльності [5, с. 10]. Необхідність подолання існуючого розриву між станом наукової розробленості цієї теми і потребами окреслення можливостей використання стратегічного аудиту в практиці управління компаніями державного сектору національної економіки зумовлюють мету і конкретні завдання цієї статті.

Таким чином, метою статті є визначення інструментів та засобів застосування стратегічного аудиту в практиці управління акціонерними товариствами державного сектору економіки України на основі аналізу інституційних передумов реалізації відповідної державно-управлінської діяльності в сучасних умовах господарювання.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування. У міжнародній практиці стратегічний аудит зазвичай розглядається як комплексний інструмент управління та контролю в акціонерному товаристві. Так, дослідниками зазначається, що стратегічний аудит вимірює ступінь узгодженості стратегії з відповідними ресурсами, стратегічним та зовнішнім середовищами, конкурентними позиціями підприємства [4, с. 113]. Його визначають надважливим діагностичним інструментом для прийняття стратегічних рішень [2, с. 24]. Окрім того, звертається увага, що стратегічний аудит виступає інструментом збору та накопичення необхідної інформації для розробки цілей та стратегій бізнесу, у т. ч. — позиціонування компанії на ринку [3, с. 644]. Він спрямований не тільки на забезпечення достовірності фінансової звітності підприємства, але й на впровадження його комплаєнсполітики. На перший план при проведення такого роду перевірок виходять функції підтримки відповідних управлінських рішень, формування довгострокових конкурентних переваг акціонерного товариства. Об'єктами стратегічного аудиту стають загальна стратегія розвитку акціонерного товариства та її фінансова, виробнича, маркетингова складові, а також альтернативи і політики їх впровадження. Стратегічний аудит, в першу чергу, досліджує стратегію компанії на відповідність інтересам стейкхолдерів, що особливо важливо для держави у випадку, коли вона виступає мажоритарним власником. Основним інструментом стратегічного аудиту є комплексний бізнес-аналіз діяльності господарського товариства, а ключовою відмінністю його від інших видів аудиту — наявність прогнозної функції для з’ясування перспектив розвитку компанії у майбутньому та прискіплива увага до оцінки ризиків їх реалізації.

Процес стратегічного аудиту є багатоетапним. Як правило, основні етапи співпадають з етапами стратегічного управління акціонерними товариствами. При цьому загальним циклом стратегічного аудиту є планування і проведення дослідження, складання звіту, відстеження результатів. В міжнародній практиці одним із значущих методів проведення стратегічного аудиту є складання форм — переліків питань для комплексного аналізу та ідентифікації основних переваг та можливих «провалів» стратегії розвитку підприємства та окремих її частин.

У чинному українському законодавстві немає чіткої дефініції поняття «стратегічний аудит» по відношенню до державних акціонерних товариств. Проте низка законодавчих актів України розглядає деякі види аудиту в контексті фінансового контролю діяльності об'єктів державної власності. Зокрема, в Законі України «Про управління об'єктами державної власності» [6] виокремлюють: щорічний фінансовий аудит діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки; щорічну незалежну аудиторську перевірку фінансової звітності державного акціонерного товариства. Ці заходи спрямовані на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного майна. Порядок проведення щорічного державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки визначає Кабінет Міністрів України. Як особливий напрям у цьому разі регламентується державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання [7].

Відповідно до вимог чинного законодавства України, річна фінансова звітність публічних акціонерних товариств підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором [8, ч. 1 ст. 75]. Ця норма закону розповсюджується і на відповідні товариства державного сектору економіки. При цьому для проведення аудиту фінансової звітності державних підприємств, які відповідають певним критеріям, з 2015 року запроваджено окремий порядок відбору незалежних аудиторів [9].

Аудит акціонерних товариств державного сектору економіки проводиться за тією ж методикою, що й аудит державних унітарних підприємств. Як наслідок, відбувається ігнорування корпоративної складової функціонування акціонерних товариств. Наприклад, проведення аудиту ефективності корпоративного управління цих компаній на теперішній час не унормовано, відповідно, оцінка цих результатів у звіті про перевірку не надається.

Як свідчить аналіз наведених положень, задеклароване у вітчизняному законодавстві проведення державного фінансового аудиту спрямовано в першу чергу на забезпечення контролю за фінансовими результатами діяльності акціонерного товариства. Такого роду перевірки не передбачають аналітичну підтримку планування та реалізації стратегій державних акціонерних товариств. До того ж, у нинішньому нормативно-правовому оформленні увага більше концентрується на самому факті проведення аудиту, а не на його результатах. Відсутність логічного взаємозв'язку між результатами проведення аудиту та подальшим розвитком компанії викривлює мотивацію посадових осіб як державних акціонерних товариств, так і органів державної влади, що уповноважені управляти такими підприємствами.

Слід також зазначити, що проводиться державний фінансовий аудит органами державної контрольно-ревізійної служби, зокрема, Державною аудиторською службою [6, ч. 7 ст. 16]. Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, що підпорядкований Кабінету Міністрів України — вищому органу у системі управління об'єктами державної власності. Тому державний фінансовий аудит можна визначити як певну форму зовнішнього контролю власника за використанням майна, але ж ніяк не як різновид незалежного стратегічного аудиту.

Зауважимо, що окрім проведення зовнішнього аудиту зі сторони державних органів влади, чинне законодавство України регламентує проведення і внутрішнього аудиту в акціонерних товариствах. Так, Закон України «Про акціонерні товариства» [8] передбачає можливість створення в товаристві посади внутрішнього аудитора або служби внутрішнього аудиту. Головна мета діяльності відповідних структур — забезпечення діяльності комітету з питань аудиту при наглядовій раді товариства. Внутрішні аудитори призначаються наглядовою радою і є підпорядкованими та підзвітними безпосередньо члену наглядової ради — голові комітету з питань аудиту Ці положення в цілому враховують корпоративні стандарти ОЕСР [10], на які орієнтуються і країни Євросоюзу. Саме така підпорядкованість внутрішніх аудиторів гарантує їх функціональну незалежність від виконавчих органів підприємства. Тому ці норми можуть стати базисом для розвитку стратегічного аудиту як аналітичного інструментарію для наглядової ради. Це пояснюється тим, що наглядова рада та її комітет з аудиту працюють у форматі засідань з певною періодичністю. Для наглядової ради визначено періодичність — не рідше ніж 1 раз на квартал [8, ч. 1 ст. 55]. Тому забезпечення ефективної роботи наглядової ради та комітету з аудиту зумовлює потребу попереднього обґрунтування управлінських рішень, розробки або коректування стратегії розвитку акціонерного товариства державного сектору економіки. Необхідну підтримку цих управлінських рішень може забезпечити саме стратегічний аудит, для розвитку якого було б доцільно здійснити наступні кроки.

По-перше, розширити базу документів, що підлягають стратегічному аудиту та моніторингу в акціонерних товариствах державного сектору економіки. З цією метою до відповідного переліку документів, що аналізуються, слід додати основну (затверджену) стратегію розвитку товариства, а також опис можливих альтернатив її реалізації. Ці положення доцільно закріпити у внутрішніх документах товариства. У такому випадку об'єктами стратегічного аудиту в акціонерному товаристві державного сектора економіки стають:

поточний стан реалізації стратегії - місія, візія, стратегічні цілі та взаємозв'язані з ними цілі різних рівнів;

організація управління — діяльність наглядової ради, вищих посадових осіб виконавчих органів, окремих функціональних одиниць товариства, зокрема, підрозділу внутрішнього аудиту;

середовище господарювання (зовнішнє та внутрішнє);

процес планування та розробки стратегічних альтернатив стратегії;

процес реалізації, оцінки і контролю стратегії.

По-друге, для збору інформації, необхідної для стратегічного аудиту, окрім звітності за відповідними напрямами діяльності товариства, доцільно використовувати результати анкетування посадових осіб підприємства та членів наглядової ради акціонерного товариства. Перелік відповідних питань має складається аудитором і охоплювати всі вище вказані об'єкти стратегічного аудиту. Це дозволить ідентифікувати основні переваги та можливі «провали» стратегії розвитку підприємства та окремих її частин. У подальшому ідентифіковану проблемну область можна буде додатково дослідити за допомогою більш конкретних форм — переліків питань. Як показує міжнародна практика, провідні компанії світу (зокрема, General Electric, IBM, Bechtel Group Inc., Warner-Lambert, Taisei Corporation) успішно використовують подібні підходи до організації стратегічного управління [2, с. 27]. Зрозуміло, що їх адаптація до умов господарювання вітчизняних акціонерних товариств державного сектору економіки може розглядатися як засіб підвищення ефективності управління цими господарськими структурами.

Стратегія розвитку товариства як відповідний плановий документ описує чітко визначену у часі системну концепцію, яка спрямовує зростання компанії і є способом її адаптації до конкурентного навколишнього середовища. Саме обрана стратегія поєднує різнорівневі цілі, методи їх досягнення та відповідні горизонти планування.

Для застосування стратегічного аудиту стратегічні цілі повинні бути описані та охарактеризовані за допомогою відповідних кількісних та якісних показників. Ці показники повинні враховувати як комерційні, так і некомерційні цілі участі держави в капіталі відповідних компаній. В залежності від особливостей функціонування окремого акціонерного товариства можуть бути установлені показники, які характеризують, наприклад, його внесок у розвиток галузі або виконання певної цільової державної програми (проекту). На наш погляд, на законодавчому рівні доречно встановлювати типові показники для всіх державних акціонерних товариств, а повноваження щодо встановлення індивідуальних показників, які характеризують особливості діяльності державної компанії, передати її наглядовій раді.

При проведенні стратегічного аудиту акціонерних товариств державного сектору економіки об'єктом аналізу мають стати показники, які відображають всі основні аспекти реалізації їх стратегій: фінансовий, виробничий (галузевий), суспільний (екологічний), управлінський (кадровий). Сьогодні в практиці державного управління за результатами виконання щорічного фінансового плану у короткостроковій перспективі відслідковується біля 124 основних фінансових показників акціонерних товариств, які розбиті на такі групи: формування фінансових результатів, розрахунки з бюджетом, рух грошових коштів, капітальні інвестиції, фінансовий стан, кредитна політика, витрати на оплату праці [11]. Також розраховуються коефіцієнти рентабельності діяльності, рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт зносу основних засобів. Одночасно при щорічному фінансовому плануванні особливо виділяється коефіцієнт EBITDA (earnings before interest, taxes, depreciation and amortization) та рентабельність EBITDA. Коефіцієнт EBITDA показує прибуток до вирахування відсотків, податків та амортизаційних відрахувань. Ці показники повинні відстежуватися і під час проведення стратегічного аудиту.

Однак, на наш погляд, було б доцільно доповнити цей перелік індикаторами, що характеризують рівень корпоративного управління компанією, зокрема показниками доходності акцій підприємства, наприклад, EPS (earnings per share) — чистий прибуток на акцію. Такий показник можна розрахувати незалежно від обігу акцій компаній на фондовій біржі, що зумовлює переваги його використання в умовах несформованості повноцінного фондового ринку.

Виробничий (галузевий) блок може складатися з показників, індивідуальних для кожного підприємства залежно від специфіки діяльності. Вони можуть встановлюватися на вибір наглядової ради державного акціонерного товариства відповідно до його стратегічних цілей.

Суспільний блок повинен складатися з показників, що дозволяють оцінити взаємодію товариства із зовнішнім оточенням. Наприклад, у сфері екології це можуть бути показники енергоефективності, витрат на утилізацію відходів, у соціальній сфері - лояльність громади, рейтинг роботодавця тощо.

Управлінський блок складається з показників ефективності роботи наглядової ради, виконавчих органів та підрозділу внутрішнього аудиту акціонерного товариства державного сектору економіки.

Застосування подібної системи показників потребує оновлення аналітичних методів стратегічного аудиту і доповнення їх таким інструментом як бенчмаркінг. Це дозволить зіставляти показники діяльності державних компаній не тільки з їх плановими та минулими значеннями, але й порівнювати їх з показниками провідних підприємств відповідних галузей і секторів національної економіки.

Також необхідно відмітити, що основними користувачами висновків внутрішніх аудиторів мають стати не тільки члени відповідного комітету наглядової ради компанії. Ця інформація є надзвичайно важливою для посадових осіб її виконавчих органів, адже саме вони відповідають за поточне управління підприємством, а тому і за систему внутрішнього контролю та аудиту. Тому важливою умовою розвитку стратегічного аудиту в державних акціонерних товариствах є постійне удосконалення взаємодії внутрішніх аудиторів з виконавчими органами, наглядовою радою, а також ревізійною комісією та зовнішніми аудиторами.

Висновки та перспективи подальших досліджень

стратегічний аудит акціонерний товариство Визначено, що положення чинного законодавства створюють необхідне правове підґрунтя для запровадження механізму стратегічного аудиту в системі управління державними акціонерними товариствами України. Однак для його повноцінного використання необхідно:

внести уточнення до чинних нормативно-правових документів, що регулюють питання проведення зовнішнього і внутрішнього аудиту в компаніях, з орієнтацією на найкращі міжнародні стандарти;

розширити повноваження внутрішніх аудиторів державних акціонерних товариств у частині проведення стратегічного аудиту;

удосконалити аналітичні інструменти стратегічного аудиту та засоби взаємодії внутрішніх аудиторів з виконавчими органами, ревізійною комісією, наглядовою радою підприємства, а також зовнішніми аудиторами, залученими уповноваженими органами влади.

Аргументовано, що результатом проведення стратегічного аудиту є формування аналітичного інструментарію для наглядової ради акціонерного товариства. Наявність такого засобу дозволяє зробити всі етапи розробки та реалізації стратегій розвитку державних акціонерних товариств більш прозорими та контрольованими з боку як держави, так і органів корпоративного управління.

Перспективними напрямами подальших досліджень автор статті вважає з’ясування механізмів інтеграції стратегічного аудиту у цілісну систему контролінгу в акціонерних товариствах державного сектору економіки України.

Список використаних джерел

• 1. Wheelen T. L. Strategic management and business policy: toward global sustainability / T. L. Wheelen, J. D. Hunger. — 13th ed. — New Jersey: Prentice Hall, 2011. — 912 p.
• 2. Kotler P. Marketing management / P. Kotler, K. L. Keller. — 14th ed. — New Jersey: Prentice Hall, 2011. — 812 p.
• 3. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: пер. с англ. / И. Ансофф. — СПб: Питер Ком, 1999 — 258 с.