Суть педагогічної практики студентів педагогічного коледжу у процесі адаптації до професійної діяльності

У статті розглянуто педагогічну практику як складову навчально-виховного процесу, що покликана навчити студентів застосовувати науково-теоретичні знання з педагогіки, психології, фахових методик, удосконалювати відповідні практичні навички, а також як складову професійної адаптації. З’ясовано, що найбільш ефективною, є практика, яка має неперервний характер, тобто здійснюється на всіх етапах навчання. Визначено, що педагогічну практику варто розглядати як сприятливе середовище для професійної адаптації майбутніх вчителів.

В статье рассмотрено педагогическую практику как составляющую учебно-воспитательного процесса, которая призвана научить студентов применять научно-теоретические знания педагогики, психологии, профессиональных методик, совершенствовать соответствующие практические навыки, а также как составляющую профессиональной адаптации. Выясненено, что наиболее эффективной, есть практика, которая имеет непрерывный характер, т. е. осуществляется на всех этапах обучения. Определено, что педагогическую практику следует рассматривать как благоприятную среду для профессиональной адаптации будущих учителей.

Ключевые слова: педагогическая практика, профессиональная адаптация, профессиональная подготовка, педагогическая деятельность, будущие учителя.

The article deals with the teaching practice as a component of the educational process, which aims to teach students to apply scientific and theoretical knowledge of pedagogy, psychology, professional techniques, to develop relevant practical skills, and also as a component of professional adaptation. It is defined that the most effective, there is a practice that has a continuous nature, i. e. it is carried out at all stages of learning. It is determined that teaching practice should be considered as a favorable environment for professional adaptation of future teachers.

Key words: pedagogical practice, professional adaptation, professional preparation, teaching activities, future teachers.

Актуальність та доцільність дослідження

Реформа вищої педагогічної школи, що обумовлюється сучасним рівнем розвитку суспільства і умовами переходу до нових соціальних відносин, спрямована на розв’язання головного завдання — вдосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутнього педагога. Тому на перший план висувається проблема адаптації майбутніх вчителів до професійної діяльності, процес якої відбувається безпосередньо у процесі навчання. Важливою передумовою професійної адаптації майбутнього вчителя є педагогічна практика. Саме під час педагогічної практики студент-практикант має можливість безпосередньо спостерігати за роботою вчителів. Під час практики студенти ознайомлюються з педагогічним досвідом вчителів та їх здобутками, та переймають їх, щоб використовувати в своїй майбутній педагогічній діяльності, що дозволяє їм адаптуватися до майбутньої професійної діяльності Співпраця з вчителями збагачує досвід майбутнього фахівця. Студенти навчаються аналізувати, вивчаючи й узагальнюючи передовий педагогічний досвід, що сприяє розвиткові самостійності, творчого підходу до власної педагогічної діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Дослідження науковців: О. Абдулліної, С. Бреус, Л. Булатової, К. Дурай-Новакової, С. Єлканова, Г. Коджаспірової, Н. Казакова, Л. Кацова, Г. Кузнєцової, О. Лук’янченко, Л. Манчуленко, В. Морозової, О. Мосіна, Л. Хомич, А. Щербакова та ін. засвідчили, що у процесі підготовки вчителя важливу роль відіграє педагогічна практика, під час якої активізується процес професійної адаптації фахівця. Протягом останніх років педагоги, які працюють над порушенням проблем теоретико-методичних засад практичної підготовки у вищій школі (О. Анісімов, І. Архангельський, І. Ільясов, В. Сластьонін), описують навчально-виховний процес ВНЗ, систему професійної підготовки як особливу знакову модель відповідних видів професійної діяльності.

педагогічна практика майбутній вчитель Проблемам змісту і організації педагогічної практики студентів педагогічного ВНЗ присвячені праці О. Абдулліної, Л. Булатової, К. Дурай-Новакової, Н. Загрязкіної, Н. Кичук, Г. Коджаспірової, В. Розова, О. Щербакова та багатьох інших науковців. У цих роботах акцентується увага на тому, що педагогічна практика виступає зв’язною ланкою між теоретичним навчанням студентів та їхньою майбутньою професійною діяльністю, розкривається роль і значення педпрактики у професійному становленні майбутнього фахівця.

Мета статті - теоретично обґрунтувати роль та значення педагогічної практики у процесі адаптації майбутнього вчителя до професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Під час проходження педагогічної практики студент — практикант занурюється в умови, максимально наближені до умов самостійної професійної педагогічної діяльності, — це своєрідний мікроаналог професійної діяльності вчителя.

Поняття «практика» досить широко використовується такими науками, як філософія, психологія, педагогіка (природно, що кожна з них вкладає свій зміст у поняття «практика»). Ознайомлення з цими науковими розвідками поглиблює розуміння проблеми практики і допомагає краще зрозуміти її багатовекторність.

Термін «практика» походить від грецького слова «праксис», що в перекладі означає «діяння», «активність», «діяльність» [1].

С. Свірський вважає, що практика повинна бути відокремлена від такої широкої категорії, як діяльність, а діяльність є практикою лише тоді, коли в ході цієї діяльності народжуються знання або перевіряється їх істинність [9, с.137−142]. Отже, практика має бути вільною, усвідомленою творчою основою «прикладання» знань, засобом розвитку пізнання і першоосновою його отримання. Це і є, на нашу думку, категоріальним розумінням практики як найбільш загального й фундаментального філософського поняття.

На психологічному рівні практика розглядається як предметно-чуттєва форма життєдіяльності людини, об'єктивна основа єдності всіх форм її світовідношення [8, с.130]. Н. Кузьміна у своїй праці «Нариси психології праці вчителя» зазначає: «До педагогічної практики в основному відбувається засвоєння студентами теоретичних знань із психології, педагогіки, методики. Знання стають переконанням, коли людина навчається застосовувати їх на практиці і коли у процесі цього застосування вона доходить висновків, які на початку засвоїла з теорії» [6, с.49].

Як педагогічна категорія, практика є складовою навчально-виховного процесу. Вона покликана навчити студентів застосовувати науково-теоретичні знання з педагогіки, психології, фахових методик та спеціальних дисциплін у педагогічній діяльності, а також удосконалювати відповідні практичні навички.

Принципу єдності теорії та практики дотримувались також учені у галузі педагогіки — X. Алчевська, М. Бунаков, В. Вахтерев, Корф, Т. Лубенець, М. Пирогов, Д. Семенов та ін.

З огляду на сучасні євроінтеграційні процеси, вимоги до освіти в Концепції педагогічної освіти розробленій Національною Академією педагогічних наук України, містяться чіткі і науково обґрунтовані завдання педпрактики [4]. У цьому документі наголошується, що «практична підготовка здійснюється через навчальні та фахові педагогічні практики» [4, с.17]. Форма, тривалість і терміни проведення практики визначаються окремо для кожної спеціальності з урахуванням особливостей освітньо-кваліфікаційного рівня цієї спеціальності й специфіки ВНЗ.

Мета практики — оволодіння студентами сучасними методами, формами організації в усіх аспектах їхньої майбутньої професійної діяльності; формування у них на ґрунті здобутих у ВНЗ знань, професійних умінь і навичок приймати самостійні рішення у процесі роботи в реальних ринкових і виробничих умовах; виховання потреби систематично поновлювати свої знання й творчо їх застосовувати в практичній діяльності. Педагогічна практика розглядається як компонент загального змісту освіти, орієнтований на сучасні вимоги до педагогічної професії.

Проблемам організації і проведення педагогічної практики присвячені роботи багатьох вітчизняних науковців. Вони по-різному дають їй визначення. Так, за педагогічним словником, «це спосіб вивчення навчально-виховного процесу на основі безпосередньої участі в ньому практикантів, мета якої - виробити у них уміння і навички, необхідні в майбутній професійній діяльності, закріпити теоретичні знання, застосувати їх на педагогічній практиці» [1, с.268]. О. Кривов’яз розуміє «практику» як «форму професійного навчання у вищій школі, яка базується на професійних знаннях, опирається на певний теоретичний фундамент, забезпечуючи практичне пізнання закономірностей і принципів професійної діяльності, оволодіння способами її організації» [5, с.114−115]. На думку Л. Хомич, «практика — це складова навчально — виховного процесу, що сприяє формуванню творчого ставлення майбутнього спеціаліста до педагогічної діяльності, визначає ступінь його професійної придатності та рівень педагогічної спрямованості» [11, с.4−8]. Н. Казакова визначає «практику» як «важливу складову професійної підготовки майбутніх учителів, спрямована на закріплення та реалізацію в спеціально створених умовах набутих студентами предметних, психолого-педагогічних, методичних знань, умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності в школі, засіб творчого розвитку та саморозвитку майбутнього вчителя, формування у нього професійно значущих якостей і готовності до інноваційної педагогічної діяльності» [3, с.40].

Отже, педагогічна практика є основною складовою професійної адаптації майбутнього педагога та організаційною формою, що пов’язує його навчання з майбутньою професійною діяльністю.

Діяльність студентів у період педпрактики є аналогом професійної діяльності вчителя, відповідає змісту і структурі педагогічної діяльності, організовується в реальних умовах загальноосвітніх навчальних закладах. Вона сприяє постійній адаптації студентів до реальної професійної діяльності вчителя.

Найбільш ефективною, на нашу думку, є практика, яка має неперервний характер, тобто здійснюється на всіх етапах навчання.

Педагогічна практика студентів молодших курсів є початковим етапом у системі практичної підготовки до роботи вчителя, початковою ланкою практичного освоєння педагогічної професії. У цей період формуються основи професійного досвіду, практичних умінь і навичок, професійних якостей педагога, ставлення та адаптація до педагогічної професії, якисприяють усі види педагогічної практики:

• • позакласна виховна робота має на меті ознайомлення студентів з реальним процесом, у якому втілюються знання, які студенти здобули в процесі лекцій та семінарських занять. Відповідно добираються форми організації виховної роботи в школі або в дитячих установах тощо. При цьому формується початковий етап майбутнього фаху, те, що повинен знати майбутній спеціаліст на нижчому етапі, щоб усвідомити це на вищому.
• • практика «Пробні уроки» полягає в ознайомленні з конкретною майбутньою спеціальністю як помічника, дублера фахівця. Студент виконує певні обов’язки, поточну роботу, спостерігає за діяльністю спеціаліста на робочому місці під його контролем.
• • літня педагогічна практика проводиться для поглиблення професійно-педагогічних знань студентів і озброєння їх методикою виховної роботи з дітьми і підлітками в літній період та виконують функціональні обов’язки вихователя, помічника вихователя (вожатого) в оздоровчому таборі:

кінцева ланка практичної підготовки є переддипломна практика, яка проводиться на робочому місці з виконанням усіх функціональних обов’язків майбутнім фахівцем. Підчас цієї практики поглиблюються, закріплюються та усвідомлюються теоретичні знання з усіх дисциплін навчального плану.

Усі види практики взаємодоповнюють одна одну. Саме в процесі проходження кожного виду педагогічної практики студенти опановують специфіку роботи з дітьми в умовах дошкільних закладів, загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, адаптуються до професійної діяльності, формують професійно-педагогічні якості особистості, розвивають інтерес до педагогічної діяльності і потреби в ній.

Педагогічна практика дає можливість студентам апробувати здатність до виконання функцій учителя, практично підготуватися до власне самостійної педагогічної діяльності.

Отже, майбутні учителі повинні отримати ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку у вищому педагогічному навчальному закладі; оволодіти системою знань і вмінь, що передбачають глибоке, міцне засвоєння професійно-педагогічної теорії й розуміння сутності педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність охоплює виконання таких функцій, як: адаптивна, організаторська, гностична й комунікативна.

Система педагогічної практики в Україні спрямована на становлення у майбутніх фахівців практичних умінь, навичок, професійних здібностей, які допоможуть їм успішно здійснювати навчально-виховний процес у школі. Практика логічно завершує вивчення основних навчальних дисциплін психолого-педагогічного та методичного циклів, активізує знання студентів, забезпечує їх практичне застосування.

Висновок. Аналіз досліджуваної проблеми дало можливість з’ясувати, що педагогічна практика як форма професійного навчання у вищий школі спирається на надійне теоретичне підґрунтя, яке забезпечує вирішення теоретичних і практичних завдань професійної підготовки сучасного вчителя. Педагогічну практику варто розглядати як сприятливу умову до професійної адаптації майбутніх вчителів, розвитку професійних умінь майбутніх педагогів. Саме під час педагогічної практики студенти збагачуються спостереженнями, відчувається практична значущість професійних знань, потреба оволодіння ними. Знання з суспільних, психолого-педагогічних і спеціальних дисциплін стають більш конкретними, дієвими. Педагогічна практика тільки тоді може стати ефективним засобом підготовки до педагогічної діяльності, коли у самого студента буде бажання стати справжнім педагогом-майстром. Саме під час ознайомлення студентів із навчально-виховним процесом у загальноосвітніх навчальних закладах відбувається первинна адаптація їх до педагогічної діяльності.

Перспективою подальших досліджень є теоретичне обґрунтування педагогічного середовища для професійної адаптації майбутнього вчителя.

Список використаних джерел

• 1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. — К.: Либідь, 1997. — 376 с.
• 2. Дидактика средней школы / [под. ред. М. А. Данилова, М.Н. Скаткина]. — М.: Просвещение, 1982. — 319 с.
• 3. Казакова Н. В. Організаційно-методичні засади педагогічної практики майбутніх учителів початкової школи в умовах ступеневої освіти: дис. канд. пед. наук: 13.00.04/Наталія Вікторівна Казакова. — Київ, 2005. — 234 с.
• 4. Концепція педагогічної освіти: схвалено колегією Мін-ва освіти України 23 груд. 1998 р., протокол № 17/1−5 // Інформ. зб. Мін-ва освіти України. — 1999. — № 8. — С.823. '
• 5. Кривов’яз О.І. Практична підготовка майбутніх спеціалістів до роботи в школі, дошкільних та позашкільних закладах / Олег Іванович Кривов’яз // Науково-педагогічні проблеми підготовки вчителів в вузі: матеріали міжвуз. наук. — практ. конф., (31 жовтня — 1 листопада 1991 р.) / [упорядкув. П.В. Дмитренко]. — К.: КДПІ, 1991. — С.114−115.
• 6. Кузьмина Н. В. Очерки психологии труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности / Нина Васильевна Кузьмина. — Л.: Изд — во Ленингр. ун-та, 1967. — 183 с.
• 7. Манчуленко Л. В. Формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики: дис. канд. пед. наук: 13.00.04/Ліля Василівна Манчуленко. — Чернівці, 2006. — 264 с.
• 8. Психологічний словник / [за ред В.І. Войтка]. — К.: Вища шк., 1992. — 216 с.
• 9. Свирский С. Я. К вопросу о содержании категории «практики» / С. Я. Свирский // Вопросы философии. — 1986. — № 8. — С.137−142.
• 10. Філософія: [підручник] / [Бичко І.В., Бойченко І.В., Та — бачковський В.Г. та ін.]. — [2-ге вид., стереотип.]. — К.: Либідь, 2002. — 408 с.
• 11. Хомич Л. О. Сучасні види педагогічних практик / Л. О. Хомич // Шлях освіти. — 1999. — № 4. — С.4−8.