Центральний банк. 
Центральні банки в системі монетарного та банківського управління

Центральний банк — це емісійний, розрахунковий і касовий центр, що здійснює нагляд за всією кредитною системою і використовується як найважливіший інструмент кредитно-грошової політики держави. У ринковій економіці він не націлений на комерційну діяльність і отримання прибутку, є юридично незалежним від виконавчих органів влади, у практичній діяльності керується лише державними інтересами і чинним законодавством. Центральний банк самостійно виробляє заходи щодо реалізації визначених урядом пріоритетів грошово-кредитної політики, бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, здійснює емісію готівки Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» від 20 вересня 2001 р. № 679-XIV та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн грн, але він може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а в разі необхідності - Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а також Державного бюджету України Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Традиційно виокремлюють чотири базові функції центрального (національного) банку (рис. 15.1).

Основною функцією НБУ як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні.

Для забезпечення виконання покладених на нього функцій Національний банк здійснює такі операції:

• — надає кредити комерційним банкам для підтримки їх ліквідності за ставкою, не нижчою за ставку рефінансування Національного банку, та в порядку, визначеному Національним банком;
• — надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною, не нижчою за індекс інфляції, терміном на 5 років;
• — купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;
• — відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;
• — купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
• — зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні мётали та камені й інші коштовності, пам’ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
• — приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;
• — видає гарантії та поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;
• — веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;
• — виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними.

Рис. 1. Функції центрального банку

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій Як емісійний центр банківської системи центральний банк забезпечує професійний нагляд за всією кредитною системою і є провідним інструментом реалізації кредитно-грошової політики держави.