Коммерческие банки: специфіка і функції в Украине

План роботи: стр.

Стислий зміст курсової роботи … 3.

Частина 1. 5.

I. Порядок створення комерційного банку. 5.

II. Дотримання економічних нормативів. 11.

III. Доходи, витрати і прибуток банку. 14.

Частина 2. 17.

I. Історія банківської справи США. 17.

II. Організація системи комерційних баків. 20.

Порівняльний аналіз. 24.

Цілі курсової роботи. 25.

Список використаної літератури. 28.

Стислий зміст курсової работы.

Комерційні банки (головна ділянка кредитної системи країни, в яке входять кредитні установи, здійснюють різноманітні банківські олерации на свої клієнтів на засадах комерційного расчета.

Основною метою комерційних банків, котрі почали створювати України 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками й клієнтами широкого спектра банківських услуг.

Cтатус комерційних отримали колишні державні спеціалізовані банки.

У разі ринкової економіки істотні зміни припадають на банківському контроле.

Нині цей контроль, зазвичай складає партнерські відносини між банками та його клиентами.

Комерційні банки класифікуються за низкою ознак. Залежно від форми власності вони поділяються на приватні та державні. По формі організації серед приватних банків переважають акціонерні як товариств відкритого чи закритого типов.

Комерційні банки залежно від кола виконуваних операцій бувають універсальними і специализированными.

Залежно від території діяльності комерційних банків поділяються на міжнародні, республіканські і региональные.

Порядок створення й агентської діяльності комерційних банків регламентується законів України «Про банки та надійної банківської діяльності «, «Про господарських товариствах », «Про цінні папери та фондової біржі «, «Про підприємництво », «Про аудит », «Про іноземних інвестицій », «Про заставу «та інші, і навіть Тимчасовим становищем про порядок створення, реєстрації комерційних банків та здійснення наглядом за їхньою діяльністю, затвердженим Правлінням Національного банку України 17 липня 1992 года.

Кредитно-банківська система має життєво важливого значення для економіки нашої країни, вона лежить об'єктом ретельного нагляду та митного регулювання як з боку Національного банку України, і із боку вищих органів гсударственной влади й управления.

Одне з основних цілей комерційних банків (отримання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банків, базою підвищення благосостояни працівників банку і т.п.

До появи власне комерційних банків подібні до ними функції выполныли колоніальні позичкові контори чи приватні ассоциации.

Прийняті 1862 року Національний валютний акт, а 1864 року (Національний банківський акт (наділили федеральне уряд правом санкціонувати ведення банківських операцій (выдавть чартер. З цієї часу банки, отримали чартер від федерального уряду стали називатися національними банками. Банки, отримали чартер від уряду штатів, дістали назву банків штатів. Сосущетсвование національних банків та банків штатів створило банківську систему подвійного подчинения.

Комерційний банк, що з жаданням прийом до ФРС і допущений до члентсву у ній, стає банком-членом ФРС.

Найпоширенішим типом банків США є бесфилиальный банк (банк без филиалов.

З іншого боку, представники уряду, займаються регулюванням банківських операцій, з ворожістю ставляться на відкриття відділень банков.

До нашого часу триває суперечка у тому, якому типу банку (має відділення чи бесфилиальный (найбільше відповідає запитам жителів сільських і приміських районов.

Частина I.

I. Порядок створення комерційних банков.

Комерційні банки (початок розвитку на Украине.

Комерційні банки (головна ділянка кредитної системи країни, в яке входять кредитні установи, здійснюють різноманітні банківські олерации на свої клієнтів на засадах комерційного розрахунку. І тому вони використовують як свій власний капітал, а й залучений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел. Причому залучені кошти, зазвичай, значно перевищує обсяг власного капіталу комерційних банков.

Основною метою комерційних банків, котрі почали створювати України 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками й клієнтами широкого спектра банківських послуг CSFB (включаючи отримання кредитів (, рішення засновниками з допомогою сосбственного банку своїх групових чи індивідуальних проблем, отримання прибутку на свої акціонерів чи пайовиків, і навіть задля власного развития.

Спочатку комерційних банків створювалися політикою переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків. Приміром, було створено Укринбанк.

Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк (попередник Градобанку, виникли як кооперативні комерційних банків. Це тим, що на той час кооперативи з товарів, виконання робіт і надання послуг були першими ринковими структурами, що діяли серед государтсвенных підприємств, організацій корисною і установ, а вони часто й в такому разі. Щоб легше й оперативнішою вирішувати питання отримання позичок на розвиток, кооперативи почали створювати свої банки.

Надалі акціонерами чи пайовиками комерційних банків дедалі більше ставали рзличные комерційні структури та приватні особи. Цей процес відбувається особливо посилився по тому, як наприкінці 1992 року державною підприємствам було заборонено виступати засновниками комерційним структурам, в тому однині і банків, а 1993 року було вирішено про переведення належних зазначеним підприємствам дивідендів у дохід відповідно подчинености державного чи місцевих бюджетів. Кооперативні банки були уранвены прав з коммерческими.

Поступово статус комерційних отримали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Жилсоцбанка був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку (АПБ «Україна «АК, Промбудбанку (Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків призвело до створення банківську систему України нерівних умов діяльності банків, поставивши в скрутне становище новоорганізовані банки.

Більше правильним було за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, якими спрямовувалася б державна кредитна і фінансову підтримку приорететным напрямам розвитку. Так було в багатьох країнах таку підтримку виявляється сільського господарства, науці, державним підприємствам, житлового будівництва й дуже далее.

У разі ринкової економіки істотні зміни припадають на банківському контролі. Коли раніше банки грали роль державних контролерів за деятнльностью господарюючих суб'єктів, то час цей контроль, зазвичай складає партнерські відносини між банками та його клиентами.

Класифікація комерційних банков.

Комерційні банки класифікуються за низкою ознак. Залежно від форми власності вони поділяються на приватні й державні. По формі організації серед приватних банків переважають акціонерні як товариств відкритого чи закритого типов.

Акції банків, створених у вигляді акціонерних товариств відкритого типу, поширюються шляхом продажу юридичним і фізичних осіб. Акціонерними товариствами закритого типу, і навіть паевыми банками як суспільств, із обмеженою ответсвенностью є переважно комерційних банків у перші роки існування. Акції бакнов як акціонерних товариств закритого типу викуповуються, зазвичай, їх засновниками. Більше гнучкою структурою є банки як суспільств, із обмеженою ответсвенностью. Кількість їх пайовиків може поповнюватися з соответсвующей реєстрацією у Національному банку Украины.

Комерційні банки залежно від кола виконуваних операцій бувають універсальними і спеціалізованими. Нині України все комерційних банків прагнуть бути універсальними, хоча зовсім в повному обсязі вони виконують всього спектра банківських операцій. Спеціалізованих банків поки немає. Але окремі банки стали створювати спеціалізовані філії (інвестиційні і депозитные (.

Залежно від території діяльності комерційних банків поділяються на міжнародні, республіканські і регіональні. Міжнародні банки створюються з участю іноземного капіталу і може мати філії інших країнах. Україна має вони лише починають з’являтися (Перший український міжнародний банк, Диамена-банк та інші(. До республіканським комерційних банків ставляться банк «Україна «АК, Промінвестбанк України, Укрсоцбанк, Ексімбанк України та Ощадбанк України, мають розгалужену мережу відділень і філій на території України. А більшість комерційних банків є регіональними. Вони обслуговують клієнтів певній галузі, міста, району, або ж регіону. Залежно від організаційної структури, поруч із многофилиальными банками, існують бесфилиальные банки. Чимало їх ми працюють успішно, хоча конкурувати їм з більшими на банками все трудней.

Створення і діяльність комерційних банков.

Порядок створення та банківської діяльності комерційних банків регламентується законів України «Про банки та надійної банківської діяльності «, «Про господарських товариствах », «Про цінні папери та фондової біржі «, «Про підприємництво », «Про аудит », «Про іноземних інвестицій », «Про заставу «та інші, і навіть Тимчасовим становищем про порядок створення, реєстрації комерційних банків та здійснення наглядом за їх діяльністю, затвердженим Правлінням Національного банку України 17 липня 1992 года.

Засновниками, акціонерами комерційних банків може бути як і іноземні юридичні і особи, крім Рад народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних вимог і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів, комерційних банків. Ними теж може бути громадяни наступний категорій: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, органів державної влади управління, покликаних здійснювати контролю над діяльністю підприємств. Засновниками банків не може бути особи, яким заборонено займатися підприємницької деятельнсоть до закінчення терміну, встановленого приговром суду, особи мають судимість за злодійство, хабарництво та інші корисливі преступления.

Необхідно забезпечити банк приміщеннями з обладнаним касовим вузлом, пристроєм охоронної і прибуттям пожежної сигналізації, спеціальних каналів зв’язку, посадою міліції, обчислювальної і той банківської технікою й дуже далее.

Товариство вважається відкритим, якщо його акції поширюються шляхом відкритої підписки чи купівлі-продажу на фондових біржах чи у позабіржовому обороті. Акції банку у вигляді закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками й що неспроможні поширяться шляхом підписки, і купуватися чи продаватися біржі чи у позабіржовому обороті. Після реєстрації з закритого акціонерного товариства може бути реорганізована у встановленому законом порядку до відкрите товариство. У цьому необхідно мати у вигляді, у перші двох років існування банку у вигляді акціонерного суспільства, його засновники маємо бути власниками акцій у сумі щонайменше 25% статутного фонда.

Засновники банку (незалежно від цього, як якого товариства він організується (повинні укласти між собою договір, визначальний порядок здійснення ними спільної прикладної діяльності, відповідальності перед особами, які підписалися вдатися до акцій, і третіми особами. Засновники також несуть відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації банку Національного банку Украины.

Якщо банк створюється як акціонерного товариства відкритого типу, то засновники повинні зареєструвати інформацію про випуск акцій у Міністерстві фінансів України. У цьому подати такі документи: а (заяву на реєстрацію інформації; б (копію платіжного доручення суму держмита у вигляді 0,1% від суми емісії акцій; в (проспект емісії. Крім реєстрації інформацію про випуску акцій підлягає обов’язкової публікації у органах друку Верховної Ради України (газета «Голосом України «(, Кабінету міністрів України (газета «Урядовий кур'єр «(і офіційному виданні фондової біржі (газета «Факт «(щонайменше як по 10 днів на початок підписки на акции.

до Установчих зборів стверджує установчі документи банку (установчого договору і статут (, обирає рада та правління банку, їх голів, ревізійну коммисию, стверджує регламенти роботи ради і правління, розробляє положення про ній. Збори може частина функцій, стосовних відповідно до чинним законодавством до компетенції загальних зборів акціонерів, покласти рада або правління банка.

Для реєстрації комерційного банку його раду представляє в двотижневий строк після перевірки фінансового становища засновників в регіональне управління Національного банку України такі документи: заяву реєстрацію статуту банку по підпис голови ради; установчого договору, підписаний засновниками банку і завірений їх печатками (для юридичних (чи нотаріально (для фізичних (; статут банку, затверджений установчим зборами і підписаний головою ради; протокол установчих зборів; економічного обгрунтування створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат, прибутку наприкінці першого року своєї діяльності; бухгалтерські баланси засновників, акціонерів; висновок аудиторської організації, має ліцензію Національного банку України, фінансове стані засновників; інформацію про фахову придатність голова правління і головного бухгалтера, рекомендованих засновниками; копії платіжного документа про внесенні і щодо оплати реєстрацію; копію звіту проведення відкритої підписки вдатися до акцій з переліком акціонерів; довідку про наявність необхідного приміщення для банку (коли вона арендовано, те й договір оренди терміном щонайменше 5 років (. Зміст кожного з документів визначено Тимчасовим становищем про порядок створення, реєстрації комерційних банків та здійснення нагляду право їх деятельностью.

Отримане від регіонального управління укладання договору з зазначеними вище документами представляється в Національний банк України задля реєстрації, що має бути було здійснено у в місячний строк з отримання заявления.

Комерційні банки можуть відкривати своїх філій і рівень представництва як у території України, і її межами виходячи з письмового згоди регіонального управління — Національного банку «Україна. Необхідною умовою їх відкриття є повної оплати заявленого статутного фонду банку. І філія, і представництво є юридичних осіб. Це відособлені підрозділи банку, котрі виступають від імені і діють виходячи з своїх положень, затверджених відповідно до порядком, передбачених статутом банка.

Реєстрація філії виробляється регіональним управлінням Національного банку України впродовж місяця із отримання всіх необхідні документи. Зареєстрованому філії регіональне управління Національного банку України привласнює шестизначний номер по МФО (код банку (, і якщо він обслуговується одному й тому ж розрахункової палатою, як і головний банк, то філія може пользоватся номером МФО, привласненим банку, з додаванням чергового знака.

II. Дотримання економічних нормативов.

Роль кредитно-банківській системи в економіки страны.

Оскільки кредитно-банківська система має життєво важливого значення для економіки нашої країни, вона лежить об'єктом ретельного нагляду і регулювання як з боку Національного банку України, і із боку вищих органів гсударственной влади й управління. Нагляд за комерційними банками і регулювання своєї діяльності переслідує переважно дві мети: забезпечення стійкості й запобігання банкрутства банків; обмеження концентрації капіталу руках небагатьох банків з єдиною метою недопущення монопольного контролю за грошовим рынком.

Обов’язковими кожному за комерційного банки такі економічні нормативи, встановлювані Національного банку України: платоспроможність банку; показники ліквідності балансу; максимальна величина ризику однієї позичальника; розмір обов’язкових резервів, які у Нацинальном банку Украины.

А, щоб постійно нарощувати свій статутного фонду, комерційні банки передусім проводять таку політику області дивідендів, яка сприяє підвищенню ринкової ціни акцій. Це дозволяє продати значну частину акцій нових випусків по високому ринковому курсу, а отже, отримати значну курсову різницю, що використовується банками в умовах гіперінфляції насамперед індексацію акцій попередніх випусків. На приріст статутного фонду банку можна використовувати нерозподілена прибуток банку, і навіть за бажання акціонерів належні їм дивиденды.

Статутний фонд банку має дуже велике значення у разі виникнення великих непередбачених втрат чи екстраординарних витрат (масові неплатежі клієнтів з позик і відсоткам (. У разі на покриття збитку можна використовувати частина статутного фонду банку, тобто цей фонд виконує роль свого роду страхового фонда.

Платоспроможність банку (це достатність його власні кошти за захистом інтересів вкладників чи інших кредиторів банку. Вона окреслюється співвідношення між власними засобами банку та її активами помножена на 10. Це співвідношення повинно бути менш 8%. Щоб домогтися високої платоспроможності, банк повинен постійно ознайомитися з якістю своїх активів. І тому насамперед слід домагатися ліквідації чи зменшення статей з великим коефіцієнтом ризику. Зазвичай банк вважається платоспроможним до того часу, доки зачеплять його статутного фонду покриття убытков.

Ліквідність банку (це її здатність своєчасно погасити свої фінансові зобов’язання з допомогою наявних проблем нього готівкових грошових коштів, продажу активів чи мобілізації ресурсів з джерел (залучення депозитів, отримання міжбанківського кредиту та ін.(. Банк зобов’язаний постійно ознайомитися з своєї ліквідністю, ніж ставити під сумнів свою платежеспособность.

До зобов’язанням банку при розрахунку показників поточної, короткостроковій і загальної ліквідності ставляться вартість розрахункових, поточних і депозитних рахунках й у кредиторську заборгованість, і навіть суми гарантій і поручительств, наданих банком.

Сума ризику однієї позичальника що перевищує 10% власні кошти банку вважається великим кредитом. Сумарний залишок боргу всім великим кредитах, з урахуванням забалансових зобов’язань (гарантій і поручительств (ні превывшать 8-місячного кратного розміру власних коштів банка.

Якщо сума всіх великих кредитів перевищує 8-місячного кратний розмір власні кошти лише на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються, і якщо перевищують понад 50% (потроюються (тобто значення показника платоспроможності має не нижче 24%(.

III. Доходи, витрати і прибуток комерційних банков.

Мета діяльності комерційно банків (прибыль.

Одне з основних цілей комерційних банків (отримання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банків, базою підвищення благосостояни працівників банку тощо. Прибуток банку є рзность між його валовим доходом і расходами.

Валовий дохід банку залежить, передусім, від обсягу його кредитних вкладень та американських інвестицій, розмірів відсоткової ставки по видаваним кредитах, від розміру й структури активів банка.

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягнуті зі позичальників користування ссудами. Це тим, що банки є фінансовими посередниками, здійснюють перерозподіл коштів серед тих хто має вони звільнилися і тими хто має у яких з’явилася тимчасова потребность.

Розмір відсоткової ставки користування кредитом визначається процесі переговорів між банком і позичальником під час укладання кредитного договору. Причому відсоток не однаковий у тому банку стосовно різним клиентам.

При встановленні розміру відсоткової ставки також враховується: розмір базової відсоткової ставки, утсановленной НБУ; вартість превлечения кредитныз ресурсів над ринком позичкових капіталів; співвідношення попиту й пропозиції на кредит; рівень ризику; величину і термін погашення кредиту; рівень витрат банку; перспективи розвитку і культурний рівень инфляции.

Значні доходи банки одержують від проведення операцій із іноземної валютой.

Банки можуть також отримуватимуть прибутки від операцій із цінними паперами, але оскільки це ринок нерозвинений, то доходи поки що незначні. Операції з іноземною валютою і цінними паперами можуть проводити тільки ті банки, у які є цього ліцензії, видані НБУ і Мінфіном Ураины.

Багато комерційних банків беруть зі своїх клієнтів плату скоєння розрахункових операцій (перекладних, акредитивних, інкасових. Ця плата дожна покривати витрата банку скоєння розрахункових операцій, зокрема і плату банку регіональної розрахункової палаті при проведенні електронних платежей.

Щодо постійними є витрати банків на зарплатню і нарахування її у, бланки і канцелярське приладдя, зміст приміщень, охорони, протипожежної сигналізації і другое.

До змінним видатках ставляться виплати відсотків з вкладах, дапозитам і мажбанковскому кредиту, за залишки коштів у розрахункових рахунках, Витрати рекламу командировочні, почтово-телеграфные витрати і другие.

У соответсвии із діючою методикою комерційних банків визначають прибуток і втрати від своєї діяльності щокварталу, за останній операційний день кварталу. Залежно від податкового законодавства банки сплачують податки у державні чи місцевих бюджетів із прибутку або доходів. Після сплати податків і штарафов, що накладаються податкової інспекцією, НБУ та інші органами із прибутку банку виробляються відрахування у його резервний фонд у вигляді не нижче 5% прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім виробляються відрахування на фонди економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи, на виплату винагороди керівництву банку. Якщо й після цього, залишається нераспеределенная прибуток, може бути спрямовано індексацію акцій або ж на приріст статутного фонду банка.

Збитки банку за підсумками діяльності банку протягом року покриваються з допомогою його резервного фонду, а за його недостатності (рахунок зменшення статутного фонда.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Її використовують аналітиками визначення рейтингів банків з урахуванням їх балансів. Нині ні в нас там ми маємо загальноприйнятої методики обчислення рейтингів комерційних банків. Тому рейтинги, розраховані за різними методиками, можуть сущетсвенно різнитися, отже, різними будуть оцінки діяльності банков.

Оскільки кожна методика має свої позитивні й негативні боку, необхідно відібрати їх такі, які найповніше характеризують діяльність банків. І тому насамперед слід встановити загальну всім банків форму балансу. Правильно певні рейтинги банків дозволять клієнтам обрати такі, у яких можна буде потрапити без ризику поміщати і вкладати свої капиталы.

Частина II.

I. Історія банківської справи в США.

Банківська усього Сполучених Штатів Амирики. (Етапи развития (.

Ми зупинимося історією і зміні структури єдиної системи комерційних банків США. З огляду на історично сформованих причин тілки комерційних банків надавали послуги, як по окрытию поточних вкладів до запитання (чекових депозитів, і з надання короткострокових комерційних позичок. Однак у останнім часом ощадні установи отримали більш як широкі можливості, через що різницю між банками і ощадними установами уменьшились.

Банківська система США функціонує у вузьких рамках різноманітних адміністративних иснтрукций та. З часом інструкції, прийняті на федеральному рівні, набували те що значення, в нас саме роль інструкцій, прийнятих і встановлюваних лише на рівні штатів, скорочувалася. До найважливіших федеральних органів, регулюючих діяльність банківської сфери, входить служба Контролера грошового звернення, Федеральеная Резервна Система і Федеральна корпорація по страхуванню депозитов.

Історія банківської справи в США.

До появи власне комерційних банків подібні до ними функції выполныли колоніальні позичкові контори чи приватні асоціації. Вони видавали позички, зазвичай під заставу землі, і випускали паперові гроші. Але вони зазвичай створювалися на фінансування скоєно конкретних заходів і існували стільки ж часу, скільки тривав термін наданих ними кредитів. З іншого боку, де вони приймали депозитів, якими клієнти міг би виписувати чеки.

Першим комерційним банком США, які мають чартер, став Банк Північної Америки, створений у Філадельфії в 1781 р. Але вже безпосередньо до 1800 року у США було відкрито 29 банків, а до 1820 року їх кількість достгло 300. Законодавчі органи штатів у період видавали цих банків чартери, видаючи при цьому спеціальні законодавчі акты.

Перед Громадянської війною комісії штатів у справі банків обмежували сферу своєї компетенції переважно ревізіями фінансового становища банків. На початковому етапі комісії проводили ревізії лише у випадках, коли банки опинялись у скруті. Пізніше, у порядок речей ввійшов регулярний графік проведення фінансових ревизий.

Національні банки і банки штатов.

Прийняті 1862 року Національний валютний акт, а 1864 року (Національний банківський акт (наділили федеральне уряд правом санкціонувати ведення банківських операцій (выдавть чартер. З цієї часу банки, отримали чартер від федерального уряду стали називатися національними банками. Банки, отримали чартер від уряду штатів, дістали назву банків штатів. Сосущетсвование національних банків та банків штатів створило банківську систему подвійного подчинения.

Одержання чартеру від уряду штату приносить преимущетсва у його штатах, де прийнята система правових обмежень має менш жорсткий характер, ніж система федеральних обмежень. У різних штатах діють найрізноманітніші обмеження: це у окремих випадках встановлено стелю банківських штарфов за виписування чеків на суми, перевищують суми, що лежать на рахунках; обмежена частка банківських активів, які можна піде у нерухомість поза даного штату; іноді потрібно навіть спеціальний дозвіл уряду штату для проведення операцій із недвижимостью.

Нині заявки для відкриття нових банків, як й раніше, піддаються серйозної експертизі з метою визначення економічної та доцільність їхнього відкриття, проте огрничения ослабли настільки, що дозволяють сотням нових банків виходити на рынок.

Банки-члены ФРС і банки-нечлены ФРС.

Комерційний банк, що з жаданням прийом до ФРС і допущений до члентсву у ній, стає банком-членом ФРС. За законом все національні банки повинні розпочинати Федеральну Резервну Систему. Штатні банки можуть розпочати систему за бажання і якщо вони відповідають потребам, які висуваються Федеральної Резервної Системою до банкам-членам. Нині чинні близько 10% банків штатів є банками-членами ФРС. Перед банків членів припадає лише 40% загальної кількості комерційних банків, проте з частка у загальному обсязі активів комерційних банків значно більше. З 1950 по 1980 минулий рік кількість банків-членів ФРС скоротилася з 6870 до 5422, а число банківнечленів зросла з 7251 до 9414. Для боротьби з цим тетнденцией Конгрес США досить прийняв Закон про дерегулировании депозитних установ і контролю над грошовим обігом 1980 г.

До ухвалення закону 1980 року вимоги до резервах банков-нечленов ФРС значно різнилися одне від друга у різних штатах, залишаючись, тим не менш, лише на рівні нижчому, чому він, що вважався обов’язковим для банків-членів. Крім цього, у кількох штатах банкам-нечленам ФРС дозволялося вважати депозити за іншими комерційних банках, кошти, спрямовані на цінні папери уряду США належать, і навіть неинкассированные грошових сум резрвами банку. Понад те, у багатьох штатах банки-нечлены ФРС не зобов’язані представолять регулярні звіти про своє фінансової складової діяльності, необхідних обчислення їх резервів. Їх залишається лише мати у банку належно своїх складені реєстраційні записи, які б дати можливість ревізорам зі банків провести ревізію. Що й казати стосується банків-членів, то їм тепер доведеться підкоритися вимозі один разів у два тижні вести облік резервам.

II. Організація системи комерційних банков.

Найпоширенішим типом банків США є бесфилиальный банк (банк без філій. Кількість банків США значно перевищує число банків будь-який іншій країні саме тому, що бесфилиальные банки (абсолютно переважний тип банків США. Наприклад, все банківські послуг у Канаді надаються всього 13 банками. Проте структура банківської системи США постійно менятется. Бесфилиальные банки зберігають свою значення, але відділення, банківські холдингові компанії та інші організаційні структури в наші дні відіграють зростання роль.

Відкриття відділень всередині штату. У 1927 року конгрес ухвалив закон Макфеддена, в соответсвии з яким національним банкам дозволялося відкривати відділення лише доти міста, де розміщувалася головна контора банку, причому за умови, що законодавство штату не забороняло це делать.

Серед представників уряду, котрі займаються регулюванням банківських операцій, відсутня єдина думка, вважати чи відділеннями банків банківські автомати і електронні комп’ютерні термінали, які працюють у супермаркетах і видача торговельних центрах.

Протидія запровадження законодавства, який дозволить відкриття мережі відділень банків, значною мірою відбиває небажання представників банківських кіл місцях втрачати контроль над своїми банками.

З іншого боку, представники уряду, займаються регулюванням банківських операцій, з ворожістю ставляться на відкриття відділень банків. Великий банк з безліччю відділень (потенційний джерело набагато великої кількості проблем, пов’язаних і з проведенням ревізій, і з здійсненням контролю над його діяльністю. Наприклад, головний банк може переміщати кошти вже з відділення у інше, що зробить вкрай скрутної вірну оцінку діяльності всього банку целом.

До нашого часу триває суперечка у тому, якому типу банку (має відділення чи бесфилиальный (найбільше відповідає запитам жителів сільських і приміських районів. Хоча великі банки з мережею численних відділень часто надають обширніший асортимент банківських послуг CSFB, ніж бесфилиальные банки, їх у стані, на свій чергу, користуватися послугами, зазвичай пов’язані з наявністю відділень банку, за посередництвом налагоджених корреспондентстких відносин із більш великими банками.

Банківські відділення у інших і «небанківські банки ». Зняттю обмежень для відкриття відділень банків поза штату передували істотних змін, зміни у 70-ті роки. Суть їх зводилася до того, що багато великі банки створювали власні контори у містах по всій країні, завданням яких входила видача позичок на споживчі потреби, позичок діловим підприємствам, і навіть позичок під нерухомість, проте входила завдання прийому депозитів. Ці контори функціонують, не порушуючи інструкцій, що забороняють відкриття внутриштатных відділень, бо здобуття права підпадати під сферу регулювання урядових органів, відділення банку має пропонувати населенню послуги з відкриттю всіх звичайних типів депозитов.

Ще однією нововведенням, що призводить на відкриття внутриштатных банківських відділень, стало відкриття банків з обмеженими послугами, створені поза тих штатів, у яких містилися їх батьківські банки чи банківські холдингові компанії. Банк з обмеженими послугами є контору-отделение банку, яка не здійснює будь-якої одна з основних видів діяльності, характеризуючих комерційний банк, (відкриття чекових депозитів чи видачу комерційних позичок. До таких небанківським діловим одиницям ставляться такі компанії, як «Сиэрс, Робэк », «Америкен Експрес «і т.д.

Наприкінці 1986 року 36 штатів прийняли законодавчі становища, які дозволяють доступ завезеними на територію своїх штатів банківських холдингових компаній, розміщених у інших. У багатьох штатів такі дії дозволяються тільки не більше обмежених територій, причому лищь тим штатів, законодавства яких незначистельно відрізняються одна від друга. Більшість регіональних банківських систем прагнуть недопущення проникнення банків провідних фінансових центрів у свої регіони. У 1985 року Верховного суду США підтримав дію прийнятих штатами законів, регулюючих діяльність регіональних банківських систем, які перешкоджають проникненню завезеними на територію штатів банків, не які стосуються даному региону.

Злиття банков.

Відповідно до Законом про банківських злиттях 1960 року ответсвенность за санкціонування банківських злиттів доручається федеральні органи, здійснюють регулювання банківської справи. У ведення Контролера грошового звернення передавалося розгляд і був твердження планів поглинання національними банками інших банків. Рада управляючих ФРС вирішує питання, які стосуються банківським холдинг-компаниям і штатам банкам-членам ФРС. Питання злиття застрахованих банков-нечленов ФРС вирішує Федеральна Корпорація зі страхування депозитів. Закон про банківських злиттях 1966 року забороняє злиття банків, якщо вони істотно послаблюють конкуренцію. У доповнення вищесказаного слід вказати і сподіваюся, що Мін'юст США неодноразово вдавалася до використанню антитрестівського законодавства у тому, щоб запобігти кілька банківських злиттів, які б серйозно розладнати механізм конкуренції. У разі, коли втручається Мін'юст, він повинен розпочати судовий розгляд пізніше ніж через30 днів після остаточного схвалення федерального агенства; процес злиття припиняється до того часу, поки що невідомо нічого очікувати остаточно вирішено у ході державного антитрестівського судового процесса.

Порівняльний анализ.

Проводячи аналогію між порядком створення комерційного банку двох банківських систем можна дійти невтішного висновку, причиною відмінності є нормативна база, що визначає структуру банківської системи. Якщо США відкриття банку можливо, за отриманні чартеру або від федерального уряду, або від урядів штатів, то Україні (це отримання ліцензії від НБУ.

Основа банківської системи США (Федеральна Резервна Система, куди входять як національні банки, і банки штатів. На україні ж банківсько системо предствалена НБУ і комерційними банками.

Аналізуючи доходи і, прибуток банків США на Україні можна здогадатися з вищесказаного, що попри більш як сто літню історії банківського справи в самісінький США проти короткій історією банківської системи, відмінності у структурі банківських систем і у нормативній базі, котра регламентує діяльність банку, є багато общего.

Відмінності лише у паї тих чи інших прибутків і витрат в в загальній структурі прибутків і витрат бюджета.

Важливе місце у будь-якому банку має дотримання економічних нормативів, у якій банківську систему він і функціонував. Причому їх основні види з економічного змісту аналогичны.

Цілі та напрями курсової работы.

Мета № 1.

Метою згаданої курсової роботи є підставою розгляд труднощів і дій, що з процесом організації банків та банківської структури на Україні, порівняти під аналогічною процесом происходивщем в США.

Дати кассификацию банків Україні з формі власності, територіальному ознакою, обсягу надання послуг і прочее.

Висвітлити роль кредитно-банківській системи економіки країни. Коротко розглянути чинники що впливають роботу банка.

Порівняйте необхідно розглянути особливості банківської системи США (ФРС, що означає визначення «національні банки », «федеральні банки », «банки-члены ФРС », «банки-нечлены ФРС «тощо. Розглянути організаційні особливості комерційних банків та питання злиття банків. Мета № 2.

Частина 1.

I. Порядок створення комерційного банка.

Ключове слово (комерційних банків; галузеві, спеціалізовані, приватні, гсударственные, універсальні, міжнародні, республіканські, регіональні банки; засновники банку; статутний фонд; філії і представительства.

II. Дотримання економічних нормативов.

Мінімальний статутний фонд; платоспроможність, ліквідність, розмір ризику; обов’язковий резерв.

III. Доходи, витрати і прибуток банка.

Відсотки; операції з іноземною валютою і цінними паперами; постійні й перемінні витрати; прибуток банка.

Частина 2.

I. Історія банківської справи США.

Національні банки; банки штатів; контролю над грошовим обращением.

II. Організація системи комерційних баков.

Відкриття відділення; банк; банківські холдинг коммпании; банки кореспонденти. Мета № 3.

Вивчити і висвітлити такі проблемні вопросы.

I. Що передумовою створення КБ?

II. Які в банку може бути структурні ответвления?

III. Какя власність може бути основою банка?

IV. Які є основні бачачи економічних нормативов?

V. Види ликвидности?

VI. Причини обов’язковості резервирования?

VII. Що основою дохідності банку? VIII. Які основні витрати банка?

IX. Які основні доходи банка?

X. Що впливає прибуток банка?

XI. Які причини створення КБ в США?

XII. Як взаимосовмещаются національний банк і банки штатів? XIII. Які функції покладено на Контролера грошового обращения?

XIV. Що спонукає банк відкрити филиал?

Проблемні вопросы.

I. Що буде якщо КБ нічого очікувати зареєстрований НБУ, коли він надав всі необхідні документы?

II. Що буде якщо банк платоспроможний, але цього замало ликвиден?

III. Що буде якщо номенклатура доходів банку изменится?

IV. Що було б, аби ФРС була за прикладу банківської системы.

Украины?

V. Що було б, якщо банкам бвыло заборонено відкривати відділення у інших штатах.

1. Еге. Дж. Доллан «Гроші, банківську справу і грошово-кредитна політика » .

М. 1994 р. Мороз О. Н. «Основи банківської справи ». Київ 1994 р. закон України «Про банки й банковську діяльність».

4. Белоглазова Г. Н. «Комерческие банки за умов формування ринку». -.

Л.: вид. ЛФЕИ, 1991 г.

5. Ивасив Б. С. «Операції комерційних банків ». Навч. Посібник — До.: ТИНГ,.

НМК ВО, 1992 г.

6. Лексис У. «Кредити банків «- М.: Перспектива, 1993 г.

7. Миловидов В. Д. «Сучасне банківську справу: Досвід США «- М.: изд.

МДУ, 1992 г.

8. «Основи банківської справи» під ред. Мороз О. Н. — До.: — Лібра, 1994 г.