Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретичні основи сутності й формування фінансового механізму діяльності страхової компанії» розкрито загальні підходи до визначення фінансового механізму та його місце при реалізації фінансової політики держави у сфері макроекономічного регулювання, виявлено основні особливості управління фінансами страховика, проаналізовано стан системи нормативів щодо оцінки платоспроможності страхових компаній України порівняно з вимогами до платоспроможності в країнах Європейського Союзу як критеріїв ефективного функціонування фінансового механізму страховика.

На підставі аналізу наукових праць та законодавчих актів, що регулюють діяльність фінансових установ України, уточнено семантичний зміст поняття «фінансовий механізм». Необхідність такого дослідження зумовлена неоднозначністю тлумачення цього терміна, певними розбіжностями його вживання в науковій літературі. Більшість авторів, використовуючи поняття «фінансовий механізм», пов’язують його з елементом або складовою частиною організаційної структури фінансової системи у вигляді підсистеми, яка приводить у дію економічні закони управління народним господарством та розглядає цей термін як сукупність елементів фінансової системи: фінансових та економічних показників, індикаторів, інструментів, важелів, нормативно-правового та інформаційного забезпечення.

Встановлено, що під фінансовим механізмом слід розуміти систему фінансових форм і методів, яка включає фінансові, економічні показники, індикатори, інструменти та важелі та базується на нормативно-правовому й інформаційному забезпеченні.

Особливості фінансового механізму страхової компанії обумовлені історично визначеними суспільними формами функціонування страхового фонду та фінансами страхової компанії. Визначено особливості системи комплексного управління ресурсами страховика, сформовано фінансовий механізм діяльності страхової компанії, який умовно поділено на шість етапів. На першому етапі відбувається надходження страхових премій до страховика як безпосередньо від страхувальника, так і через прямих страхових посередників та перестрахувальників. Страховик за отримані страхові премії виплачує винагороду у вигляді комісії прямим страховим посередникам та здійснює тантьєму (комісію з прибутку) перестрахувальникам (рис. 1).

На другому етапі відбувається перестрахування, яке здійснює страхова компанія, передаючи частину страхової відповідальності та страхових премій перестраховику. Страхові премії від утриманої страховиком на собі відповідальності оподатковуються за ставкою 3%. Зворотний зв’язок відображається у здійсненні страхових виплат, якщо має місце страховий випадок, і тантьємі.

На третьому етапі страховик, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, формує технічні резерви із страхових премій. Із технічних резервів утворюються два види резервів: резерви збитків та резерви незароблених премій.

Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Страховики зобов’язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

довгострокових зобов’язань;

належних виплат страхових сум.

На четвертому етапі відбуваються страхові виплати або виплати страхового відшкодування, які вираховуються з резервів збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, за якими прийнято рішення з виплати страхової суми, здійснення страхової виплати або страхового відшкодування (рис. 1).

Рис. 1 Фінансовий механізм діяльності страховика

На п’ятому етапі здійснюється розміщення сформованих технічних резервів (резерви незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості) згідно із Законом України «Про страхування», правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя (рис. 1).

Здійснюючи фінансову діяльність, пов’язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні дотримуватись умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

На шостому етапі з суми нерозподіленого прибутку формуються вільні резерви, які розміщуються з урахуванням прибутковості. Вільні резерви? це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення його платоспроможності відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності. Прибуток, який страховик отримує від розміщення вільних резервів та резервів незароблених премій, становить нерозподілений прибуток страхової компанії.

Аналізуючи платоспроможність страхових компаній і стан нормативної системи оцінки платоспроможності страхових компаній України порівняно з вимогами до платоспроможності в країнах Європейського Союзу, можна зазначити, що одним із найважливіших фінансових результатів діяльності страхових компаній як стабілізуючого чинника економіки та соціальної сфери є досягнення ними реальної платоспроможності. Вирішення проблеми науково-методичного забезпечення певного рівня платоспроможності страхових компаній потребує розгляду критеріїв і методів її оцінки. У табл. 1 наведено порівняння вітчизняних та зарубіжних методик оцінки платоспроможності.

У результаті аналізу та порівняння вимог до платоспроможності страхових компаній в Україні та у країнах Європейського Союзу зроблено висновок про те, що вимоги Європейського Союзу більш чітко та докладно регламентують платоспроможність страхових компаній. Це пов’язано зі значним досвідом у сфері регулювання страхування та значною розвиненістю страхового ринку.

З урахуванням особливостей страхування ознаки платоспроможності можна сформулювати так:

• 1) об'єктивність показника платоспроможності визначається якістю бухгалтерського обліку страхової компанії у зв’язку з тим, що індикатором фінансового стану страхової компанії є баланс, який визначає логіку побудови платоспроможності;
• 2) платоспроможність та її складові необхідно розглядати в динаміці, оскільки економічні процеси є безперервними та будь-яка їх фіксація має умовний характер;
• 3) показник платоспроможності - це складний, агрегований показник, тобто частина складових показника має поточний характер, а частина — підсумковий. Достовірність показника платоспроможності залежить від збігу моменту його розрахунку з періодичністю його складових.

Вітчизняна нормативна методика визначення платоспроможності страховика та рекомендації щодо аналізу діяльності страховиків у країнах ЄС Таблиця 1.

Порівняння вимог до платоспроможності страхових компаній в Україні та у країнах Європейського Союзу.

виконують тільки контролюючу функцію на конкретну дату розрахунку показника, не враховують динаміки змін показника та не надають інформації щодо рекомендацій з підвищення платоспроможності. Вищенаведене свідчить про обмеженість застосування нормативної методики розрахунку та порівняння фактичного і нормативного запасу платоспроможності для визначення платоспроможності страхової компанії та необхідність більш детального аналізу платоспроможності страховика у контексті співвідношень зобов’язань та ресурсів страхової компанії, а також необхідність розробки економіко-математичної та ієрархічної моделей забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страхової компанії.

У другому розділі «Аналіз результатів діяльності страхових компаній України» за методикою визначення платоспроможності страховиків порівняно результати оцінки платоспроможності страховиків з оцінкою за показниками фінансового стану та здійснено аналіз результатів діяльності страхових компаній за тестами раннього попередження.

На основі даних фінансової звітності страховиків (баланс, звітні дані страховика) проведено аналіз платоспроможності страхових компаній України за 2004;2009 роки. Одержані результати надали можливість провести розподіл страхових компаній за коефіцієнтом запасу платоспроможності (КЗП). Виходячи з проведеного аналізу більшість страхових компаній за показником КЗП знаходиться у верхньому значенні інтервалів, тобто від 0 до 30, що свідчить про виконання нормативу платоспроможності страховиків (рис. 2).

Рис. 2 Розподіл страховиків за інтервалом КЗП у 2009 р

Для порівняння характеристик значень коефіцієнта платоспроможності та показників фінансового стану страхових компаній проведено розрахунок їх фінансових показників у розрізі інтервалів значень коефіцієнта платоспроможності.

Після визначення фінансових показників діяльності страхових компаній відповідно до віднесення їх до групи інтервалів за коефіцієнтом запасу платоспроможності побудовано відповідне співвідношення коефіцієнтів фінансового стану страховиків та їх коефіцієнтів запасу платоспроможності, яке свідчить про невідповідність значень коефіцієнтів запасу платоспроможності та коефіцієнтів фінансового стану страховиків. Тобто коефіцієнти запасу платоспроможності страхових компаній неточно відображають платоспроможність страховиків та їх фінансовий стан.

Визначення фінансової надійності страховиків за тестами раннього попередження, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, також мають невідповідність одержаних результатів із коефіцієнтом запасу платоспроможності, що свідчить про необхідність удосконалення методики визначення платоспроможності страховиків.

У третьому розділі «Формування фінансового механізму страхової компанії на основі вдосконалення її платоспроможності» запропоновано моделі та методики вдосконалення управління платоспроможністю страхової компанії, зокрема, введено коригувальний коефіцієнт, який уможливлює достовірне відображення платоспроможності страхової компанії, економіко-математичну модель забезпечення максимальної платоспроможності та ієрархічну структуру фінансового забезпечення платоспроможності страхової компанії.

Особливість введення коригувального коефіцієнта для достовірного відображення платоспроможності страхової компанії полягає у включенні до методики визначення платоспроможності страхової компанії коефіцієнта співвідношення загальної суми активів до сформованих страховою компанією резервів незароблених премій на звітну дату:

(1).

де К_к — коригувальний коефіцієнт;

А_к — загальна сума активів страхової компанії;

РНП — сформовані страховою компанією резерви незароблених премій.

Для врахування частки активів страховика у зібраних ним страхових преміях необхідно знайти добуток коефіцієнта запасу платоспроможності та коригувального коефіцієнта.

(2).

де КЗП_к — скоригований коефіцієнт запасу платоспроможності;

КЗП — коефіцієнт запасу платоспроможності;

К_к — коригувальний коефіцієнт.

З метою співвідношення коефіцієнтів фінансового стану страховиків із скоригованим коефіцієнтом запасу платоспроможності страхових компаній здійснено розподіл страхових компаній за скоригованим коефіцієнтом запасу платоспроможності з урахуванням коефіцієнтів фінансового стану кожної окремої страхової компанії за 2004;2009 рр. При групуванні за скоригованим коефіцієнтом запасу платоспроможності страхових компаній та їх інтервальними середніми значеннями коефіцієнтів фінансового стану спостерігається збільшення інтервалу КЗП_к при переважному збільшенні значення коефіцієнтів фінансового стану страховиків.

Це означає, що при збільшенні значення показника платоспроможності відбувається збільшення значення фінансових показників, тобто спостерігається пряме співвідношення зростання значень фінансових показників та показника платоспроможності страховиків.

У результаті дослідження на прикладі показників фінансової звітності страхових компаній за 2005;2007 рр. зроблено висновок про те, що введення коригувального коефіцієнта до методики визначення платоспроможності страхової компанії є актуальним, науково обґрунтованим та надасть змогу достовірно визначати фінансовий стан страховиків. Підтвердженням цього є одержані результати коригування коефіцієнтів запасу платоспроможності страхових компаній за даними фінансової звітності відповідно станом на 31.12.2004 р., 31.12.2005 р. та 31.12.2006 р.

Існуюча модель державного регулювання платоспроможності страхових компаній (визначення фактичного запасу платоспроможності страховика) потребує таких уточнень:

• 1. З метою розрахунку показника платоспроможності в динаміці необхідно здійснити поєднання активів страховика, які мають підсумковий характер, і страхових платежів, які мають поточний характер.
• 2. З метою підвищення надійності показників платоспроможності необхідно з розрахунку фактичного показника платоспроможності виключити суми страхових платежів, які передаються у перестрахування.
• 3. З метою врахування ймовірності настання страхових випадків у майбутньому вираховувати із зібраних страхових премій забезпечення майбутніх виплат і платежів у вигляді позитивної різниці між резервом незароблених премій та сумами участі перестраховиків у резервах незароблених премій.

Наведені уточнення пропонується формалізувати за такою моделлю поточного запасу платоспроможності (ПЗП) страхової компанії:

ПЗП = ?А — ?НА — Дз — Пз — Дмп — Змвп — (?СП — ?СПпер), (3).

де ?А — загальна сума активів;

?НА — сума нематеріальних активів;

Дз — довгострокові зобов’язання;

Пз — поточні зобов’язання;

Дмп — доходи майбутніх періодів;

Змвп — сума забезпечення майбутніх виплат та платежі;

• ?СП — сума надходжень страхових премій за визначений період часу;
• ?СПпер. — сума страхових премій, які належать перестраховикам.

Економіко-математична модель забезпечення максимальної платоспроможності компанії може бути представлена рівнянням лінійної моделі множинної регресії з кількома змінними величинами:

ПЗП = ФЗП a₀ — a₁ ?СП + a₂?СПпер, (4).

де а₀, а₁, а₂ — оцінки параметрів моделі.

Трансформація рівняння (3) у рівняння (4) відбулася виходячи з формули фактичного запасу платоспроможності, яка дорівнює.

ФЗП = ?А — ?НА — Дз — Пз — Дмп — Змвп. (5).

Визначення оцінок a₀, a₁, a₂ параметрів здійснюватиметься за методом найменших квадратів. При оцінці параметрів цього рівняння у кожному i-му спостереженні фіксують значення результативної ознаки ФЗП та факторних ознак? СП… ?СПпер.

Для більш наочного підтвердження ефективності застосування поточного запасу платоспроможності страхової компанії, а також для моніторингу реальної платоспроможності страховиків побудовано графіки показників ФЗП, НЗП та ПЗП для страхових компаній (табл. 2, рис. 3).

Таблиця 2.

Показники ФЗП, НЗП, ПЗП компаній, які потрапили в зону ризику (2009 р.).

Рис. 3 Розподіл показників ФЗП, НЗП, ПЗП страхових компаній

У результаті аналізу графічного зображення показників ФЗП, НЗП та ПЗП страховиків (рис. 3) встановлено, що за 2009 рік у всіх страховиків ПЗП був меншим за ФЗП та НЗП,? це свідчить про низьку платоспроможність, яка стала наслідком того, що ці компанії потрапили до зони ризику. Таким чином, застосування моделі поточного запасу платоспроможності (ПЗП) страхової компанії є виправданим та достатньо обґрунтованим.

Фінансовий механізм страхової компанії має функціонувати таким чином, щоб забезпечувати досягнення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика. Це є стратегічною метою фінансового механізму страхової компанії, для якої необхідно забезпечити максимальну платоспроможність та фінансову стійкість страхової компанії.

Для вирішення даного завдання застосовано метод аналізу ієрархій (метод Т. Сааті).

Уперше визначено пріоритетні напрями забезпечення платоспроможності страхової компанії через побудову ієрархічної структури, яка складається з чотирьох рівнів (рис. 4):

• 1) стратегічна мета фінансового механізму страхової компанії (забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика);
• 2) напрями досягнення стратегічної мети страхової компанії;
• 3) цілі забезпечення ефективного обігу фінансових ресурсів страхової компанії;
• 4) заходи для досягнення цілей і стратегічної мети фінансового механізму страхової компанії.

Рис. 4 Структура забезпечення максимальної платоспроможності страховика

Із використанням побудованої ієрархічної структури забезпечення максимальної платоспроможності страховика доведено, що найбільший вплив на досягнення стратегічної мети фінансового механізму страхової компанії - забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика — мають такі заходи, як забезпечення підвищеної участі перестраховиків у резервах незароблених премій, збільшення статутного фонду страховика, вільних резервів і забезпечення більш ефективного використання статутного та гарантійного фондів страховика.

При проведенні попарних порівнянь оцінка ступеня відхилення від узгодженості (ВУ) не перевищує встановленої межі (10%), і в експертів немає необхідності перевіряти свої судження. Це підтверджує об'єктивність та обґрунтованість одержаних результатів.