Сутність соціального ризику та загальна характеристика його видів

Поняття соціального страхового ризику — одне з ключових у теорії соціального страхування. Під ним у ст. 11 «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР розуміють обставини, внаслідок яких громадяни та члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують, таким чином, матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Соціальні ризики у широкому трактуванні виступають як підстава для соціального захисту. Ризик, який є об'єктом соціальною страхування, можна назвати соціально-економічним, бо він:

• 1) охоплює тільки економічно активне населення;
• 2) пов’язаний із втратою заробітку чи іншого трудового доходу внаслідок неможливості участі в економічному процесі з наступних причин:
  • — біологічної (хвороба, інвалідність, старість);
  • — виробничої (трудове каліцтво чи професійне захворювання);
  • — економічної (безробіття);
  • — соціального характеру (народження і виховання дітей).

Тобто, необхідність захисту у системі соціального страхування тісно пов’язана з існуванням соціальних ризиків. Соціальний ризик - це ймовірність погіршення матеріального становища внаслідок втрати тимчасово або назавжди заробітку або трудового доходу з об'єктивних соціально значущих причин, а також у зв’язку з додатковими витратами по утриманню дітей та інших членів сім'ї, що потребують допомоги, по задоволенню потреб у медичних і соціальних послугах.

Характерні риси соціальних ризиків:

Ё мають винятково об'єктивний характер, тобто настають не з будь-яких суб'єктивних причин, а незалежно від волі особи та не можуть бути усунені нею самостійно;

Ё обмежують (чи порушують) життєдіяльність людини та зумовлюють її соціальну незабезпеченість;

Ё закріплені національним законодавством, як обставини, внаслідок настання яких особа може потребувати допомоги держави чи суспільства;

Ё є потенційно закономірними для кожної людини: обов’язково або, зазвичай, трапляються, або можуть трапитись за певних обставин.

Існує два критерії для відмежування соціального ризику від інших ризиків:

• 1) об'єктивний, тобто такий ризик завжди пов’язаний з утратою заробітку або іншого трудового доходу;
• 2) суб'єктивний — поширюється не на все населення, а лише на ті його категорії, для яких цей заробіток або трудовий дохід є основним джерелом засобів до існування.

Показники ризику групують за двома видами:

• o соціальні - збиток здоров’ю, втрата працездатності (тимчасова і/або постійна), смертність, чисельність утриманців загиблих і т.д.
• o економічні - витрати на компенсацію втрати доходу у зв’язку з втратою працездатності і додаткові витрати на лікування, реабілітацію.

Ймовірність події для окремого застрахованого буває двох типів:

• 1. Подія є невизначеною і для окремого застрахованого вона може відбутися (і навіть неодноразово), а може і не відбутися: страхування від нещасних випадків на виробництві, по безробіттю, медичне страхування. Якщо страхова подія відбувається, застрахована особа одержує право на страхову виплату. При цьому загальна сума для окремих застрахованих може значно (багаторазово) перевищувати сплачену (ним і за нього його роботодавцем) суму страхових внесків. У випадку, якщо страхова подія не відбувається протягом страхового періоду, то права застрахованих на сплачені на його користь суми страхових внесків губляться.
• 2. Настання страхової події безумовно відбудеться (пенсійне страхування), але тільки для тих застрахованих, які доживуть до визначеного періоду, наприклад, до загальновстановленого законом віку виходу на пенсію, і ті з них, що проживуть більше середньостатистичного періоду, одержать більший обсяг страхових виплат (пенсій).

Класифікація соціальних ризиків:

• v за критерієм організаційно-правової форми: страхові та нестрахові соціальні ризики.
• v за змістом:
• — безробіття;
• — малозабезпеченість;
• — втрата працездатності: постійна і тимчасова;
• — втрата годувальника (смерть).

Безробіття, як соціальний ризик.

Безробіття — втрата працездатною особою працездатного віку роботи з об'єктивних чи суб'єктивних причин, яка призвела до втрати заробітної плати або інших, передбачених законом доходів.

Незайняті громадяни підлягають реєстрації у службі зайнятості. He можуть бути визнані безробітними громадяни:

• а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);
• б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, у т.ч. роботи тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;
• в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;
• г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Малозабезпеченість, як соціальний ризик.

Малозабезпеченість — це неспроможність особи чи сім'ї з огляду на об'єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму.

У законодавстві зустрічається термін «малозабезпечена сім'я». Такою називають сім'ю, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. соціальний страхування ризик оберігання Середньомісячний сукупний дохід сім'ї - це обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Втрата працездатності, як соціальний ризик.

Втрата працездатності може бути постійна і тимчасова. Постійна втрата працездатності буває повна і часткова. Повна втрата працездатності - настання пенсійного віку (старість). Прикладом часткової втрати працездатності є інвалідність. Існує два критерії інвалідності - медичний та економічний. 3 медичної точки зору — це розлад функцій організму. 3 економічної точки зору — це таке порушення, яке призводить до втрати працездатності: професійної чи загальної.

Інвалідність — це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Обмеження життєдіяльності - це повна або часткова втрата здатності обслуговувати себе, самостійно пересуватись, орієнтуватись, спілкуватись, контролювати свою поведінку, вчитись, займатись трудовою діяльністю.

Причинами інвалідності можуть бути:

• § трудове каліцтво;
• § професійне захворювання;
• § загальне захворювання;
• § вроджені дефекти.

Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок настав:

• — під час виконання трудових обов’язків (в тому числі і під час відрядження);
• — дорогою на роботу, або з роботи;
• — на території підприємства, установи, організації протягом робочого часу (і перерви);
• — поблизу підприємства протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
• — у разі виконання державних або громадських обов’язків;
• — у разі виконання дій по рятуванню людського життя, охорони державної чи приватної власності, охорони правопорядку.

Інвалідність внаслідок професійного захворювання встановлюється на підставі висновку спеціалізованого медичного закладу про наявності професійного захворювання. Професійне захворювання — захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлене дією на організм винятково або переважно факторів виробництва, характерних для конкретної професії. Професійні захворювання можуть бути викликані винятково дією несприятливих виробничо-професійних факторів, а можуть бути і такими, у розвитку яких встановлено причинний зв’язок впливом певного несприятливого виробничо-професійного фактора та унеможливлено явний вплив інших непрофесійних факторів, що викликають аналогічні зміни організмі. Крім того, необхідно враховувати можливість розвитку професійного захворювання через тривалий термін після припинення впливу шкідливих факторів виробництва,.

Загальне захворювання як причина інвалідності визначається за залишковим принципом, тобто якщо інвалідність не спричинена нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, то її причиною визнається загальне захворювання. До загального захворювання прирівнюють нещасний випадок невиробничого характеру. Показаннями для встановлення інвалідності у дітей є патологічні стани, які виникають при вроджених, спадкових, набутих захворюваннях та після травм.

Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свої трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена:

• 1. фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи);
• 2. неможливістю працювати у зв’язку з необхідністю здійснювати, догляд за іншим членом сім'ї (хворою дитиною; хворим членом сім'ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трирічного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною);
• 3. неможливістю працювати у зв’язку з настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).

Втрата годувальника, як соціальний ризик.

Втрата годувальника є підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника та щомісячних страхових виплат, якщо годувальник помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Під втратою годувальника розуміють його смерть або безвісну відсутність. Факт смерті підтверджується свідоцтвом або встановлюється судом. Оголошення померлим в судовому порядку проводиться, якщо в місці постійного проживання не має відомостей про перебування особи протягом 3 років, а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожують смертю або дають підстави припускати загибель від певного нещасного випадку — протягом 6 місяців. Військовослужбовець або ін. громадянин, який пропав безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошений померлим не раніше, ніж через два роки з дня закінчення воєнних дій. Оголошення безвісно відсутнім у судовому порядку здійснюється, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання не має відомостей про перебування.

Право на отримання певних видів соціального забезпечення мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, якщо вони перебували на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, котра була постійним і основним джерелом засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї визнаються:

• а) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють; діти, які є учнями, студентами денної форм навчання — до завершення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
• б) жінки і чоловіки пенсійного віку, якщо вони не працюють;
• в) неповнолітні діти на утримання яких померлий виплачував або зобов’язаний був виплачувати аліменти;
• г) дружина (чоловік), або один із батьків померлого чи інший член сім'ї якщо він не працює та доглядає дітей, сестер, братів або онуків потерпілого, які не досягли 8 річного віку.