Постановка проблеми. 
Моделі дистанційного навчання для підготовки військових фахівців в Україні

Стрімкий прогрес у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, що відбувся наприкінці XX початку XXI століть, дозволив суттєво збільшити можливості щодо надання освітніх послуг. В системах освіти відбулися істотні структурні зміни, зумовлені розвитком Інтернет та його зростаючим впливом на всі сторони діяльності суспільства. Основну роль в удосконаленні системи освіти, без сумніву, будуть мати нові інформаційні технології і, в першу чергу, дистанційні засоби навчання. На сьогодні у світі накопичено значний досвід реалізації систем дистанційного навчання. Вони використовують комп’ютерні мережі, системи безпосереднього телевізійного мовлення та сучасні телекомунікаційні технології.

Так, закордонний і вітчизняний досвід розвитку системи військової освіти та підготовки вказує на те, що її майбутнє невід'ємно пов’язане з подальшим широким використанням дистанційного навчання (ДН).

Теперішній етап трансформації системи військової освіти в умовах фінансових обмежень додає актуальності питанню широкого використання ДН на усіх етапах підготовки фахівців для Збройних Сил України.

На жаль, досі дистанційне навчання у ЗСУ тільки починає застосовуватися у навчальному процесі вищих військових навчальних закладах України. В той же час, ефективна реалізація переваг, що надає ДН можлива лише за умови надання процесам його впровадження, використання та розвитку ознак системності, прогнозованості та керованості. Вивчення принципів, логіки, технологій і валідності дистанційного навчання, ретельне дослідження ефективності систем дистанційного навчання і контролю знань є актуальною і важливою проблемою, яка потребує свого вирішення [1].