Постановка проблеми у загальному вигляді

У період структурних і якісних змін в економіці України, розвитку ринку праці та ринку освітніх послуг, ефективність професійної освіти значною мірою визначається рівнем інформаційно-комунікаційної компетенції педагогічних працівників, а також розвитком адаптаційних здібностей майбутніх фахівців до нових видів професійної діяльності. Стрімке зростання інформації, розвиток науки, техніки і виробництва потребують якісного зростання інтелектуального потенціалу сучасної людини, а відтак — модернізації змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців. Суспільству сьогодні потрібний кваліфікований фахівець, який володіє не тільки інформаційно-комунікаційними компетенціями, але й розвинутими внутрішніми регуляторами — людською і професійною відповідальністю.

У світовій педагогічній теорії та практиці поняття компетенції є головним. У своєму змісті воно уособлює не лише суму знань, умінь і навичок (ЗУН), а й здатність до їх застосування, сукупність взаємозалежних якостей особистості, спрямованих на опанування певного кола предметів або процесів, необхідних для якісної, продуктивної та дієвої маніпуляції ними.

До інформаційно-комунікаційної компетенції майбутніх фахівців належить діяльнісна (ЗУН й способи реалізації педагогічної діяльності) і комунікативна (ЗУН й способи педагогічного спілкування). У даному випадку, для молодого педагогічного фахівця головним є наявність надситуативного мислення, здатності до адекватного сприйняття, осмислення та розуміння креативного учня, таланту розпізнати обдаровану дитину і надати належну психолого-педагогічну підтримку в розвитку її потенціалу та гармонійного поєднання емоційної експресивності та виваженості [3; 4].

Для системи професійної освіти одним із головних завдань є виховання позитивного відношення до сучасного процесу перетворень як важливого елемента інформаційно-комунікаційної компетенції.