Облік господарських операцій в іноземній валюті

Вступ

Разом із розпадом СРСР для підприємств і організацій настала свобода вибору діяльності, в тому числі стало можливим здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином виникла потреба в регулюванні нового виду економічних відносин. Таким чином було створене законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність.

Разом з цим постала проблема обліку господарських операцій в іноземній валюті. Незабаром створене і відповідне законодавство.

Одним із основних базових питань обліку господарських операцій в іноземній валюті є те, що всі платежі і облік на території країни мають здійснюватись в національній валюті, тобто в грн.

Разом з переходом до ринкових відносин Україна стала використовувати плаваючі валютні курси, тобто в нашому прикладі при здійсненні розрахунків при операціях з іноземною валютою у зв’язку зі зміною курсів можуть виникати зміни платежів, і у зв’язку з цим розроблене відповідне положення для регулювання таких операцій.

Основними видами обліку операцій в іноземній валюті є :

— облік операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;

— оцінка балансової вартості заборгованості в іноземній валюті;

— облік валютних коштів;

— облік експортно-імпортних операцій і т.д.

В даній роботі передбачається також навести проводки з відповідними прикладами, що найбільш повно і точно відображають облік господарських операцій в іноземній валюті.

1. Методологія бухгалтерського обліку господарських операцій в іноземній валюті

Операції з іноземною валютою — це операції, що здійснюються в іншій валюті порівняно з тією, в якій ведуть бухгалтерський фінансовий облік та складають бухгалтерську звітність. Такі операції пов’язані з експортом або. імпортом товарів, інвестиціями, одержанням або виплатою дивідендів, відрядженнями за кордон тощо.

Згідно із законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до іноземної валюти належать:

а) валюта готівкою, грошові знаки (банкноти; білети державної скарбниці, монети), які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу, але такі, що підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) платіжні документи в грошових одиницях іноземної держави й міжнародних грошових одиницях;

в) кошти в грошових одиницях іноземних держав, міжнародних грошових одиницях і діючій на території України валюті з вільною конвертацією, які перебувають на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України, а також за її межами.

Для узагальнення бухгалтерської інформації та складання звіту постає потреба переведення операцій в іноземній валюті у валюту українську. З цією метою використовують так званий курс Національного Банку України на дату здійснення операції.

Дата здійснення операції в іноземній валюті - це день виникнення в організації права прийняття до обліку майна та зобов’язань продавця, що є результатом цієї операції відповідно до законодавства України або договору.

В результаті зміни курсів валют у період між датою здійснення господарської операції й датою розрахунку виникають курсові різниці.

Курсова різниця — різниця між оцінкою в національній валюті відповідного майна або зобов’язань продавця, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчисленої за курсом Національного Банку України на дату проведення розрахунку або складання бухгалтерської звітності за звітний період, і оцінювання цих майна і зобов’язань продавця в національній валюті, обчисленої за курсом НБУ на дату прийняття їх до бухгалтерського обліку в звітному періоді або н, а дату складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період.

При веденні обліку курсових різниць необхідно визначити:

> об'єкт обліку,

> розмір балансової вартості іноземної валюти,

> звітний період, в якому були здійснені операції, пов’язані з рухом валютних коштів.

Об'єктом обліку при обчисленні суми курсових різниць є:

> готівкові грошові кошти,

> кошти в установах банків,

> кошти в дорозі,

> грошові й платіжні документи,

> цінні тапери,

> кошти в розрахунках з юридичними та фізичними особах

> залишок цільового фінансування з бюджету.

Курсові різниці можуть бути позитивними або від'ємними. П| зростанні курсу іноземних валют до гривні позитивні курсові різні виникають за активними рахунками бухгалтерського обліку (в тої числі за залишками коштів на валютних рахунках, іншими грошові" коштами, короткотерміновими цінними паперами.

Облік іноземної валюти та курсових різниць. Бухгалтерський облік наявності та руху безготівкової іноземної валюти ведеться субрахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті», аналітичний облік операцій на якому організується за кожним з відкритих у банках рахунків для зберігання коштів у іноземній валюті. Для обліку операції з готівковою іноземною валютою передбачено субрахунок «Каса в іноземній валюті». Записи на наведених рахунках здійснюють на підставі відповідних; документів (виписок банку, первинних розрахункових документів тощо), за якими одержано або сплачено суми в іноземній валюті.

На синтетичних рахунках операції обліковують у національній валюті. Аналітичний облік операцій зовнішньоекономічної діяльності ведеться і в національній, і в іноземній валюті.

Для обліку курсових різниць передбачено кілька рахунків:

а) для узагальнення інформації про доходи від курсових різниць використовують рахунки «Доходи від операційної курсової різниці», та «Дохід від неопераційної курсової різниці»;

б) для узагальнення інформації про витрати від курсових різниць використовують рахунки «Витрати від операційної курсової різниці» та «Витрати від неопераційної курсової різниці».

в) За кредитом рахунків «Доходи від операційної курсової різниці», та «Доход від неопераційної курсової різниці» відображають доход, одержаний внаслідок зміни курсу іноземної валюти.

Організація розрахунків в іноземній валюті в Україні ґрунтується на таких положеннях:

* валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України;

* уповноважені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) за дорученням і за рахунок резидентів з ціллю забезпечення виконання зобов’язань резидентів;

* в розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торгового обігу використовується як засіб платежу іноземна валюта в перерахунку у валюту України в готівковій чи безготівковій формі;

* здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в рамках торгового обігу в валюті України допускається лише при наявності індивідуальної ліцензії НБУ або наявності двосторонніх угод;

* валютні цінності резидентів, які знаходяться за межами України, підлягають обов’язковому декларуванню в НБУ.

Облік валютних коштів

П (С)БО 21 визначає загальний підхід до відображення операцій в іноземній валюті, в той час як Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» розглядає спеціальні аспекти, які стосуються доходів і витрат платника податку.

Згідно з П (С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів», всі валютні статті балансу підлягають класифікації на монетарні та немонетарні.

Немонетарні валютні рахунки, виникнення яких пов’язане з валютними операціями, згідно з п. 76 Стандарту 21 відображають у балансі за історичною вартістю. Тобто оприбутковувати та списувати активи слід за тією вартістю, за якою раніше була виплачена чи отримана передоплата.

Отже, рахунки 371 «Розрахунки за виданими авансами» і 681 «Розрахунки за авансами одержаними» на дату складання балансну індексації не підлягають. В цьому випадку виникає неузгодженість із оцінкою активів; при проходженні митного контролю, адже відсоток мита та митних зборів буде нараховуватись від первісної вартості товару, обчисленої за курсом НБУ у день проходження митного контролю.

Немонетарні активи, які обліковуються у балансі за справедливою вартістю на дату складання балансу, підлягають відображенню за курсом на день визначення такої вартості. Тобто визначена свого часу справедлива вартість по активах, отриманих безоплатно, внесених у статутний капітал чи обміняних на неподібні активи індексації не підлягають.

Оцінка балансової вартості заборгованості в іноземній валюті

З метою визначення балансової вартості заборгованості в іноземній валюті рекомендується встановити характер самої заборгованості, а саме:

І. За одержану та реалізовану сировину, товари, готову продукцію, устаткування і послуги, отримані та надані; І II. За авансами, отриманими та виплаченими;

ІІ. За видані кошти на закордонне відрядження: підзвітним особам;

І. За одержану та реалізовану сировину, товари, готову продукцію, устаткування і послуги, отримані та надані. Для цього в балансі:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються валютним курсом на дату здійснення операції;

і в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

І. За видані кошти на закордонне відрядження підзвітним особам Фактичні витрати відрядженого працівника в іноземній валюті, які визначають згідно з затвердженим авансовим звітом, але не більше від суми авансу, перераховуються у валюту звітності за валютним курсом на дату отримання авансу з включенням до відповідних витрат (адміністративних, загальновиробничих тощо). Якщо фактичні витрати працівника в іноземній валюті у затвердженому авансовому звіті більші ніж аванс, то таке перевищення підлягає перерахунку і включенню до витрат І Валютним курсом на дату затвердження авансового звіту, а кредиторська заборгованість, що утвориться, вважатиметься монетарною статтею і підлягає перерахунку на дату балансу (до дати виплати працівнику боргу) і на дату погашення дебіторської заборгованості (виплати іноземної валюти).

Облік операцій з купівлі іноземної валюти

Порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. № 127.

Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки.

Субрахунки операцій купівлі-продажу валюти

— 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» ;

— 714 «Дохід від операційної курсової різниці» ;

— 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» ;

— 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» ;

— 945 «Втрати від операційної курсової різниці» ;

— 974 «Втрати від неопераційної курсової різниці» .

Куплена іноземна валюта зараховується на поточний рахунок в банку у іноземній валюті. Такі рахунки можуть бути поточними і депозитними.

Будь-яке підприємство може реалізувати своє право придбання валюти через уповноважені банки, що мають ліцензії НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Підприємство подає до уповноваженого банку заяву відповідної форми і залежно від виду здійснюваних операцій (торгівельних, неторгівельних, капітальних, інших зобов’язань) і різні документи відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.99 р. № 127, зі змінами і доповненнями.

Виписка банку по поточному рахунку є документом, на підставі якого здійснюється запис у регістрах бухгалтерського обліку про списання коштів на субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі у національній валюті», а розрахунок, поданий уповноваженим банком, і виписка за валютним рахунком — документом для відображення зарахованої валюти на рахунок і витрат, пов’язаних з її купівлею.

Облік операцій з продажу іноземної валюти

Обов’язковий продаж валютних надходжень регулюється Постановою НБУ «Про введення обов’язкового продажу поступлень в іноземній валюті і на користь резидентів — юридичних осіб» від 4.09.1998 р. № 349. Цим документом встановлено, що 100% продажу підлягає валюта у випадках:

* якщо вона придбана через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи для виконання зобов’язань перед нерезидентом і протягом 5 банківських днів не перерахована за призначенням;

* якщо кошти в іноземній валюті, придбані на МІВРУ і перераховані на користь нерезидента, повернулися у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані.

Проте не всі валютні надходження на користь резидентів підлягають обов’язковому продажу. Постановою НБУ № 349 передбачені такі винятки:

* надходження валюти у вигляді наданого кредиту;;

* надходження інвестицій;

* придбана валюта на МВРУ для розрахунків и нерезидентами; надходження суми повернених коштів при невиконані умов контракту, при умові, що раніше ці кошти не були куплені на МВР

* відсотки, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті на рахунках резидентів — юридичних осіб і т.д.

Операція продажу валюти належить до іншої операційної діяльності підприємств. При її здійсненні визначається дохід, який дорівнює сумі коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, та витрати, які дорівнюють собівартості реалізованої валюти.

Облік експортно-імпортних операцій

Новим Планом рахунків при розрахунках з іноземними покупцями і поста чальниками передбачено відображати:

— на рахунку 362 — «Розрахунки з іноземними покупцями» — заборгованість іноземного партнера перед підприємством;

— на рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — зобов’язання перед іноземним партнером за вже отримані товари (роботи, послуги);

— на рахунку 681 «Розрахунки за авансами отриманими» — зобов’язання перед іноземним партнером по отриманню й передоплаті (авансу);

— на рахунку 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті» — зобов’язання, оформлені векселем в іноземній валюті;

Експортні операції

Визнання доходу віл експорту продукції, товарів, робіт, послуг у бухгалтерському обліку регулюється П (С)БО 15_ «Дохід», як і будь-який дохід від звичайної діяльності підприємства.

Згідно із цим Положенням дохід визнається тоді, коли в результаті господарської операції: збільшуються активи або зменшуються зобов’язання внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу підприємства.

Застосовуючи в бухгалтерському обліку принцип нарахування і відповідність доходів і витрат (як того вимагає П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), можна стверджувати, що при відвантаженні продукції (товарів, робіт, послуг) на експорт без попередньої оплати підприємство в бухгалтерському обліку визнає дохід від цієї операції, оскільки відбувається збільшення активів підприємства.

А ось з отриманням передоплати (авансу) від іноземного замовника зростання власного капіталу не відбувається, хоча і збільшуються активи підприємства у вигляді грошових коштів. У зв’язку з тим що підрахувати суму витрат ще не видається можливим, а доходи визнаються в тому ж періоді, коли і понесені витрати, пов’язані з отриманням цього доходу, сума передоплати (авансу) у бухгалтерському обліку не визнається доходом. Підприємство на суму передоплати (авансу) фіксує в бухгалтерському обліку тільки збільшення зобов’язань. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Імпортовані роботи (послуги) не можуть бути визнані запасами підприємства, тому вони відображаються в бухгалтерському обліку підприємства як витрати. Якщо імпорт робіт (послуг) був здійснений (пов'язаний) безпосередньо з основною діяльністю підприємства, то такі роботи, послуги відображаються на рахунку 23 «Виробництво». Якщо ж роботи (послуги) були імпортовані, наприклад, у цілях адміністрування або збуту, то вони відповідно відображаються на рахунках 92 «Адміністративні витрати» або 93 «Витрати на збут» .

У будь-якому разі сума імпортованих робіт (послуг) повинна бути відображена на рахунках витрат тієї діяльності, у зв’язку з якою вони здійснені.

Оподаткування експортно-імпортних операцій

Податок на прибуток обчислюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прибуток до оподаткування визначається як різниця між скоригованими валовими доходами та скоригованими валовими витратами і амортизацією.

Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

За умови ліквідації юридичної особи — емітента кошти або майно повертаються власнику корпоративних прав і не включаються до складу валового доходу, якщо вони не перевищують номінальної вартості акцій (паїв, часток).

Ставка податку на прибуток від здійснення зовнішньоекономічної діяльності 25%.

Порядок справляння під час митного оформлення товарів, увезених на митну територію України, та перерахування до бюджету податку на додану вартість регламентовано Законом: України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та Інструкцією, яка розроблена на основі цього Закону і затверджена наказом Державної митної служби України від 09.06.99 року № 346.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення товарів на митну територію України та отримання робіт і послуг, що надаються нерезидентами для їх використання на митній території України, у тому числі операції з увезення майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Базою оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на їх доставку. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань.

2. Нормативна база обліку господарських операцій в іноземній валюті

облік іноземний валюта імпортний В ході роботи робилися посилання і використовувалися матеріали основних нормативних документів, які регулюють облік господарських операцій в іноземній валюті, тому ми тільки узагальнимо в цьому розділі дане питання.

До основних законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують облік і порядок здійснення операцій в іноземній валюті суб'єктів господарювання України, належать:

* Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91р. № 959-ХІІ;

* Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185;

* Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351;

* Закон України від 04.10.2001 № 2761-ПІ «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» ;

* Постанова КМУ та НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.95 р. № 444;

* Постанова Правління НБУ «Про затвердження правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» від 18.03.99 р. № 127;

* Постанова Правління НБУ «Про введення обов’язкового продажу поступлень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб» від 4.09.98 р. № 349;

* Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», від 19.02.93 р. № 15−93;

* Інструкція про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492; і

* Наказ Державної митної служби України «Про порядок справляння під час митного оформлення товарів, увезених на митну територію України, та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість» від 09.06.99 р. №

* Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції У країн «Про затвердження форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів)' від 06.09.2001 р. № 201;

* Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом МФУ від 29.11.99 р. № 290;

* Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджу наказом МФУ від 31.12.99 р. № 318;

* Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив зміни валюти курсів» затверджене наказом МФУ від 10.08.00 р. № 193.

Згідно з чинним законодавством суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

— фізичні особи;

— юридичні особи;

— об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно із законами України, які і мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами: України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

— структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності;

— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України. Право здійснення зовнішньоекономічної діяльності мають:

— юридичні особи згідно з їх статутними документами з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

— фізичні особи, якщо вони зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

До основних видів операцій в іноземній валюті належать:

— експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

— надання (отримання) послуг іноземним (іноземними) суб'єктами господарської діяльності;

— міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

— кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

— спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

— організація і здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

— орендні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Згідно із Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», від 19.02.93 р. № 15−9*3 до валютних операцій належать:

* операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;

— операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з переданням заборгованості та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

— операції, пов’язані з ввезенням, переводами та вивезенням з території України валютних цінностей.

3. Аналітичний и синтетичний облік господарських операцій в іноземній валюті

На умовних числових прикладах розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку згідно з новим Планом рахунків про купівля-продаж безготівкової іноземної валюти

Приклад 1.

Підприємство уклало контракт з нерезидентом на суму 20 тис. дол. США на купівлю товару з метою його подальшого продажу. У зв’язку із цим підприємством подана заявка до уповноваженого банку і перераховані за попереднім розрахунком 107 тис. грн. для купівлі 20 тис. дол. США. Курс купівлі 5,2 грн. за 1 дол. Курс НБУ на дату зарахування валюти 5,0 за 1 дол. США. Курс НБУ на дату перерахування валюти нерезиденту за 5,1 дол. США.

Приклад 2.

Підприємством відправлена на продаж валюта в сумі 1000 дол. США. Курс НБУ на дату перерахування валюти 5,3 грн. за 1 дол. США.

Експортно-імпортні операції

Приклад 3. Експорт продукції з подальшою оплатою.

Підприємством відвантажена на експорт продукція на суму $ 10 000. Курс долара на момент оформлення вантажної митної декларації (ВМД) -5 грн. за $ 1. Курс долара на момент погашення дебіторської заборгованості - 5,1 грн. за $ 1.

Приклад 4. Експорт товарів на умовах консигнації.

Відвантажені на експорт товари консигнаторові-нерезидентові і оформлена попередня ВМД. Контрактна вартість товару — 20 000 доларів США.

На дату повідомлення консигнанта про продаж товару і підписання акта виконаних робіт нерезидентом-консигнатором курс НБУ склав 5,0 грн. за $ 1. Комісійна винагорода за послуги консигнатора — 2 000 доларі в США.

Приклад 5. Балансова вартість проданої валюти.

Підприємство отримало валютну виручку в розмірі $ 20 000. За отримані долари передбачається придбати EUR. Комісійні банку становлять в еквіваленті $ 50. курс долара 5,52 грн./$. Курс EUR 6,176 грн. /EUR. Розрахунок придбання EUR за $ проводиться так:

(20 000−50)*0,899=17 830,96 EUR.

Балансова вартість EUR = $ 19 950*5.52/$=110 124 грн.

Висновок

Облік операцій в іноземній валюті здійснюються в іншій валюті порівняно з тією, в якій ведуть бухгалтерський фінансовий облік та складають бухгалтерську звітність. Такі операції пов’язані з експортом або. імпортом товарів, інвестиціями, одержанням або виплатою дивідендів, відрядженнями за кордон тощо.

Згідно із законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до іноземної валюти належать:

а) валюта готівкою, грошові знаки (банкноти; білети державної скарбниці, монети), які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу, але такі, що підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) платіжні документи в грошових одиницях іноземної держави й міжнародних грошових одиницях;

в) кошти в грошових одиницях іноземних держав, міжнародних грошових одиницях і діючій на території України валюті з вільною конвертацією. Для узагальнення бухгалтерської інформації та складання звіту постає потреба переведення операцій в іноземній валюті у валюту українську. З цією метою використовують так званий курс Національного Банку України на дату здійснення операції.

Дата здійснення операції в іноземній валюті - це день виникнення в організації права прийняття до обліку майна та зобов’язань продавця, що є результатом цієї операції відповідно до законодавства України або договору.

В результаті зміни курсів валют у період між датою здійснення господарської операції й датою розрахунку виникають курсові різниці.

Курсова різниця — різниця між оцінкою в національній валюті відповідного майна або зобов’язань продавця, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчисленої за курсом Національного Банку України.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. № 196−14.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку № 1, 15,16, 21, затверджені наказами Міністерства фінансів України. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91р. № 959-ХІІ;

3. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185;

4. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351;

5. Закон України від 04.10.2001 № 2761-ПІ «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» ;

6. Постанова КМУ та НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.95 р. № 444;

7. Постанова Правління НБУ «Про затвердження правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» від 18.03.99 р. № 127;

8. Постанова Правління НБУ «Про введення обов’язкового продажу поступлень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб» від 4.09.98 р. № 349;

9. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», від 19.02.93 р. № 15−93;

10. Інструкція про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492; і

11. Наказ Державної митної служби України «Про порядок справляння під час митного оформлення товарів, увезених на митну територію України, та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість» від 09.06.99 р. №

12. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. для вузів. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 640 с.

13. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практ. посіб. — К.: Лібра, 2001. — 840 с.

14. Загородній А.Г., Паршин Г. О. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Навч. посіб. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. — 377 с.

15. Кужельний М. В., Линник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.

16. Остапюк М. Я., Даньків Й.Я., Лучко М. Р. Теорія бухгалтерського обліку (історичні та методологічні аспекти: Монографія. — Ужгород: УжДУ, 1998. — 148 с.

17. Пархоменко В. М. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. Коментарі. — Луганськ: Футура: ДСД «Лугань», 2001. — Ч. 3. — 464 с.

18. Собко В. В. Бухгалтерський облік: Навч:. посіб. — К.: КНЕУ, 1998. — 448 с.