Гідрогеологічні дослідження в післявоєнний час

В час ІІ світової війни заслуговують на увагу роботи М. Ладиженського, який узагальнив матеріали попередніх досліджень і склав геологічну карту району Трускавця в масштабі 1:25 000, що тривалий час використовувалася геологами при дослідженнях на цій території. В кінці 40-х років проводилися регіональні геологічні та гідрогеологічні роботи в Карпатах і Передкарпатті масштабу 1:500 000, а в районі курортів та водозаборів підземних вод вони були деталізовані, в результаті чого встановлені загальні закономірності поширення основних типів мінеральних вод і висвітлені питання їх формування (А.М. Овчинніков, 1950).

З становленням мирного будівництва виникла потреба в розвитку курортної галузі, яка тоді відносилася до охорони здоров’я. В жовтні 1947 р. видана постанова РМ СРСР № 2589 про встановлення меж курортів республіканського та місцевого значення, розроблення проектів зон санітарної охорони (ЗСО) та планів санітарно-оздоровчих заходів і вивчення гідромінеральної бази для розширення послуг. На виконання цих завдань в 50-ті роки почалися роботи по пошуках та розвідці МВ, в процесі яких склалося кілька центрів вивчення ГМР курортів, що займалися різними напрямками досліджень.

Геологічні та гідрогеологічні розвідувальні і пошукові роботи проводилися експедиціями міністерства геології України та спеціально створеним Українським Республіканським гідрогеологічним управлінням «Укргеокаптажмінвод». Переважно бальнеологічні та медичні дослідження, а також курортологічне вивчення МВ виконували установи МОЗ, зокрема Одеський НДІ курортології (В.Ф. Бахмат, Н. Р. Богайчук, С.М. Глухівська, Н.А. Білик, К. А. Максимович, Л.І. Нестерова, П. Табакман, О. Некіпєлова, Л. Горбач) та Центральний НДІ курортології і фізіотерапії (Р.А. Невраєв, Т.Ю. Зеленіна), які з середини 50-х років співпрацюють з розвідниками та бальнеологами на курорті, а після створення в структурі станції повноцінної фізико-хімічної лабораторії ця співпраця набула наукового характеру. Крім того, окремі види досліджень виконували інститут ВСЕГІНГЕО (Е.Л. Бикова, Р.А. Голєва, А.А. Бродівська, І.Н. Воробйова та ін.), Львівський та Івано-Франківський медичні інститути (Д. Бобелюк, Д. Склярук, С. Шапіро) та інші геологічні організації.

Узагальненням наукових результатів виконаних робіт, вивчення формування МВ і їх хімічного складу переважно виконували інститути АН УРСР. Сектором гідрогеології Інституту геологічних наук НАН України, який тривалий час очолював А.Є. Бабинець, досліджувалися гідрогеологічні питання МВ. Трускавецьке родовище почали вивчати в 1948 р. з метою оцінки ресурсів та запасів МВ, а результати були використанні для обґрунтування зони санітарної охорони курорту при розробленні їх Київським інститутом «Київдіпроміст» в 1949 р.

Результати досліджень в Трускавці та на інших курортах Західної України викладені в чисельних працях А. Бабинця, в яких коротко наводяться умови формування МВ, зокрема й трускавецького родовища. В 70-х роках створена під керівництвом вченого лабораторія мінеральних вод зосередилася на вивчені родовища «Нафтуся», для чого застосовувалися найсучасніші на цей час прилади та методи: ядерно-магнітного та електронного парамагнітного резонансу, інфрачервоної спектрометрії, радіоізотопних досліджень тощо. Це дозволило глибше вивчити та проаналізувати хімічний склад води, склад органічних і комплексних сполук, їх вплив на живі організми, а в підсумку різнобічно пізнавати складну природу МВ. Вивчення радіоізотопного складу підтвердило головну роль інфільтрації в формуванні МВ «Нафтуся», зокрема було встановлено високу швидкість водообміну на родовищі, яка становить від 6 до 12 місяців, що вимагає надзвичайно жорстких заходів до охорони місцевих областей живлення та загалом збереження природних умов. Ці питання відображені в колективній монографії «Лечебные минеральные воды типа «Нафтуся».

Дослідження мінеральних вод України, розпочаті вченим, і досі є основою їх вивчення у відділі гідрогеологічних проблем і продовжуються його послідовниками та учнями, про що свідчить обширна бібліографія їх роботи, а підсумком наукової діяльності за останні десятиліття стала колективна монографія під редакцією акад. В. Шестопалова.

Природу та фізіологічну дію «Нафтусі» на організм людини вивчали в інституті фізіології ім. О. Богомольця під керівництвом Б.Є. Єсипенка тощо. При цьому інституті була створена лабораторія мікробіології та фізіології, пізніше розширена до відділення експериментальної бальнеології, яке базувалося в Трускавці та досліджували МВ разом з лікарями та бальнеологами курорту. Результати багаторічних досліджень, переважно МВ «Нафтуся», узагальнені та викладені в ряді монографій, а найповніша бібліографія про досягнення центру бальнеології на курорті викладена в ювілейному «Трускавецькому бальнеологічному альманаху».

Для проведення всіх гідрогеологічних і бальнеотехнічних робіт на курортах на виконання згадуваної постанови в системі МОЗ було створене спеціалізоване гідрогеологічне управління (ГУ) «Укргеокаптажмінвод», а в Трускавці для спостережень за джерелами, їх вивчення та збереження в 1949 р. при Трускавецькій територіальній раді курорту організована контрольно-спостережна станція (КСС). З початку 50-х років минулого століття силами КСС та спеціальної партії «Укргеокаптажмінвод», що теж базувалася на курорті, проводяться гідрогеологічні роботи на Трускавецькому родовищі мінеральних вод і його флангах, які виконувалися в декілька етапів. На початках виконане детальне геолого-гідрогеологічне знімання Трускавецького родовища, уточнено геологічну будову Курортної балки і частково досліджено ділянку Липки. В 1954 р. укладений звіт про ці розвідувальні роботи, в якому підсумований весь наявний фактичний матеріал по Трускавецькому родовищу мінеральних вод і зроблено ряд висновків про формування, режим, приуроченість і геохімічну зональність підземних вод району (Г.А. Гонсовська, А.І. Дмитрієва, 1954).

В період з 1955 до 1959 роки дослідження проводились переважно в Курортній балці, де були виявлені аналоги вод без специфічних компонентів, які виводилися джерелами № 1 Марія, № 2 Софія і № 3 Броніслава. Це дозволило з часом перейти на експлуатацію цих свердловин, які розкрили води глибших горизонтів, отже більш захищені від впливу господарської діяльності. Результати робіт узагальнені в звітах КСС та «Укргеокаптажмінвод» (К.Г. Гаюн, М. А. Волкова, М. Л. Бронфман, Т.Ф. Левченко). Також вивчалися околиці курорту, ділянки сірководневих вод Липки та Помірки.

В заключному періоді ІІ етапу детально досліджена ділянка поширення МВ «Нафтуся»: пройдено ряд свердловин, які розкрили аналогічні води й почали використовуватися на курорті, адже до середини 50-х років ця мінеральна вода видобувалася тільки з джерела «Нафтуся». Свердловини, як і джерело «Нафтуся», виводять води з відкладів воротищенської світи. Основною експлуатаційною свердловиною родовища з часу її вводу й до сьогодні, а також еталоном води «Нафтуся» для різноманітних досліджень є свердловина № 21-Н, яка пройдена в 1963 р. південніше джерела «Нафтуся» № 1 на глибину 17,8 м.

За результатами всіх досліджень ІІ етапу, в 1963 р. вперше підраховані і Державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ) в 1964 р. затверджені експлуатаційні запаси МВ по ділянках і, в т. ч., лікувальних вод «Нафтуся» (Койнов І.М., Гаюн К. Г., 1963).

Та темпи розвитку курорту привели до регулярного збільшення споживання мінеральної води, яке часто перевищувало затверджені сумарні запаси, особливо води «Нафтуся», яка стала основою гідромінеральної бази курорту. Тому, ГУ «Укргеокаптажмінвод» продовжені розвідувальні роботи та дослідження з метою переоцінки запасів мінеральної води «Нафтуся» і всебічного вивчення її лікувальних чинників. В нових дослідженнях акцент був зроблений на вивченні органічних речовин, які на той час вже були признані обов’язковим специфічним компонентом мінеральної води «Нафтуся». Вибрана методика дозволила досить детально встановити межі поширення мінеральних вод «Нафтуся», зокрема чітко встановлено їх поширення до глибини 60,0 м (св. 8-НО). Визначення меж поширення МВ «Нафтуся», які були прийнятті ДКЗ за межі родовища, було важливим досягненням гідрогеологів «Укргеокаптажмінвод» та КСС, яка на той час була реорганізована в гідрогеологічну режимну станцію.

Результати експлуатації родовища та цілеспрямованих досліджень дали підстави затвердити в 1973 році експлуатаційні запаси мінеральних лікувальних вод родовища «Нафтуся» в кількості 47,2 м3/добу в режимі відбору за 9 годин, а ділянка виділена ДКЗ в окреме родовище, як особливо цінної мінеральної води (Гончаров О.Д., Готра О.І., Койнов І.М., Соловьев А. М., 1972).

Загалом найбільше уваги на курорті приділялося МВ «Нафтуся», в якій, починаючи від Т. Торосевича і до сьогодні, відшукують загадку її лікувальної дії. Перелік специфічних компонентів, зумовлюючих лікувальну дію води на організм людини, займає до 2-х сторінок тексту, а кінцевої відповіді не знайдено.

На даний час вважається, що лікувальна дія мінеральної води «Нафтуся» зумовлена її органічною складовою, а єдиним кількісним показником кондиційності по відношенню до розчинених в ній органічних сполук, прийнятий сумарний (валовий) вміст органічних речовин у перерахунку на органічний вуглець Сорг., якого має бути не менше 8,0 мг/дм3. Для Трускавецького родовища «Нафтуся» затверджені межі коливань Соргвал в кількості від 10,0 до 45,0 мг/дм3. Відповідно до змін кондиційних вимог і уявлень про лікувальну дію проводився перерахунок експлуатаційних запасів МВ «Нафтуся», етапи яких показано в таблиці 1.

Таблиця.

Потреба в мінеральній воді «Нафтуся» для останнього етапу обґрунтована, виходячи з багаторічного режиму споживання її на курорті з врахуванням перспективи розвитку. Ця кількість повністю відповідає сучасній умістимості курорту і є науково обґрунтованою, адже доказано, що при перевищені цих величин знижуються кондиційні показники МВ.

Необхідно відмітити, що такі переоцінки експлуатаційних запасів з врахуванням реалій та нормативних вимог сьогодення виконані по ділянці Юзя в 2010 р. (Є. Кондратюк) та по ділянці розсолів Воротище в 2015 р. (М. Фролов).

Ділянка Воротище розвідана в 1968;1973 рр. управлінням «Укргеокаптажмінвод» в долині р. Воротище на східній околиці Трускавця. Для початку вишукувань використані результати розвідувальних робіт на калійні солі, які з 1959 р. проводила Моршинська геологорозвідувальна партія (ГРП) Львівської геологічної експедиції. Пройдені в долині р. Воротище картувальні (В. Анісімов, 1964) та розвідувальні і гідрогеологічні свердловини при дорозвідці південного флангу Стебницького родовища (М. Клімов, Г. Лютий, 1963), розкрили солоні та розсольні води різного хімічного складу, в т. ч. й близькі до розсолів моршинського курорту (св. № 502).

Такі ж розвідувальні роботи проводилися на ділянках Липки та Помірки. Поблизу експлуатаційної ділянки Липки (дж. № 8 і 9) курорту Трускавець в долині р. Вишниці під час розвідувальних робіт Бориславського родовища калійних солей, свердловиною № 32-Бр була виявлена ділянка сульфатно-хлоридних магнієво-натрієвих розсолів, аналогічних розсолам фракції «Б» Моршинського курорту (сучасна назва джерело № 6) (М. Клімов, 1963). Поставлені там ГУ «Укргеокаптажмінвод» розвідувальні роботи (св. № 5 і 6-Т) дозволили затвердити експлуатаційні запаси розсолів для ванн у кількості 60,0 м3/добу, які за ступенем вивченості віднесені до промислової категорії В і використовуються у водолікарні № 2.

На ділянці Помірки, через непридатність для експлуатації озокеритової шахти Катерина (дж. № 10), пройдено ряд свердловин, які розкрили міцні розсоли (сировицю) зі значним вмістом сірководню (до 85,0 мг/дм3). Результати цих робіт узагальнені в звіті 1973 р., складеному О.І. Готрою, І.П. Пасекою, Б.А. Сергієнком та ін., а в 1974 р. ДКЗ СРСР затверджені запаси Трускавецького родовища розсолів на ділянках Помірки (108,0 м3/добу), Липки (60,0) і Воротище (295,0 м3/добу) (Протокол ДКЗ СРСР № 7106 від 8.02.1974 р.). Таким чином, завдання з вивчення і забезпечення ГМР курорту на найближчі період було виконане і курорт міг повноцінно нарощувати свою лікувальну базу.

Подальші роботи управління «Укргеокаптажмінвод» були зосереджені на околицях курорту. В 1973;1977 рр. проведені пошуково-розвідувальні роботи в районі Тустановичі Помірки Іванники Орів (Полонський Б.Т.), а в 1983 1986 рр. детальні пошуки слабомінералізованих вод типу «Нафтуся» на ділянці Помірки (Пархомець М.І. та ін.). На останній пошуковими гідрогеологічними свердловинами були виведені слабомінералізовані (0,38 0,69г/дм3) хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-магнієво-кальцієві води з підвищеним вмістом органічних речовин (12,0 21,6 мг/дм3) і проведено попередню розвідку цих вод в 1987 1989 рр. Найперспективніша ділянка розкрита свердловиною № 122-РГ, на якій тепер виконується бальнеологічне вивчення та дослідні гідрогеологічні роботи з метою оцінки і затвердження в ДКЗ України експлуатаційних запасів.

Ці всі успішні роботи не були б можливими без плідної співпраці гідрогеологів, хіміків, бальнеологів різних відомств і установ. Про використання матеріалів геологорозвідувальних робіт геологів Львівської ГРЕ вже згадувалося: ними також виконане гідрогеологічне знімання масштабу 1:50 000, яке охопило територію від Східниці-Борислава до Стрия-Моршина (А. Киричук, В. Войтенко, В. Усов, 1964 1968 рр.), а в процесі детального геологічного знімання території Бориславського і Стебницького родовищ калійних солей (В. Анісімов, 1964 1968 рр.) в долині стр. Бистрий поблизу однойменного хутора кількома свердловинами були розкриті міцні розсоли, повні аналоги відомої гірко-соленої сировиці шахти Барбара (дж. № 4) на Помірках, яка широко використовувалася на курорті з середини 30-х років. Після досліджень розсолів Одеським НДІ курортології, св. № 188 була передана цеху з виготовлення солі «Барбара» і почала експлуатуватися з 1972 р. замість шахти, що знаходилася в аварійному стані. В 2000 2003 рр. на цій ділянці проведені розвідувальні роботи (Є. Кондратюк) та ДКЗ України затверджені експлуатаційні запаси промислових розсолів в кількості 15,0 м3/добу.

Завдяки співпраці та допомозі колег хіміків і бальнеологів в структурі КСС була створена відповідна хіміко-аналітична та бактеріологічна лабораторія для всебічного вивчення МВ трускавецького курорту, особливо хімічного складу та специфічних компонентів води «Нафтуся». Ґрунтовно це питання висвітлюється в уже згадуваній статті А. Бубняка та О. Дацька і наголошується, що лабораторія була не тільки виробничою структурою, але проводила наукові роботи, під час яких впроваджувалися найсучасніші методи досліджень МВ. В лабораторії станції вивчався і вивчається якісний склад мінеральних вод курорту по всіх нормованих показниках, що дозволяє забезпечувати курорт якісними МВ, а можливим його змінам вчасно запобігати.

В цьому є безпосередня заслуга керівника КСС І. П. Пасєки, який очолив її в 1957 р. і перетворив на провідну науково-виробничу установу: в 60-х роках КСС перетворили в гідрогеологічну станцію, яка з часом стала базовою республіканською, а в 1977 р. після об'єднання з службою експлуатації реорганізували в гідрогеологічну режимно-експлуатаційну станцію (ГГРЕС). Сфера діяльності станції розширюється: режимні спостереження та фізико-хімічні дослідження проводяться на багатьох курортах Львівщини, на родовищах вод з підвищеним вмістом органічних речовин у Хмельницькій області, оскільки такі дослідження виконують тільки деякі лабораторії; за досвідом роботи до її фахівців приїжджають колеги з усіх куточків тодішньої держави, проводяться семінари та конференції. Підсумком виробничої та наукової діяльності І.П. Пасєка стала видана в 1972 р., а в 1978 р. перевидана у співавторстві з Н.А. Маріновим книга «Трускавецькі мінеральні води», яка є найповнішою характеристикою ГМР курорту та не втратила свого значення й сьогодні.