Облік касових операцій банку. 
Особливості здійснення операцій із депозитними сертифікатами та їх облік

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка».

Навчально-науковий Інститут післядипломної освіти Кафедра обліку і аналізу КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «ОБЛІК В БАНКАХ «.

варіант № 5.

Виконав:

Студент групи ЕОА-21.

Кривенко С.Ю.

Перевірив:

Чубай В.М., канд. екон. наук, доц.

Львів — 2013.

Зміст.

І. Теоретична частина.

1.1 Облік касових операцій банку.

1.2 Особливості здійснення операцій із депозитними сертифікатами та їх облік.

ІІ. Тестові питання.

ІІІ. Практична частина.

3.1 Задача 1.

3.2 Задача 2.

3.3 Задача 3.

Список використаної літератури.

I. Теоретична частина.

1.1 Облік касових операцій банку.

Організація касової роботи комерційних банків регламентується Національним банком України за його «Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України» № 1 від 07.07.94 р.

Усі підприємства, організації та установи, які одержують готівку за реалізовану продукцію, товари, послуги і за іншими платежами, зобов’язані здавати її в касу банку для зарахування і зберігання на відкритих їм розрахункових або поточних рахунках. У той же час підприємства, організації та установи можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, визначених банками, за погодженням з керівниками підприємств. У разі необхідності ліміти залишків кас переглядаються. Усі підприємства, організації та установи одержують від банків готівку на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, на відрядження, господарські та інші витрати. В касі банку зберігається не тільки грошова готівка, але й цінні папери, бланки суворої звітності.

Обслуговування клієнтів банку здійснює операційна каса. До її складу можуть входити приходно-видаткові каси, приходні каси, видаткові каси, каси для розміну грошей, вечірні каси банків на підприємствах та організаціях. Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності установи банку. Кабіни кожної каси розміщуються таким чином, щоби можна було візуально стежити за роботою касирів. Відводиться спеціальне приміщення-сховище для зберігання готівки грошей та цінностей.

Касові операції комерційного банку становлять значний обсяг роботи і характеризують одну із головних функцій банку. Більш того, контроль стану ринку операцій з готівкою, що покладений на банківську систему, є однією з важливих передумов поліпшення економічної ситуації в Україні.

Через каси банку проводяться такі операції:

— перерахунок інкасованої виручки;

— продаж надлишків готівки іншим банкам і НБУ та приймання підкріплення каси банку готівкою з інших банків та НБУ на підставі укладених угод;

— вивіз зношених і значно зношених банкнот у національній валюті до НБУ;

— приймання від населення значно зношених банкнот іноземних держав (долари США, ЄВРО та ін.).

— перевірка банкнот на платоспроможність;

— приймання та видача всіх видів платежів і переказів;

— видача підкріплення для банкомату;

— підготовка та видача підкріплень для кас відділень;

— купівля — продаж наявної іноземної валюти;

— конверсія іноземної валюти 1-ї групи класифікатора валют НБУ;

— купівля — продаж банківських металів;

— купівля — продаж дорожніх чеків;

— оформлення та видача грошових чекових книжок;

— видача готівки по пластикових картках та інші.

Інкасація грошової виручки з кас підприємств і організацій здійснюється на підставі трьохсторонніх договорів, укладених між банком, підприємством (організацією) і організацією, що безпосередньо буде здійснювати супровід інкасації і має на цей відповідний дозвіл.

Сукупність усіх грошей у банку (готівки) називають операційною касою. У великих банках, а отже, за великого обсягу руху готівки та при виконанні інкасаторських послуг операційна каса може включати окремі види кас, а саме: прибутково-видаткову, вечірню, перерахунку грошової виручки. Як правило, основний обсяг готівки в системі комерційних банків проходить через прибутково-видаткові каси.

Готівка операційної каси, а також кошти резервних фондів НБУ, іноземна валюта, золото, інші цінності перебувають у грошових сховищах комерційного банку на відповідальному зберіганні керівника, головного бухгалтера й завідуючого касою, які мають окремий ключ від сховища та особисту печатку.

Облік руху грошової готівки відображається на рахунку 1001 «Банкноти та монети в касі банку». За дебетом проводяться суми готівки в національній та іноземній валюті, що вносяться до операційної каси комерційного банку для зарахування на рахунки внутрішньобанківського обліку та його клієнтів; суми обміняних пошкоджених банкнот і дефектних монет, отриманих від клієнтів банку; суми готівки, отриманої з установ НБУ та підвідомчих установ банку; суми готівки, яка надходить з обмінних пунктів; залишок готівки банкомату.

Відповідно за кредитом рахунку 1001 проводяться суми готівки, що видається клієнтам банку; суми готівки, що відсилається до установ НБУ та підвідомчих установ банку; суми готівки, яка видається обмінному пункту, банкомату, під звіт тощо.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з готівкою банк використовує транзитні рахунки (1007 «Банкноти і монети в дорозі», 1107 «Банківські метали в дорозі»), рахунки кредиторської та дебіторської заборгованості (1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою», 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою», 3906 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку», 3907 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку») з подальшим відображенням цих операцій за рахунками обліку готівки і банківських металів.

Банк не використовує рахунок 1007 під час вивозу готівки інкасаторами, у тому числі не придатної для обігу, до територіального управління. У цьому випадку використається тільки рахунок 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою»..

Рахунок 1007 також не використовується у випадку передачі готівки банку — покупцеві при наявності попередньої оплати за неї.

Найбільш типові проведення під час здійснення касових операцій, наведені в таблиці 1.

Готівку в касах банків приймають за такими документами:

1. Заява на переказ готівки.

2. Прибутково-видатковий касовий ордер

3. Квитанція на обмін валюти SALE.

Основними документами для видачі готівки є:

1. Заява на видачу готівки.

2. Грошовий чек.

3. Прибутко-видатковий касовий ордер

4. Квитанція на обмін валюти BUY.

Операційні каси установ банків підкріплюються з оборотних кас Республіканського банку Автономної Республіки Крим, регіональних управлінь НБУ за грошовими чеками з одночасним відображенням (списанням, зарахуванням коштів) на кореспондентських рахунках.

Касове обслуговування установ комерційного банку здійснюється:

— комерційним банком у межах своєї системи;

— операційним управлінням регіонального управління Національного банку на підставі укладеного договору;

— іншим комерційним банком також згідно з укладеним договором.

Таблиця 1.

Кореспонденція рахунків під час здійснення касових операцій.

Для підкріплення операційної каси готівкою установа комерційного банку подає заяву (залежно від того звідки надходитиме підкріплення) або до свого комерційного банку (у разі підкріплення ним операційної каси установи), або до регіонального управління Національного банку.

За умови підкріплення операційної каси одного комерційного банку з іншого комерційного банку, незалежно від його місцезнаходження в Україні, між ними укладається договір на передачу готівки без погодження з регіональним управлінням НБУ. Проте повідомлення про підкріплення того самого дня надсилається до НБУ.

Комерційний банк електронним документом проводить оплату готівки банкові-відправнику.

Готівка з оборотної каси операційного управління регіонального управління НБУ або з іншого комерційного банку видається лише після надходження попередньої оплати за видатковим касовим ордером і дорученням установи — банку одержувача.

Установа комерційного банку підкріплюється через інкасаторів НБУ на підставі окремого договору на доставку цінностей.

Бухгалтерські проведення здійснених операцій з підкріплення операційної каси виконуються з використанням рахунків 1001, 1007, 1811, 1911 та інших.

Граничний залишок грошей в операційній касі комерційний банк визначає за згодою з відповідним регіональним управлінням Національного банку України. До уваги береться обсяг готівкового обігу, умови роботи банку з таким розрахунком, щоб не виникали не виправдані перевезення готівки для підкріплення каси установи комерційного банку або вивезення надлишків грошей з банку. Як правило, граничний залишок грошей в операційній касі встановлюється в розмірі, близькому до внутрішньомісячної потреби в касових оборотах.

1.2 Особливості здійснення операцій із депозитними сертифікатами та їх облік.

Власні боргові зобов’язання банки можуть випускати у вигляді векселів та ощадних сертифікатів.

Ощадний (депозитний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після завершення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та процентів за ним. Відповідно до законодавства України сертифікат є цінним папером.

Банк, що випускає вексель, засвідчує безумовне грошове зобов’язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості та переказні.

Ощадні (депозитні) сертифікати випускаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають.

Депозитні сертифікати банків видаються, головним чином, юридичним особам. Строк обігу депозитного сертифіката — це період від дня видачі до дати, коли власник може повернути депозит. Якщо сертифікат прострочений, то він перетворюється на документ до запитання й за ним нараховуються не строкові, а звичайні проценти.

Протягом трьох останніх десятиріч іпотечне кредитування є невід'ємною складовою світового ринку цінних паперів. За цей чималий строк у відповідь на потреби інвесторів з’явилась велика кількість різноманітних цінних паперів на базі іпотечного кредиту.

Найбільш узагальнено іпотечні цінні папери, які в англомовній літературі називаються MBS (Mortgage-Backed Securities), становлять права вимог за іпотечними кредитами, що забезпечені заставою об'єктів нерухомості.

В Україні іпотечні цінні папери з’явилися після прийняття і введення в дію низки законодавчих актів, зокрема законів «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» .

Згідно з цими законодавчими актами виокремлюють такі види іпотечних цінних паперів: заставні, іпотечні облігації та іпотечні сертифікати.

Закон України «Про іпотеку» виводить на ринок новий вид цінних паперів — заставні - та обумовлює їх обіг, форму та зміст. Згідно зі ст. 20 цього Закону «заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а у разі невиконання основного зобов’язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки». Заставна складається за згоди кредитора і позичальника. Останній зможе повернути її собі, виконавши всі свої зобов’язання, інакше заставну можна буде продати, закласти, передати іншому кредиторові. До речі, зобов’язань у позичальника чимало. Наприклад, він зобов’язаний підтримувати своє майно в належному стані (за власний рахунок), тобто він не повинен допускати його псування або зношення. У цьому випадку кредитор має законне право вимагати розірвання договору і повернення своїх грошей. Взагалі процес продажу заставних, передачі їх у заставу надасть брокерам нові можливості заробити комісійні, а інвесторам — нові можливості для вкладення капіталу.

Іншим видом іпотечних цінних паперів є іпотечні сертифікати. Згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечний сертифікат — особливий вид цінного папера, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Іпотечні сертифікати підлягають вільному обігу, тобто юридичні та фізичні особи можуть вільно купувати та продавати сертифікати, здійснювати з ними будь-які правочини як на біржовому, так і на позабіржовому ринках цінних паперів. Обслуговуються іпотечні сертифікати Національною депозитарною системою.

Встановлено два види сертифікатів залежно від обсягу прав, що ними посвідчуються: сертифікати із фіксованою дохідністю та сертифікати участі. Сертифікати з фіксованою дохідністю засвідчують такі права:

— право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску строки;

— право на отримання відсотків;

— переважне право перед іншими кредиторами емітента на задоволення вимог з вартості іпотечних активів у разі невиконання ним сво'іх зобов’язань.

Сертифікати участі випускаються лише як іменні цінні папери і надають їхнім власникам такі права:

— на отримання частини у платежах за іпотечними активами відповідно до умов договору про придбання сертифікатів;

— на задоволення вимог з вартості іпотечних активів у випадку невиконання емітентом взятих на себе зобов’язань.

Отже, іпотечні сертифікати є борговими цінними паперами, оскільки власник сертифіката з фіксованою участю має право на повернення йому номінальної вартості сертифіката. Сертифікати не дають права на участь в управлінні справами емітента і права на частку в майнових активах емітента.

В основному в іпотечні цінні папери вкладають інституційні інвестори: пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні банки, пайові інвестиційні фонди та хедж-фонди.

Основним завданням, яке мають вирішувати іпотечні цінні папери, є рефінансування довгострокових іпотечних кредитів. Це не тільки забезпечить надходження додаткових фінансових ресурсів у реальний сектор економіки, а й сприятиме певною мірою реалізації частини незадоволеного попиту на інвестиційному ринку, який спостерігається нині. Крім того, цей інструмент не лише сприяє залученню ресурсів для кредитування, а й забезпечує взаємодію кредиторів, позичальників, фінансових посередників та інвесторів, тобто формує цілісність іпотечної системи.

Сертифікат фонду операцій з нерухомістю (далі - сертифікат ФОН) — цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання частки чистих активів ФОН у грошовій формі після закінчення строку, на який створений відповідний ФОН, та право вимагати дотримання обмежень прав довірчої власності управителем. Вимоги до сертифікатів ФОН, етапи та умови їх емісії, умови їх обігу визначаються нормами, зазначеними розд. IV Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» .

Цінні папери власного боргу враховуються за балансовими рахунками груп: 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком»; 332 «Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком».

Боргові зобов’язання можуть продаватися за номіналом, зі знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією).

Для обліку боргових зобов’язань за групою 330 відкриваються рахунки:

3300 (3305) «Цінні папери власного боргу, емітовані банком» (номінал);

3306 «Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком» (контрпасивний);

3307 «Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком» (пасивний).

Ураховані банком суми премії та дисконту амортизуються щомісячно протягом періоду від дати продажу цінного папера до його погашення з віднесенням нарахованих сум на процентні витрати балансового рахунка 7050 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів».

Бланки цінних паперів обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці за позабалансовим рахунком 9820 «Бланки цінних паперів».

каса банк готівка цінні папери.

II. Тестові завдання.

1) Який з нижчеперелічених пасивів (у бухгалтерському балансі) належить до власних коштів комерційного банку:

а) ощадні сертифікати;

б) поточні рахунки клієнтів банку;

в) статутний капітал;

г) кредиторська заборгованість;

д) немає правильної відповіді.

Відповідь: в) статутний капітал.

2) Регулятивний капітал — це:

а) сплачений та зареєстрований підписаний капітал;

б) основний капітал та розкриті резерви;

в) капітал другого рівня;

г) додатковий капітал та емісійні різниці;

д) основний та додатковий капітал, зважений на ризики.

Відповідь: д) основний та додатковий капітал, зважений на ризики.

3) Обліковий процес операцій з цінними паперами банку формується із врахуванням вимог:

а) Положення про порядок визначення справедливої вартості; та зменшення корисності цінних паперів;

б) Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

в) Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» ;

г) Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в бан-ках України;

Відповідь: г) Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в бан-ках України.

4) Протилежною операцією до операції інкасування векселів є:

а) кліринг векселя;

б) операції з андерайтингу векселя;

в) доміциляція векселів;

г) розрахункові операції за векселем;

д) факторинг векселя.

Відповідь: в) доміциляція векселів.

5) Операції з розміщення ресурсів шляхом запозичення коштів клієнтам називаються:

а) пасивними кредитами;

б) активними кредитами;

в) кредитними операціями;

г) депозитами до запитання;

д) пасивними депозитами.

Відповідь: в) кредитними операціями.

6) Внесення готівкою коштів на довгостроковий депозитний рахунок фізичною особою відображають проведенням:

а) Д-т 1001 К-т 2635;

б) Д-т 2600 К-т 1001;

в) Д-т 2600 К-т 2610;

г) Дт 1001 Кт 2600;

д)Д-т 2602 К-т 6110.

Відповідь: а) Д-т 1001 К-т 2635.

7) Облік операцій з використання платіжних карток фізичними особами здійснюються за допомогою рахунків:

а) 2622;

б) 2620;

в) 2625;

г) 2600;

д) 2618.

Відповідь: в) 2625.

8) Визначений порядок проходження документів між структурними підрозділами банку, обслуговування клієнтів, приймання документів на переказ і документів на відкликання операції та завершення робочого дня — це:

а) процес документування;

б) графік документообороту;

в) документооборот;

г) потік вхідних документів.

Відповідь: б) графік документообороту.

III. Практична частина.

3.1 Задача № 1.

20.09.2010 р. ВАТ «Прилуки» відкрило поточний рахунок у банку. 22.09.2010 р. на поточний рахунок надійшов виторг за реалізований товар у сумі 60 000 грн. 28.09.20 109 р. ВАТ «Прилуки» заповнило платіжне доручення на оплату виконаних робіт підприємством ПП «Чобіток» на суму 3700 грн. 05.10.2010 р. ВАТ «Прилуки» депонувало кошти на рахунок покритого акредитива в сумі 25 000 грн. Прийнято акредитив на суму 23 000 грн. для розрахунку за надані послуги ВАТ «Прилуки» підприємством ТОВ «Приз» (підприємства обслуговуються в одному банку).

08.12.2010 р. ВАТ «Прилуки» заповнило платіжне доручення на перерахування залишку коштів з поточного рахунка на депозитний рахунок. 12.12.2010р. поточний рахунок ВАТ «Прилуки» був закритий банком.

Складіть бухгалтерські проведення з обслуговування поточного рахунка.

3.2 Задача № 2.

Банк «Гривня» 15.07.2011 р. надав ТОВ «Світанок» кредит в поточну діяльність на суму 12 000 грн. терміном на 3 місяці під 15,5% річних. Номінальна відсоткова ставка за кредитом дорівнює справедливій ставці на банківському ринку. Нарахування та оплата процентів проводяться щомісячно. Погашення основної суми кредиту проводиться аннуїтетними платежами. Погашення кредиту здійснюється в кінці терміну дії договору. Для нарахування процентів використовують метод «факт/факт». Складіть бухгалтерські проведення.

3.3 Задача № 3.

Банк «Орфей» оголосив незареєстрований статутний фонд у розмірі 40 000 акцій номіналом 20 грн. Отримано внесків на суму 800 000 грн. Банк згодом зареєстрував статутний фонд на суму 500 000 грн. Складіть бухгалтерські проведення.

Список використаної література:.

1. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені постановою Правління НБУ № 255 від 18.06.2003 р.

2. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К.:КНЕУ, 2001. — 636 с.

3. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М.Д. Алексєєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003. — 599 с.

4. Облік і аудит в банках: Підручник / А. М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, Т.В. Кривов’яз та ін.; За заг.ред. проф. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 536 с.

5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 7.12.2000 р.