Джерела статті Новгородського першого літопису 6428 р. та «Повісті временних літ» 6449 р. про похід Русі на Константинополь

Джерела статті Новгородського першого літопису 6428 р. та «Повісті временних літ» 6449 р. про похід Русі на Константинополь

Головним джерелом повідомлення Новгородського першого літопису молодшої редакції (далі - НПЛ мл) під 6428/920 р. про похід русі на КонстантинопольНовгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — Москва; Ленинград, 1950. — С.107—108 (далі посилання на це видання: Новг.І). вважають «Хронограф по великому ізложенію» («ХВІ»), що складається переважно із цитат та переказу «Хроніки» Георгія АмартолаВидання: Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. — Т.1: Текст. — Петроград, 1920. — С.567 (у новій публікації: Матвеенко В., Щеголева Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха. — Т.1. — Ч.1—2. — Москва, 2006, — відзначено пагінацію В.Істріна). Далі посилання на сторінки та рядки видання Істріна за схемою: Ам.567, Ам.567.26—31. Запозичення з «ХВІ», разом з додатковими джерелами та здогадами літописцяАналіз джерел й обґрунтоване припущення про додумування літописцем: Шахматов А. А. Начальный Киевский летописный свод и его источники // Юбилейный сборник в честь Всеволода Федоровича Миллера, изданный его учениками и почитателями. — Москва, 1900. — С.1—9 [Шахматов А.А. История русского летописания. — Т.1. — Кн.2. — Санкт-Петербург, 2003. — С.175— 184, зокр., с.182]; Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. — СанктПетербург, 1908 [Шахматов А.А. История русского летописания. — Т.1. — Кн.1. — Санкт-Петербург, 2002. — С.84]; Творогов О. В. Повесть временных лет и Начальный свод (текстологический ком-ментарий) // Труды Отдела древнерусской литературы (далі — ТОДРЛ). — Т.30. — 1976. — С. 20. нібито призвели до утворення статті у тому вигляді, як вона дійшла до нас.

Паралельними до НПЛ мл є відомості «Повісті временних літ» («ПВЛ»), вміщені під 6449/941 р. Полное собрание руських летописей (далі — ПСРЛ). — Т.1: Лаврентьевская летопись. — Москва, 1997. — Стп.44—45 (далі посилання на Лаврентіївський літопис за схемою: 44—45Л); The Povёst' vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis. Ed. by Donald Ostrowski [Harvard Library of Early Ukrainian Literature. — Vol. X]. — P.1. — Cambr., Mass., 2003. — Р.251—260., де припускають вплив повного слов’янського перекладу Амартола. Йдеться про один і той самий похід Русі, але інформація двох давньоруських зводів відрізняється хронологічно й змістовно, відмінні безпосередні джерела.

Не так багато спільного має загальна композиція літописних зводів. В обох літописах маємо недатовану частину, «Введення» чи «Передмову», за чим починається хронологічний відлік. У «ПВЛ» перша стаття — 6360/852 р., у НПЛ мл — 6362/854 р.

У «ПВЛ» фіксується велика кількість річних записів за кінець ІХ — першу половину Х ст. Князі Олег та Ігор виступають переважно як окремі володаріЗа винятком 6587/879, 6390/882 та 6411/903 рр., де Олега зображено опікуном малолітнього Ігоря. Див.: 22—23Л, 29Л.: у «ПВЛ» військові походи й мирна діяльність Олега пов’язані з 6390—6420/882—912 рр., Ігоря — з 6421—6453/913—945 рр.

Відповідно, їх правління розведене у часі й князювання Ігоря настає після Олегового. У НПЛ мл просторий запис 6362 р. увібрав події від Кия, Щека та Хорива до Олега, який виконує роль «воєводи» Ігоря. Безпосередньо до нього прилягає стаття 6428 р. про похід русі, продовжена 6429 р. — зборами, та 6430 р. — походом Олега.

Специфіку усієї цієї частини НПЛ мл також пояснюють впливом «ХВІ». Натомість «ПВЛ» вважається багатошаровим утворенням: спільні з НПЛ мл фрагменти тексту нібито належать укладачеві Початкового зводу 1093?/1095? р. У своїх ранніх працях А. А. Шахматов ухилявся від датування Початкового зводу, згодом прийняв дату 1093 р.: Шахматов А.А. Предисловие к Начальному Киевскому своду и Несторова летопись // Известия Отделения русского языка и словестности (далі — ИОРЯС). — Т.13. — Кн.1. — Санкт-Петербург, 1908. — С.213—270 [Шахматов А.А. История русского летописания… — Т.1. — Кн.2. — С.380—412, зокр. с.387]; Шахматов А.А. Разыскания. — С.21. У деяких сучасних роботах бачимо невизначеність або спроби пізнішого датування (напр., Михеев С.М. Кто писал «Повесть временных лет»? — Москва, 2011. — С.214—215: Початковий звід віднесений до 1115 р., «ПВЛ» -;

1116 р.)., додаткові, зроблені рукою автора 1110-х рр.

У аналізі хронографічних джерел виходять із того, що на спільний текст літописів вплинув «ХВІ», а у «ПВЛ» використано ще повний переклад Амартола. З цього випливає, що в НПЛ мл картина хронографічних запозичень має бути простою (тільки з «ХВІ»), тоді як у «ПВЛ» уявляється складною — уривки з хронографа ніби «нарощені» цитатами повного перекладу Амартола. літописець повість звід хронографічний русь Ті спостереження й уточнення, які автору цієї статті вдалося вивести з порівняння раннього літописання та хронографії, дозволяють стверджувати, що сліди «ХВІ» надійно простежуються з XIV ст., а НПЛ мл не може претендувати на роль зводу, що заховав пам’ятку старшу за «ПВЛ»Вилкул Т. Л. 1) Новгородская первая летопись и Начальный свод // Palaeoslavica. — ХІ. — Cambr., Mass., 2003. — Р.5—35; 2) Повесть временных лет и Хронограф // Pataeoslavica. — XV. — № 2. — Cambr., Mass., 2007. — Р.56—116; 3) Походження хронографічних джерел Початкового літопису: Пункт відліку — «Хронограф за великим викладом» // Український історичний жур-нал. — 2014. — № 1. — С.200—232; 4) Древнеславянский перевод Хроники Георгия Амартола в Повести временных лет и Новгородской первой летописи младшего извода // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2014. — № 2(56). — С.5—14; 5) «В лєто 6360. Поча прозывати ся Руская земля.» Початкові статгі «Повісти временних літ» та Новгородського літопису // Княжа доба: іс-торія і культура / Відп. ред. В.Александрович. — Вип.8. — Л., 2014. — С.73—104. Є підстави вважати новгородський літопис пізньосередньовічною переробкою «ПВЛ» та певних додаткових текстів, серед яких пам’ятки «родини» «ХВІ"Термін «родина» «ХВІ» та визначення «1-ї», «2-ї», «3-ї» редакцій належить О. В. Творогову (див.: Творогов О.В. Древнерусские хронографы. — Ленинград, 1975. — С.46—50 та ін.; Его же. Хронограф по великому изложению // Словарь книжников и книжности Древней Руси. — Вып.1.— Ленинград, 1987. — С.476—477; Его же. Летописец Еллинский и Римский. Текстологические и источниковедческие проблемы // Летописец Еллинский и Римский. — Т.2. — Санкт-Петербург, 2001. — С.152)., що неодноразово згадуватимуться нижче.

Якщо обмежитись представниками кола «ХВІ» «2-ї» та «3-ї редакцій», що з’явилися до середини XV ст., ідеться про «Троїцький хронограф», повну і коротку хронографічні палеї та «Еллінський літописець» 2-ї редакції (далі - «ЕЛ-2″)"1-у редакцію» «ХВІ» припускають нині втраченою, склад її відновити неможливо. її нібито лише частково можна простежити на підставі порівняння хронографічних цитат у літописах. Реальні пам’ятки належать до «2-ї» та «3-ї» редакцій. «Троїцький хронограф» — збірник, віро-гідно, XIV ст., складений з біблійних та хронографічних текстів. Оповідь охоплює від творен-ня світу до хрещення Русі Володимиром Святославичем. Включає біблійні книги, фрагменти хронік Амартола та Іоанна Малали, «Александрію» тощо. Це єдиний представник «2-ї редакції» «ХВІ». Хронографічні палеї — збірки XV ст., в яких фрагменти «Толкової палеї» поєднані з урив-ками біблійних книг, парабіблійними та хронографічними доповненнями, виклад доведений до смерті імператора Романа 946 р. В «ЕЛ-2» основний виклад від творення світу і до 6454/946 р., у прикінцевих статтях описане взяття Царгорода хрестоносцями 1204 р., згадано «Алексея Дуку Мурцуфла» та ін. Відомі пізніші пам’ятки кола «ХВІ», напр., «Тихонравовський хронограф» XVI ст. Нещодавно Т.В.Анісімова опублікувала компіляцію кінця XVII ст., якій дала наймену-вання «Хронограф особого вида 1691 г.» (див.: Анисимова Т.В. Хроника Георгия Амартола в древ-нерусских списках XIV—XVII вв. — Москва, 2009).

Давня історія Руси й уся частина Новгородського першого літопису, для якої відсутні записи старшої редакції, залишається форпостом теорії О. О. Шахматова та його послідовників. Згідно з нею, НПЛ мл відображає Початковий звід, а через нього — «ХВІ», тоді як «ПВЛ» створена «пізніше» і має складний набір джерел.

Тут пропоную зосередитись на багатому на деталі сюжеті, настільки по-різному (6428 р. та 6449 р.!) датованому літописцями. Необхідно вирішити два простих завдання. Перше — ще раз розглянути паралельні ділянки статті 6428 р. НПЛ мл та хронографічних збірок.

Нагальні питання: які додаткові джерела використано в НПЛ мл? Чи можна обмежитися хронографічними текстами зразка «ХВІ» та власне «ПВЛ»? Друге — уточнити склад статті «ПВЛ» 6449 р., зокрема, використання літописцем Амартола.

Потрібно з’ясувати, залучав київський літописець хронограф чи повний переклад «Хроніки» Амартола? Ця хроніка, що збереглася як у формі повного давньослов’янського перекладу, так і у складі компіляцій, надає ключові свідчення для з’ясування історії текстів.

Що стосується хронологічних зміщень 6428 р. — 6449 р., про це докладно писав О. О. Шахматов. Дата 6428 р. позначає рік воцаріння Романа І Лакапіна. У повному перекладі «Хроніки» Амартола запис про воцаріння та оповідь про похід русі на Царгород розділяють кілька аркушів, проте у «Хронографі» внаслідок скорочення та компіляції він опинився поряд із походом русі.

Оскільки наступні 20 років правління Романа у «Хронограф» не потрапили, число 6428 віднесли до нападу русіШахматов А. А. Начальный Киевский… — С.177 («благодаря сокращению и опущению все-го рассказа о событиях 1-х 20 лет Романова царствования из него вытекало, что русь напала на Царьград в тот самый год, когда начал царствовать Роман, т. е. в 6428»). Див. також: Шахматов А.А. Толковая палея и русская летопись // Статьи по славяноведению. — Вып.1. — Санкт-Петербург, 1904. — С.199—272 [Шахматов А.А. История русского летописания. — С.275—277]; Шахматов А.А. Разыскания… — С.84. Укладач «НПЛ» мл використав хронограф, так що дата 6428 р. потрапила в літопис.

Щодо статті 6449 р. у «ПВЛ», в описі походу русі використаний повний переклад «Хроніки» Амартола разом із додатковим джерелом, «Житієм Василія Нового»Шахматов А. А. Повесть временных лет и ее источники // ТОДРЛ. — Т.4. — Ленинград, 1940. — С.54−57, 69−72. Дату 6449/941 р. літописець мав з’ясувати завдяки кільком вказівкам на індикти у записах «Хроніки» і саме вона є вірноюХронологічні обрахування на підставі згадок індиктів у кількох повідомленнях Продовжувача Амартола див.: Шахматов А.А. Начальный Киевский летописный свод. — С.177; Его же. Повесть временных лет и ее источники. — С.57.

В.М.Істрін залишив статтю, де найдетальніше розібрав свідчення про походи на Царгород, яка, шкода, багата не лише на цінні деталі, а й неточностіИстринВ.М. Летописные повествования о походах русских князей на Царьград // ИОРЯС. — Т.21. — Кн.2. — Санкт-Петербург, 1916. — С.215—236. Напр., дослідник невірно визначив додаткові до Амартола фрагменти з «ЕЛ-2» як запозичені із «Житія Василія Нового», а не з літопису (с.222) й зарахував це джерело до ранніх, тоді як воно є одним з найпізніших (див. нижче). У наступній науковій літературі найбільш впливовими у вивченні хронографії й дотичних до літописання тем є праці О. В. Творогова. У зв’язку з предметом даної статті велике значення мають праці, присвячені «ПВЛ», «ХВІ» та Початковому літописному зводу.

Вчений детально проаналізував текст НПЛ мл під 6428 р., відповідні хронографічні паралелі та «ПВЛ» і запропонував вбачати під 6449 р. не використання повного перекладу Амартола, а сліди «ХВІ»Творогов О.В. Повесть временных лет и Хронограф по великому изложению // ТОДРЛ. — Т.28. — 1974. — С.99—113, зокр. с.109—111; Его же. Повесть временных лет и Начальный свод. — С.3—26.

Можна не погоджуватися з певними висновками, однак це фактично останнє на сьогодні детальне порівняння літописних і хронографічних джерел, надалі дослідники, як правило, задовольнялися посиланням на думки попередників як на встановлений фактДив., напр.: Гиппиус А.А. Два начала Начальной летописи: к истории композиции Повести временных лет // Вереница литер: К 60-летию В. М. Живова. — Москва, 2006. — С.56—96; Стефанович П.С. Сказание о призвании варягов или Origo gentis russorum? // Древнейшие государства Восточной Европы 2010. — Москва, 2012. — С.534—538; Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси. — Санкт-Петербург, 2008. — С.20—21, 51 та ін. Залучають також недавню працю, присвячену «Хроніці» Амартола, де заперечуються певні міркування О. В. Творогова: Анисимова Т.В. Хроника Георгия. — С.35—37, 258—266. Проте до-слідниця не розглядає хронографічні компіляції з Амартола та літописні запозичення, у центрі її уваги списки повного перекладу «Хроніки». Якщо у фокус не ставити порівняння хронографів і лі-тописів, загалом про похід русі 6449/941 р. існує величезна література (див., напр.: Кузенков П.В. Из истории начального этапа византийско-русских отношений // Исторический вестник. — Т.1 (148): Начало русской государственности. — Москва, 2012. — С.89—95; Филипчук О.М. Studia Byzantino-Rossica. Експансія, війна та соціальні зміни. — Чернівці, 2013. — С.131—175).

Розглянемо ще раз тексти. Сусідні повідомлення 6428 р. про початок царювання Романа і похід русі вписано у «Троїцькому хронографі», хронографічних палеях та НПЛ мл. Інакше тільки в «ЕЛ-2», де цю ділянку тексту піддано переробці: введений повніший текст Амартола, скомпільований з фрагментами літопису, близького до Софійського I та НПЛ мл (див. нижче)Творогов О.В. Летописец Еллинский и Римский. — Т.2. — С.176.

Хронологія «ЕЛ-2» підпорядкована літописній, відповідно, увесь сюжет вміщено під 6448 р. Дата залежить в кінцевому підсумку від «ПВЛ», яка датує похід 6449 р. Це на рік менше, ніж 6449, такий самий хронологічний зсув у Троїцькому літописі та Владимирському літописці: Клосс Б.М. К вопросу о происхождении Еллинского летописца второго вида // ТОДРЛ. — Т.27. — Ленинград, 1972. — С.371; Творогов О.В. Летописец Еллинский и Римский… — Т.2 — С.175; Его же. Древнерусские хронографві… — С.154—159. Таким чином, стаття 6428 р. присутня у 3-х пам’ятках «родини» «ХВІ» із нині збережених 4-х й очевидно походить з їх спільного протографа.

Разом з тим у текстах наявні варіанти, див. табл.1. Наводжу фрагменти «Троїцького хронографа», «Повної палеї» (варіанти з «Короткої палеї» відзначені у квадратних дужках), «Хроніки» Амартола та НПЛ мл. Не відображені у компіляціях фрагменти «Хроніки» виділяю пунктиром, вирази, що збігаються в окремих пам’ятках «ХВІ» та НПЛ мл — позначаю курсивом, індивідуальні читання НПЛ мл підкреслюю.

Текстологічно найсуттєвіші читання Ам.567.26—31 (фр.е), оскільки лише на цій ділянці НПЛ мл відтворює хронографічне джерело більш-менш точно.

Табл.1

У «Повній палеї» випущено два фрагменти. Перший пор.: «Хроніка» Амартола «ины же к землі присікивахоу» — Троїцький «и ины же къ земли пресекахоу» — НПЛ мл «иныя же къ землі посікаху» — Повна та Коротка палеї проп.

Другий: Амартол «елико ратножу чиноу изъимахоу» — Троїцький «єлико же ратичьскожоу чиноу. заламляхоу» — «Коротка палея» «елико же ратножу чину изалажяху» — НПЛ мл «елико же ратнии творят, мзъложяще» Примітно, що обидва пропуски в «Повній палеї» знаходять близькі відповідники у «ПВЛ» під 6449 р. (див. табл.№ 5), де пропущені вирази «ины же к земли присекивахоу» та «елико ратному чи-ноу». У «ПВЛ», утім, від останнього виразу залишилося «изимахуть», відповідне «изъимахоу» повного перекладу Амартола. Отже, буквально й важко перекладені слов’янським перекладачем Амартола рядки при запозиченнях спрощувалися різними книжниками незалежно один від одного.

Натомість у «Троїцькому хронографі» відсутнє закінчення фр. е (Ам.567.31) про підданю вогню святих церков (міститься в Амартолі, обох палеях та НПЛ мл), а також початок фр^ про те, як «послали дромоны» (Ам.567.3). Крім цього, бачимо лексичні заміни: Троїцький «приближьшимъся» зам. Амартол «пріити»; «съсоудъ» зам. «Соудъ», «расъсекахоу» зам. «растинахоу».. Тільки у хронографічних палеях та НПЛ мл у фр^ згаданий імператор, «Романъ», хоча в цілому в НПЛ мл тут переказ, а не точна цитата.

Дата набігу русі відрізняється в Ам.567.1 («июня иі днь», тобто 18), хронографічних палеях («…въ і днь», 10), «Троїцькому хронографі» («…въ .е. днь», 5) та грецькому оригіналі (. .стбєкатц…, 11). Вірогідно, вихідний варіант — «11» Менш вірогідне «10», така цифра у цьому повідомленні у хронографічних палеях та в «Еллінському літописці» обох редакцій. червня. Виходячи з характерних читань цього сюжету, автор НПЛ мл міг використати спільний протограф творів «родини» «ХВІ».

Натомість, вирази знаходять паралель у статті 6415/907 р. «ПВЛ». Укладач НПЛ мл упізнав опис безчинств русі, де включення з того ж таки Амартола (Ам.567.28—30). Пор. 30Л: пунктиром виділено відхилення «ПВЛ» від тексту «Хроніки», підкреслено вирази, використані у НПЛ мл: «а их же имахоу плінникьі. ов посекахоу дроугиа же моучахоу. иныя же растреляхоу дрохгыя вметахоу. и ита многа [зла] творяхоу роусь грекомъ. єлико же ратнии творять (И повеле Олеги…).

У «Хроніці» Амартола, «Короткій палеї» та «Троїцькому хронографі» тут інакше: «елико [же] ратножоу чиноу» (Троїцький «ратмчьскомоу»). Очевидно, в «ХВІ» мав бути тотожний варіант. Далі у «ХВІ» йшло, вірогідно, «изъламляхоу». Пор. в Амартолі вірне «изымахоу», його грецький відповідник ouveAapBavovВище (Ам.567.26) перекладачем «Хроніки» Амартола це саме слово перекладене як «емъше». та «ПВЛ» під 6449 р. «изимахоуть», але Троїцький 6428 р. «заламляхоу», «Коротка палея» «изаламяхоу» й НПЛ мл «изъломяще». «ПВЛ» 6415 р., на жаль, не дає матеріалу для зіставлень, бо вставка з Амартола закінчується парафразом «…ратнии творять». Таким чином, у фр. е в НПЛ мл «изъломяще» взяте з «ХВІ», а «ратнии творять» — із «ПВЛ».

За структурою більша частина НПЛ мл відтворює «ХВІ», де текст Амартола включено з характерним поверненням до початку (Ам.567.1—3, 26—31, 3—9, 14—16). Дата 6428 р., як відзначав О. О. Шахматов, залежить від сполучення Ам.552—553 та Ам.567У творах «родини» «ХВІ» для зв’язки уведене^дещо неоковирне доповнення «По Костянтине же ц^сртвова Романъ…», якого НПЛ мл не має. Його містить Троїцький та хронографічні па-леї. Версія Троїцького ближче до «Хроніки» Амартола: далі аналогічно з повним перекладом Амартола: «поставленъ Костянтиномь црмь», що вступає у суперечність з 1-ю фразою. Укладач палеї, здається, зауважив протиріччя й замінив на: «поставленъ по Костянтине црмъ» (щоправ-да, в іншому рукопису взагалі випущено 2 слова, див. фр. Ь). Проте видатний літописознавець виявився неправий у тім, що у статті «ПВЛ» 6415 р. вираз «елико же ратнии творять» належить до Початкового зводу, де запозичено хронограф. Не кажучи вже про те, що жодна хронографічна пам’ятка не інформує про похід 6415/907 р., у колі «ХВІ», повторюся, прочитується варіант «елико же ратномоу чиноу изламляхоу», близький до повного перекладу «Хроніки» Амартола «елико же ратномоу чиноу изымахоу». Тобто, в НПЛ мл контамінація й однією зі складових є текст «ПВЛ» (!).

У статті НПЛ мл 6428 р. вміщені також невеличкі доповнення поза матеріалом «Хроніки» Амартола (фр.). На початку йдеться про князя Ігоря. Часто стверджують, що під 6428 р. у «ХВІ» похід також приписано Ігореві Напр., Истрин В.М. Летописные повествования о походах. — С.218; Творогов О.В. Повесть временных лет и Хронограф. — С.109—111. Учені пишуть про «похід Ігоря», хоча наводять тексти двох пам’яток «ХВІ», де князя не згадано. Натомість О. О. Шахматов уважав, що ім'я Ігоря введене з якоїсь усної легенди. Шахматов А.А. Хронология древнейших. — С.7 та ін. Очевидно, це не так, бо у двох пам’ятках «ХВІ» різних редакцій («2-ї» та «3-ї», тобто «Троїцькому хронографі» та «Повній палеї») імені Ігоря немає. Йдеться лише про похід «русі», спроб «призначити ватажка» та ототожнити його з кимось із давньоруських князів не робиться. Троїцький та «Повна палея» доволі чітко, хоча зі скороченнями, йдуть за «Хронікою» Амартола, де ім'я Ігоря також відсутнє. Таким чином, у вихідному варіанті «ХВІ» йшлося лише про похід «русі». Звідки тоді взялося ім'я князя?

Крім НПЛ мл, доповнення про Ігоря вміщено у «Короткій палеї» у фр. а з позначкою року 6448 та в «ЕЛ-2», де вся стаття цілком вміщена під 6448 р. Додатковий фрагмент «Короткої палеї»: «В ле^т 6448 иде Игоръ на Грекы въ 10 000 корабль и бы брань и одоліша гріці, а инии русь в мори истопоша и отидоша» Див.: Творогов О.В. Древнерусские хронографы. — С.260.

Текст близький до «ЕЛ-2» і залежить від останнього, хоча відповідно характеру пам’ятки, у «Короткій палеї» подано лише лапідарну вижимку Пор. Летописец Еллинский и Римский. — Т.1: Текст. — Санкт-Петербург, 1999. — С.102—103: «Месяца июля въ 10 день, индикта 14. В лето 6448. Иде Игорь на грекы. И съступишяся обои, и брани бывши зле, и едва одолеша греце, и русь възвратишяся къ дружине своеи, и ноще влезъше в лодьи, и отбегоша. Русь же видяще пламень ходящь по морю, и вметаахуся в море, и тако мнозе истопоша, а инех огнь пожже корабля.».. За процитованим уривком вписаний близький «Повній палеї» фрагмент, а відтак, виклад «Короткої палеї» відзначається незграбністю. 6448 р. проставлений раніше ніж 6428, хронологічна невідповідність ніяк не пояснюється Утім, невідомо, наскільки чутливими були до подібних неузгоджень пізньосередньовічні книжники. Пор. цифри в заключній частині «ЕЛ-2» за основним списком: 6300, 6300 (!), 6300 6371 6377, 6377, 6286 (!), 6376, 6378, 6414, 6000, 6400, 6420, 6428, 6448 6450, 6451. Див.: Летописец Еллинский. — Т.1. — С. 443, 445, 453, 455, 456, 466, 471, 473, 481, 482, 486, 491, 502, 503.

Як утворений початок повідомлення 6448 р. власне в «ЕЛ-2»? Як показали дослідження Б. М. Клосса, О. В. Творогова, М.О.Шибаєва та ін., автор «ЕЛ-2» працював з попередньою версією «Елінського літописця», якимось із новгородсько-софійських літописів та НПЛ мл. О. Г. Бобров уважає, що йдеться про список «ПВЛ» і знов-таки НПЛ млКлосс Б.М. К вопросу о происхождении Еллинского летописца второго вида // ТОДРЛ. — Т. 27. — Ленинград, 1972. — С.370—379; Творогов О.В. Повесть временных лет и Хронограф по вели-кому изложению… — С.112; Его же. Древнерусские хронографы… — С.154—159; Его же. Летописец Еллинский и Римский. — Т.2. — С.175; Шибаев М.А. Летописные источники Еллинского лето-писца второго вида Еллинского летописца второго вида // Рукописная книга Древней Руси и сла-вянских стран: от кодикологии к текстологии. — Санкт-Петербург, 2004. — С.187—204; Бобров А.Г. К вопросу о времени и месте создания Летописца Еллинского и Римского второй редакции // ТОДРЛ. — Т.56. — Санкт-Петербург, 2004. — С.82−90, зокр., с.86−87. Найсуттєвіший момент — наявність в «ЕЛ-2» саме двох літописних джерел. Співвідношення текстів показане нижче у таблицях (збіги «ЕЛ-2» і літописів підкреслено, відхилення від Амартола позначено курсивом, власні доповення «ЕЛ-2» — пунктиром).

Табл.2

На закінченні оповіді в «ЕЛ-2» запозичений уривок з НПЛ мл. Цей текст не увійшов у пізні зводи і присутній виключно в новгородському літописі У той же час, у Софійському І літопису, а також Новгородському IV, Новгородському Карамзинському, Тверському збірнику — оповідь тотожня закінченню статті «ПВЛ» 6649 р.: «Игорь же пришедъ, нача воя совокупляти многы». Див.: ПСРЛ. — Т.6. — Вып.1. — Стп.37; Там же. — Т.4: Новгородская Четвертая летопись. — Москва, 2000. — С.29; Там же. — Т.15: Рогожский летописец. Тверской сборник. — Москва, 2000. — С.49 (так у Тверському збірнику, в Рогожському інакше — лапідарне повідомлення з «Короткої палеї» 6448 р., там само, стп.13); Там же. — Т.42: Новгородская Карамзинская летопись. — Санкт-Петербург, 2002. — С.33.

Табл.3

Таким чином, відомості про Ігоря в «ЕЛ-2» та «Короткій палеї» (останній — опосередковано через «ЕЛ-2») сходять до двох літописних зводів. Головна частина читань в «ЕЛ-2» близька до Софійського I (?), а деякі вставки тотожні НПЛ мл. Утім, початок запису: «Иде Игорь на грекы», — що присутній як у «ЕЛ-2», так і в «Короткій палеї», у кінцевому підсумку, сходить до «ПВЛ». Що стосується НПЛ мл, тут посилання на князя дещо відрізняється: «Посла князь Игорь на грекы вои». Загалом система згадок Олега та Ігоря в НПЛ мл доволі прикметна, вони діють і разом, і нарізно. Пор. таблицю (підкреслено спільні читання обох літописів):

Табл.4

Таке явище можливе за тієї умови, якщо текст НПЛ мл є композитним, і складається з фрагментів «ХВІ» та літописних, зразка «ПВЛ», разом зі зв’язками та здогадами новгородського книжника Додумування повідомлень та композитний характер припускав уже О. О. Шахматов (див. прим.2). Якщо прийняти, що вихідною версією слід вважати «ПВЛ», для відновлення загальної кар-тини можливою є така гіпотетична схема. Для книжника, котрий, згідно з поняттями пізньосередньовічного часу, «вирівнював» заплутані взаємини ранньосередньовічних володарів, головним князем ставав Ігор, син глави династії, Рюрика. Виходячи з цього, просилося «переструктурування» стосун-ків, тобто, саме такий хід, що Олег уявлятиметься «воєводою» Ігоря. Щодо реальної історії раннього середньовіччя, у цей час далеко не завжди влада переходила від батька до сина й наступним воло-дарем ставав прямий родич. Тобто, версія «ПВЛ», вірогідно, ближча до реального стану справ. Про те, що Олег радше був князем, див., напр.: Петрухин В.Я. Древняя Русь: Народ. Князья. Религия. Из истории русской культуры. — Т.1: Древняя Русь. — Москва, 2000. — С.142; Мельникова Е.А. Рюрик и возникновение восточнославянской государственности в представлениях летописцев ХІ — начала ХІІ вв. // Древнейшие государства Восточной Европы 2005. — Москва, 2008. — С.53. Прихильники шахматовської концепції багато покладають на відхилення «ПВЛ» від однини у двоїну у фр. b — як прояв слідів переробки з оповіді НПЛ мл (про аналогічні і масивніші прояви непослідовності НПЛ мл див. ліву колонку табл. № 4, як правило, не згадують). Були спроби виправдати автора «ПВЛ»: у літопису йдеться про Аскольда і Діра, через що виникло неузгодження: Мельникова Е.А. Рюрик и возникновение восточнославянской… — С.54—55. Утім, можна запропонувати простіше рішення: саме у статті 6390 р. «ПВЛ» сказано про Олега й Ігоря, і хоча їхні фігури нерівноцінні за сюжетом, хтось із перших копіїстів чи навіть укладач міг збитися на двоїну власне від згадок двох осіб. Див. ана-логічні прояви «непослідовності» у Пролозі та окремих літописних записах ХІІ ст. Так, свята Лукія мала сина «идолослоужителя», котрий її «оклевета» (звинуватив). Мучили її одну, але після мук «изи- доста» неушкоджена. Тобто, на початку оповіді згадано двох героїв, і хоча вони жодним чином не діють разом, книжник переключився на двоїну. Див.: Славяно-русский Пролог по древнейшим спис-кам. Синаксарь. Сентябрь — февраль. — Т.І / Изд. подг. Л. В. Прокопенко, В. Желязкова, В. Б. Крысько, О. П. Шевчук, И. М. Ладыженский. — Москва, 2010. — С.84б. Цікаві варіанти знаходимо до паралельного тексту Київського зводу та Лаврентіївського літопису за ХІІ ст. Напр., у статті 1140 р., де вихідним читанням, судячи з читань у ЛІХ, є «створиша» (мир, Всеволод Ольгович з Андрієм Володимиричем та половцями), в РА форму перероблено на «сотвориста». Див. 308Л під 6647 р., 308І під 66—8 р. Власне у статті НПЛ мл 6428 р. маємо текстуальні свідчення сполучення «ХВІ» під 6428 р. та «ПВЛ» 6415 р. (див. вище). Це дає право припускати, що залучено і статтю 6449 р., звідки взятий і перефразований початок: «…Игорь на грекы» Власною ідеєю укладача НПЛ мл було те, що Олег є «воєводою» Ігоря. Утім, як бачимо, тут «воєводу» не згадано, ідеться лише про те, що князь «посла вои». Украй важливим є те, що основне «тіло» повідомлення НПЛ мл 6428 р. складається з тексту «ХВІ» й саме на нього нашаровані вкраплення з «ПВЛ».

Щодо причин комбінування, тригером у всіх трьох випадках — НПЛ мл, «ЕЛ-2» та «Короткої палеї» — послугувало, мабуть те, що укладачі впізнали вставки з Амартола в різних версіях і вважали за потрібне поповнити оповідь про походи русі. Методи компоновки застосовано різноманітні. Неоковирний — скорочення та просте поєднання двох фрагментів навіть без корекції хронології — демонструє «Коротка палея». Складніші кроки спостерігаються в НПЛ мл та «ЕЛ-2». У новгородському літописі хронологія та основа повідомлення запозичені з «ХВІ», однак додано невеличкі уривки з «ПВЛ» 6415 р. та, вірогідно, 6449 р. В «ЕЛ-2» бачимо складне поєднання пластів хронографічного й літописного тексту.

Звернімося тепер до «ПВЛ» 6449 р. Аналіз цієї статті спонукав дослідників одного в цілому шахматовського спрямування зробити прямо протилежні висновки. О. О. Шахматов писав про те, що в «ПВЛ» використаний повний переклад Амартола, але тут він є джерелом додатковим, а головну роль відіграє «Житіє Василія Нового» Див.: Шахматов А.А. Повесть временных лет и ее источники. — С.54—57, 69—72. О. В. Творогов уважає, що «ПВЛ» відтворює версію «ХВІ» «Текст Амартола представлен в том же объеме, что и в НПЛ мл. и, следовательно, составитель ПВЛ обращался не к полному тексту Хроники Амартола, а соединил рассказ Начального свода, основанный на ХВИ, с извлечениями из Жития Василия Нового. Характерно, что в ПВЛ, как и в НПЛ мл (в отличие от Хроники Амартола), сначала рассказывается о расправе над пленными, а потом о по-беде Феофана над русским флотом» (Творогов О.В. Повесть временных лет и Хронограф. — С.111). То яке джерело проявилося під 6449 р.

Розглянемо «ПВЛ», повний переклад Амартола та «Житіє Василія Нового». Див. таблицю: пунктиром позначаю вирази, що не мають між собою паралелей (за необхідності, читання можна порівняти з першою таблицею, де проаналізовано пам’ятки «родини» «ХВІ» та НПЛ мл).

Табл.5

Як бачимо, фр. а d e i₁-i₂ взято з Амартола; b c f g h j k l m — із «Житія Василія Нового»; n — зв’язка літописця. До речі, останній живописний уривок (фр.т) із «Житія Василія Нового», написаний нібито від імені «русі», часом зараховується вченими за запис легенди («устных рассказов») про похід русі. Це заплутує текстологію, нарощуючи на різних версіях ще неіснуючі насправді «легендарні свідчення» Див., напр.: «Византийским текстом, как более авторитетным, было заменено восходящее к устной традиции повествование, в котором руководителем похода назывался Игорь и от кото-рого сохранилось лишь описание греческого огня: «Тем же пришедшим в землю свою, поведаху кождо своим о бывшим и о ляднем огни. «Яко же молонья, — рече — иже на небесех, Грьци имоуть… Этот фрагмент устных рассказов участников похода, о чем прямо говорится в тексте, видимо, не читался в Начальном своде, поскольку он не представлен в Новгородской первой летописи» (Мельникова Е.А. Рюрик и возникновение восточнославянской государственности. — С.68, виділення курсивом моє). Як бачимо, у фр. т буквальне й точне запозичення із «Житія Василія Нового», автор якого удався до риторичного прийому — прямої мови. Узагалі, з «про-мовами» від першої особи треба бути вкрай обережними, адже вони можуть виявитися цілком книжного походження. Важливішим однак є інше. О. В. Творогов не залучав для порівняння джерел «ПВЛ» закінчення оповіді «Хроніки» Амартола (фр.і₁-і₂). Вчений обмежився тією частиною, що нині опублікована на с. 567 видання Істріна, внаслідок чого припустив, що укладач «ПВЛ» використав спочатку Ам.567.1—3, далі перейшов до Ам.567.26—31, а згодом зробив характерний стрибок назад до Ам.567.3, як це бачимо в «ХВІ». Насправді, у «ПВЛ» компілювання йшло майже весь час за викладом «Хроніки»: Ам.567.1—3 (скорочення), Ам.567.19—21 (скорочення й переказ), Ам.567.28—31 (точне копіювання), Ам.568.2,4−5 + Ам.567.14—15 (скорочення й переказ). Насамкінець, справді, виклад повертається, та це обумовлено фігурою Феофана. Подібні ампліфікації, пов’язані з іменем того чи іншого персонажа, не є чимось надзвичайним у компіляціях. Натомість прийом, застосований у текстах «родини» «ХВІ», набагато рідкіснішийЗвичайно, до цього теж можна підшукати раціональні підстави. Такий хід може бути обумов-лений кількома причинами. Напр., тим, що укладач намагався вкласти виклад у традиційну схе-му військових описів: прийшли — вчинили плюндрування — сталася битва й нападники отримали відплату за скоєне. Або ж автор пропустив важливу частину оповіді й повернувся до випущеного. Коливання у манері цитації Амартола у «ПВЛ» тотожні тому, як її автор користується «Житієм Василія Нового» — бачимо точне копіювання, переказ, вибірку. Таким чином, правий виявляється засновник концепції Початкового зводу: «ПВЛ» у повідомленні 6449 р. залежить від повного перекладу Амартола, а не від хронографу. Це означає, що «ПВЛ» у повідомленні 6449 р. не залежить від НПЛ мл 6428 р.

До речі, усе сказане дозволяє переоцінити ще один аргумент, до якого традиційно звертаються прихильники концепції Шахматова — аргумент «відсутності вставок із „Житія Василія Нового“ в НПЛ мл». Уважають, що оскільки в НПЛ мл не простежується жодних слідів залучення «Житія» — значить, її текст відбиває початкову стадію, адже літописець не міг послідовно вилучити вставки із «Житія». Однак детальний аналіз статті 6428 р. показує, що основне тіло тексту НПЛ мл взято з «ХВІ», а додатки з «ПВЛ» є розрізненими вкрапленнями. Відтак, аргумент відсутності впливу «Житія Василія Нового» у НПЛ мл нерелеватний. Ідеться про заміну однієї композиції іншою — що ніяк не може свідчити на користь того, яка з них початкова. Натомість контамінація в НПЛ мл двох джерел, «ХВІ» та «ПВЛ» — справді, доводить вторинність новгородського літопису.

На закінчення дозволю собі невеличкий відступ. Розглянемо ще один цікавий текст про походи Олега та Ігоря — прикінцеві приписки старшого списку «Троїцького хронографа», зроблені після завершення головного його джерела, «Хроніки» Амартола Продовжувач Амартола закінчується заточенням та смертю імператора Романа, остання точна дата — 6454/946 р. На цьому завершуються також хронографічні палеї.

Перша оповідає про похід князя Олега, друга торкається хрещення Русі Володимиром Святославичем Див.: Творогов О.В. Древнерусские хронографы. — С.274, це фр.278—279. Троїцький № 728, арк.392сД. О. О. Шахматов уважав, що дві згадки руських подій мають вказувати на те, що укладач не був знайомий з «ПВЛ» і попередніми записами, а спирався на дуже давній літопис. Відтак, він побачив тут «першу редакцію Початкового зводу» і заснував на прикінцевих записах обсягом менше аркуша цілу низку «спільних протографів «Еллінського літописця» та «Початкових зводів», які нібито не дійшли до нас Шахматов А.А. Начальный Киевский летописный свод. — С.180—183.

Детальний розгляд приписок Троїцького хронографа заперечує такі сміливі гіпотези, натомість виявляє інше — безпосередню залежність від «ПВЛ». Приписки виписані за однією схемою: «придоша на Царьградъ / …на святое крещение» «съ княземъ своимъ Ольгомъ / …Володимеромъ». Друга надто коротка, повідомлення лише в загальних рисах відображає зміст літописної(?) статті.

Натомість у першій вгадується текст зразка «ПВЛ», запозичений з різних місць літопису — статей 6415/907 р. та 6452/944 р. Крім того, на початок оповіді Троїцького, вірогідно, вплинула форма повідомлення ранішого 6428 р. («придоша роурь /тобто — роусь/ на Црьградъ. въ лодияхь»), див. табл.1. Пор. нижче (шрифт bold позначає зближення Троїцького з «ПВЛ», курсив — вирази наближені до НПЛмл, пунктир у Троїцькому — індивідувальні читання). Можливо, зіпсоване, з «корабли» (?): «покрыли соуть море корабли». Вірогідність цього припущення збільшується, враховуючи кілька помилкових читань у повідомленнях про русь. Власне в найменуванні «русь» — у цьому фрагменті «сусь», під 6428 — «рурь», «туси» зам. «руси».

Табл.6

2) Троїцький № 728Для другої статті паралельні тексти не вказую, оскільки вона надто сильно скорочена й переказана.: по малі же літь придоша на стоє крщніє. съ княземъ своимъ Володимеромъ. бы^с же по строю бжию. сліпоу быти князю ихъ Володимероу в Коурсоуни. яко възложи роу на нь єпспъ въ стіи коупіли и абиє прозрі и оттолі приятъ земля Роусьская стоє крщеніє въ літ 6496 от створенія мироу аминь .

Як бачимо, текст «Троїцького хронографа» ближчий до «ПВЛ"Що цікаво, один із варіантів — «пароусы» — ближчий до редакції РАТ (вірогідно, до всієї суздальської групи, але в Л тут випущено великий фрагмент)., з НПЛ мл його єднає лише слово «князь» та ще два дрібних різночитання, які могли бути зроблені незалежно. Тим паче, що починаються обидві приписки, як уже зазначалося, симетрично: «придоша со княземь своимь Олгомь / …съ княземъ своимъ Володимеромъ». В цілому, тут у хронографі перекомпоновка й переказ, оповідь такого характеру могла бути створеною за пригадуванням. Книжника, вочевидь, настільки цікавили походи русі, що він залучив не одне, а два повідомлення, і сконтамінував уривки літописних статей. Як і автор НПЛ мл, укладач Троїцького зіставив інформацію про Олега та Ігоря, проте ідеєю «Олега-воєводи Ігоря» не користувався. Творячи «попурі» із засвоєних читань, він прийняв протилежне НПЛ мл рішення: приписати все Олегові.

На підставі хронологічної недоречності (6415/907 р. вписаний після 946 р., смерті імператора РоманаО.О.Шахматов зауважив лише одне джерело, статтю 6415 р., доповнення зі статті 6452 р. з його поля зору випали.) О. О. Шахматов вивів використання у «Троїцькому хронографі» літописного зводу, давнішого за Початковий звід — без хронологічної сіткиШахматов А.А. Начальный Киевский летописный свод. — С.177. Що виглядає доволі дивно, зважаючи на те, що в другій приписці Троїцького рік вказаний, 6496/988, а також те, що заміну «Олега-воєводи Ігоря» «Олегом-князем» учений уважав справою рук уже укладача «ПВЛ». Відсутність позначки року в описі походу Олега може пояснюватися різними обставинами, в тому числі, комбінуванням різних відомостей «ПВЛ» і навіть механічною похибкою. Між іншим, пізньосередньовічні книжники далеко не завжди виставляли роки й далеко не завжди вважали за необхідне узгоджувати хронологіюЗгадати хоча б хронологічні невідповідності у «Короткій палеї» у сюжеті «6448—6428 рр.».. Найбільше значення тут має те, що Олега у Троїцькому репрезентовано як самостійного князя, а не воєводу Ігоря, причому текст виявляє залежність від «ПВЛ».

Що стосується природи приписок, варто враховувати, що їх збережено в одному кодексі. Повноцінних списків Троїцького хронографа два, в другому стикаємось з механічною втратою закінченняУ другому повноцінному — НСРК F15 — бракує закінчення «Троїцького хронографа» (напри-кінці вміщена інша, пізніша компіляція, з Окремою редакцією «Історії Іудейської війни» Иосифа Флавія тощо). Тому можливі два варіанти вирішення проблеми. Перший: укладач найранішої версії «ХВІ», що дійшла до нас («2-ї редакції ХВІ» ХХУ? ст.), був обізнаний із «ПВЛ» і приписки справа його рук. Оскільки він не проявив знайомства з текстом та ідеями НПЛ мл, отже, на час створення цієї компіляції вони ще не набули розповсюдження. Другий варіант: приписки зроблені власне в кодексі Троїцький № 728. Це ще «гірше» для прихильників шахматовської теорії, бо тоді виявляється, що навіть на початку XV ст. схема НПЛ мл не стала загальнопоширеною і книжники спиралися на «ПВЛ».

Отже, підходимо до завершення розшуків навколо статті 6248 р. НПЛ мл, 6449 р. «ПВЛ» та паралельних літописам хронографічних джерел. Зіставлення текстів продемонструвало деталі, що дозволяють систематизувати співвідношення низки пам’яток інакше, ніж у традиційній концепції, заснованій О. О. Шахматовим.

• 1) У версії НПЛ мл 6428 р. дійсно використаний текст зразка «ХВІ», він складає основне тіло повідомлення. Разом з тим наявні чужородні включення. Ретельний розгляд усіх дотичних текстів виявляє, що доповнення походять з «ПВЛ». Одне з них — зі статті 6415 р., де в «ПВЛ» відозмінений фрагмент «Хроніки» Амартола (Ам.567.28−30, що стосується походу 6449 р.). У пам’ятках кола «ХВІ» версія ближча до повного перекладу «Хроніки», що робить неможливим запозичення з «ХВІ» чи якесь посередництво через «ХВІ». Відтак, композиція НПЛ мл пояснюється контамінацією текстів зразка «ХВІ» та «ПВЛ».
• 2) Початково у серії повідомлень «ХВІ» про вінчання на царство Романа та напад на Константинополь, що потрапив помилково під 6428 рік, ішлося тільки про «похід русі», ім'я Ігоря не згадувалося. Воно відсутнє у двох пам’ятках «родини» «ХВІ» «2-ї» та «3-ї» редакцій — «Троїцькому хронографі» й «Повній палеї». У двох інших творах, «ЕЛ-2» та «Короткій палеї», поява імені князя пов’язана з комбінуванням чи заміною «ХВІ» літописними записами. Прикметно, що в «ЕЛ-2» безпосередньо, а у «Короткій палеї» опосередковано через «ЕЛ-2», використаний близький до Софійського І літопису звід разом із НПЛ мл, що свідчить про доволі пізню стадію формування версії.
• 3) На противагу тому, що пропонував О. В. Творогов, у «ПВЛ» під 6449 р. не простежуються сліди користування «ХВІ». В тому числі, хронограф не впливав тут через посередництво Початкового зводу — у «ПВЛ» бачимо лише повний переклад Амартола.
• 4) Цікаво також те, що в прикінцевих приписках старшого представника «ХВІ» Троїцького хронографа про походи русі, використано не якісь загадкові древні джерела, а скомбіновано два повідомлення звичайної «ПВЛ», 6415 та 6452 рр. Результат творчої переробки суттєво відрізняється від НПЛ мл, але демонструє ту саму методу роботи: скорочення, переказ, комбінації наявних відомих джерел.

Давні твори хронографії дають ключ до розуміння процесу укладення раннього літописання. З точки зору хронографічних запозичень вимальовується картина, діаметрально протилежна традиційній концепції складного характеру включень із «Хроніки» Амартола у «ПВЛ» («з Хронографа» та «з повного перекладу») і простого — в НПЛ мл. У «ПВЛ» маємо цитати тільки з повного перекладу Амартола. Навпаки, НПЛ мл являє собою складну комбінацію джерел, де включення з «ХВІ» сусідять зі спільними з «ПВЛ» запозиченнями з повного перекладу.

Отже, у новгородській статті про похід русі 6428 р. за основу взято «ХВІ», а також у невеличкому обсязі використано літопис зразка «ПВЛ» та власні домисли книжника. Чому новгородський літописець віддав перевагу версії «ХВІ»? Судячи з усього, тексти «родини» «ХВІ» набули в пізньосередньовічному Новгороді значної популярності. Про це свідчить як саме по собі створення за порівняно короткий час кількох пам’яток на одній основі (створення двох текстів «3-ї редакції», «ЕЛ-2» та «Короткої палеї», нині пов’язується з Новгородом), так і зворотні зв’язки між компіляціями, адже якийсь із новгородсько-софійських зводів разом із НПЛ мл вплинули на «ЕЛ-2». Вірогідно, у НПЛ мл відбився ранній етап чи самий початок популярності творів «ХВІ» у новгородському середовищі. Звичайно, той, хто наважиться відкинути традиційні шахматовські концепції, мусить змиритися з розчаруванням. Не маємо жодних загадкових древніх текстів, простежуються лише комбінаторні вміння книжників працювати з добре відомими сучасним історикам джерелами. Але, з іншого боку, вченим гарантовано строгий відбір справді ранніх джерел, а для дослідників пізнього середньовіччя — вивчення творчих можливостей літописців та укладачів хронографічних пам’яток.