2-й Хрестовий похід

Проповідь Бернарда Клервоського підняла насамперед масу французьких лицарів, на чолі яких постав король Людовик VII; потім Бернарду вдалося залучити до Х. п. і германського імп. Конрада III. З Конрадом пішли його племінник Фрідріх Швабський і багато германських князів. Конрад сухим шляхом (через Угорщину) прибув у Константинополь, у середині вересня 1147 переправив війська в Азію, але після зіткнення із сельджуками при Дорилії повернувся до моря. Французи, налякані невдачею Конрада, пішли уздовж західного берега Малої Азії; потім король і знатні хрестоносці на кораблях відплили в Сирію, куди й прибули в березні 1148. Інші хрестоносці хотіли пробитися сухим шляхом і по більшій частині загинули. У квітні прибув в Акку Конрад; але облога Дамаска, почата разом з ієрусалимцями, проходила невдало внаслідок егоїстичної й недальновидної політики останніх. Тоді Конрад, а восени наступного року й Людовик VII повернулися на батьківщину. Едеса, яку було взято по смерті Імад ед-дина Зенки християнами, але незабаром знову віднято в них його сином Нуреддином, тепер була вже назавжди загублена для хрестоносців.

Наступні чотири десятиліття були лихоліттям для християн на Сході. В 1176 візантійський імператор Мануїл зазнав страшної поразки від сельджукських турок при Мириокефалі. Нуреддин опанував землі, що лежали на північний схід від Антіохії, взяв Дамаск і став близьким і вкрай небезпечним сусідом для хрестоносців. Його полководець Ширку затвердився в Єгипті. Хрестоносці кільцем були оточені ворогами. По смерті Ширку звання візира й влада над Єгиптом перейшла до його знаменитого племінника Саладина, синові Айюба. Саладин по смерті халіфа керував країною необмежено, визнаючи лише номінально верховну владу Нуреддина. По смерті останнього (1174) Саладин підкорив собі Дамаск, всю мусульманську Сирію, більшу частину Месопотамії й прийняв титул султана. У липні 1187 він взяв Тиверіаду й наніс християнам, що зайняли висоти Хиттина (біля Тиверіади), страшної поразки. Король ієрусалимський Гвидо Лузиньян, його брат Амаль-рих і безліч лицарів потрапили в полон. Саладин заволодів потім Аккой, Бейрутом, Сидоном, Кесарією, Аскалоном і іншими містами; 2 жовтня його війська вступили в Єрусалим. Тільки під Тиром, що захищав Конрад Монферратський, Саладин зазнав невдачі. У володінні хрестоносців залишилися лише Тир, Тріполі й Антіохія.

Тим часом король Гвидо, звільнившись із полону, рушив на завоювання Акки. Успіхи Саладина викликали новий рух на Заході, і призвели до великого 3го хрестового походу.