Передумови впровадження «Нового курсу»

У 1928 році, у Сполучених Штатах Америки жодна людина не могла собі уявити, що може трапитись лихо — економічна криза. У державі панував монополістичний капіталізм, однак восени 1929 року держава відчула початок кризи .

Перші прояви кризи можна було побачити вже у середині 1929 року, вони виявлялися в скороченні будівництва, в значному падінні виробництва. У вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській бірже, у жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким, а 24 жовтня почався небачений в історіі США біржевий крах .

Держава не була готова до рішучіх дій що до подолання кризи. Самим яскравим прикладом була сфера соціального захисту, в якій останнім прийнятим законом були статути про пауперів, прийняті у першій половині 17 століття. Статути пауперів були такого змісту — «кожна община повинна мати запаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків .». Взагалі у державі майже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможніх. У 1929 році закони про допомогу ветеранам мали 44 штати, сліпим — 22 штати, людям похилого віку — 10, про допомогу багатодітним — всі окрім п’яти штатів. Система допомоги була дуже відсталою, в цілому дотримувався принцип місцевої відповідальності. У роки «великої депресії» безробіття стало національним лихом. Проблеми зростання матеріальної незабезпеченності, голод, хвороби, виселення із квартир — опинилися на першому плані .

Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб було замінено надзвичайними, більш потужними. Діючої системи надходження грошей було недосить. В 1930 році, Нью-Йорку щомісяця було потрібно майже 1 мільйон доларів (для допомоги), три роки потому 15−16 мільйонів доларів. З 1930 по 1933 рік, асигнування на соціальні потреби в Буфало зросли з 1.395.000 (122 частина місцевого бюджету) до 3.821.000 (13 частина місцевого бюджету). За цей же період в Мінеаполісі індекс допомоги підскочив зі 150 до 1500 пунктів. Тількі за першій рік кризи витрати на допомогу у 60 містах з населенням більше 100 тис. Збільшились на 92,3% а у 30 містах з населенням не менш 30 тис. чоловік за два роки (1929;1931) на 217%. З квітня 1932 року по квітень 1933 року розмір допомоги із громадських джерел в цілому по державі зріс на 105%. Витрати на громадські потреби добряче підірвали муніципальні бюджети. Наприкінці 1932;го року Нью-Йорк, Чікаго, Мілуокі, Цінцінаті, Клівленд, Атланта, Дархем та інші, вичерпали повноваження що до підвищення податків та боргових зобов’язань. Одже, незаможні могли розраховувати тільки на благодійність, якої явно було не достатньо, а знайти роботу було майже не можливо .

До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46%, а по окремим галузям значно більше. Так виробництво чавуна — на 79%, сталі - на 76%, автомобілів — на 80%. Обсяг залізничних перевезеннь зменшився на 52,7%. Із 279 існуючих домн працювали тільки 44. Збитки корпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів доларів. За три роки кризи було визнано банкрутами 5761 банк з суммою вкладів 5 млрд. долларів .

Аграрну кризу яка почалась ще у 1920;1921 роках к 1929 року ще не бкло подалано. Нове і дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпечені слої фермерства до самої крайньої межі. У результаті кризи, валовий прибуток американських фермерів впав з 13,8 млрд. долларів у 1929 році, до 6 млрд. долларів у 1932 році. Завдяки кризі держава опинилась на рівні 1911 року.

Внутрішня політика Г. Гувера.

Президент Гувер був категорично проти допомоги безробітним зі збоку держави, він вважав, що ця допомога «Підірве віру населення у свої сили» і «послабить стійкість американського характера». Одже, усю допомогу зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій. Червоний Хрест та інші схожі благодійні суспільства були зобов’зані збирати гроші серед меценатів .

Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття, було прийнято рішення видати новий іміграційний закон, котрий перекрив би кордон для безробітних із інших держав. Цей закон набув чинності у липні 1929 року. На його підставі, кожна держава мала свою квоту, пропорційну національному складу усього населення США у 1920 році. Але цей закон аж ніяк не вплинув на економіку .

Ще у 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи. Одже на передвиборній компанії Г. Гувер обіцяв розібратися з цим питанням. І він таки розібрався, прийнявши фермерський закон 15.06.1929 року. Відповідно до нового закону, було створено Федеральне фермерське бюро, яке повинно було допомогати фермерам шляхом регулювання цін на сільськогосподарські продукти. Регулювання цін повинно було здійснюватись завдяки закупівлі фермерським бюро надлишків виробництва, тим самим знижуючи пропозицію і підвищуючи попит. На усі потреби, бюро отримало 500 млн. долларів. Також бюро повинно було видавати кредити фермерським кооперативним організаціям, котрі в свою чергу мали змогу кредитувати малих фермерів .

Не пройшло й два роки, як усі фонди бюро було вичерпано. А ціни на пшеницю продовжували падати. Восени 1931 року на складах і зерносховищах фермерського бюро знаходилось майже 250 млн. бушелей пшениці. Одже, фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям кризи .

Криза примусила Г. Гувера відступити від своїх переконань. Перші кроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 року. 5 грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для розробки нової програми оздоровлення американської економіки. На цьому засіданні було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США, і тим самим подолати кризу. Ця програма, як і інші, виявилась неефективною .

Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку, але усі вони були не зовсім правильними. Одже, адміністрації Гувера не вдалося подолати кризу .

Вступ у повноваження президента Ф. Д. Рузвельта Враховуючи ситуацію, губернатор Ф. Д. Рузвельт в листі законодавцям штата від 07 січня 1931 року, обіцяв що його адміністрація — «стане на путь невідкладної допомоги», не дивлячись на те що матеріальна допомога по безробіттю «суперечить не тільки усім принципам соціальної політики, а і усім принципам американського громадянства та здорового державного управління .».

Одже, коли прийшов до влади, Ф. Д. Рузвельт одразу ж розпочав аналізувати і шукати методи боротьби із кризою. Ще на передвиборній кампанії, Ф. Д. Рузвельт казав, що державі та народу потрібно йти «новим курсом», одже, і программа Ф. Д. Рузвельта по лікуванню економіки отримала ім'я «Новій курс».

Однак, перед прийняттям своїх повноважень у Ф. Д. Рузвельта не було геть ніякої програми по оздоровленню економіки. Уся його программа (як потім свідчило його оточення) знаходилась у маленькій записній книжці у вигляді нотаток. Адже результати були більш ніж кращими .

Повертаючись до передумов впровадження «Нового курсу», можна сказати що основною причиною звісно-ж була економічна криза, яка з кожним днем була все глибшою. На мою думку, без рішучих змін у державному устрію, та зміни відношення держави до громадських справ, було не можливо. Економіку потрібно було лікувати. А повинен був займатись лікуванням саме уряд. Всеж — такі основна функція держави це регулювання суспільних відносин, а у США була політика державного «не втручання». І доки Ф. Д. Рузвельт не змінив відношення держави до суспільства та внутрішню політику, криза продовжувалась .

президент рузвельт економіка криза.