Активні форми навчання під час занять із гуманітарної підготовки

Використання активних форм навчання в ході занять із гуманітарної підготовки суттєво підвищує її ефективність. Вони дозволяють продуктивніше засвоїти зміст теми, роблять заняття цікавими, жвавими, пробуджує і формує самостійність мислення у слухачів. Впровадження активних форм навчання є вимогою сьогодення.

Приклади загальновідомі, коли заняття проводиться у формі гри: обов’язкова умова — знання соціально-психологічних особливостей аудиторії.

Складові елементи гри:

• а) підготовка проблемної ситуації, де закладене протиріччя (обов'язково), котре необхідно вирішити учасникам гри; розподіл ролей;
• б) хід гри: доведення проблемної ситуації (усно або роздруковано, показ відеозапису, розіграш ситуації за допомогою військовослужбовців).

Доведення умов, правил гри, інструктування учасників гри, розміщення в аудиторії згідно з ролями. Основні діючі особи гри:

• — аналітик — керівник гри;
• — група експертів (бажано фахівець або група підготовлених військовослужбовців);
• — генератори ідей — учасники гри (бажано розділити на 2−3 команди — створити дух змагання).
• 1. " СУПЕРЕЧКА РЯДІВ"

Для того, щоб організувати таке навчальне заняття, як суперечка рядів, необхідно поділити групу слухачів на три частини — на три ряди (2 крайніх та середній). У середньому ряді доцільно залишити непарну кількість людей (бажано більше, ніж 3). Вони будуть «суддями». У крайніх двох рядах кількість слухачів повинна бути приблизно однаковою. Однаковими (з точки зору керівника) повинні бути інтелектуальні можливості крайніх рядів. У середній ряд доцільно на роль «суддів» призначити думаючих та аналізуючих слухачів, котрі мало виступають на простих семінарах або коли заняття проводяться методом розповідь — бесіда.

У кожному крайньому ряді призначається доповідач на 5 хвилин. Обов’язковою умовою є те, що теми доповідей за змістом повинні бути протилежними (одна заперечує іншу). Всім іншим слухачам для постійної роботи задається тема в цілому.

Ігрове занятгя починається з того, що керівник доводить правила проведення гри. Завдання кожного з крайніх рядів — доказати «суддям», що погляди, які викладає доповідач, більш правильні, ніж погляди протилежного ряду. Вони повинні всіма силами, винахідливо підтримувати своїх доповідачів (лідерів) та знаходити «контраргументи» проти супротивної сторони. «Судді» повинні, вислухавши думки кожного ряду, розібратися та визначити: чия аргументація заслуговує більшої довіри. Все обговорення має бути спрямоване на «суддів». Вони можуть переривати виступаючих, закликати їх до порядку, якщо занадто шумно.

Керівник заняття — «спостерігач» та «коментатор» — втручається тільки тоді, коли відчуває, що хтось із виступаючих не може чітко висловити свої думки.

2. Викладач проти слухачів

Спеціального домашнього завдання перед проведенням цього заняття не треба. Під час такої гри у слухачів немає усвідомлення ігрової ситуації. Більше того, слухачі впевнені, що вони переконають викладача у правильності своїх поглядів, знайдуть вирішальні аргументи.

Суть заняття в тому, що слухачі прагнуть знайти правильне формулювання суспільно-політичного принципу чи закономірності, а викладач (керівник гуманітарної підготовки) проти кожного формулювання виставляє контраргументи. Перед початком керівник проводить «категорійну розминку». Тобто задає питання слухачам з тих питань та наукових категорій, котрими доведеться оперувати під час заняття («держава», «нація», «суверенітет», інше). В той момент, коли аудиторія вже «дозріває» для пошуку правильного формулювання викладач (керівник) у некоректній з точки зору педагогіки або логіки формі задає «провокаційне» запитання, яке спростовує правильність того чи іншого поняття, що доказують слухачі. Роль керівника — заперечувати, не зупиняючись перед некоректністю (при тому завчасно він повинен заготовити арсенал прикладів, що заперечують правильність того чи іншого твердження слухачів).

3. Слухачі проти керівника

Керівник розпочинає заняття з того, що пропонує кожному ряду (2 або 3) сформулювати декілька запитань, які їх цікавлять за темою, а потім протягом заняття відповідає на них (не більше двох запитань від ряду).

Кожен ряд колективно формулює запитання (дається по 10−15 хв.). Потім представники рядів записують запитання на дошці, поділеній на стільки частин, скільки рядів (команд). Тут вже присутній елемент змагання — кожна команда старається краще задати та сформулювати питання.

Найбільш важливе для керівника — настрій для проведення заняття. Адже найменша помилка, яку помітять слухачі, повністю стирає ефект такого заняття.

4. Ігрова контрольна

Заняття проходить у вигляді стислого, стрімкого опитування. Відповіді повинні бути короткі. Опитуються всі слухачі (бажано по декілька разів). На початку заняття керівник нагадує, що наприкінці заняття буде п’ятихвилинна контрольна, котра складатиметься з 5 запитань слухачів на увагу. Адже такі ж запитання, як при опитуванні, будуть і під час контрольної.

Коли до кінця залишається 10−15 хвилин, керівник пропонує всім взяти аркуш паперу і формулює запитання (5), дає по одній хвилині на відповідь. Можна дозволити користуватись конспектами, літературою. За одну хвилину ніяке списування не допоможе.

Кульмінаційний момент гри — підбиття підсумків. Після закінчення контрольної викладач оголошує, що зараз він назве правильну відповідь на всі 5 запитань. Ті, у кого відповіді за змістом співпадуть, ставлять собі «+», у кого ні - «-». Суперечливі моменти тут же обговорюються. Викладач (керівник) пропонує, щоб кожен назвав кількість балів (плюсів), і записує у свій зошит, але ці бали не впливатимуть на оцінку. Завдання такої контрольної інше — кожен, хто її написав, називаючи в голос свою оцінку, декларує всім решта про рівень своїх знань.

Використання навчальних відеофільмів є одним із шляхів підвищення дієвості занять із гуманітарної підготовки. Ця форма суттєво допоможе керівнику у вирішенні навчальних і виховних завдань. Разом із тим демонстрація потребує додаткових знань, умінь та досвіду.

У залежності від часу і порядку демонстрації, місця і ролі керівника групи в організації заняття можливо виділити два основних методи використання відеофільмів: послідовний та паралельний.

Послідовний метод. Відеофільм демонструється повністю, без перерв, від початку і до кінця, з наступним поясненнями і обговоренням з групою матеріалу, який переглядався. При послідовному методі доцільна побудова заняття в 2 етапи.

Перший етап (дві години). Перша година — перегляд фільму. Порядок роботи включає:

• § вступне слово керівника заняття (5−10 хв.), в якому роз’яснюється актуальність і важливість теми, порядок її вивчення; формуються навчальні цілі заняття, звертається увага на ті блоки і фрагменти фільму, зміст яких необхідно засвоїти особливо глибоко; створюються у військовослужбовців емоційний настрій на сприйняття фільма, зацікавлене відношення до нього;
• § демонстрація фільму (30 — 40 хв.). Під час демонстрації керівник заняття слідкує за аудиторією, виявляючи за реакцією групи найбільш цікаві для неї епізоди, відмічаючі додаткові питання для подальшого розгорнутого обговорення. При необхідності за ходом фільму він домагається активізації уваги слухачів на тому чи іншому відеофрагменті короткими коментарями або постановочними питаннями.

Після закінчення демонстрації керівник групи з’ясовує відношення аудиторії до переглянутого фільму, її оцінки, уточнює, які епізоди вплинули на слухачів найбільше (не заглиблюючись, проте, в їх переказ та аналіз), які питання із змісту відеоматеріалу виникли під час перегляду. На деякі з них, які потребують простої та однозначної відповіді, керівник групи може відповісти відразу. Питання, які зачіпають глибинні проблеми або які носять суперечливий характер, з методичної точки зору, буде вірним повернути до самих слухачів, залишив їх для обговорення на наступному занятті в якості дискусіонних або перетворивши на індивідуальне завдання одному з учених.

Друга година — самостійна робота групи. Групі видають підручники, іншу воєнно-історичну і художню літературу та організується самостійне відпрацювання слухачами поставлених питань. У зв’язку з показаним відеоматеріалом керівник групи визначає 2−3 слухачам індивідуальні завдання, в якості яких можуть бути:

• · пошук у навчальній літературі, інших джерелах матеріалів, присвячених біографії одного із героїв фільму, що залишив слід в історії, і підготовка про це короткого повідомлення;
• · підбір та організація на наступному занятті виставки альбомів та книг із фотографіями і малюнками військової форми, відзнак видів (родів) військ, нагород за військові заслуги, а також відомості про їх історію, імена воїнів, які нагороджені вищими відзнаками солдатської звитяги з коротким описом їх подвигів;
• · пошук або виготовлення власними силами навчальних карт (схем), які відповідають змісту фільму, з позначенням часу та місця важливих битв, напрямів ударів протиборчих сторін, співвідношення сил і тощо, а також портретів (репродукцій) героїв і полководців;
• · підбірка висловлювань історичних особистостей про події та людей епохи що вивчається, яскравих спогадів учасників та очевидців минулих війн, повчальних фрагментів літописів, історичних хронік і т.п.

Керівник заняття слідкує за роботою всієї групи і надає необхідну методичну допомогу, підбиває підсумки заняття і дає вказівки за темою переглянутого навчального фільму і матеріалу, відпрацьованого слухачами в конспектах.

Другий етап (1−2 години) — бесіда з використанням відеофільму.

Заняття проводиться у формі бесіди за матеріалом, який вивчався самостійно по підручнику і переглянутому фільму. У вступному слові керівник нагадує слухачам про тему і навчальні цілі заняття, основні джерела, з якими воїни ознайомились у процесі вивчення (підручник, відеофільм, художня література та інше).

Початок бесіди доцільно побудувати у формі 10−15-хвилинної дискусії. В якості постановочного питання можна обрати одне з питань, яке задали слухачі після перегляду фільму, або питання керівника, яке дозволяє охопити всю тему цілком або проникнути в її задум. Наприклад, оцінити співвідношення у фільмі фактів історії і художнього вимислу, виявити центральний епізод фільму, який висвітлює головну ідею, та обгрунтувати свою думку з цього приводу. Кількість запитань, які виносяться на обговорення, підбирається з таким розрахунком, щоб у відведений для заняття час їх можливо було розглянути без поспіху, дати можливість виступити всім бажаючим, підбити підсумки.

Для того, щоб зацікавити людей, викликати в них бажання відкрито висловити та відстоювати свою думку, в якості опонента, «який має особливу точку зору з питання, що розглядається», за пропозицією керівника може виступити його помічник або заздалегідь підготовлений слухач.

Під час обговорення навчальних питань для більш глибокого засвоєння матеріалу окремі фрагменти відеофільму можна демонструвати двічі: перед постановкою запитання до аудиторії (форма, яка використовується в телевікторині ''ЩО? ДЕ? КОЛИ?") і після всіх відповідей слухачів для з’ясування істини і підведення підсумків обговорення.

Для активізації слухачів керівник групи може застосувати методичний прийом «перемикання уваги». Таким «перемикачем» під час заняття може бути вікторина з основних дат, імен, цифр і фактів навчальної теми. При цьому тривалість одного відеофрагмента, який використовується для конкретизації питання або ілюстрації вірної відповіді, не повинна перевищувати 45−60 секунд, а загальний час вікторини — 10−12 хвилин. Виходячи із цього, керівник визначає кількість питань вікторини і час для відповідей слухачів. Для більш широкого охоплення та залучення слухачів до участі в занятті керівник групи може організувати роботу з навчальними схемами, проведення 5−7-хвилинної письмової летючки із запитаннями щодо змісту переглянутого фільму і різними варіантами відповідей, тільки один із яких — вірний тощо.

Не можна забувати про слухачів, які не беруть участь в обговоренні, їх поступово необхідно залучати до розмови, звертаючись із запитаннями: «А що найбільше вам запам’яталось у відеофільмі?», «Який епізод вразив вас найбільше?», «Що і де ви прочитали про це, коли готувались до заняття?» і т.п.

Заняття закінчується підбиттям підсумків та виставленням оцінок. У заключному слові керівник групи робить акцент на позиціях, за якими напрацьована єдина точка зору, висловлює свою думку з тих проблем, при обговоренні яких взаєморозуміння не було досягнуто.

Паралельний метод. Відеофільм демонструється не весь повністю, а змістовими фрагментами під час перегляду навчальних питань, теми. У зв’язку з цим можливі два підходи до використання відеофільму:

• Ш в якості ілюстрації;
• Ш в якості постановки проблеми.

В якості ілюстрації фільм демонструється періодично для підтвердження положень, які розглядались під час розповіді. При необхідності можуть використовуватися відеофрагменти із декількох фільмів. Кількість фрагментів не повинна бути великою, але достатньою для розкриття питань теми. Протягом одного навчального часу припустима демонстрація 1−2 фрагментів по 3−5 хвилин кожний. Під час 2-годинного заняття доцільно використати не більше 4−5 показів по 5−7 хвилин.

Використання відеофільму в якості постановки проблеми припускає попередній вступ, де формується проблема з подальшим показом відповідного сюжету (фрагмента) фільму. Після чого керівник заняття організує обговорення проблеми.

Роль «зав'язки» колективного обговорення може виконувати заздалегідь підготоване одним із слухачів повідомлення. Після цього роботу слід побудувати так, щоб більшість слухачів взяли участь в обговоренні. Керівник повинен надати можливість висловитися всім бажаючим.

Найскладніший і важливий етап у процесі колективного обговорення — узагальнення думок, висловлених слухачами. Тут не може бути готових методичних рецептів. Головну роль у цьому випадку буде відігравати авторитет керівника, його знання, аргументи, особиста впевненість.

Слід підкреслити, що паралельний метод застосовується за умовою, якщо керівник групи має добру теоретичну і методичну базу, рівень підготовки слухачів досить високий і технічні можливості дозволяють використовувати якісний фрагментарний матеріал.