Особливості розвитку комунікативних умінь і навичок у молодших школярів

Розвиток мовлення є провідним завданням під час навчання молодших школярів рідної мови. Уміння порівнювати, класифікувати, систематизувати, узагальнювати мовні явища формуються через застосування знань з мови у різних видах мовленнєвої діяльності. Логічно чітке, образне усне й писемне мовлення учня є показником його загального розвитку.

Ефективним засобом розвитку комунікативних умінь є вправи, виконуючи які, учні засвоюють необхідні елементарні комунікативні відомості про текст, збагачуватимуть свій словниковий запас, розвиватимуть комунікативно-мовленнєві вміння загалом.

Пропонуємо окремі види роботи, спрямовані на формування комунікативно-мовленнєвих умінь, і проілюструємо їх ситуативними вправами.

1. Розповідь за власним малюнком, спостереженнями, досвідом.

Доцільно запропонувати учням спочатку намалювати те, що вони бачили, ідучи дорогою до школи, а потім, з опорою на свій малюнок, розказати про це однокласникам.

2. Висловлювання «ланцюжком» .

Цей вид вправ є особливо корисним у процесі формування загально-мовленнєвих умінь за аналогією до зразка вчителя. Окрім того, під час виконання такої вправи учні вчаться слухати співбесідника не перебиваючи його. Педагог пропонує учням розказати про себе за початком, який задає сам. Наприклад: «Найбільше я люблю їсти… або гратися з …». «Моя мама радіє, коли я…». «Я найбільше люблю… (що робити)?» «Мені весело (у мене гарний настрій), коли…». Щоб залучити всіх учнів до висловлювання, можна скористатися грою «Естафета», під час якої кожний після побудови висловлювання передає «естафету» (це може бути клубочок ниток, м’ячик і т.д.) іншому.

3. Створення ситуацій для спілкування в парах з метою одержання інформації.

Вчитель пропонує кожному учневі звернутися до свого сусіда із запитанням і дізнатися про щось, наприклад, про те, що він любить робити найбільше (або: чи є в нього братик або сестричка; що подарував йому Дід Мороз і т. д.). Можна дати завдання дізнатися про щось удома в батьків.

Не рекомендується давати учням одночасно більше одного комунікативного завдання. При цьому важливими є чіткі інструкції щодо початку спілкування та його закінчення (можна використовувати різноманітні сигнали: звукові, зорові, наприклад, малюнки із зображенням закритого та відкритого ротика). Після того, як діти поспілкуються, вчитель має запитати в деяких учнів про те, що вони дізналися.

4. Інсценізація прослуханих чи колективно складених казок, оповідань.

На початковому етапі діти лише відтворюють репліки героїв казок (таких, як наприклад, «Ріпка», «Колобок») з відповідною інтонацією, а згодом, — імпровізують, передаючи основний зміст реплік героїв своїми словами.

Інсценівка «Стежинка до лісової школи «.

Вчитель повідомляє, що надійшов лист від лісових мешканців, які запрошують першокласників до себе в гості до лісової школи, але адресу звірята не вказали. Для того, щоб знайти дорогу до лісової школи, треба запитати в звірів, які зустрінуться в лісі, де вона знаходиться. (Вчитель спрямовує дітей на вживання слів ввічливості, «щоб навіть хижі звірі відповідали охоче»). Далі педагог призначає дітей на ролі «вовка», «ведмедя», «лисички», «кабана» (вони одягають відповідні маски-шапочки і стають біля дошки). Усі інші виходять із-за парт і «прямують до лісу» (імітують ходу). (Увага! Для орієнтації тих, хто розповідатиме про дорогу, доцільно на дошці намалювати піктограму (схематичне зображення) руху і проговорити слова: прямо, праворуч, навколо, через місточок, галявина.) Діти, зустрічаючи «вовка», потім — «ведмедя» та ін., запитують у них, як пройти до лісової школи, ті — відповідають. (Наприклад: «Ідіть прямо, біля сосни повернете праворуч, а там, біля пенька, спитаєте лисичку і т. д. ., а на галявині буде лісова школа»).

• 5. Розігрування мовленнєвих ситуацій, складених на основі ситуативних малюнків (з яких зрозуміло, про що можуть говорити герої). Після розгляду малюнка вчитель пропонує дітям здогадатися, про що «говорять» герої, зображені на ньому, та озвучити в парі їхню розмову-діалог.
• 6. Розігрування дітьми уявних (за словесним описом) мовленнєвих ситуацій.

Етапи проведення роботи: 1) презентація ситуації (словесний опис її умов); 2) обговорення, формулювання реплік героїв; 3) призначення учнів на ролі; 4) розігрування ситуації.

Ситуація «У магазині» .

Педагог пропонує кожному з учнів уявити ситуацію, що на його день народження мама хоче приготувати смачні страви, щоб пригостити друзів, але деяких фруктів (овочів, продуктів), що починаються на букву … (що вивчається на уроці), для них не вистачає, отже, вона попросила сходити до магазину і придбати їх. Учні розігрують діалог, який міг би відбутися в магазині.

Підготовчі запитання до сюжетно-рольової гри «У магазині» .

Які слова ви найчастіше чуєте у магазині? Пригадайте їх.

Чи завжди ви дотримуєтесь черги?

Як попросити продавця показати необхідний вам товар?

Що треба сказати, отримавши покупку?

Потім проводиться гра «Магазин» .

Доброго дня!

День добрий! Що бажаєте?

Покажіть, будь ласка, …

Візьміть, будь ласка, …

Дякую…

Діти розподіляють ролі продавців, покупців залежно від завдання, яке виконують. Наприклад.

• 1. Ти шукаєш подарунок до дня народження товариша.
• 2. Ти прийшов по продукти.

Інші діти (глядачі) аналізують поведінку учасників гри.

Завдання. Розподілити між собою роль продавця і покупця. Як можна продовжити діалог?

Ситуація «Прохання погратися іграшкою» .

Вчитель пропонує кожному з учнів уявити таку ситуацію: він вийшов у двір погратися з м’ячем, дошкільня із сусіднього під'їзду просить іграшку. Діти мають розповісти, як би вони повелися в цій ситуації, що б сказали дитині. Далі організовується обговорення можливих способів поведінки (дозволити погратися з м’ячем; запропонувати погратися разом; ввічливо відмовити, пояснивши причину) та їх розігрування.

Ситуація «Заспокой малечу» .

Кожному учневі пропонується уявити, що ідучи до школи, він побачив на лавочці маленьку дівчинку, яка плаче: її мама пішла в магазин, а доню лишила саму. Завдання школярів — знайти словесні способи, щоб заспокоїти малечу, які вони демонструють у ході розігрування ситуації.

Ситуація «Розмова по телефону» .

Після бесіди, в ході якої вчитель ознайомлює учнів з культурою телефонної розмови (тон розмови, початок, закінчення), доцільно провести розігрування телефонної розмови на основі такої мовленнєвої ситуації: «Уяви, що твого однокласника не було в школі. Зателефонуй йому, поцікався, що сталося». Варто розіграти декілька варіантів ситуації — слухавку бере: а) мама однокласника; б) його брат, з яким ти знайомий; в) сам однокласник.

Відпрацьовуючи мовний етикет, спочатку діалог ведуть учитель і підготовлений учень (у двох варіантах). Обирається правильний варіант, а потім два учні ведуть між собою діалог за зразком. Можна запропнувати роботу в парах.

І варіант.

— Покличте мені Сергійка! Нема його? Жаль! (Кидає трубку).

ІІ варіант.

— Добрий день, Павле Вікторовичу! Це говорить Микола Донченко.

Доброго дня, Миколко.

Покличте, будь ласка, до телефону Віктора.

Віктора немає вдома. Він на заняттях з музики. Зателефонуй за півгодини.

Дякую.

Двоє друзів розмовляли Двоє друзів розмовляли, щось до вуха прикладали.

Це Полтава? Алло!

Вона?

У нас весна!

І у вас весна?

Ми ждемо у гості вас!

Приїжджайте й ви до нас!

Грі кінець. І це не сон. Діти грали в … (телефон).

Завдання.

Попрацюйте в парах. Складіть діалог «Розмова по телефону» .

Ситуації розмови: а) з товаришем; б) з дорослими (незнайомими і близькими).

Ситуація «Дослідник» .

На початку гри вчитель запитує, чи цікаво учням дізнатися, який одяг люблять носити (які страви люблять їсти, що люблять робити у вільний час і т.д., залежно від тематики лексики, яку вчитель поставив за мету активізувати на уроці) учні їхнього класу найбільше. Для того, щоб про це дізнатися, він пропонує з кожного ряду обрати по одному «досліднику», які мають, ввічливо звернувшись по імені до кожного учня свого ряду, запитати про його улюблений одяг (справу і т. д.). По ходу опитування вчитель фіксує на дошці відповіді учнів. Наприкінці їх кількість підраховується «дослідниками», після чого результати опитування оголошуються.

Ситуація «Розмова в бібліотеці».

Доброго дня!

Яку книжку ти прочитав?

Хто її написав?

Що найбільше сподобалося у книжці?

Завдання. Вставити речення. Прочитати в особах діалог.

Ситуація «Бабуся і онука».

Бабуся онучці каже:

— Любцю мила, хоч перед їдою ти б руки мила.

Завдання. Продовжити діалог.

Ситуація «Стара тополя».

Росте край дороги стара-престара тополя. Восени і взимку тривожно шумлять її голі віти. Навесні вкривається вона зеленим листям.

Скажіть, дідусю, скільки років нашій тополі?

Напевно, немало. Багато часу промайнуло.

Хто її посадив?

Добра людина посадила тополю.

Напевно, ви знаете її?

На жаль, не знаю. Хлопчиком я грався під нею, твоя мама з подружками плела вінки. Тепер і ти граєшся в її тінистому затишку.

Завдання. На основі цього діалогу скласти свій про сторічний дуб, його красу і велич.

Ситуація «Першокласниця».

До школи поспішали дві дівчинки-першокласниці Надійка і Катруся. Тільки-но дівчатка підійшли до переходу, а назустріч їм — дідусь. Він обмацував поперед себе дорогу довгим сучкуватим ціпком.

• — Давай допоможемо йому, — сказала Надійка подружці. — Він же зовсім не бачить.
• — Та ти що! Ми ж запізнимося на урок, — відповіла Катруся й побігла вперед. А Надійка постояла мить і рішуче підійшла до дідуся:
• — Дозвольте, я …

Завдання. Який відбувся діалог між Надійкою і дідусем? Як ви думаєте, як учителька оцінила вчинок дівчинки, адже вона запізнилася на урок?

7. Проведення рольових ігор.

Рольова гра «Ательє» .

Вчитель пропонує половині учнів класу уявити себе в ролі «кравців», а їхнім сусідам — уявити себе в ролі «клієнтів», які звернулися до «кравців», щоб замовити собі одяг на якесь свято. «Клієнти» мають придумати собі вбрання і словесно описати його «кравцеві» (якого кольору, розміру, широке чи вузьке, довге чи коротке і т.д.). Після цього «кравець» «шиє» (малює) одяг. Вчитель має розпитати в декількох «кравців» вибірково про те, що вони «пошили» .

Рольова гра «Диктор» .

Одна дитина обирається на роль «диктора телебачення», усі інші — «глядачі». Глядачам цікаво дізнатися, яка погода буде сьогодні (завтра), щоб обрати відповідний одяг. «Диктор» має зробити прогноз погоди. Для того, щоб було цікавіше, вчитель може виготовити з цупкого паперу умовні позначки «вітряна погода», «сніг», «сонячно», «ожеледиця», «дощ» і т.д. Цими позначками «диктор» може супроводжувати свою розповідь, обираючи відповідні та виставляючи їх на дошці. Після закінчення «виступу диктора» «глядачі» розповідають, який одяг вони «одягнуть» у зв’язку з прогнозованою погодою.

Гра «Світлофор ввічливості» .

Один учень називає ситуацію, а інші показують карточку з кольором, що сигналізує про правильність чи неправильність відповіді.

Ситуація 1.

— Дайте мені бублики, — звертається дівчинка до продавця (червоний колір).

Ситуація 2.

— Вибачте, будь ласка, я штовхнув вас ненавмисно, — каже хлопчик у автобусі (зелений колір).

Гра «Трик-трак…» .

Учень стає обличчям до класу і розповідає ситуацію в магазині, бібліотеці. А всі учні говорять, якщо відповідь правильна: «Трик-трак, це так»; якщо неправильна: «Трик-трак, це не так». Учень запитує: «А як?» Діти відповідають.

Наприклад.

У магазині потрібно шуміти, бігати.

У лікарні треба розмовляти так, щоб тебе чули всі.

8. Співпраця в парах, у міні-групах.

Під час цієї співпраці учні змушені в ході спільної діяльності, спілкуючись, домовлятися про розподіл ролей та особливості виконання завдання.

Змагання «Малярі» .

Вчитель роздає кожному з учнів невеличкий малюночок із зображенням будиночка, в якому є дах, двері, вікно, димар, сходи. В половини дітей будиночок кольоровий (його сусіду показувати не можна), у їхніх сусідів — чорно-білий. Ті учні, в яких будиночки кольорові — дають усні інструкції щодо того, що в який колір треба розфарбувати відповідно до свого малюнка. їхні сусіди уважно слухають команди і виконують їх. Після завершення виконання вправи вчитель перевіряє, хто з «малярів» був найуважнішим і виконав усі інструкції правильно; хто з «інструкторів» давав чіткі й зрозумілі вказівки. Перемагає пара, яка найбільш злагоджено працювала разом.

Завдання «Складіть діалог».

Снилась мені ягідка,.

Як мед, солоденька,.

А то мене цілувала.

Мама дорогенька.

Приснивсь мені вітерець,.

Що пестив колосся,.

А то моя мама.

Гладила волосся.

Завдання. Прочитайте вірш. На основі його змісту складіть діалог.

Ситуація «Чия мама найкраща».

План У кожної людини є мама.

Волосся моєї матусі.

Обличчя.

Очі.

Ніс.

Вуста.

Руки.

Постава.

Моя мама — найкраща у світі.

Дві дівчинки сперечалися, чия мама найкраща.

Завдання. Складіть діалог за поданим планом, який міг би відбутися між подружками.

Ситуація «Загубився».

Чого ти плачеш, хлопчику?

Я загубився.

А чий ти?

Татків.

А на якій вулиці ти живеш?

На нашій.

Завдання. А що, як ти загубишся? Чи знаєш свою адресу?

Попрацюйте в парі.

Ситуація «Знайшли їжачка».

Дві подруги, повертаючись з лісу, побачили їжачка. Оленка зраділа й поклала його в кошик, щоб віднести додому. Катруся зупинила подругу й щось сказала. Оленка витягла їжачка з кошика і відпустила.

Завдання. Як ви гадаєте, яка розмова відбулася між дівчатками? Відновіть цю розмову.

Ситуація «Розмовляємо зі старшими».

Діти вчаться шанобливо звертатися до інших людей, залежно від віку. Завдання.

Тебе попросили зайти до сусідів позичити певну річ. Як ти звернешся до них з проханням?

Ти хочеш дізнатися у перехожого, котра година. Як ти звернешся до незнайомої дорослої людини?

Ситуація «На березі моря».

Катруся сиділа на березі моря і чекала маму. До неї підійшла незнайома дівчинка, яку звали Галинкою.

Завдання. Побудуйте діалог між дівчатками так, щоб у словах Галинки звучало переконання, а в словах Катрусі — згода.

Ситуація «Велосипед».

Сергійко хвалився Артемові, що батьки йому до дня народження подарували велосипед. Побудуйте діалог між хлопцями. Інтонацією передайте радість Сергійка і бажання Артема мати такий же велосипед.

Ситуація «розбита ваза».

Даринка ненароком розбила вазу. Вона дуже хвилювалася, що скаже мама, коли повернеться з роботи.

Завдання. Побудуйте діалог між мамою і дочкою. Інтонацією передайте хвилювання Даринки.

Ситуація «У кінотеатрі».

Зимового недільного ранку дві подруги пішли до кінотеатру на дитячий сеанс. Коли погасло світло, дівчатка побачили, що екран їм заступає хлопчик, який не зняв свою хутряну шапку і щохвилини підскакував та коментував написане на екрані.

Завдання. Як би ви ввічливо нагадали хлопчикові про правила поведінки у кінотеатрі.

Гра «Рукавички» .

Олівцем на папері учні обводять пальці однієї руки. Після цього вони мають однаково із сусідом розфарбувати кожен свою рукавичку. Вчитель дає учням трішки часу на те, щоб вони домовилися (українською мовою), якими будуть їхні рукавички. Перемагає пара, в якої рукавички вийдуть найбільш схожими між собою.

9. Переказування тексту з орієнтацією на слухача.

Прикладом комунікативного переказування може бути такий: після слухання казки «Вовк та семеро козенят» запропонувати учневі уявити себе маленьким козеням, яке сховалося за піч, і розповісти «козі» про те, що трапилося, поки її не було вдома. Або: для переказу прочитаного тексту про Україну можна запропонувати уявити, що «приїхали друзі з іншої країни, які хочуть дізнатися про нашу Батьківщину». Один з учнів розповідатиме про Україну, а всі інші — «гості» — будуть слухати його та ставити запитання.

Щоб забезпечити наявність слухача, можна організовувати переказування «в парі». Наприклад, запропонувати дітям уявити, що мама попросила розповісти казочку перед сном маленькому братику або сестричці: половина дітей виконують роль «старшої дитини» — переказують прослуханий текст, їхні сусіди грають роль «молодшого братика або сестрички» — слухають їх. Розповідати казку чи оповідання можна також мамі або бабусі «по телефону» (іграшковому), казковому гостю уроку. Таке переказування «в парі» має дуже високу продуктивність, оскільки за короткий проміжок часу повправлятися в говорінні має змогу половина учнів.

10. Використання природних мовленнєвих ситуацій Необхідно зважати на те, що мовленнєве спілкування пронизує всі види діяльності, а отже, і пам’ятати про розвиток комунікативного мовлення учнів слід повсякчасно: на всіх уроках (адже на багатьох із них, зокрема на уроках трудового навчання, малювання, можна організовувати роботу в парах, яка вимагає від учнів уміння спілкуватися у процесі спільної праці) і в позаурочний час (на перервах під час правильно організованої ігрової діяльності, під час екскурсій до шкільної їдальні, бібліотеки, медичного кабінету і т.д., у процесі яких учні готують свої питання і проводять інтерв'ювання працівників. Окрім того, саме життя дітей у класі забезпечує природні ситуації, які заохочують до різних видів використання мови, наприклад, привітання іменинників, мам із Днем матері, запрошення батьків на святковий ранок, прохання позичити зайвий олівець в однокласника у випадку, якщо свій зламався і т.д.

Кожен вчитель — творча особистість і може самостійно творити мовленнєві ситуації, які б спонукали учнів до спілкування, виходячи з теми та мети уроку, наявного матеріалу. Важливо лише, щоб робота над формуванням комунікативного мовлення здійснювалася комплексно і поетапно (від формування частково мовленнєвих та загальномовленнєвих до комунікативно-мовленнєвих умінь), а також систематично.

Основні чинники формування комунікативних умінь

Навчання культури мовлення проводиться у зв’язку з вивченням фонетики, лексики, граматики і направлене на розвиток в учнів свідомого ставлення до свого мовлення і мовлення навколишніх. Завдання навчанню мовної культури полягає в тому, щоб допомагати учням оволодіти правильним і комунікативно доцільним мовленням.

Отже, вирішальну роль у формуванні комунікативних умінь виконують такі чинники як створення відповідного мовленнєвого середовища для реалізації цього аспекту навчання; послідовне оволодіння уміннями і навичками.