Еколого-практична підготовка фахівців аграрної галузі

У статті проаналізовано значення, функції та види практичних польових занять в процесі підготовки фахівців аграрної галузі. Охарактеризовано основні форми організації навчальної діяльності в польових умовах. Виділено групи компетенцій, що формуються шляхом використання в навчальному процесі практичних польових занять.

Фахівці аграрної галузі, практичні польові заняття, екологопрактична підготовка.

В статье проанализировано значение, функции и виды практических полевых занятий в процессе подготовки специалистов аграрной сферы. Дана характеристика основных форм организации учебной деятельности в полевых условиях. Выделены группы компетенций, формирующихся в результате использования в учебном процессе практических полевых занятий.

Специалисты аграрной сферы, практические полевые занятия, эколого-практическая подготовка.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Розуміння природи вимагає постійного пошуку компромісу між потребами спеціалізації, що дозволяє проникати до найглибших таємниць природи, та необхідністю інтеграції знань щодо її компонентів і явищ. Шлях до збереження рівноваги між донесенням спеціальних знань, що враховують особливості функціонування природних об'єктів, відбувається через розробку цілісних, послідовних, добре продуманих планів і програм підготовки фахівців, а також використання внутрішньопредметної, багатопредметної та міжпредметної інтеграції. Основним пріоритетом в програмах підготовки природничих напрямів є практичні польові заняття. Їх наявність підкреслює інтердисциплінарність підготовки, дозволяє перевірити на практиці теоретичні знання, отримані в лекційних аудиторіях, а найголовніше навчитися широкого розуміння і інтерпретації природних явищ згідно принципу «від пізнання до поваги».

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Навколишнє природне середовище складається з багатьох об'єктів і явищ, що різняться між собою своїми властивостями і функціонуванням, є джерелом подразників, що впливають на органи чуття людини, а тому пізнання оточуючого нас природного середовища найбільш надійне шляхом безпосереднього контакту з ним [2].

Як зазначає А. Станкєвич (А. Stankiewicz), головною метою підготовки за природничими напрямами є формування у майбутніх фахівців професійних компетентностей поєднаних з розвиненою екологічною свідомістю [3]. На думку В. Ставіньського, суть практичних польових занять полягає в ознайомленні студентів з природоохоронними проблемами, формуванні умінь здійснювати спостереження в природному середовищі, виконувати заміри в польових умовах [4].

З цих позицій, завданням вищого навчального закладу є формування у студентів системи природничо-математичних та екологічних знань, умінь, компетентностей і мотивацій, необхідних для здійснення діяльності, спрямованої на вирішення екологічних проблем та попередження можливих природних катастроф. Інтердисциплінарність, а передусім глибокий гуманізм, покладений в основу концепції екологічної освіти вищих навчальних закладів створює можливість впливу на навчально-виховний процес, дозволяє підготувати нове покоління фахівців, зорієнтованих як в фізикохімічних і екологічних процесах, так і в юридичних, економічних і соціальних механізмах, що формують життєву позицію людей та їх сподівання в стосунку навколишнього середовища [1].

Метою статті є обґрунтування пізнавально-освітньої ролі польових занять як однієї з першочергових форм організації навчального процесу в природничо-аграрних ВНЗ з точки зору еколого-практичної підготовки майбутнього фахівця аграрної галузі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Можливість контакту з природою, відчуття її краси поглиблює набуті щодо неї знання, то ж навчання шляхом особистого переживання змісту можна вважати найціннішим. Загалом, проведення занять в польових умовах дозволяє з’ясувати природні явища на фоні взаємовідносин «людина-природа», полегшує цілісне розуміння світу та змін, що відбуваються в ньому, дає основи для поглиблення та синтезу знань, набутих на лекційних і лабораторно-практичних заняттях. Таким чином призводить до зростання пізнавальної активності студентів. Практичні польові заняття вимагають від їхніх учасників ініціативи, навчають узагальнювати та робити самостійні висновки, примушують до пошуку причинно-наслідкових зв’язків, сприяють розвиткові екологічного мислення. Значення польових занять в навчальному процесі є незаперечним, тому вони повинні складати інтегральний елемент екологічної підготовки.

Практичні польові заняття в навчальних програмах природничих дисциплін, а також в екологічній і природоохоронній освіті набирають чим далі більшого значення в процесі досягнення поставлених освітніх завдань. Вони дозволяють пізнавати ландшафт найближчого регіону, з особливим врахуванням його природної, культурної і естетичної цінності. Відповідно до освітніх стандартів підготовки фахівців аграрних напрямів, до основних професійних компетентностей спеціаліста належать, серед іншого, зацікавленість біологічною різноманітністю і її багатством, розуміння природних взаємозв'язків, взаємозалежності людини і навколишнього природного середовища та впливу людини на природу, усвідомлення цивілізаційних загроз, і в зв’язку з цим формування природоохоронної поведінки, уміння аналізувати природні явища. Виходячи з зазначених позицій, до основних завдань вищого навчального закладу, належить використання таких форм організації навчального процесу, що концентрують увагу студентів на різноманітності структури живої природи, розвивають почуття відповідальності за діяльність, спрямовану на навколишнє середовище, формують уміння проводити природні спостереження в найближчих околицях, дозволяють здійснювати діяльність на благо природного середовища і поваги до рослинного і тваринного світу, а також пробуджують чутливість до краси світу і цінності життя. польовий заняття аграрний компетенція Саме цим критеріям відповідають практичні польові заняття, що зараховуються до форм організації навчального процесу, які сприяють розвиткові активності студентів та встановленню безпосереднього контакту з природою, живими організмами в їх природному середовищі, спостереженню взаємозалежності між організмами в природних екосистемах.

Вчені-педагоги розрізняють декілька форм організації навчальної діяльності в польових умовах, серед яких провідні позиції посідають:

• 1. Лекційні польові заняття, що відбуваються поза приміщенням навчального закладу і поєднують проведення однієї, або декількох навчальних дисциплін, зміст тем яких пов’язаний з екологічною проблематикою.
• 2. Практичні польові заняття, час проведення яких збільшено, а зміст охоплює комплекс проблем, що стосуються даного певного природного середовища.
• 3. Екскурсії, тобто попередньо сплановані і відповідним чином скеровані виходи, або виїзди студентів за межі території навчального закладу з метою краєзнавчого і рекреаційного ознайомлення з природним середовищем.
• 4. Лісові екологічні стежки та освітні пункти, що вважаються за найбільш ефективну форму практичних польових занять [5].

Аналіз навчальних планів, програм, стандартів підготовки природничих і аграрних напрямів вітчизняних та закордонних вищих навчальних закладів, дозволяє виділити три групи компетенцій, що формуються шляхом використання в навчальному процесі практичних польових занять:

I — компетенції щодо системи знань: пізнання природи шляхом самостійного її відкриття; встановлення безпосереднього контакту з природою, живими організмами; пізнання умов життя і потреб організмів; поглиблення знань щодо місцевих і екзотичних видів рослин і тварин, умов їх існування, будови, систематики, біогеографії (ботансад, зоопарк); пізнання характерних рис популяції різних видів, зразків взаємозалежності між організмами в природних біоценозах, екосистемах; пізнання характерних форм рослин та рис пристосування рослин і тварин до існування в різних середовищах; розуміння суті і значення екологічної рівноваги та наслідків її порушення; пізнання конкретних природоохоронних проблем, прикладів впливу господарської діяльності людини на природу і можливості обмеження негативних наслідків; пізнання вибраних проблем і методів польових досліджень.

II — компетенції щодо системи умінь: самостійного мислення і оцінювання реальності шляхом активної участі у рішенні проблем; здійснення запланованих спостережень, необхідних для формування понять і термінів; використання польового обладнання та дидактичних матеріалів; виконання вимірів, обчислень та графічного представлення результатів; проектування способу і перебігу спостереження, здійснення дослідів в процесі польових занять; планування маршруту і тематики дидактичної стежки; організації власної та групової роботи; концентруванні уваги на певних об'єктах живої і неживої природи.

ІІІ - компетенції щодо сформованої життєвої позиції та інтересів: позитивного відношення до природи; поглиблення емоційного зв’язку з природою; посилення контактів між студентами та викладачем; активізація індивідуальної та групової діяльності студентів; розвиток екологічної свідомості студентів.

До чинників, що полегшують організацію і проведення польових занять належить екологічна зацікавленість студентів, відповідна організація занять, знання проблематики, точне окреслення принципів співпраці, біорізноманітність, невеликі студентські групи, спрямованість навчальної роботи студентів (інструкції), відповідність тематики занять фаховим потребам майбутнього спеціаліста.

Таким чином, практичні польові заняття є для майбутніх фахівців аграрної сфери цінним джерелом природничих, екологічних знань, дозволяють пізнавати світ та розвивати індивідуальні здібності, пробуджують їх зацікавленість і активність шляхом звичайних польових спостережень, більше того, полегшують використання отриманих знань в щоденному житті.

Література

• 1. Babska D. Zaj^cia terenowe w programie studiцw Ochrona srodowiska w Uniwersytecie tцdzkim / D. Babska, L. Kucharski // Ochrona srodowiska na uniwersyteckich studiach przyrodniczych; red. Cz. RosikDulewska, M. Gfowacki. — Opole: Wyd. Uniwersytetu Opolskiego, 2007. — 298s.
• 2. Fr^tczak J. Edukacja przez przyrod^ w teorii i praktyce / J. Fr^tczak // Zeszyty Naukowe WSP w Bydgoszczy. «Studia Przyrodnicze». — 1990. — nr 8. — S. 93−114
• 3. Stankiewicz A. Program edukacji srodowiskowej na studiach licencjackich «Ochrona srodowiska» na Uniwersytecie w Biafymstoku / A. Stankiewicz // Edukacja srodowiskowa — programy, metody, efekty // Zeszyty naukowe. — Warszawa: IBE, 2002. — Nr 28, S. 45−56.
• 4. Stawinski W. Dydaktyka biologii i ochrony srodowisksa, wyd. 2 zmienione / W. Stawinski. — Warszawa: WN PWN, 2006. — 275 s.
• 5. Walosik A. Sciezka dydaktyczna. Roslinnosc gцrska wyst^puj^ca na terenie Tatrzanskiego Parku Narodowego // A. Walosik, P. Kuczynska, J. Radwan // Kreatywny Nauczyciel. Wskazцwki i rozwi^zania; red. K. Potyrafa. — Krakцw: WN UP, 2011. — S. 38−52.