Суть та способи економічного прогнозування. 
Класифікація прогнозів

Прогноз (грец. — передбачення):

• — науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому;
• — науково обґрунтоване передбачення можливого стану об'єкта у майбутньому, можливих шляхів і строків його досягнення.

План визначає конкретну мету і передбачає детальні події розвитку досліджуваного об'єкта. В плані фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань та прийняті управлінські рішення. Його головна відмітна риса — визначеність і директивність завдань. Таким чином, передбачення одержує в плані найбільшу конкретність і визначеність.

Між прогнозом і планом існують розбіжності. Головна з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз — імовірнісний характер. План — це однозначне рішення, у тому числі й тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же за самою своєю природою має альтернативний, варіантний зміст. У цьому сенсі прогнозування являє собою дослідницьку базу планування, що має, однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів заснована на прогностичних методах, у той час як планування спирається на більш суворі і точні методи балансових та інших розрахунків.

Ще одна відмінність прогнозування від планування полягає в тому, що воно, будучи складовою частиною планування, існує самостійно. Виражається це, зокрема, в тому, що існують економічні процеси, які не завжди піддаються плануванню, але є об'єктами прогнозування. До них відносяться, наприклад, демографічні процеси.

Місце соціально-економічних прогнозів у системі регулювання економіки визначається поетапною схемою макропланування, в якій виділяють такі стадії:

• 1. Прогнозна (аналітичні дослідження, визначення тенденцій та можливих варіантів розвитку економіки).
• 2. Формування концепції (визначення соціально-економічної мети на прогнозний період, перелік і порядок розробки програм).
• 3. Розробка довготермінових комплексних програм, які містять перелік заходів, способи їх реалізації.
• 4. Формування індикативного плану, визначення регуляторів ринку на певний період.

Прогнозування — це вид діяльності органів державного управління, одна із функцій державного управління, суть якої полягає у виробленні науково обґрунтованого судження про можливий стан обґєкта у майбутньому. Результатом прогнозування є прогноз — документ, який становить собою складну соціально-економічну модель розвитку обґєкта в майбутньому.

Економічне прогнозування — виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (мікро-, мезо-, макрорівні).

Обґєкти прогнозування на макроекономічному рівні - національна економіка; на міжгалузевому рівні (макроструктурному) — економіка народногосподарських та інших комплексів (АПК, паливно-енергетичного, машинобудівного); на галузевому рівні - економіка окремих галузей народного господарства (вугільна, газова, нафтовидобувна тощо); на регіональному рівні - економіка окремих областей, регіонів, міст, районів тощо; на мікроекономічному рівні - економіка підприємств (юридичних осіб).

Субґєктом прогнозування виступає держава в особі державних органів управління певного ієрархічного рівня, економічних служб органів місцевого самоврядування, економічних підрозділів підприємств та організацій різних форм власності.

Джерела прогнозної інформації:

накопичені знання та досвід (теоретичні та емпіричні знання про закономірності розвитку процесів);

фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;

економіко-математичні моделі.

Процес прогнозування складається з ряду етапів, кожний з яких вирішує певну задачу:

визначення задачі - уточнюється об'єкт прогнозу, формуються мета і задачі, визначається точність і час випередження прогнозу;

формування об'єкта прогнозу відповідно до поставленого завдання — визначається структура об'єкта, виділяються основні фактори, з’ясовується їх підпорядкованість, ієрархічність, взаємозв'язок;

збір ретроспективної інформації про об'єкт — визначаються джерела інформації, розробляється методика переробки і подання інформації, встановлюються її обсяги;

формалізація задачі - розробляється методика формалізованого подання інформації і здійснюється вибір класу моделей опису об'єкта прогнозу;

вибір методів і алгоритму — серед відомих вибирається найбільш придатний метод прогнозування, розробляється відповідний алгоритм і оцінюється точність прогнозу;

моделювання на основі ретроспективних даних оцінки якості моделі;

видача результатів прогнозу.

Способи прогнозування — це сукупність способів і прийомів мислення, які дають змогу на основі ретроспективного аналізу тенденцій та закономірностей розвитку ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) даних обґєкта прогнозування зробити висновок про його розвиток у майбутньому за певних умов виділяють інтуїтивні та формалізовані методи прогнозування.

Інтуїтивні методи використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через складність обґєкта прогнозування. У цьому випадку використовуються думки експертів щодо поведінки обґєкта прогнозування. Вони можуть бути індивідуальні та колективні.

У практиці прогнозування найпоширенішими серед методів індивідуальної експертної оцінки є методи анкетування, інтервґю, аналітичний та написання сценарію.

Анкетування, — це спілкування з експертом у письмовій формі. З цією метою розробляється спеціальна анкета, яка містить перелік запитань, на які експерта просять дати відповіді. При методі інтервґю здійснюється безпосереднє опитування експерта-спеціаліста. Аналітичний метод передбачає всебічний аналіз прогнозованого соціально-економічного явища з підготовкою відповідної доповідної записки. Метод написання сценарію ґрунтується на визначенні логіки розвитку прогнозованого обґєкта за різних умов.

До колективних методів експертних оцінок включають методи колективної експертної комісії, колективної генерації ідей, Дельфі, матричний.

Суть методів колективної експертної оцінки для розробки прогнозів полягає у досягненні погодженості думок експертів з перспективних напрямів розвитку обґєкта прогнозування, що були раніше сформульовані окремими експертами. економічний план прогнозування Для проведення колективних експертних оцінок створюються робочі групи, які проводять опитування, обробку матеріалів і аналіз результатів колективної експертної оцінки.

Сутність методу колективної експертної комісії полягає в тому, що робоча група зґясовує основні напрями розвитку обґєкта прогнозування, складає матрицю, в якій відображається генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення, і розробляє перелік питань для експертів (анкету). Опитування експертів проводиться з метою отримання відповіді на поставлені питання у вигляді оцінок імовірного варіанта розвитку подій. Заповнені експертами анкети використовуються для узагальнення думки і ступеня узгодженості думок експертів з кожного запитання. Остаточна оцінка визначається як середнє судження або середнє нормалізоване зважене значення оцінки.

Метод колективної генерації ідей на практиці називають методом мозкової атаки. Він використовується для визначення можливих варіантів розвитку, і його сутність полягає в активізації творчого потенціалу експертів при мозковій атаці проблемної ситуації. При його реалізації використовують два протилежні напрями дій учасників мозкової атаки: генерацію ідей та їх руйнування. Прогнозування при цьому методі здійснюється в декілька етапів: формування групи мозкової атаки (10−20 осіб), описання проблемної ситуації, правила проведення атаки, процес атаки (20−60 хв.), систематизація висловлених ідей, деструювання (руйнування) ідей, оцінка критичних зауважень і складання переліку реальних ідей.

Метод Дельфі служить для визначення й оцінки ймовірності настання тих чи інших подій. Метод дозволяє узагальнити думки окремих експертів в узгоджену групову думку. Особливість методу Дельфі полягає в тому, що він передбачає анонімність експертів, використання результатів опитування, статистичної інформації. Процес прогнозування за цим методом здійснюється таким чином: прогнозист вилучає з анкет попереднього опитування лише ту інформацію, яка стосується даної проблеми. Прогноз містить думку більшості експертів.

Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну обробку інформації та складання експертної матриці - таблиці, в якій містяться запитання для експертів, номери експертів та їх відповіді.

До групи формалізованих відносяться методи екстраполяції та моделювання.

Прогнозна екстраполяція може здійснюватися з використанням методів найменших квадратів, експонентного згладжування, ковзних середніх, адаптивного згладжування. Екстраполяційні методи є одними з найпоширеніших і найбільш розроблених серед усієї сукупності методів прогнозування.

Для знаходження параметрів найближчих залежностей між двома чи декількома прогнозованими величинами за їх емпіричними значеннями застосовується метод найменших квадратів.

У найпростіших випадках, коли можна припустити, що середній рівень ряду не має тенденцій до зміни, або ця зміна незначна, можна прийняти, що прогнозований рівень дорівнює середньому значенню рівнів минулого, тобто здійснювати екстраполяцію на основі середньої.

Для короткотермінового прогнозування поряд з іншими може застосовуватися адаптивна чи експонентна ковзна середня.

До методів моделювання прогнозів відносяться структурне, сітьове, матричне та імітаційне моделювання.

Структурні моделі описують звґязки між окремими елементами єдиного цілого (міжгалузевий баланс).

Сітьові моделі забезпечують оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування.

Імітаційні моделі відтворюють розвиток обґєкта прогнозування відповідно до очікуваної ситуації або аналогічного явища.

За функціональною ознакою (напрямом прогнозування) прогнози поділяються на два типи: пошуковий і нормативний.

Пошуковий прогноз ґрунтується на продовженні в майбутнє тенденцій розвитку прогнозованого обґєкта в минулому і сьогоденні. Він не враховує фактори, які здатні змінити усталені тенденції. Його завдання полягає у визначенні параметрів розвитку досліджуваного обґєкта за умови збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз розробляється на основі заздалегідь визначених параметрів і завдань. Його завдання полягає у визначенні шляхів і термінів досягнення можливих станів обґєкта прогнозування в майбутньому.

Залежно від рівня агрегування показників прогнози поділяються на макроекономічні, макроструктурні, галузеві, регіональні.

Макроекономічні прогнози охоплюють прогноз ресурсів, прогноз розвитку національної економіки в цілому, прогноз сукупного попиту (потреб суспільства).

Макроструктурні прогнози формуються для різноманітних галузей і сфер народного господарства.

Галузеві прогнози розробляються для окремих галузей народного господарства з метою забезпечення звґязку при розробці макроструктурних прогнозів.

Регіональні прогнози складаються для окремих адміністративних одиниць.

Демографічні прогнози включають прогнози динаміки народонаселення, рівня зайнятості, професійного та кваліфікаційного складу трудових ресурсів.

Прогнозування науково-технічного розвитку визначає перспективи економічного потенціалу й охоплює прогноз розвитку науки, комплексних напрямів науково-технічного прогресу, впровадження нової техніки, соціальних наслідків науково-технічного прогресу тощо.

Соціальні прогнози передбачають прогнозування споживчого попиту населення, рівня життя, соціального складу суспільства тощо.

За часовою ознакою прогнози класифікують на оперативні (до місяця); короткотермінові (до року); середньотермінові (на декілька років); довготермінові (понад 5 — до 20 років) їх реалізації. Чим більший період прогнозування, тим менша точність і нижча ймовірність реалізації прогнозу.

Залежно від ступеня конкретизації і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу, прогноз, план.

Гіпотеза — це судження, яке характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідною базою гіпотези є теорія і відкриті на її основі закономірності і звґязки досліджуваних обґєктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика обґєктів.

Прогноз порівняно з гіпотезою має більшу визначеність, оскільки ґрунтується не лише на якісних, але й кількісних параметрах.

План визначає конкретну мету і передбачає конкретні події розвитку досліджуваного обґєкта. План є більш конкретним, визначеним і директивним.

Економічний прогноз має дати об'єктивне достовірне уявлення про те, що може бути за тих чи інших умов. Він може стати надійною основою для прийняття державних рішень при його включенні в макроекономічний план, тим самим надаючи останньому директивного характеру. Прогноз та план як економічні дослідження мають базуватися на певних методологічних принципах.

Для планування розвитку національної економіки використовується система різноманітних прогнозів, до яких належать соціальні, економічні, демографічні та ін. Прогноз виступає важливою частиною процесу планування економічної політики. Він дає змогу намітити результати економічного розвитку національної економіки. В цілому прогноз дає інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому. Прогнози розробляються державними та недержавними організаціями у вигляді якісних характеристик розвитку і кількісних оцінок економічних показників. Прогноз Ґрунтується на якісних та кількісних параметрах. Прогноз охоплює такі етапи: формування інформаційної бази; аналіз об'єкта; аналіз зовнішнього середовища; визначення прогнозної траєкторії об'єкта; прийняття рішень; оцінка якості прогнозу. Сутність економічного прогнозування полягає у науково обґрунтованому передбаченні динаміки і структури економічних та соціальних явищ і процесів, які мають альтернативний, імовірнісний характер та проявляються на національному, галузевому та інших рівнях. Метою такого передбачення є підвищення якості рішень, уникнення помилок при розробці проектів короткострокової і довгострокової державної політики.

Прогнозування економічного і соціального розвитку національної економіки передбачає вивчення економічного і соціального, науково-технічного, промислово-виробничого, сільськогосподарського, соціального потенціалу. Джерелами інформації виступають: накопичені знання і досвід, фактична і статистична інформація, економіко-математичні моделі.