Порівняльний аналіз методик тренування та особливостей харчування кваліфікованих бодібілдерів в підготовчому періоді загально-підготовчого етапу

Порівняльний аналіз методик тренування та особливостей харчування кваліфікованих бодібілдерів в підготовчому періоді загально-підготовчого етапу

Бодібілдинг є одним з видів спорту, де особливості харчування визначають рівень підготовки та успішності спортсмена. Найбільш важливим є харчування спортсменів у підготовчому період загально-підготовчому етапі підготовки, оскільки на цьому етапі необхідно якомога більше досягнути максимального збільшення м’язової маси.

Проте до цих пір у вітчизняному спорті немає науково обґрунтованих методик харчування у підготовчому періоді загально-підготовчого етапу. Тому практичний досвід тренерам і спортсменам доводиться набирати шляхом проб і помилок. Збільшена потреба бодібілдерів у науково-обґрунтованій методиці харчування у підготовчому періоді загально-підготовчому етапі потребує вивчення стану проблеми і розробки ефективних принципів дієти. Одним з найбільш перспективних напрямів у вирішенні цих проблем є використання спеціалізованого спортивного харчування (гейнерів, амінокислот, креатинів моногідратів). Застосування спортивного харчування в спорті дозволяє створити у раціоні спортсмена раціонального співвідношення білків, жирів, вуглеводів, мінералів та вітамінів. Це дозволяє досягнути оптимального набору м’язової маси, при найменших накопиченнях жирового прошарку в тілі бодібілдера. У підготовчому період загально-підготовчому етапі спортсмени, намагаються споживати якомога більше вітамінів та мікроелементів для зменшення ризику травмуватися.

У бодібілдингу підготовчий період загально підготовчий етап триває 4 — 5 місяців, у свою чергу це становить 20 мікроциклів. В цей період спортсмени різної кваліфікації, різних вікових груп та всіх категорій, намагаються максимально якомога більше відпрацювати техніку тренувальних вправ, також намагаються якомога збільшити власну масу тіла за рахунок тренування з максимальними обтяженнями та за рахунок збільшення вуглеводів в харчуванні. У кінці кожного мікроциклу форма спортсмена оцінюється тренером, та вносяться корективи у тренувальний процес та план харчування. Тренер оцінює особливості соматотипу спортсмена (пропорції, кількість набраних кілограмів, м’язові об'єми тощо). У якості основного критерію підготовки виступає власна маса тіла спортсмена.

Цією проблемою займалися такі видатні вітчизняні спеціалісти в області фізичної культури та спорту як Платонов В. М., Дворкін Л.С., Стеценко А.І., Шейко Б.І., Олешко В. Г., Виноградов Г. П., Зверев В. Д. Їх дослідження базувалося на досліді таких закордонних фахівців у галузі як Джо Уаейдер., Бен Уаейдер, Э. Коннорс, Т. Кимбер, М. Мак-Кормик.

Дослідження виконано за темою Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011;2015 рр. за темою 3.7 «Методологічні і організаційно-методичні основи визначення індивідуальної норми фізичного стану людини».

В даному дослідженні брали участь члени збірної команди Харківської області. До експерименту були залучені 8 бодібілдерів з яких 2 майстри спорту, 6 КМС, у віці 18−25 років, середня маса тіла спортсменів становить 85+2 — 100+2 кг. Учасники були розподілені за спортивною кваліфікацією на дві експериментальні групи (перша — спортсмени 1 майстер спорту України та 3 КМС, друга група — 1 майстер спорту України та 3 КМС). Учасники експерименту тренувались 4 рази на тиждень.

Використання харчування, як складової підготовки, обумовило застосування двох варіантів раціону, що відрізнялися співвідношенням основних нутрієнтів (білків, жирів та вуглеводів). Оцінка проведена за допомогою щоденників харчування, у яких вказувалися кількість та види харчових продуктів, що вживалися протягом дня. Вміст основних нутрієнтів визначався за допомогою довідкових таблиць хімічного складу харчових продуктів.

Ефективність підготовки оцінювали за допомогою методу експертних оцінок, що передбачав застосуванні інформації щодо виконання вказівок тренера, динаміку силових та витривалісних показників, а також суб'єктивних якостей (самопочуття, настрій, бажання тренуватися тощо).

Спортсмени 1 експериментальної групи тренувались на протязі 20 тижнів з великими процентними обтяженнями та використовували високовуглеводну та низькобілкову дієту, а спортсмени 2 експериментальної групи — тренувались у плавній динаміці з упором на статичне навантаження м’язів, з низьким процентним обтяженням та використовували високопроцентний вміст білка та незначну кількість вуглеводів. Кількість жирів в обох групах залишалася однаковою і становила від 10−20 процентів в раціоні в залежності від мікроциклу. Перед початком експерименту було проведено тестувальне зважування обох груп. Для проведення зважування використовувався прилад аналізатор маси тіла — (ваги TANITA ВС-545 виробник Японія). На підставі сумарних опорів аналізатор маси розраховує власну масу тіла спортсмена в кілограмах (табл. 1, 2.).

Статистична обробка отриманих результатів проведена за допомогою електронних таблиць Excel та комплекту прикладних програм.

Таблиця 1. Порівняння маси тіла кваліфікованих бодібілдерів, на початку та в кінці підготовчого періоду загальнопідготовчого етапу (перша група)

Примітка: МС — майстер спорту України, КМС — кандидат у майстри спорту.

Таблиця 2. Порівняння маси тіла кваліфікованих бодібілдерів, на початку та в кінці підготовчого періоду загальнопідготовчого етапу (друга група)

Примітка. ПЗП — підготовчий період загально-підготовчий етап;МС — майстер спорту України, КМС — кандидат у майстри спорту.

Дані, наведені на рис. 1, ілюструють динаміку навантажень спортсменів 1 ЕГ (експериментальна група) на протязі періоду спостереження. Особливості методики тренування обумовили достатньо значні коливання навантаження (максимальні - від 30 до 100%), але такі відмінності були лише у третій чверті підготовчого періоду, що обумовлено його значущістю у формуванні базових фізичних якостей. Переважне коливання навантаження у першій чверті періоду склало 50−80% від максимального, що спрямовано на полегшення адаптації спортсменів до тренувального режиму та найбільш ефективного виводу їх на пік спортивної форми. Друга чверть підготовки побудована так, щоб поступово підвищити рівень підготовки, навантаження у ній зростає з 60 до 80%, що обумовлено необхідністю профілактики спортивних травм та перенапруження.

Як зазначалося вище, саме у третій чверті здійснюється якісний ривок у підготовці - спортсмени вже адаптовані до навантаження, створено необхідне підґрунтя для суттєвого підвищення спортивної форми, що й дозволяє максимально збільшити навантаження. Остання чверть підготовки спрямована на закріплення отриманого ефекту, що здійснюється шляхом поступового зменшення навантаження до 60, а потім до 40%. Таким чином, динаміка тренувального періоду дозволяє підвищити якість підготовки, але с позицій фізіології спорту вона повинна бути визнана не зовсім вдалою, оскільки широкий діапазон коливань навантажень суттєво підвищує вірогідність формування перенавантаження, перетренування, спортивних травм та висуває підвищені вимоги до адаптаційно-компенсаторних механізмів спортсменів. Крім того, використання своєрідних зиґзаґів навантаження повинно бути визнано своєрідними важелем, що розхитує гомеостаз, зменшує його стабільність. Мета цього розхитування — вихід на принципово новий рівень підготовки, але при цьому, як вже зазначалося, зростає напруження адаптації, що може з часом привести до виснаження і зриву захисних механізмів.

Динаміка вживання основних нутрієнтів, що наведена на рис. 2, свідчить про суттєві коливання питомої ваги білків, жирів та вуглеводів протягом підготовчого періоду загально-підготовчого етапу. Перша чверть характеризується вираженим зрушенням балансу у бік білків (40−30%), у другій, третій ця диспропорція ще зростає, що обумовлено необхідністю набору маси, питома вага білків у ній становить 60−70%. Таке становище повинно бути визнано своєрідними випробуванням міцності метаболізму організму, зростанням навантаження на печінку та шлунково-кишковий тракт. Тому, у період, що залишився єдиними шляхом стає відновлення балансу Б, Ж, В, як у раціональному харчуванні (1:1:4). Це, з одного боку, є захисним заходом для попередження несприятливих зрушень у організмі, а, з іншого боку, певною мірою погіршує стан спортивної форми спортсменів за рахунок зменшення темпів набирання м’язової маси.

До недоліків цієї методики можна віднести швидке збільшення маси тіла, що негативно позначається на слабкості та не рухливості спортсмена бодібілдера, а також гальмує м’язовий розвиток.

Побудова тренувального процесу у ЕГ 2 наведена на рис. 3. при практично однакових максимальних коливаннях навантаження (30−90%), вона характеризується принциповою відмінністю від приведеної раніше. Так, відсутність зиґзаґів у динаміці навантаження дозволяє стабілізувати підготовку, крім того, відпадає необхідність у зменшенні навантаження на проміжних мікроциклах. Взагалі динаміка характеризується поступовим зростанням як навантаження, так і фізичної форми спортсменів. Важливим моментом підготовки є той факт, що поступово зростає питома вага статичних навантажень, що дає змогу забезпечити профілактику перенапруження та перетренування та зберегти необхідну форму.

Рис. 1.

У ЕГ 2 на протязі всього періоду підготовки раціон характеризувався вираженою білкової спрямованістю, питома вага цього нутрієнта становила 40% у першій чверті, 50% - у другій, 60 — у третій і лише в два останні мікроцикли зменшувалася до 50%. На наш погляд, це найбільш ефективно сприяє зростанню м’язової маси, певною мірою зменшує навантаження на метаболізм за рахунок поступового привикання організму до високого вживання білку. Але, така побудова раціону висуває підвищені вимоги до перехідного періоду, коли поступова перебудова раціону повинна бути спрямована на повернення діяльності основних органів та систем в звичний режим.

Новизна методики окрім означеного вище рівню харчування полягає у плавній динаміці нарощування навантажень з упором на статичне навантаження м’язів.

Рис. 2.

Рис. 3.

Таким чином, порівняльний аналіз методик тренування та особливостей харчування спортсменів дозволяє вважати, що, у ЕГ 2 ефект був більш виражений, та рівень підготовленості може бути оцінений як найоптимальніший. Динаміка навантаження у цій групі суттєво зменшує ймовірність формування несприятливих зрушень функціонального стану спортсменів (перенапруження, перетренування, травм), дозволяє досягти необхідного рівню спортивної форми без перенапруження адаптаційно-компенсаторних механізмів. Щодо побудови раціону, то у ЕГ 2 харчування більше сприяє виконанню поставленого завдання — збільшенню питомої маси саме м’язової, а не загальної маси тіла бодібілдера, що було характерно для спортсменів ЕГ 1.

Оцінені методики можуть бути рекомендовані для підготовки кваліфікованих бодібілдерів, за дотримання вимог спортивного та медичного контролю, забезпечення ефективного та якісного відновлення у перехідному періоді.

Подальші дослідження повинні містити обґрунтування та розробку нової методики, призначеної для відновлення у перехідному періоді, ліквідації порушень метаболізму, що виникають внаслідок застосування харчування спеціалізованої спрямованості для нарощування м’язової маси.

Література

спортивний бодібілдинг харчовий.

• 1. Борисова О. О. Питание спортсменов: зарубежный опыт и практические рекомендации: [учебно.-метод. пособие для студ. физкультурных вузов, спортсменов, тренеров, спортивных врачей] / О. О. Борисова. — М. :Сов. Спорт, 2007. — 132 с.
• 2. Гольберг Н. Д. Питание юных спортсменов / Н. Д. Гольберг, Р. Р Дондуковская. — М. :Сов. Спорт, 2007. — 240 с.
• 3. Джим В. Ю. Особливості харчування бодібілдерів у підготовчому періоді тренувань / Джим В. Ю. Слобожанський науково-спортивний вісник. — 2013. — № 4 (37). С. 15 — 19.
• 4. Дворкін Л. С. Важка атлетика і вік (науково-педагогічні основи системи багаторічної підготовки юних важкоатлетів), Дворкін Л.С. — Свердловськ: Вид-во Урал. ун-т, 1989. — 2000 с.
• 5. Шейко Б. И. Пауэрлифтинг: настольная книга тренера, Б. И. Шейко. — Москва, Спорт сервис, 2003. — 532 c.
• 6. Олешко В. Г. Силовые виды спорта / В. Г. Олешко. — К, Олимпийская литература, 1999. — 287 с.
• 7. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / В. Н. Платонов. — Киев, Олимп. лит., 2004. — 808 с.
• 8. Стеценко А.І. Пауерліфтинг: [навчальний посібник] / А.І. Стеценко. — Черкаси: НДІТЕХІМу, 2008. — 459с.
• 9. Виноградов Г. П. Новый метод тренировки в бодибилдинге: учеб. пособие / Г. П. Виноградов, РР Газимов, В. С. Степанов, А. И. Шабанов; Санкт-Петербурская гос. акад.физ. культуры им. П. Ф. Лесгафта. — СПб, [б.и.], 1997. — 79с.