Вступ. 
Методика навчання писемного мовлення старшокласників

У період становлення незалежної держави Україна, швидкого розвитку економічних, комерційних зв’язків з партнерами за кордоном зростає необхідність вивчення іноземної мови з орієнтацією на її практичне застосування під час ділового спілкування.

В програмах середніх загальноосвітніх закладів з іноземних мов писемне мовлення, письмо (в широкому значенні цього терміну) визнається основним видом мовленнєвої діяльності поряд з аудіюванням, говорінням і читанням. Відповідно до програмних вимог випускники старшої загальноосвітньої школи повинні володіти іншомовною комунікативною компетенцією в усній і писемній формах, у визначених програмами тематичних межах. Учні повинні вміти коректно оформлювати письмові висловлювання офіційно-ділового, наукового, публіцистичного і побутово-розмовного стилю.

Актуальність дослідження. Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв’язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалось раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню в методичній літературі.

У психологічному та психолінгвістичному аспектах проблема писемного мовлення старшокласників розглядалась багатьма відомими вченими, які займалися проблемами навчання рідної та іноземної мов. Серед них В. О. Артемов, Б.В. Беляєв, Л. С. Виготський, М.І. Жинкін, І.О. Зимня, К. О. Лазаренко, О.М. Леонтьєв, Р.М. Лінов, О.Р. Лурія, Т. В. Рябова, І.О. Синиця та інші. Певне вирішення проблеми знаходимо в роботах методистів А.А. Абрамової, Г. Г. Бедросової, Т.І. Гущиної, О.О. Долгіної, І.М. Мельник, С. В. Литвин, О.В. Пінської та інших.

Обрана проблема є актуальною, тому що зараз часто можна спостерігати недостатній рівень розвитку писемного мовлення школярів. Причиною цього є те, що, насамперед, не закладається міцна основа графічних та орфографічних навичок, не формуються навички техніки письма. Однією з причин цього може бути і недостатня кількість вправ для кожного з етапів навчання писемного мовлення у підручниках, навчальних посібниках, які використовуються в школах. Саме тому необхідне подальше дослідження особливостей навчання писемного мовлення школярів.

Після аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної методичної літератури з питань навчання писемного мовлення учнів старшого етапу загальноосвітньої школи та на основі узагальнення досвіду вивчення цієї проблеми мною була зроблена спроба визначити деякі шляхи, прийоми і засоби навчання писемного мовлення старшокласників.

Об'єктом дослідження є процес навчання писемного мовлення на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є методика, технологія навчання старшокласників писемного мовлення.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати і розробити питання, пов’язані з навчанням писемного мовлення старшокласників.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:

• · аналіз літературних джерел за темою дослідження;
• · дослідити психолого-лінгвістичні і дидактичні передумови навчання письма на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи;
• · розглянути труднощі, пов’язані з навчанням письма іншою мовою;
• · проаналізувати вправи, характерні для писемної комунікації старшокласників;
• · розглянути методики навчання писемного мовлення старшокласників.