Розділ 1. Психолого-педагогічний розвиток музичних здібностей у навчально-виховному процесі початкової школи

Особливості соціального розвитку молодших школярів засобами музики

Людська особистість багатогранна, і виховати її всебічно розвиненою — в першу чергу завдання сім'ї і школи.

Молодший шкільний вік найвразливіший до сприймання навколишнього світу. Саме в цей час дитина самостійно спілкується, бере приклад з оточуючих, вперше включається в систему нормативних відношень і в цьому їй допомагає учитель — професіонал, перед яким стоїть мета — показати сенс людського існування через найефективніші шляхи соціалізації, удосконалені педагогічні засоби.

Однією з проблем є соціалізація молоді.

Соціалізація — це «процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення і розвитку як цілісної особистості». Ми повинні правильно бачити і відчувати життя.

Прагнення до краси — одна з найприродніших життєвих потреб людини: мистецтво, природа, праця, взаємини, побут, поведінка людей, але навчитися правильно розуміти її, вміти відрізняти справжню красу від фальшивої, художнє - від порожнього і вульгарного — не так просто.

Процес соціалізації складний та багатогранний, він відбувається впродовж всього життя людини. Розрізняють первинну соціалізацію (дитинство, підлітковий вік, юність), вторинну — зрілість, а також дотрудову, трудову, після трудову соціалізацію.

Соціальна зрілість учителя, самосвідомість, активність, відповідальність — вагомий засіб педагогічного впливу на соціалізацію учня. На рівні навчально — виховного процесу, внаслідок взаємодії, учитель і учень набувають нових особистісних якостей — духовних.

Одним з джерел набуття духовних цінностей є музика.

На уроках музики існує сфера емоційно — особистісних відносин учителя і учня, яка проходить через їх сумісну музичну діяльність. «Музика, як мистецтво не існує без процесу соціальної комунікації, тому що вона є мистецтвом людського спілкування», — говорив Б. В. Асаф'єв. Б. Л. Яворський вважав музику «мовою, яка черпає свій матеріал і закони з того життя, проявом якої вона є».

Знання, уміння, навички на уроках музики мають сенс лише тоді, коли заняття викликають потребу в музичному мистецтві, як одному з джерел духовного розвитку особистості, формування якої - головна мета учбово — виховний процес.

Головне — не нав’язувати дітям готових схем сприймання образу, пов’язаних з професійно — критичним аналізом твору мистецтва, а зробити творчу атмосферу таку, щоб самі діти творчо мислили і самостійно зробили висновки до того чи іншого музичного твору.

Народна музика і мова мають одне коріння.Необхідною умовою розвитку дитини є отримання музичної освіти рідною мовою. Українська народна пісня є основним дидактичним матеріалом у нас на Україні, вона несе в собі відображення національної культури. Про пісню є чудові рядки М. Горького: «Довга, як битий шлях, така ж рівна, широка і мудра. Коли слухаєш її, то забуваєш — день на землі чи ніч, хлопчик я чи старий, забуваєш усе! Замруть голоси співаків…а серце росте і хоче розірватися…від великої, німої любові до людей, до землі».

Головне в музиці не зображення, а виразність. В давні часи музичне виховання було природним, воно не нав’язувалося, проводилося з ігровими дійствами, до чого і ми з вами повертаємося в сучасній школі. Така система сприяла появі і генетичному закріпленню тонкого музичного відчуття й надзвичайної співучості українців. Основним засобом музики є мелодія, в якій зосереджується головний зміст, настрій музичного твору, його ідея. Виразні мовні інтонації властиві не тільки вокальній музиці, а також інструментальній.

Аналіз дозволяє зробити висновки, що музика сприяє «розвитку розумового хисту» дитини, пісня є важливим засобом у естетичному і моральному вихованні, спів народних пісень виховує любов до рідного краю. О. Верходуб зазначив, що в початковій школі повинна панувати і бути предметом навчання рідна українська пісня. Мета, завдання, зміст навчання музики в початковій школі формулюються зовсім по-іншому, з використанням новітніх технологій, діти початкових класів вчаться взаємодіяти з навколишніми людьми, самостійно мислити і чітко висловлюватися.

Видатний педагог В. Сухомлинський радив змалку виховувати у дітей чесність, доброту і чуйність, любов і повагу до старших, до рідного краю. «Добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюванні про красу навколишнього світу».

Перспективами подальшого дослідження є новітні програми, власний досвід, оволодіння процесом навчання так, щоб усі без винятку учні оволодівали обов’язковим рівнем знань, умінь, навичок.