Формування ставлення до навчання і розвиток пізнавальних інтересів у молодшому шкільному віці

Перехід до шкільного навчання і нового способу життя, пов’язаному з положенням школяра, в тому випадку, якщо дитина внутрішньо прийняв відповідну позицію, відкриває для подальшого формування його особистість.

Проте формування особистості дитини практично йде різними шляхами в залежності, по-перше, від того, з яким мірою готовності до шкільного навчання приходить дитина, і, по-друге, від системи тих педагогічних впливів, які він отримує.

Діти приходять до школи з бажанням вчитися, пізнавати нове, з інтересом до самих знань. При цьому інтерес до знань у них тісно переплетений з відношенням до навчання як до серйозної, суспільно значущої діяльності. Цим пояснюється їх виключно сумлінне і старанне ставлення до справи.

Дослідження показують, що маленькі школярі у величезній більшості випадків дуже люблять вчитися. Урок вони воліють зміні, хочуть скоротити канікули, засмучуються, якщо їм не дають завдань додому. У цьому відношенні до навчання виражаються і пізнавальні інтереси дітей і переживання ними соціального значення їх навчальної праці.

Соціальний сенс вчення чітко видно зі ставлення маленьких школярів до позначок. Вони довгий час сприймають оцінку як оцінку своїх старань, а не якості виконаної роботи.

Таке ставлення до позначки в подальшому зникає, його наявність свідчить, що спочатку соціальний зміст навчальної діяльності укладено для дітей не стільки в її результаті, скільки у самому процесі навчальної праці.

Експериментальні дослідження, що проводилися М. Ф. Морозовим, показали що учнів вже в I класі починають залучати знання, які вимагають певної інтелектуальної активності, розумової напруги [12, с. 276]. Особливо приваблювала дітей все ускладнюється зміст навчальних занять.

Узагальнюючи наведені в дослідженні М. Ф. Морозова спостереження та експерименти, можна стверджувати, що учні молодшого шкільного віку цікавляться всіма видами серйозної навчальної роботи, але вважають за краще ті з них, які, будучи більш складними і важкими, вимагають великого розумового напруження, активізують думку учнів, дають їм нові знання та вміння.

І ще один факт вдалося встановити в дослідженні. До кінця молодшого шкільного віку у дітей починає виникати виборчий інтерес до окремих навчальних предметів. Причому у деяких учнів він набуває характеру щодо сталого інтересу, що виражається в тому, що вони за власною ініціативою починають читати науково-популярну літературу з цього предмету.

Не секрет, що відносини між дітьми в класі будуються переважно через учителя: вчитель виділяє кого-небудь з учнів як зразок для наслідування, він визначає їх судження один про одного, він організовує їх спільну діяльність і спілкування, його вимоги і оцінки приймаються і засвоюються учнями. Таким чином, вчитель є центральною фігурою для учнів I-II класів, носієм існуючого серед них громадської думки. Тим самим виховний вплив здійснюється тут вчителем безпосередньо, йому практично ще немає необхідності спиратися на дитячий колектив.

Нагадаємо, що в учнів I-II класів їх потреби і прагнення, їх інтерес і переживання в першу чергу пов’язані з їх новим суспільним становищем. Однак до III-IV класів діти вже звикають до такого стану речей, освоюються зі своїми новими обов’язками, оволодівають необхідними вимогами. Безпосереднє переживання значущості положення школяра, його новизни і незвичності, яке спочатку викликало у дітей почуття гордості і без всяких додаткових виховних заходів породжувало у них прагнення бути на рівні пред’явлених до них вимог, втрачає свою емоційну привабливість.

Разом з тим і дорослий у цей період починає займати в житті дітей вже інше місце. По-перше, з віком діти стають все більш самостійними і менш залежними від допомоги дорослих. Але найголовніше полягає в тому, що, вступивши до школи, вони знаходять нову сферу життя, повну своїх власних турбот, інтересів, своїх взаємин з однолітками.