Використання дидактичної гри у формуванні уявлень про геометричні фігури та форми предмета у старших дошкільників у педагогічній практиці

геометричний дошкільня дидактичний педагогічний З середини минулого століття дидактична гра почав успішного використовуватися в навчанні дітей до школи. У дослідженнях вітчизняних педагогів та психологів підкреслювалася багатопланова взаємозв'язок і взаємовплив гри і навчання. У дидактичних іграх актуалізується інтелектуальний досвід, конкретизуються уявлення про сенсорні еталони, вдосконалюються розумові дії, накопичуються позитивні емоції, які підвищують пізнавальні інтереси дошкільнят. Ряд досліджень присвячено вивченню дидактичної гри (її структурою, змістом, класифікації), це визначило її роль у навчанні дошкільнят. Дидактична гра зайняла міцне місце в освітній роботі дитячого садка.

У практиці роботи дошкільних установ є досвід використання дидактичних ігор при навчанні дітей математики. Дидактичні ігри використовуються як для формування знань, так і для закріплення і для повідомлення нових знань.

В останні роки проведено дослідження ігор з математичним змістом: дидактичні ігри математичного змісту (А.А. Смоленцева); дидактичні ігри з елементами інформатики та моделювання (А.А. столяр); ігри спрямовані на інтелектуальний розвиток дітей (А.А. Зак, З.А. Михайлова).

Дидактична гра також привернула увагу багатьох психологів: Є.І. Тихеева, Ф. Н. Блехер, А. П. Усову, Н.А. Ветлугін, Б.М. Хачапурідзе. Б.М. Хачапурідзе створив систему дидактичних ігор, які повинні вирішити завдання розумового виховання дошкільника. Він вважав, що дидактична гра аж ніяк не є єдиним засобом розумового виховання, але тільки за необхідне його ланкою. Вихідним моментом при визначенні завдань розумового виховання є по Хачапурідзе, оволодіння предметом та предметними відносинами. Для розкриття змісту завдань розумового виховання дошкільника, Хачапурідзе вказував, які здібності повинні бути розвинуті для їх реалізації. До їх числа відноситься готовність сенсорного апарату і здатність активного управління ним, вільне словесне оволодіння сенсорним матеріалом і предметами, сприйняття різноманітних властивостей предмета, розвиток спостережливості, застосування інтелектуальних операцій над чуттєвими властивостями предметів, розвиток волі. Відмінною рисою багатьох ігор, розроблених Хачапурідзе, є використання ігрових моментів, що підвищують інтерес дитини до вправ, але пов’язаних з дидактичним змістом гри побічно, через правило. [7].

Наукові інтереси педагоги Д.В. Менджеріцкой [18] протягом багатьох років були зосереджені на дослідженні значення ігор для інтелектуального розвитку дітей, їх навчально-пізнавальної діяльності. Вона заперечувала проти вузького розуміння дидактичної гри, вважала її однією із специфічних форм навчання дошкільнят, важливим засобом освітньо-виховної роботи. [7].

Дослідження педагогів Т. М. Бабунова [10] і А. К. Бондаренко [20] дозволили визначити дидактичну гру як ефективний метод виховання розумової активності і самостійності. Т. М. Бабунова вважала, що найбільш ефективним умовою для розвитку в молодших дошкільнят розумової активності є: формування в них емоційно-позитивного ставлення до майбутньої розумової діяльності шляхом поетапного введення дидактичних завдань, наділених в ігрову форму, створення ігрових мотивів; певних відносин до розумової діяльності; введення таких прийомів як жарт, ігрові лічилки, ігровий персонаж, послідовне розширення діапазону ігрових дій; рух «ховання-пошуки», «запізнювання — відгадування», розігрування сюжету. Нею була розроблена система дидактичних ігор для дітей 4-х років: ігри — інсценівки, ігри з іграшками і предметами, словесні ігри. [2].

А.К. Бондаренко [20] вивчає можливості дидактичної гри як засобу всебічного виховання дітей дошкільного віку. Вона продовжує дослідження проблеми дидактичної гри, сама створює ігри для дітей. Підсумком роботи була книга «Дидактичні ігри в дитячому садку». (1985 р.) [1].

А.П. Усова підкреслювала, що в грі дитина не вчиться жити, а живе своїм власним життям на своєму досвіді осягає «що таке добре, що таке погано».

Головною любов’ю і головною метою педагога Богуславської була дитяча гра. Вона як педагог, розумів, що ніякі заняття і ніякі технічні засоби не замінює дитині гри; що найбільш повноцінно пізнавальне та емоційний розвиток дошкільника може відбуватися в дидактичній грі.

Все її життя і вся її діяльність була направлена?? на те, щоб зберегти гру для дітей, збагатити її, розширити її можливості. Вона розробляла велике число дидактичних ігор та іграшок, розвивають різні сторони особистості дитини. У дошкільному віці гра має найважливіше значення в житті маленької дитини і є провідною діяльністю. Вона забезпечує всебічний розвиток, тому в педагогічному процесі дошкільного закладу ігри повинні займати значне місце. [16].

Дидактична гра займає значне місце в житті дітей. Вона є природним станом, потребою дитячого організму, засобом спілкування і спільної діяльності дітей. Гра створює позитивний, емоційний фон, на якому всі психологічні процеси протікають найбільш активно. Вона виявляє індивідуальні здібності дитини, дозволяє визначити рівень його знань і уявлень. Гра не тільки виявляє індивідуальні здібності, особистісні якості дитини, але й формує певні властивості особистості. [7].

Дидактична гра з її навчальною завданням, одягнений у ігрову, цікаву форму, привернула до себе увагу відомих зарубіжних і російських педагогів ще на зорі зародження теорії та практики навчання і виховання дітей дошкільного віку.

Едуард Сеген, Декролі, Марія Монтенсорі, Блехер Ф. Н., Сорокіна А.К. і багато інших широко використовували дидактичні ігри і підкреслювали їх величезну роль у вихованні та навчанні дітей, особливо таких, які відчувають труднощі у навчанні. [8].

Вони дивилися на дидактичну гру не як на розвагу або забаву, а бачили в ній велика праця дітей, що вимагає напруження всіх духовних і фізичних сил. Гру вони вважали найбільш точним показником прояви дитячих здібностей і можливостей. Також вважали, що дидактична гра надає благотворний вплив на розвиток дітей.

У грі отримують розвиток такі інтелектуальні процеси, як пам’ять, мислення, уява. Гра розглядалася як спосіб збагачення знань дітей, розширення їх кругозору, уточнення понять.

У дидактичній грі вдається привернути увагу дітей до таких предметів, які в звичайних умовах неігрових їх не цікавлять і на яких зосередити увагу не вдається. Дидактичні ігри дозволяють встановити спадкоємність між вихованням дитини в дошкільному віці в дитячому саду або в сім'ї, де переважне місце в його діяльності займає гра. [2].

Розвиток нового змісту дошкільного навчання стимулюють і визначають створення нових навчальних ігор, за допомогою яких це навчання реалізується. Гра дозволяє втілити сильне зміст навчання в такі форми репрезентації, які роблять процесі навчання ефективним і доступним. Для успішного навчання і виховання дітей необхідно під час проведення дидактичних ігор пробудити їх інтерес, захопити, мобілізувати увагу, активізувати їх діяльність. Цінність дидактичних ігор у процесі навчання полягає в тому, що вони створюються в навчальних цілях, служать вихованню та розвитку дітей. Увага дітей прикута до гри, до виконання ігрових завдань, вони долають труднощі, переносять наявні знання в нову для них обстановку, вчаться оперувати наявними знаннями в зміненій обстановці, де важко тривалий час активізувати увагу дітей, викликати їх активну діяльність, вольове зусилля, наполегливість у досягненні мети. Великий вплив на розвиток ігор надають знання. Загальні знання дозволяють дитині самостійно знаходити найбільш ефективні способи і засоби вирішення ігрової задачі. Дидактична гра будить дитячу уяву, створює піднесений настрій, тому що вона доступна і зрозуміла дитині.

Позитивні емоції, що виникають під час гри, активізують його діяльність, забезпечують вирішення завдань, які пов’язані з розвитком довільної уваги, пам’яті, асоціативної діяльності і формуванням здатності порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення. Це свідчить про коригуючої ролі дидактичних ігор. Дидактичні ігри дозволяють давати завдання, посильну кожної дитини з урахуванням його розумових і психолого-фізичних можливостей і максимальної розвивати здібності кожної дитини. У дидактичних іграх, формуються і якості особистості дітей. Вони вчаться враховувати інтереси своїх товаришів, стримувати свої бажання, у них розвивається почуття відповідальності, виховуються воля і характер.

Дидактична гра розглядалася як спосіб збагачення знань дітей, розширення їх кругозору, уточнення понять, тобто розширюючи сферу гри, дитина розширює і відкриває нові властивості речей і явищ і отримує про них більш точні і глибокі поняття. [6].

Структура дидактичної гри, її завдання, правила та ігрові дії об'єктивно містять в собі можливість розвитку правильно ставлення до навколишнього світу. Зміст дидактичних ігор формує у дітей правильне ставлення до явищ суспільного життя, природи, предметами навколишнього світу, систематизує і поглиблює знання про людей, професіях. За допомогою дидактичних ігор привчаємо дітей самостійно мислити, використовувати отримані знання в різні умовах відповідно з поставленим завданням. [1].

Дидактичні ігри ставлять перед дітьми завдання раціонально використовувати наявні знання в розумових операціях: знаходити характерні ознаки в предметах чи явищах навколишнього світу; порівнювати; групувати; класифікувати предмети за певними ознаками; робити правильні висновки, узагальнення. [1] Дидактична гра створює інтерес до вирішення розумових завдань, сприяє розвитку довільної уваги, дуже важливого чинника успішного навчання.

В ігровій діяльності з дидактичною завданням формується певний рівень довільності поведінки, який в подальшому слугує основою для становлення навчальної діяльності. Здатність регулювати поведінку відповідно до зазначених вимог може бути сформована на основі довільних процесів при виконанні правил у дидактичних іграх. [1].

У процесі дидактичної гри у дітей відбувається мовленнєвий розвиток, зміст яких визначається дитячим досвідом, а збагачення його відбувається в результаті спеціально-організованого навчання. [1].

Таким чином дидактична гра є способом збагачення знань дітей, розширення їх кругозору, уточнення понять, а також створює інтерес до вирішення розумових завдань.