Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

• 1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
• 2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
• 3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність — зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя — звичайно, недопустимі.
• 4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми:

• 1. Бути доброзичливим і чуйним.
• 2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
• 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
• 4. Мати широке коло інтересів.
• 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
• 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
• 7. Мати живий та активний характер.
• 8. Володіти почуттям гумору.
• 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
• 10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
• 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
• 12. Володіти емоційною стабільністю.
• 13. Уміти переконувати.
• 14. Мати схильність до самоаналізу.

Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини.

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

• — часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;
• — у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;
• — рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;
• — Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета — не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;
• — мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
• — можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;
• — дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
• — у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;
• — можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» в своє заняття, якщо воно їм цікаве;
• — мають сильно розвинуте почуття гумору;
• — постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
• — визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
• — часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
• — їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;

У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

• — повага до бажання учнів працювати самостійно;
• — вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;
• — надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
• — індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
• — заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;
• — виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
• — схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
• — підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
• — надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
• — добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
• — терпиме ставлення до можливого безладдя;
• — заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
• — переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:

• — неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
• — ігрові інтереси — обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок — дитина опиняється в ізоляції;
• — заглиблення у філософські проблеми — для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
• — невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком — обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
• — прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості - вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
• — почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
• — нереальні цілі - вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
• — надмірні чутливість, вразливість;
• — потреба в уважному ставленні дорослих;
• — нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.