Виклад основного матеріалу

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Соціально-педагогічна робота (вторинна і третинна профілактика, корекція агресивної поведінки) з учнями-«буллерами» та іншими учасниками ситуації буллінгу; Потенційні захисники" — учні, які негативно ставляться до третирування і вважають, що повинні допомогти жертві, однак не чинять при цьому жодних дій; Пасивні «буллери» — учні, які відкрито підтримують буллінг, наприклад, шляхом привертання… Читати ще >

Виклад основного матеріалу (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Результати теоретичних і практичних досліджень свідчать про недостатню поінформованість як педагогів, так і батьків щодо масштабів поширення, причин, видів, форм буллінгу серед дітей різних вікових категорій, а також ефективні шляхи його профілактики та подолання. Проаналізувавши класифікації агресивної поведінки, запропоновані А. Бассом [1, с. 30], та буллінгу, представлені Г. Солдатовою [6], нами було визначено види буллінгу як явища за різними критеріями (див. табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація буллінгу за різними критеріями.


№ з/п.	Критерій.	Види буллінгу.
1.	Тип середовища.	1) соціальний — утиски через соціальний статус, виключення особи з групи або спільної діяльності, соціальна ізоляція; 2) віртуальний («кібербуллінг») — форма поведінки, яка полягає в розповсюдженні повідомлень, фотографій та відео агресивного характеру з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (електронної пошти, сайтів соціальних мереж, мобільних телефонів)
2.	Інституційна ознака.	1) сім'я; 2) загальноосвітній навчальний заклад; 3) армія; 4) трудовий колектив [6]
3.	Спосіб впливу.	1) фізичний — удари, штовхання, щипання, плювання, кусання; 2) психологічний — приниження, залякування, маніпулювання, ігнорування; 3) економічний — пошкодження або відбирання особистих речей, вимагання «кишенькових» грошей; 4) сексуальний — небажані дотики, домагання сексуального характеру [6]
4.	Рівень прояву активності особи.	1) активний — передбачає моделі агресивної поведінки, пов’язані переважно з активними формами прояву; 2) пасивний — передбачає моделі агресивної поведінки, пов’язані зі свідомою ізоляцією, ігноруванням соціальних потреб жертви [1, с. ЗО]
5.	Форма прояву.	1) прямий — безпосередні деструктивні дії, спрямовані на іншу особу; 2) непрямий — опосередковані деструктивні дії, спрямовані на іншу особу [1, с. ЗО]
6.	Засоби спілкування.	1) вербальний — негативні висловлювання, які вказують на недоліки жертви, обзивання, поширення пліток, написання графіті; 2) невербальний — ненависний погляд, непривітна посмішка, непристойні жести [6]

Ураховуючи рекомендації науковців, педагогів та соціальних працівників, нами були визначені особливості буллінгу серед дітей:

1) передбачає різні моделі агресивної поведінки;
2) поведінка є усвідомленою і має на меті цілеспрямоване нанесення шкоди іншій особі, яка не бажає подібного до себе ставлення;
3) здійснюється періодично чи систематично;
4) застосовується однією особою або групою осіб;
5) наявна нерівність між жертвою та кривдником, який фізично, психічно чи соціально є сильнішим;
6) призводить до порушення прав дітей на життя, здоров’я, свободу, освіту, дозвілля, відпочинок тощо;
7) має негативні фізичні, психічні, соціальні наслідки для всіх учасників буллінгу;
8) припиняється лише завдяки втручанню професійно компетентних фахівців (класного керівника, соціального педагога, практичного психолога та ін.) або авторитетного дорослого.

Буллінг як груповий процес передбачає такі етапи:

1 етап — створення навколо лідера, який прагне до самоствердження за допомогою різних моделей агресивної поведінки, буллінг-групи, визначення жертви буллінгу;
— початок та ескалація буллінгу, який відбувається у зв’язку з байдужістю ровесників, невтручанням учителів та батьків. Жертва відчуває страх, тривогу, безпорадність, поступово втрачає здатність і волю до самозахисту, що є підставою для подальших агресивних дій;
— буллінг стає систематичним, за дитиною закріплюється статус жертви, формується її віктимна поведінка [7, с. 39];
2 етап — соціальна ізоляція, що виникає у випадку, коли дитина стала жертвою буллінгу, не може самостійно розв’язати цю проблему, а як наслідок — без поважних причин пропускає навчальні заняття або зовсім не відвідує загальноосвітній навчальний заклад (явище «академічної шкоди буллінгу») [3, с. 25−26].

В усіх учасників групи чи класу, де проявляється буллінг, формується негативний соціальний досвід. Д. Олвеус представив таку статусно-рольову структуру буллінгу:

1) «буллери» або агресори — учні, які здійснюють третирування, у ході буллінгу ініціюють і виконують лідерські ролі (див. табл. 2);
2) жертва буллінгу (див. табл. 3);
3)
4) пасивні «буллери» — учні, які відкрито підтримують буллінг, наприклад, шляхом привертання уваги до ситуації, проте особисто не втручаються в неї;
5) потенційні «буллери» — учні, яким подобається третирування, але вони жодним чином не виявляють цього ззовні;
6) «спостерігачі» — учні, які не беруть участі в третируванні, байдуже ставляться до ситуації, що склалася;
7) «потенційні захисники» — учні, які негативно ставляться до третирування і вважають, що повинні допомогти жертві, однак не чинять при цьому жодних дій;
8) «захисники» — учні, які виявляють негативне ставлення до явища третирування, захищають жертву, намагаються їй допомогти [2, с.150].

Найчастіше жертвами буллінгу стають: діти-інваліди; діти з відхиленнями у фізичному, психічному та соціальному розвитку; діти, які належать до расових, етнічних, культурних і релігійних меншин; діти із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; діти біженців і переміщених осіб; діти, які не мають можливості відвідувати школу або виключені з неї. соціальний педагогічний профілактика буллінг З індивідуальними характеристиками дітей-жертв буллінгу пропонуємо ознайомитися завдяки таблиці 3 [6].

Таблиця 2.

Індивідуальні характеристики буллера (агресора).


№ з/п.	Індивідуально-психологічні особливості.	Мотиви буллінгу.	Особливості соціалізації в сім'ї.	Наслідки буллінгу.
1.	Схильність до домінування і підпорядкування собі інших.	Володіння владою над людьми.	Низький рівень батьківської компетентності.	Негативне ставлення оточуючих людей.
2.	Завищені самооцінка та рівень домагань.	Прагнення до лідерства, побудова ієрархії, підкорення лідерові групи.	Помилки у вихованні дитини.	Низький рівень ефективності спілкування з оточуючими людьми.
3.	Самовпевненість, егоїстичність.	Досягнення високого соціального статусу (престиж, визнання).	Авторитарний стиль виховання дитини.	Формування негативних якостей особистості (конфліктність, агресивність, жорстокість).
4.	Хитрість, підлість, лицемірство.	Помста, нейтралізація суперника.	Ігнорування потреб дитини.	Формування агресивної поведінки особистості.
5.	Емоційна імпульсивність.	Потреба в самоствердженні.	Конфліктні дитячо-батьківські відносини.	Приналежність до асоціальних і антисоціальних груп.
6.	Низький рівень емпатії.	Заздрість на основі соціальної, майнової та іншої нерівності.	Жорстоке поводження 3 дитиною.	Незадовільна оцінка за поведінку, проблеми 3 успішністю та одержанням освіти.
7.	Прагматичність, корисливість.	Матеріальна винагорода (гроші, цінні речі).	Експлуатація дитини в сім'ї.	Правопорушення та негативні наслідки за їх вчинення.
8.	Високий рівень агресивності.	Цілеспрямоване нанесення шкоди іншій особі.	Насильство над дитиною в сім'ї.	Виключення з навчального закладу.

Індивідуальні характеристики дітей-жертв буллінгу.


№ з/п.	Індивідуально-психологічні особливості.	Особливості соціалізації в сім'ї.	Наслідки буллінгу.
1.	Тривалі, складні, невиліковні, спадкові хвороби.	Низький рівень виховного потенціалу сім'ї.	Переживання негативних емоцій і почуттів (страх, тривога, паніка, відчай, безпорадність, самотність).
2.	Психічні та фізичні відхилення в розвитку (низький рівень інтелекту, зору, слуху, порушення мови, ДЦП).	Гіперопіка над дитиною в сім'ї.	Психосоматичні симптоми (порушення сну, головний біль), депресії, неврози, фобії.
3.	Особливості зовнішності (руде волосся, відстовбурчені вуха, особлива форма голови тощо).	Формування невпевненості, замкнутості, сором’язливості дитини.	Формування віктимної поведінки дитини.
4.	Специфічні етнічні, культурні, релігійні особливості.	Фрустрація соціальних потреб дитини в самореалізації, спілкуванні тощо.	Негативний соціальний досвід, соціальна ізоляція.
5.	Низький рівень соціальної адаптації.	Авторитарний стиль виховання дитини.	Низька успішність і труднощі в навчанні.
6.	Низький статус у колективі та відсутність соціальної підтримки.	Неефективні форми, методи та засоби сімейного виховання.	Низький рівень соціальної компетентності.
7.	Низький рівень комунікативних умінь і навичок.	Низький рівень ефективності спілкування в сім'ї.	Ризик суїцидальної поведінки.

Л. Петрановська визначила та обґрунтувала типові помилки педагогів і батьків дітей щодо буллінгу:

1) чекають, коли буллінг завершиться сам собою;
2) виправдовують наявну деструктивну поведінку, пояснюючи причини її виникнення;
3) ототожнюють буллінг і непопулярність дітей в учнівському колективі;
4) вважають буллінг проблемою жертви;
5) намагаються пояснити кривдникам, що відчуває жертва, викликавши, таким чином, співчуття до неї;
6) називають буллінг проблемою особистостей, а не групи [4].

Ефективний алгоритм дій педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів із метою виявлення та реагування на ситуацію буллінгу серед дітей передбачає:

— виявлення ситуації буллінгу;
— втручання в ситуацію з метою припинення буллінгу;
— надання першої допомоги учневі, який постраждав від буллінгу;
— повідомлення про ситуацію буллінгу;
— розгляд і реєстрація ситуації буллінгу;
— соціально-педагогічна та психологічна допомога учневі, який постраждав від буллінгу;
— соціально-педагогічна робота (вторинна і третинна профілактика, корекція агресивної поведінки) з учнями-«буллерами» та іншими учасниками ситуації буллінгу;
— завершення ситуації буллінгу [3, с. 77−88].

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою