Билини. 
Український народний героїчний епос. 
Класифікація жанрів (загальна характеристика)

Билини (старини) — жанр героїчного епосу; народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру. Билини відображають воєнні й трудові подвиги народу, розкривають його високі моральні якості, мають реальну історичну основу. Билинні наспіви дуже подібні до плавної, співучої народної мови. Основа їх музичної побудови — короткі поспівки, що повторюються багато разів. Билини виконували спокійно й наспівно один або кілька співців у супроводі гуслів або інших інструментів. Термін билина у 30−40-х роках XIX століття ввів російський фольклорист Іван Сахаров. Він запозичив його зі «Слова о полку Ігоревім». Найвідоміші оповідачі билин: Трофим Рябінін, Марія Кривополєнова, Василь Щегольонок, Марфа Крюкова. В українському і білоруському фольклорі билинні сюжети зустрічаються в казках і легендах.

Тексти билин прийнято ділити на два типи: 1) військові, власне героїчні (билини про Іллю Муромця, Добриню Микитича, Олексія Поповича); 2) соціально — побутові, в яких проте завжди наявний і героїчний елемент («Вольга і Микула», «Дюк Степанович», билини про Садка). Окрім цього билини діляться на два цикли — київський і новгородський, залежно від того, з якими центрами давньої Русі співвідносяться описувані події. [8].