Вступ. 
Суспільні прошарки: структура, соціальне життя

Повоєнне двадцятиріччя історії України є яскравою сторінкою, що за насиченістю подій не поступається бурхливим 1920;1930;м рр. Хоча за своєю глибиною повоєнні новації не могли конкурувати з довоєнними роками, однак за далекосяжними наслідками 1950;ті роки стали поворотними для СРСР. Зміни суспільно-політичної моделі розвитку починалися саме з перестановок на владному Олімпі, коли йшли з історичної арени не лише окремі особистості, але й цілі покоління управлінської еліти.

Попри усталену парадигму сприйняття повоєнного двадцятиріччя як періодів повоєнного сталінізму (1945;1953 рр.) і хрущовської «відлиги» (середина 1950;х-1964 рр.), український історик П. Киридон пропонує розглядати його як «окрему цілісну добу вітчизняної історії». Розбіжності між «суспільством-переможцем» і владною верхівкою щодо бачення перспектив розвитку держави, імпульси програмно-конституційного оновлення СРСР та реалії «холодної війни», що штовхали до модернізації, на думку вченого, змусили владу після війни засіяти трансформаційні зерна, що дали свої плоди в роки «відлиги». На прикладі кадрової політики, якісно-чисельних характеристик, статусу номенклатури, моделі управління, на нашу думку, пізньосталінський і хрущовський періоди є різними.

Головна відмінність пізньосталінського і хрущовського періодів — усунення терору як засобу державного управління. Похідними тенденціями в сфері управління стали послаблення виконавської дисципліни, ознаки застою в кадровому складі, зрештою, спроби реформування адміністративно-управлінського апарату. Упровадження останніх без страху (що довгий час відігравав роль найкращого мотиватора до старанної діяльності) обумовило їх гальмування, появу внутрішньої опозиції та зміщення М. Хрущова.

Повоєнне двадцятиріччя — це доба зміни обличчя номенклатури, її якісного покращення. «Сталінський призов» до Компартії тіснили «фронтовики» або члени партії з повоєнних років. Зростав освітній рівень управлінців, що на кінець хрущовської доби формально наближався до абсолютного значення. Змінювалося матеріально-побутове забезпечення номенклатури, у ході якого пайкове постачання спочатку було замінено грошовою компенсацією, а згодом відмінено взагалі. За кулісами показового егалітаризму існувала латентна система пільг і привілеїв, що суттєво вивищувала номенклатуру над пересічними громадянами.

Пропонований розділ не вичерпує історію владної верхівки радянської України 1945;1964 рр., а лише розкриває нові сюжети для перспективного дослідження соціальної історії України другої половини ХХ ст.